4 грудня 2016, неділя

Шлях нагору. Темні та світлі сторінки життя Геннадія Корбана

коментувати
Геннадій Корбан здатний на відчайдушні вчинки з незрозумілим результатом

Геннадій Корбан здатний на відчайдушні вчинки з незрозумілим результатом

Геннадій Корбан — бізнесмен з похмурою репутацією. Він може як увійти в історію, так і вскочити в неї. У його житті знайшлося місце і для того, і для іншого

З приводу причин затримання Геннадія Корбана, лідера політичного об'єднання УКРОП, у суспільстві переважають три різні точки зору. Дві з них помилкові. Дніпропетровський політик-бізнесмен узятий під варту за: а) свою нинішню злочинну діяльність; б) як опонент президента України Петра Порошенка, а це вже ознака політичних репресій; в) заарештований справедливо, але запізно/зарано (потрібне підкреслити), починати треба було не з нього.

Отже, 31 жовтня Генпрокуратора (ГПУ) висунула проти Корбана жахливі звинувачення: привласнення і розтрата майна благодійного фонду, ним же і створеного для допомоги бійцям АТО, але не тільки ним наповнюваного; організація злочинного угруповання, якому, крім усього іншого, інкримінують викрадення людей і безліч інших гріхів.

Щодня в процес проникають нові подробиці з минулого і теперішнього героя сьогоднішніх українських новин. Опоненти демонізують Корбана, соратники — канонізують. Одні вказують на його роль у захисті Дніпропетровщини від сепаратизму та російської агресії, інші пригадують Корбану його сумнівні доблесті із репутацію рейдера № 1.

Ще більше українців кажуть, що не знають, ким насправді є Геннадій Корбан і як він з'явився в публічному житті України. Сергій Тарута, співвласник фінансово-промислової групи Індустріальний союз Донбасу, згадує своє перше знайомство з Корбаном 1995‑го. Тоді 25‑річний Корбан, власник компанії Славутич-Капітал, був досить активним скупником акцій промислових підприємств. “У нього була хороша команда, одна з найпросунутіших у Дніпропетровську, — розповідає Тарута. — Їхніми послугами користувалися і ЄЕСУ [Тимошенко], і Приват [Ігоря Коломойського]".

Послуги — це ввічливо сказано. Володимир Фесенко, директор Центру політичних досліджень Пента, діяльність, на якій Корбан заробив хороший капітал і погану репутацію, називає бандитизмом і рейдерством.

Сам Корбан в інтерв'ю НВ свій рід занять позначив максимально коректно, хоч у трудову книжку занось: "Я перерозподіляв багатства з боку одних на користь інших". За останні два роки йому довелося перекваліфікуватися на захисника вітчизни, коли схід України охопила війна.

“Нагадаю, що штурми обласної та міської адміністрацій під триколорами у нас теж були, — каже дніпропетровець Микита Потураєв, голова експертної ради УКРОПу. — Тож коротка відповідь на питання "Що він зробив?" звучить так: "Все".

Із 1990‑х

Поїдьте у Дніпропетровськ та запитайте, чим займався Корбан до революції. “До революції гідності? — перепитує і миттєво відповідає дніпропетровський адвокат і волонтер Юлія Сегеда: — Відбиранням чужого. Нічого хорошого сказати про нього я не можу. Вибачте".

Це дещо спрощений погляд на Корбана. Людина він широка, бізнесмен — успішний, а те, що репутацією не вийшов, це його ніколи не хвилювало. “У мене досить міцні нерви, — пояснював він у квітневому інтерв'ю НВ. — Мене це не ображає, не принижує, але і не робить мені особливої честі. У мене немає болісних переживань з цього приводу. Совість мене не мучить".

Усе хороше, що потрібно знати про Корбана, сам Корбан про себе і написав у передвиборній біографічній довідці. Народився в Дніпропетровську. Жив у тісній двокімнатній квартирі. Після строкової служби в радянській армії поїхав на заробітки до Москви. Вступив там у Літературний інститут ім. Дружби народів на відділення драматургії, але вчитися не пішов. Влаштувався на Російську товарно-сировинну біржу, де на практиці вивчав справжню, а не сценічну драматургію життя. Торгував цигарками, пивом та іншими товарами першої необхідності кризових часів.

1992 року в Україні розпочалася так звана ваучерна приватизація. Тобто прості громадяни отримували немайнові сертифікати як право на частину власності в підприємстві. Тоді ж із $200 тис. у кишені Корбан повернувся у Дніпропетровськ. Тут заснував брокерську компанію Україна, а ще за два роки став головою наглядової ради інвесткомпанії Славутич-Капітал, через яку почав скуповувати у зубожілого населення цінні папери. Так він консолідував пакети підприємств для себе і для продажу на вторинному ринку.

Паралельно Корбан навчався в Гірничому інституті за спеціальністю Фінанси і кредит. Ось приблизно тоді, 1995 року, Тарута і зустрів на своєму шляху великого дніпропетровського комбінатора. “У нього була підприємницька жилка, — каже Тарута. — Іноді це краще, ніж будь-які університети".

Про все, що відбувалося з Корбаном далі, навіть відомі правозахисники, юристи, колишні високопосадові співробітники Нацкомісії з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР) говорять із НВ тільки на умовах анонімності.

Ось як один з них пояснив своє прохання відкрито не цитувати його. “Якби це була дійсно програма боротьби з рейдерськими групами та ліквідації їх як класу, тоді я був би у перших лавах. А так ця стаття піде в пул матеріалів як обґрунтування, чому Гена — лиходій-крокодил, а не метелик".

На Генному рівні

Гроші люблять тишу, а Корбан любить гроші. На цьому вони й зійшлися. Вже згадане вище джерело з НКЦПФР розповідає НВ, що фахівців із корпоративних конфліктів, господарських спорів, банкрутств тощо рівня Корбана в країні не більше 10-12. "Люди, які особисто знають Корбана, говорять про нього якщо не як про геніального юриста, то як про людину, яка вправно використовує законодавчі дірки для реалізації корпоративних інтересів", — розповідає експерт. Потім додає, що в 1990‑х достатньо було мати лише одну акцію, щоб "закошмарити" будь-яке підприємство — акціонер мав великі права, зокрема доступ до комерційної інформації.

Щоб увійти в чужий капітал, можна було обрати один з двох шляхів: взяти участь у конкурсі, організованому Фондом держмайна на заздалегідь прописаних умовах під одного учасника, або безпосередньо скуповувати акції у дрібних власників.

Обидва шляхи тернисті. У першому разі потрібна близькість до влади. Її у Корбана не було. Тому він вибрав другий, і Корбан створив компанію Славутич-реєстратор. Тут він надавав послугу щодо збереження реєстру акціонерів всіляких компаній. Це величезна фора. По-перше, реєстратор мав потрібну інформацію, по‑друге, без нього ніхто не міг перереєструвати права власності. Напередодні великої приватизації це була нечувана фора.

Корбан став одним з найзатребуваніших посередників операцій зі скуповування акцій у найпромисловішому краї країни — Дніпропетровській області. Тарута згадує, що в ті роки вперше зіткнувся з фінансово-промисловою групою Приват у боротьбі за Дніпропетровський трубний завод, потім за Дніпродзержинський комбінат Петровського. “З Приватом було багато конфліктів,— розповідає Тарута, — і Гена [Корбан] вже тоді виконував не найкращу роль. Для мене негативну. Це був його вибір. Мабуть, там більше платили".

Наприкінці 1990‑х Корбан зробив остаточний вибір на користь Привату, прикрутивши до цієї потужної ФПГ свої мізки і специфічні вміння. ПриватБанк вже тоді був найбільшим реєстратором в Україні. Він вів найбільшу кількість реєстрів усіх українських компаній. Гра почалася.

Її правила адвокат, який побажав залишитися неназваним, описав НВ напівпрофесійним сленгом. "Коли треба було забезпечити відбирання і поглинання, первинну брудну роботу робив Корбан, "рихлив" об'єкт. А потім на вторинному ринку об'єкт купувався "відмитий" і приєднувався до активів Привату".

Вираз "рихлити" означає через мікроскопічного міноритарного акціонера засипати певні суди позовами на порушення будь‑яких своїх прав або силовим методом провести зміну керівництва підприємства.

Відносно свіжа історія захоплення компанії П'ятихатський елеватор. Короткий зміст цього бойовика в переказі гендиректора дніпропетровської юркомпанії Exante Юлії Сегеди: спочатку відбулося захоплення майна. Потім підконтрольний Привату реєстратор перевів 88,2% акцій П'ятихатського елеватора на структури Привату, які згодом були продані компанії Гріф Корпорейшн ЛЛП (Великобританія), офіційною довіреною особою якої є Корбан.

— Чим закінчилася історія? — запитує НВ у Сегеди.

— Хазяйка [елеватора] захворіла. Віру в справедливість втратила. Сказала, що втомилася боротися.

Типова історія. На сайті Антирейдерської спілки подібних історій імені Корбана — десятки. Як, наприклад, історія 2007‑го про захоплення Кременчуцького НПЗ, в якому група Приват і бізнес-структури харківського мільйонера Олександра Ярославського володіли трохи більше ніж 1 % акцій. 50 % було у росіян, 43 % — у Нафтогазу. В кінці сюжету у Коломойського і Ярославського вже був пакет у 50 %. Процесом відбирання акцій у росіян керував Корбан. З огляду на результат, керував блискуче. Потім партнери з Татарстану за такою ж схемою втратили 36,6 % акцій Укртатнафти. Все, чого домоглися власники Татнафти, — це рішення Міжнародного комерційного арбітражу, який 2014 року зобов'язав компанію виплатити $100 млн компенсації за порушення їхніх прав в Україні. Але виплачувати ці кошти мав не Приват, а держава.

Бандитизм — це те, що Корбан робив усе життя. Аж ось це стало можливо робити заради високих цілей. Володимир Фесенко, політолог

Під гарячу руку Корбана потрапляли і місцеві великі гравці. Наприклад, Віктор Пінчук, який у важких боях з Корбаном втратив 2006‑го контроль над Нікопольським феросплавним заводом на користь Привату.

У репертуарі Корбана є й зовсім екзотичні історії з кривавим фіналом. Мова про контроль над одним з найбільших ринків країни — Озеркою (Дніпропетровськ). Суперником Корбана був російський бізнесмен Максим Курочкін, відомий в Україні, як тепер сказали б, за позивним Макс Скажений. Він 2004 року без жодної конкуренції приватизував центральний ринок Дніпропетровська. Привату це не сподобалося.

І 2005‑го через судові позови Коломойський взяв контроль над грошовими потоками ринку під своє крило, довівши в судах, що під час приватизації Курочкін порушив українське законодавство. Курочкін був оголошений у розшук. Так почалася корпоративна війна. З трагічним результатом. 2006‑го в Дніпропетровську автомобіль охорони Корбана був обстріляний невідомими.

Самого Корбана в машині не було. За кілька місяців кривавий маятник конфлікту хитнувся в протилежний бік. Четверо підручних Курочкіна були розстріляні: один — на виході з дніпропетровського нічного клубу, інші — на заміській трасі під Києвом. Сам Макс Скажений був незабаром убитий снайпером у внутрішньому дворі Святошинського райсуду Києва. Ніхто і ніколи не зміг довести причетність Корбана або приватівців до тієї розправи. Але навіть без цього далеко не єдиного детективу репутації Корбана було завдано смертельної шкоди.

“На жаль, філософія всієї групи Приват і її оточення — суцільний цинізм, — робить висновок Тарута. — Вони вважали, що будь-які засоби для досягнення перемоги хороші. А він [Корбан] вже був частиною цієї історії Привату".

À la guerre comme à la guerre

На своїй сторінці у Фейсбуці голова Антирейдерської спілки України Андрій Семидідько написав такий пост: “За Корбана можу сказати багато. Я вже дев'ять років як директор Антирейдерської спілки, і матеріалів в архіві щодо його діяльності накопичилося багато. Зі схемами і заявами від потерпілих. Але! Це [арешт Корбана] не припинення протиправної діяльності Корбана, це політичне переслідування. Обшуки відбуваються не в комерційних, а в партійних офісах УКРОП".

Незважаючи на підмочену репутацію дніпропетровського бізнесмена, всі його соратники і навіть опоненти обурилися фактом його затримання.

Корбан здатний на відчайдушні вчинки з незрозумілим результатом, про що свідчить його новітня історія. Під час найгарячіших подій на Майдані в січні 2014‑го, коли ще не було ясно, хто кого, він і його бізнес-партнер Борис Філатов вчинили громадянський вчинок, на який тоді міг зважитися небагато хто. В торговому центрі Пасаж, що належить підприємцям, замість рекламних блоків вони запустили на великих екранах пряму трансляцію П'ятого каналу, де безперервно показували події з київського Майдану та вулиці Грушевського.

Для інформаційної ізоляції, в якій перебувала країна, це був постріл серед ночі. Корбана почали викликати на допити, які могли закінчитися чим завгодно.

Довелося тікати за кордон, в Ізраїль. Так, сам того не відаючи, Корбан вскочив у велику українську політику.

20 лютого, коли режим Віктора Януковича впав, дніпропетровський бізнесмен запропонував українським колегам-мільярдерам взяти на себе відповідальність за порятунок України. У березні він і його вічні партнери Коломойський і Філатов очолили область і зробили все, що на той момент було можливо, щоб не впустити до неї руйнівний русский мир — той самий, що вже поглинав сусідню Донецьку та Луганську області.


ЕЩЕ ВМЕСТЕ: Прощальный кадр команды днепропетровского губернатора после отставки. Слева направо: Святослав Олейник, Игорь Коломойский, Геннадий Корбан, Борис Филатов
ЩЕ РАЗОМ: Прощальний кадр команди дніпропетровського губернатора після відставки. Зліва направо: Святослав Олійник, Ігор Коломойський, Геннадій Корбан, Борис Філатов


Потураєв розповідає НВ, що в період роботи Коломойського на посаді голови Дніпропетровської обладміністрації Корбан взяв на себе всю оперативну роботу. Купував зброю, бронетехніку, безпілотники, тепловізори, біноклі, приціли, постачав госпіталь, спільно з волонтерами будував оборонні лінії вздовж кордону області. “Вони відкрили двері адміністрації для волонтерів та добровольців, — каже Потураєв. — Гена віддав їм свою будівлю. Такої міри залучення громадських активістів до роботи я не бачив ніде, крім Майдану".

Так вийшло, що злий геній рейдера Корбана тимчасово був Україні під масть. Коли сусідня держава вирішила здійснити велику рейдерську атаку, Корбан вже знав, що слід робити в подібних випадках. “Є люди війни, — резюмує Фесенко. — Для них війна — це середовище їхнього існування та самореалізації. Бандитизм — це те, що він [Корбан] робив усе життя. Аж ось це стало можливо робити заради високої мети". Тепер Корбан сів на лаву підсудних. Хоча, на думку Фесенка, і не лише його, є значно гідніші претенденти у нинішній і попередній владі, які повинні сісти — якщо не замість, то хоча б разом із Корбаном.

Матеріал опублікований у НВ №41 від 6 листопада 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: