4 грудня 2016, неділя

Після кримської кампанії Росію покинули 1,5 млн осіб - опальний депутат Держдуми РФ про наслідки анексії

Путін вибудував всередині країни абсолютно колоніальну систему, в якій Москва – метрополія, смокче ресурси з регіонів, і це відчувається всіма
Ilya Ponomarev via Facebook

Путін вибудував всередині країни абсолютно колоніальну систему, в якій Москва – метрополія, смокче ресурси з регіонів, і це відчувається всіма

Ілля Пономарьов, оголошений Москвою в міжнародний розшук, в інтерв'ю НВ в Києві розповів, як розплачуються росіяни за Крим і чому дії Кремля можуть призвести до розпаду Росії

Ілля Пономарьов був єдиним депутатом Держдуми РФ, який у березні 2014-го проголосував проти приєднання Криму до Росії. Після цього події в його житті стали розгортатися стрімко. Вже в червні йому довелося виїхати в США, тому що в Росії на нього завели кримінальну справу за звинуваченням у розтраті 22 млн рублів, позбавили депутатської недоторканності, оголосили в міжнародний розшук і заявили про намір добиватися його екстрадиції в РФ.

Зараз Пономарьов живе і працює в Америці. Незважаючи на те, що він знаходиться у розшуку, депутатського мандату його не позбавили. Свою депутатську картку він передав "контрабандою" в Держдуму, і тепер нею за дорученням голосують його колеги зі схожими поглядами на життя, розповідає він.

В інтерв'ю НВ Пономарьов пояснює, чому країни Балтії можуть стати наступною мішенню Путіна, скільки заплатить кожен росіянин зі своєї кишені, щоб забезпечити Крим електрикою, і чому ключ до припинення війни в Донбасі треба шукати в Україні.

- Ви зараз відчуваєте на собі якийсь тиск з Москви?

- Я в розшуку, під арештом, мене шукає Інтерпол. Звісно, Росія не хоче, щоб я жив спокійно і, тим більше, допомагав вам. Це нікому не цікаво. Звичайно, говорити, що я ходжу короткими перебіжками – ні. Але вважаю, що від долі не втечеш.

- Як так, що ви розшуку, але все ще є діючим депутатом?

- Ситуація носить парадоксальний характер. Я депутат в еміграції, маю право голосувати і голосую активно, але я не можу приїхати в країну. Я депутат по скайпу. Чим більше люди будуть бачити абсурдність цієї ситуації, тим швидше вона закінчиться.

- Тобто за вами полюють, але в той же час дозволяють висловлювати свою думку шляхом голосування в Держдумі?

- Картку-то вони у мене відібрати не можуть. Я її туди контрабандою доставив. Картка голосує.

- Нещодавно ви таким чином як один з трьох депутатів проголосували проти скасування пріоритетності міжнародного права в Росії. Але цю норму все одно прийняли. Це спроба Кремля піти від покарання на міжнародному рівні?

- У нас у свій час, на початку перебудовчих часів, точніше, одразу після розпаду СРСР і прийняття нової Конституції, так само як у вас зараз, були різноманітні ілюзії по відношенню до Заходу. Ми хотіли бути частиною Заходу і так далі. Була прийнята норма про те, що міжнародні угоди мають пріоритет над російським законодавством. Я взагалі не знаю жодної країни в світі, де б аж на конституційному рівні була закріплена така норма. Це, я б сказав, безграмотно з юридичної точки зору.

Метою Росії завжди був Крим. А Донбас був приводом поторгуватися з міжнародним співтовариством. Мовляв, коли ви визнаєте Крим, ми підемо з Донбасу. Але не вийшло

Про цю норму дуже довго не згадували, тому що підписана міжнародна угода, значить, вона виконується, все зрозуміло. До того моменту, поки Росія не почала масово програвати позови в міжнародних судах. Останньою краплею був програш у справі ЮКОСа [співвласник Михайло Ходорковський], коли ми програли $50 млрд в Міжнародному арбітражному суді, який визнали. Потім програли ще $2 млрд у Європейському суді з прав людини. Тобто в загальній складності $52 млрд. Навіть для такої великої країни, як Росія, це сума неймовірних масштабів. І програли ми абсолютно справедливо.

І тут "світлі голови" занепокоїлися тим, що це неподобство і його треба припинити. Але зворотної сили правові акти не мають. Якщо ці 52 млрд вже трапилися, то від того, що ми зараз приймемо таку норму, це спрацює тільки на наступні 52 млрд. На ці вже все. Але такий законодавчий акт був прийнятий. На мій погляд, це ганьба, спроба не заплатити програш в суді. І це викликає всілякий жаль, тому я і голосував проти.

- Чи багато у РФ залишилося у владних, навколовладних колах людей, які не бояться висловлювати власну позицію? Як їм живеться?

- Думаю, що і у владних, і не у владних колах ті 15%, які показує соціологія, відображають, скільки їх насправді. Проблема в тому, що люди у владі мовчать. Вони всі вважають: я роблю свій шматок роботи і волію шори на очі надіти, не бачити, що відбувається навколо. Мовляв, ось я свою роботу роблю чесно.

Я знаю, що уряд РФ був в жаху від анексії Криму, тому що вони розуміють, скільки це коштує і які з цього економічні наслідки. Але хоч хтось підняв голос проти? Ні. Бізнес – те ж саме. Голосують ногами. З початку кримської кампанії півтора мільйона чоловік, це 1% населення, покинули країну. Колосальна кількість. Природно, виїхала найактивніша, найбільш дієздатна частина.

Бунтувати ніхто не хоче. Всі бачать, що Путін типу сильний лідер, який всіх перемагає і вміє настояти на своєму, а Захід – безпорадний, аморфний, розмазня. Він і Україну-то захистити не може, себе не може захистити.

- Ви посперечалися з Олексієм Навальним через протест далекобійників в Росії. Чому?

- Протест далекобійників це найбільша протестна акція в Росії з 2005 року, коли була монетизація пільг. Ці протести виявили серйозну хворобу, яка є у російської опозиції: вона страшенно далека від народу. Це і викликало у мене з Навальним лайку. В той час, як партії, які заслужено критикуються за те, що погоджуються з Кремлем, типу КПРФ, направили своїх людей, щоб з цими далекобійниками почати працювати і політизувати цей процес, наша несистемна опозиція, яка безкомпромісна, некремлівська, справжня, обмежилася публікацією в інтернеті.

Росія вперше з моменту утворення блоку НАТО увійшла в пряме вогневе протистояння, зіткнення з країною-учасницею НАТО, що закінчилося бойовими втратами. І втратою людського життя. Я вважаю, що Путін зробив це абсолютно усвідомлено

Це було звернення до далекобійників скачувати з інтернету листівки про Ротенберга і його палаци – одного з наших олігархів-шахраїв [Аркадій і Борис Ротенберг – російські мільярдери, бізнесмени та друзі Володимира Путіна]. Ось щоб вони завантажували з інтернету листівки і їх роздруковували. У якої кількості дальнобоїв у фурах стоїть інтернет для скачування і принтер для роздрукування цих листівок? 0,0%!

Наша несистемна опозиція ніякого впливу на процеси не має, хоча намагається підтримати через Facebook. Знайшовся єдиний чоловік, старий приятель Навального, Сергій Гуляєв з Пітера, який пішов і очолив колону вантажівок, які вирушають на Москву. Природно, його там теж пов'язали, заарештували. І Олексій Навальний так приревнував мене до свого старого друга, тому що сам він про нього нічого не написав, а я написав, що ось, нарешті, правильний чувак зробив правильні речі. Олексій мене затаврував, що я, нібито, навпаки його обгадив.

Але це дуже важливі речі. Я засмучений, що ЗМІ не бачать ці протести. А не бачать тому, що наші ось ці ліберальні ЗМІ більш "путіністичні", ніж сам Путін. Вони хочуть ще більше цих неоліберальних реформ.

- Нещодавно Україна залишила без світла Крим. Чи зможе Росія дати жителям півострова електрику?

- Кабель вже тягнуть і тягнули ще до моменту, коли підірвали ЛЕП. Спочатку передбачалося, що він буде протягнутий до 20 грудня, але зараз обіцяють на тиждень раніше здати. У будь-якому випадку, до кінця року якесь додаткове джерело електроенергії буде поставлятися.

- Це економічно вигідно?

- Ну хто там думає про економіку. Крим це джерело витрат для Росії. Зрозуміло, що абсолютно не треба було цього робити.

- Чи здатна Росія взагалі фінансово витягнути півострів?

- Витягнуть, витягнуть. Грубо кажучи, з кишень росіян ще якусь кількість грошей витягнуть. Якщо підрахувати зараз сумарні витрати, прямий бюджетний трансфер на Крим, то він становить приблизно 150 млрд рублів в рік. Це означає, що кожен росіянин, включаючи немовля, платить Криму тисячу рублів. Це тільки пряма фінансова допомога. Плюс до цього сплачуються зарплати бюджетникам, утримується соціальна інфраструктура, в якій немає федерального підпорядкування. Плюс у нас економічний спад, який почався значною мірою через Крим. Плюс військова операція. Якщо так порахувати, тисяч по 5 з носа виходить. Ну ще електроенергія по 500 рублів додасться.

- Росіяни готові платити зі своїх кишень?

- Так люди цього не розуміють. Не розуміють причинно-наслідкового зв'язку. Для них це абстракція. Адже в наших країнах, що у вас, що у нас, люди податки не платять. Тобто, вони їх де-факто платять, але ніхто не платить фактично. Ніхто не заповнює податкову декларацію крім підприємців, а це нікчемні відсотки. Якби люди платили податки самі, вони б точно знали, скільки що коштує. І могли б пред'являти рахунок.

З початку кримської кампанії півтора мільйона чоловік, це 1% населення, покинули країну. Колосальна кількість. Природно, виїхала найактивніша, найбільш дієздатна частина

Саме тому наші еліти, що ваша, що наша, всіляко чинили опір самій ідеї податкової декларації. Ось в Америці, наприклад, чому уряд відповідальний? Тому що кожна людина в країні повинна заповнити податкову декларацію. Не роботодавець за неї, а вона сама. Навіть якщо вона нуль платить.

- Я бачила на вашій сторінці у facebook, що ви допомагаєте збирати кошти для українських військових і поранених в АТО. Як ви допомагаєте?

- По-перше, працює пункт, який я підтримую. Там мій помічник у зоні АТО, вони, як журналісти, все знімають. Документують все, що відбувається і збирають допомогу. Я всіляко рекламую і намагаюся їм допомогти. Вони і живуть, власне, на основі краудфандингу.

В Америці російська та українська діаспори працюють разом. Відбувається спільний збір коштів. В основному, це медицина, допомога пораненим – підтримка гуманітарного характеру.

- Як ви думаєте, як далі будуть розвиватися події в Донбасі? Він потрібен Росії?

- Росії він ніколи не був потрібен. Ні на одну секунду. Метою Росії завжди був Крим. А Донбас був приводом поторгуватися з міжнародним співтовариством. Мовляв, коли ви визнаєте Крим, ми підемо з Донбасу. За сценарієм Південної Осетії і Абхазії. Але не вийшло, ситуація зависла. Це валіза без ручки, але кинути її неможливо, тому що це означає репутаційні втрати для Путіна і його камарильї. Тому, все буде продовжуватися

- Але зараз все в дуже складному, підвішеному стані. Як діяти далі?

- Вирішення проблеми тут, в Україні. Чекати, коли Росія від нього відмовиться, не потрібно. Вам треба для себе вирішити, чи хочете ви ці території повертати. Якщо так, то ви повинні йти і займатися їх реінтеграцією. Не у військовому сенсі, а економічно.

- Які наслідки може спричинити за собою збитий Туреччиною Су-24?

- Нічого хорошого з цього не буде. У Росії позитивне торговельне сальдо з Туреччиною, бо якщо самі турки вирішать піти до кінця, наприклад, відмовляться від російських енергоносіїв як симетричних санкцій, звичайно, ми втратимо набагато більше, ніж Туреччина. Ми купуємо на $6 млрд у Туреччині, а вони у нас імпортують на 18. Відповідно, ми втратимо $12 млрд, якщо вони підуть до кінця. Покищо Путін ніби цього не розуміє. Він навпаки намагається всіляко ситуацію підігріти. Не знаю, навіщо.

Кожен росіянин, включаючи немовля, платить Криму тисячу рублів

Найважливіший наслідок – геополітичний і геостратегічний. Росія вперше з моменту утворення блоку НАТО увійшла в пряме вогневе протистояння, зіткнення з країною-учасницею НАТО, що закінчилося бойовими втратами. І втратою людського життя. Я вважаю, що Путін зробив це цілком свідомо для створення прецеденту. Кому треба побоюватися – напевно, країнам Балтії, які цілком можуть бути наступними на черзі.

Ну, внутрішня політика. Все, що робить Путін, це тільки для збереження влади, примноження влади, збереження можливості красти й надалі.

- Багато хто вважає, що нинішні дії призведуть Росію до розпаду, і років через 10-15 її взагалі не буде на карті світу.

- Коли люди говорять, що країна розвалиться, вони, насправді, не це мають на увазі. Це як в Радянському Союзі. Ось хто ще в 1991 році міг уявити, що СРСР розвалиться як країна. Розвалиться – це як настане розруха. І люди, які так кажуть, теж думають, що настане розруха.

Насправді, я думаю, що зростає ймовірність саме розпаду Росії на частини. Тому що Путін вибудував всередині країни абсолютно колоніальну систему, в якій Москва – метрополія, смокче ресурси з регіонів, і це відчувається всіма, розуміється, не приймається. Якщо центральна влада катастрофічно ослабне, може статися все що завгодно, включаючи розпад країни на кілька окремих складових.

Для цього немає передумов, наприклад, етнічних. У нас немає настільки різних людей. Люди в Сибіру і в центральній Росії – і ті і ті росіяни. За винятком кількох національних конклавів. Але земляцтво формується просто на очах, такі собі регіональні кластери. І це, звичайно, наслідок неправильної політики Москви щодо регіонального розвитку.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: