10 грудня 2016, субота

Політики – люди тимчасові, а ми проживаємо життя - Кирило Карабиць про нову владу і концерт на Майдані

До своїх 38-ми років Кирило Карабиць став одним з найбільш відомих представників української культури за кордоном.
Фото: Konrad Ćwik

До своїх 38-ми років Кирило Карабиць став одним з найбільш відомих представників української культури за кордоном.

Напередодні масштабного концерту на київському Майдані в День Незалежності диригент Кирило Карабиць розповів про незвичайну програму, яку підготував для українців, і про те, чому необхідно перестати озиратися на чужу думку

Кирило Карабиць – найпопулярніший і найвідоміший український диригент в світі. Протягом останніх шести років він працює з Борнмутським симфонічним оркестром у Великобританії. При цьому графік його розписаний на місяці вперед і включає співпрацю з найкращими оперними та симфонічними колективами планети.

У 2013 році Королівське філармонійне співтовариство Туманного Альбіону назвало українця Диригентом року. У тому ж році почалася історія його роботи з молодим і незвичайним проектом I, Culture Orchestra.

У складі цього оркестру, заснованого польським інститутом Адама Міцкевича, музиканти з семи країн, серед яких Польща, Україна, Молдова, Грузія та інші країни Східного партнерства. Щороку сотні учасників цього колективу відбирають заново. При цьому конкурс настільки жорсткий, що кожен раз складу оркестру оновлюється на 60-70%.

Цього літа колектив знову виступить в українській столиці після дворічної паузи. Візит буде приурочений до святкування Дня Незалежності і включатиме два виступи. Перший відбудеться вдень у Національній опері, другий – ввечері на Майдані Незалежності.

Іменитий диригент підготував для співвітчизників особливу програму. Тут пролунає індустріально- симфонічний твір Завод, створений на початку ХХ століття уродженцем Києва Олександром Масоловим. А симфонія видатного вірменського композитора Авета Тертеряна, заснована на фольклорі і включає партії на народних інструментах цієї країни.

Також українці почують дві різні музичні версії історії Тараса Бульби – авторства Миколи Лисенка та Леоша Яначека. Кульмінацією дійства стане виконання гімну України інтернаціональним складом I, Culture Orchestra.

НВ зустрілося з Карабицем у Гданську, де стартувало турне оркестру. Незважаючи на втому від інтенсивних репетицій, диригент з цікавістю міркував про виконану роботу і ділився планами на майбутнє.

 


i_culture_orchestra_2015_concert_6_culture.pl
Турне I, Culture Orchestra під керівництвом Кирила Карабиця стартувало в Гданську / Фото Agata Iwańska


-У музичному світі ви відомі тим, що включаєте в програми своїх концертів незвичайну, рідко виконувану музику. Чим керуєтеся, роблячи такий вибір?

-У випадку з I, Culture Orchestra існує кілька цілей, одна з яких – відкрити заходу мало відому музику, а потім і культуру сходу. Наприклад, в цьому році ми граємо симфонію вірменського композитора Авета Тертеряна. Її мало хто знає, але вона творить дива. Популяризація такої музики потрібна як Вірменії, щоб відчувати себе в культурному плані на рівних, так і західному світу. Адже там вже все вивчено, розкладено по поличках, багато що стало штампами. А тут раптом сусідні країни привносять такий репертуар, від якого слухачі на концертах переживають справжній вибух емоцій.

-Буває так, що вам дуже хотілося б зіграти того чи іншого композитора, але розумієте, що публіка або музиканти ще не готові?

-До Тертеряна я йшов три роки. Думаю, якщо б я привіз таку музику в свій перший рік співпраці з I, Culture Orchestra, це закінчилося б скандалом. Тому що до диригента має бути довіра. Коли він приходить не репетицію і приносить із собою якусь музику, музиканти не знають, чи сподобається вона їм чи ні. Тому набагато легше експериментувати, коли диригента люблять і вірять йому. Такий контакт – вже половина пройденого шляху.

-Ще кілька років тому ви говорили про те, що є перелік композиторів, з музикою яких ви хотіли б познайомити західну публіку. Але для цього потрібно досягти певного статусу. Тепер такий статус у вас є, кого з авторів вже вдалося зробити відомим?

-Кожен рік працювати з I, Culture Orchestra приїжджають педагоги з Лондонського філармонічного концерту. За їх реакцією багато речей можна перевірити, оскільки вони знають і переграли вже практично все з ходового репертуару. Так ось саме тут вони раптом зустрілися з такою музикою, якої ніколи і не чули – це Лисенко, Тертерян, [азербайджанський композитор] Кара Караєв. Кожен рік я робив такі вкраплення в програму.

У майбутньому хотілося б повернуться до [українського класика Бориса] Лятошинського на серйозному рівні, зробити його симфонії ходовими в Європі. Цей план поки в стадії дозрівання. Бо бували випадки, коли його музику десь виконували, але це разові акції – зіграли і забули.

Мені доводилося сперечатися з організаторами оркестру, тому що найлегше взяти якусь класику і їздити з нею в тури. Адже тоді концертні зали легше погодяться на виступ оркестру. А тут мало того, що оркестр новий, потрібно підтверджувати його якість, так ще й репертуар невідомий. Це завжди означає, що люди можуть не прийти на концерти. Це повільний процес, але ми не поспішаємо.

-Як реагують музиканти, вперше почувши ту нову музику, яку ви їм пропонуєте?

-У поляків завжди більш стримана реакція, хоча свій [польський] репертуар вони завжди грають з великим оптимізмом. Зате все решта, а це українці, грузини та інші, сприймають нестандартні композиції дуже емоційно. Якщо вони щось відчувають, їх не зупиниш. При цьому поляки виступають ніби фактором стримування, що врівноважує. Виходить цікавий баланс.

-Класична музика – явище скоріше елітарне, ніж масове. При цьому I, Culture Orchestra є проектом з чіткою не тільки культурною, але і суспільно-політичною місією. Чи можуть такі класичні проекти дійсно провокувати якісь зміни в суспільстві?

-Я дуже сподіваюся на це, зокрема, великі надії покладаю на майбутній концерт на Майдані. У кожної групи музикантів в оркестрі якісь свої очікування – хтось боїться, для когось це велика честь, хто завжди мріяв потрапити на Майдан.

Для мене сам виступ на Майдані – інструмент. Якщо розпитати людей про їхнє ставлення до класичної музики, виявиться, що багато людей її бояться. Її вважають закритою, інтелектуальною, такою, що вимагає підготовки. Насправді це не так. І скоротити цю дистанцію – моя мета.

На Майдані у нас буде дуже важка програма. Коли ми тільки починали підготовку, організатори говорили, мовляв, треба зробити яку-небудь сюїту на теми Океану Ельзи, інакше люди на Майдані просто не зрозуміють і будуть йти з концерта. Але коли ці ж організатори прийшли на репетиції оркестру і почули нашу програму, вони вимагали повторити на Майдані симфонію Тертеряна, складну авангардну музику, яку не зіграєш в кожному залі. Вони побачили, наскільки ця музика вражає новизною.

Також я дуже сподіваюся, що в якийсь момент станеться прорив у плані віри в хороший, якісний культурний продукт. Хотілось би показати цей шлях нашим політикам, донести їм, що необхідні такі інституції, які займалися подібними проектами. Сьогодні ні в кого немає бачення того, як повинна розвиватися культура.

 -Такі проекти є дуже затратними. Чи може Україна дозволити собі робити щось подібне в нинішній ситуації війни і економічної кризи?

-Гроші є, питання в пріоритетах. Я багато розмовляв і з політиками, і з багатими людьми, намагався пояснити їм, що вкладаючи в культуру, вони вкладають в себе.

Культура – перевірений шлях дипломатії, розвитку не тільки політичних, але й бізнес-відносин. Візьміть приклад польської компанії Lotos, що займається переробкою нафтопродуктів, яка спонсорує оркестр. Представники фірми їздять з оркестром в турне. Наприклад, у Швеції, де уклали якісь вигідні для себе договори. Імідж компанії абсолютно прив'язаний до цього проекту, і це відкриває інші можливості. Хотілося б, щоб рух у цю сторону пішов у нас. Щоб люди почали не тільки цінувати своє, але і підтримувати, виховувати кадри, повертати їх на батьківщину.


i_culture_orchestra_2015_concert_10_culture.pl
Польська публіка гаряче вітала програму, складену українським диригентом / Фото Agata Iwańska


-В оркестрі багато українців, що дає їм участь у такому проекті?

-Відкриває двері. Хоча мені, звичайно, шкода наших молодих музикантів, які повертаються додому і не можуть знайти собі місця. Тому що застосувати те, чому їх навчили, в Україні на сьогоднішній день вони не можуть. Але я сподіваюся, що чим більше буде таких музикантів, чим більше буде поширюватися інформація, тим швидше почнуться зміни.

-Який імідж українських музикантів за кордоном?

-Немає такого системного поняття як український музикант, кожен за себе. Хтось пробився, виграв якийсь конкурс. Є країни, які підтримують своїх людей. В першу чергу підтримка полягає в тому, щоб не забувати про своїх. Якщо хтось досягнув успіху за кордоном, його потрібно моментально повертати на батьківщину. А у нас так, що виїхав, домігся успіху, от і вали. Коли приїжджаєш додому, то дивляться так, ніби ти ще і винен.

-Події останніх двох років підвищили інтерес до української культури?

-Ні. Ми завжди вважали, що про Україну всі думають, але це не так. Ніхто нікому не потрібен, і кожен в першу чергу думає про себе. Тому і ми повинні в першу чергу думати про себе, а потім вже думати про те, як про нас думають. Не потрібно сподіватися на те, що хтось прийде і щось зробить. Самим треба робити.

- У вересні ви зіграєте досить несподіваний концерт в Україні. Під акомпанемент симфонічного оркестру прозвучать пісні вашого батька Івана Карабиця. Кому належить ідея?

- Директорові палацу Україна Роману Недзельському. Він звернувся до мене з ідеєю можливої співпраці. Я ж давно хотів зайнятися відродженням і модернізацією української естради в академічному сенсі, на базі оркестру. Адже у нас багато прекрасної музики, яка не звучить.

Перший концерт ми вирішили зробити на базі музики Івана Карабиця. Вона добре мені знайома, тому я буду впевненіше себе почувати. Наступні проекти хочемо присвятити [композиторам] Ігорю Шамо, Володимиру Івасюку й іншим. Але для початку подивимося, як пройде перший концерт і якими будуть реакції на нього.

- Список виконавців здається досить дивним і дуже неоднорідним – у ньому можна знайти, наприклад, і Іво Бобула, і Джамалу. Чим обґрунтовано такий вибір?

- Мені завжди здавалося, що існує сильний розрив між поколіннями. Молодь вважає, що люди похилого віку – це вчорашній день, повертатися до створеного ними погано. Це ніби вмираючі речі. Старі люди при цьому пам'ятають про якісь речі, які вони переживали в свій час, і бачать, що молодь на таке не здатна, йде іншим шляхом. Вони не знаходять цієї матерії, вокалу, музикування в тій мірі, в якій вони це знають. Але це неправильно, має бути повага. Важливо цінувати себе такими, якими ми є, і не намагатися здаватися краще.

Так, ми пройшли через Радянський союз. Тоді існували фестивалі естрадної музики, наприклад, Кримські зорі в Ялті, які я бачив ще дитиною. Зараз з цього зробили щось не варте уваги. Але це наше життя і наша історія, до якої потрібно ставитися з повагою.

Безумовно, сьогодні багато речей можна робити по-іншому. Але якщо ми самі будемо ганьбити свою історію, ми ніколи не будемо повноцінною країною.

Кожна влада, яка стає біля керма, каже, мовляв, забудьте все, що робила попередня, ось тільки зараз починається життя. Таких періодів і змін я бачив багато. Це абсолютно неправильно. Політики – це люди, які перебувають там тимчасово, а ми проживаємо життя.

Моє дитинство було таким, яким було. Я не хочу ставити хрест і говорити, що мені за нього соромно. Чому я маю соромитися?

Естрада у нас є, дуже хороша і достойна. Її потрібно культивувати, оновлювати, залучати до неї людей. Я впевнений, що багато хто хоче цієї музики. Люди від 45 років і вище не ходять на попсу, а на класику - бояться. Виходить такий провал. Через цю музику я хочу підібратися до публіки, показати людям, що вони розуміють, а потім рухати їх далі.

 -Не боїтеся, що вас не зрозуміють?

-Я вже давно нікого не слухаю. Мені все одно, що мені кажуть – роблю, як вважаю правильним. У мене є почуття, які не дають спокою, і я покладаюся тільки на них.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: