8 грудня 2016, четвер

Пообіцяв, що буду воювати до кінця, але він настане не скоро. Грузинські добровольці розповіли про війну в Україні

Бійці батальйону Донбас у річницю бою під Іловайськом, 29 серпня 2015 року, в Києві

Бійці батальйону Донбас у річницю бою під Іловайськом, 29 серпня 2015 року, в Києві

Двоє грузинських бійців АТО пояснюють, хто в них з Україною спільний ворог і чому, якщо в українському уряді немає волі, то ані грузин, ані інопланетянин йому не допоможе

Крім низки грузинських чиновників і політиків, які успішно провівши реформи на батьківщині, приїхали змінювати Україну, в нашій країні є ще одна велика група грузинів – добровольці. Разом з українцями, а також з іншими іноземцями – росіянами, білорусами, чеченцями, грузини воюють проти спільного ворога, відстоюючи український Донбас.

Двоє грузинів з полку Азов розповідають НВ про свою мотивацію, цілі і про те, чому ця війна ніяк не закінчується.


Давид Эбралидзе и позывной "Яр", боец из Краснодара, РФ
Давид Ебралідзе і позивний "Яр", боєць з Краснодара, РФ


Давид Ебралідзе

В Україні вже 10 років, живу в Запоріжжі. У мене не було громадянства, був вид на проживання. Цього було досить, я більше нічого такого не потребував.

Особисто я пішов воювати заради своєї свободи. Те, що я грузин, не грає ніякої ролі і не мало ніякого значення. У моїх побратимів, земляків, у всіх, звичайно, своє. Хтось каже, що спільний ворог. Я просто пішов захищати свою свободу.

Спочатку я потрапив у батальйон Донбас, у травні 2014. Нас було всього 16 осіб іноземців, зокрема, 9 – грузини, крім того, білоруси, росіяни, іспанець, американець. Один американець загинув тоді в Іловайську. Я потрапив у полон під Іловайськом, пробув там 11 днів, потім мене обміняли. Там, в оточенні, було страшно: за 10 хвилин загинула половина батальйону. З травня 2014 до лютого 2015 я був у батальйоні Донбас, потім, у червні 2015, перейшов до Азова. Ми пройшли половину АТО.

У вересні 2015 мені дали українське громадянство. Я став єдиним грузинським добровольцем, який його отримав. З листопада місяця я служу офіційно. Але це я один такий. Мої земляки, грузини, служать у дуже багатьох підрозділах: і в Правому Секторі, і в Донбасі залишилися, і в 93-ій бригаді, і в батальйоні ОУН тощо. Загалом, думаю, близько 100 осіб: бійці, інструктори. В Азові – близько 15 осіб грузинів. Я знаю дуже багатьох людей, які точно заслуговують на це громадянство. Але я такий зараз один.

Сьогодні я у звільненні, до суботи, приїхав додому. А взагалі – перебуваю в Маріуполі з полком Азов.

На Різдво ми були в Києві, у Володимирському соборі, де Патріарх Київський Філарет нагородив нас орденом Святого Георгія. Нас було 30 чоловік. З нами був голова Одеської області Міхеїл Саакашвілі. Після нагородження він запросив нас до себе додому на вечерю. З іншими грузинськими чиновниками, які тут працюють в Україні, особисто я не спілкуюся.

Взагалі, в Україні живуть дуже розумні люди, особливо молодь. Думаю, що, якщо буде нормальний уряд, можна запросто знайти п'ять, десять, сто тисяч осіб, які будуть проводити реформи. А якщо в уряді немає волі – хоч грузина приведи, хоч інопланетянина, це нічого не дасть. Результату ніякого не буде. Це треба, щоб від президента і від прем'єра йшла воля змінювати країну. Саакашвілі ж мені здався незадоволеним своєю роботою тут. Принаймні, він так казав. Немає в нього ніякого паритету.


Грузинские добровольцы и губернатор Одесской области, бывший президент Грузии Михеил Саакашвили
Грузинські добровольці і голова Одеської області, колишній президент Грузії Міхеїл Саакашвілі


Давид Сулеманашвілі

Я живу в Україні вже два з половиною року, у Дніпропетровську, сам з Грузії. Я військовий, раніше воював і в Грузії.

Тут, на Донбасі, я – рік і два місяці, у полку Азов. Пройшов Широкине, зараз я в Маріуполі. Я пішов воювати, бо вважаю, що в мене з Україною є спільний ворог. Чесно сказати, я і не маю нічого проти росіян, проти народу. Але не люблю російську державу. Крім цього, українців поважаю – вони нам допомагали багато.

На Донбасі досить багато грузинів, багато хто, як і я, раніше воювали в Абхазії, Грузії. Є чеченці, наприклад, які на боці українців. На протилежній стороні – теж багато іноземних добровольців. Наприклад, вірмени, чеченці, які так звані кадирівці, серби, хорвати.

Колись говорили, що дадуть мені українське громадянство, але так нічого і не дали. Начебто ухвалили якийсь закон, що дозволить нам офіційно служити, тоді можна не оформляти. А може, дадуть дозвіл на проживання. Є люди, які отримали громадянство, але вони, по-моєму, окремо, самі робили. На те, щоб ходити туди-сюди, треба час. У мене немає часу їхати туди, потім до Києва у грузинське посольство, щоб там вирішувати якісь питання.

Коли я йшов воювати, я дав слово, я сказав, що буду тут до кінця. Кінця поки не видно – думаю, він настане не скоро. Ми вже проходили так звані перемир'я, і стрілянина не закінчувалася, нічого не закінчувалося, вони не зупиняються. Щоб прискорити все це – потрібно об'єднатися.

Читайте також

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: