11 грудня 2017, понеділок

Олег Рибачук розповідає про минуле президентів Порошенка і Ющенка, і пояснює, чому "сколіозна влада" заважає країні жити

коментувати
Олег Рибачук розповідає про минуле президентів Порошенка і Ющенка, і пояснює, чому
Голова громадської організації Центр UA, а раніше — соратник Віктора Ющенка, розповідає цікаві історії про Ющенка-президента і згадує політичне минуле Петра Порошенка

"19 лютого о 13.00 в Канапці",— призначає дату і місце інтерв'ю НВ Олег Рибачук, у минулому найближчий соратник президента Віктора Ющенка, а нині голова громадської організації Центр UA.

Ресторан-салон Канапа розташований у старовинному дерев'яному особняку в історичному центрі Києва — на Андріївському узвозі. Це заклад ресторатора Діми Борисова, який він відкрив у партнерстві з українським музикантом Олегом Скрипкою, вважається місцем для іноземців і гурманів.

Рибачука цілком можна віднести до останніх. “Тут такий український ф'южен — страшенно смачно і [вражаюча] подача,— пояснює він вибір місця.— Я просто відчуваю нахабну присутність усіх цих французьких штучок. Наприклад, вони борщ подають у капусті. Ви знали?"

У меню Канапи практично не залишилося страв, які не куштував би колишній голова секретаріату президента Ющенка. Рибачук істотно відрізнявся від багатьох своїх колег, які займали цю посаду, яка тепер називається глава Адміністрації президента. Він уславився комунікабельним демократом, відкритим для преси, і охоче роздавав інтерв'ю, причому не в помпезному кабінеті на Банковій, а в ресторанах і кафе київського Пасажу. Його політична кар'єра завершилася звільненням, Рибачука змінив Віктор Балога, типовий сірий кардинал при українському президенті.

 

П'ять запитань Олегу Рибачуку:

— Ваше найбільше досягнення?
— Те, що опинився в потрібний час у потрібному місці з багажем унікальних і потрібних знань. У віці 30 з чимось років я, маючи західну освіту і пропрацювавши п'ять років за кордоном [в Індії], потрапляю в Україну, яка народжується.
— Ваш найбільший провал?
— Думаю, він ще попереду.
— Чим ви пересуваєтеся містом?
— Комбіновано. У мене Toyota RAV4 2013 року. Але при найменшій можливості ходжу пішки.
— Остання книга, яка справила на вас враження?
— Це три книги Стіга Ларсона — Дівчина з татуюванням дракона, Дівчина, яка грала з вогнем і Дівчина, яка підривала повітряні замки. А ще Шантарам Грегорі Девіда Робертса — я п'ять років прожив в Індії, ви розумієте.
— Кому б ви не подали руку?
— Герхарду Шрьодеру. Після його слів про те, що Україна може наблизитися до Європи настільки близько, наскільки це дозволить Росія. Я йому сказав під час особистої зустрічі, що у нього репутація спічрайтера Газпрому і запитав: "Вам не соромно?" Він відповів, що не розуміє моєї англійської.

 

У Канапі Рибачук радить журналісту НВ замовити "надзвичайно смачний" зелений борщ з м'ясом фазана.

— А в мене буде політична страва,— інтригуюче заявляє Рибачук.— Відбивна з кролика.

Заготовлений жарт про невдалу відставку прем'єра Арсенія Яценюка вдався: ми сміємося. Проте офіціантка охолоджує запал гостя: "Відбивної, на жаль, немає".

"Кролик і там вижив, і тут вижив",— вправляється в політичних дотепах Рибачук. Від символічного жертвопринесення він відмовитися не може: ми замовляємо вареники з зайцем і лісовими горіхами. "Той же кролик, тільки дикий",— робить ремарку мій візаві і просить принести ще "маленький салатик" з оливковою олією, "це ж вітаміни".

Вітаміни для Рибачука, прихильника здорового способу життя,— важлива складова раціону. Колись він був вегетаріанцем, моржував, здійснював зимові пробіжки босоніж і влаштовував розвантажувальні дні, не дозволяючи собі нічого, крім води. Сьогодні екстремальні експерименти позаду, і 57‑річний будівник громадянського суспільства підтримує форму правильним харчуванням і тренуваннями в спортзалі тричі на тиждень.

Ми чекаємо, поки принесуть замовлення і говоримо про політику — як вийшло, що сьогодні країна знову опинилася на порозі соціального бунту.

“В СРСР вся влада була в одних руках, власність одна, одна партія, Сталін наказав — зроблено,— вважає Рибачук.— Зараз загальна власність, партій — як собак нерізаних, а система держуправління — та сама, що і була тоді".

І найголовніше: той, хто перебуває нагорі, отримує повну гарантію безкарності. Будь-яка людина з мораллю в цій системі задихається, наочний приклад тому — низка звільнень прозахідних міністрів.

За словами Рибачука, існуюча вертикаль влади — це викривлений хребет. Тому яку голову зверху не встанови — "червоного директора", диктатора, партійного функціонера, мільярдера з вільною англійською — поки хребці на місце не стануть, спина болітиме.

У багатьох братів України по колишньому соцтабору теж був сколіоз, зауважує Рибачук. А вилікували їх європейці, які фактично змусили зруйнувати стару систему до підвалин, а потім побудувати з нуля за західними образом і подобою.

— На Заході розуміють: не потрібно закликати політиків не красти. Там став політиком — значить, став підозрюваним №1 для всіх антикорупційних інституцій, тому що отримав доступ до грошей платників податків. Наш вихід — у створенні таких правил, коли життя корупціонера перетворюється в кошмар,— підводить підсумок своїм міркуванням Рибачук.

  


ОПЫТНЫЙ РЕВОЛЮЦИОНЕР: За плечами Олега Рыбачука два Майдана. В первом он участвовал как соратник Виктора Ющенко, во втором — как гражданский активист
ДОСВІДЧЕНИЙ РЕВОЛЮЦІОНЕР: За плечима Олега Рибачука два Майдани. У першому він брав участь як соратник Віктора Ющенка, у другому — як громадський активіст


З'являється офіціантка з замовленням.

— Подивіться, яка краса,— захоплюється колишній політик, нахиляючись над імпровізованою тарілкою з качана капусти і вдихаючи аромат борщу.

Страва і справді має дуже ефектний вигляд. Втім, ми продовжуємо розмову про лікування політичного сколіозу.

— А чому Ющенко не змінив систему? — цікавлюся я і чую у відповідь те, що ніяк не очікую почути від людини, яка не раз називала себе ющенківцем і його альтер его.

Рибачук стверджує, що Ющенко як президент бачив свою мету в іншому:

— Він абсолютно щиро думав, що дасть людям волю і — це дуже по‑українськи — "згинуть наші вороженьки",— Рибачук, відламуючи шматочок ароматної булки, додає, що ще однією ідеєю його колишнього друга і шефа було "месіанство". "У нього був ще один [улюблений] вислів: "Я кожному дав по буханцю хліба".

У відповідь я кажу про те, що через м'якотілість лідера помаранчевої революції до влади прийшов диктатор Віктор Янукович. Рибачук не погоджується: він вважає, що Ющенко свідомо підтримав тезку.

— Він завжди вірив, що з Януковича можна зробити українця, а з Тимошенко — ні,— згадує Рибачук.— Він досі переконаний, що його найбільша помилка — це Юля.

Шанс на реформування системи Ющенко, на думку Рибачука, провалив під впливом "любих друзів", Олександра Третьякова, Давида Жванії, Миколи Мартиненка та Петра Порошенка. А ще президент створив так званий кухонний кабінет, в якому головну роль грав його рідний брат Петро.

Рибачук стверджує, що в оточенні колишнього президента він сам виконував функцію свого роду контролера.

У Ющенка був ще один улюблений вислів:
“Я кожному дав
по буханцю хліба"

— Я не дозволяв формально через нього пройти будь-якій корупційній схемі. Я ганяв його брата і друзів, односельців,— згадує політик.— Я казав родині Ющенка: ви приведете його до імпічменту, хіба ви цього не розумієте?

Сам Ющенко при зовнішній європейськості був продуктом системи минулого і цим, як зараз зізнається Рибачук, шокував його. Наприклад, він вважав природним, що службові машини повинні возити його сім'ю: "положено". З цієї ж причини після складання повноважень президента він жив протягом декількох років у державній резиденції. "Він — така суміш [радянського і західного], гібрид",— вважає Рибачук.

— А Порошенко — теж гібрид?

— Він засновник Партії регіонів. Він Азарова привів на Майдан. Він старший "любий друг",— проходиться віхами біографії чинного президента Рибачук.— Те, що він став президентом,— вдалий збіг обставин.

Європейський наліт для Порошенка, за словами мого співрозмовника, всього лише додатковий інструмент особистого збагачення, переконаний Рибачук. Такий же, як і для Яценюка.

Нам подають вареники з зайчатиною. Але Рибачук ледь доторкнувся до борщу — одночасно їсти і говорити складно.

Як людина, котра обіймала високі посади у владі, Рибачук міг забезпечити собі "довічне перебування на Печерських пагорбах". Але він вибрав громадську діяльність, і я запитую, чи не сумує він за великою політикою.

— Я її тепер формую,— посміхається мій співрозмовник.

Його громадська організація Центр UA, що об'єднала кілька ініціатив,— громадянський рух Чесно, Реанімаційний пакет реформ, Стоп цензурі, Доступ до правди. Їхня спільна мета — у просуванні європейських реформ, захисті прозорості та підзвітності влади і свободи слова. Головне джерело фінансування цих проектів — іноземні гранти.

Виступаючи від імені цих ініціатив, Рибачук каже, що тепер володіє значно більшим впливом, ніж раніше, і, що важливо, значно більшою довірою людей. А на імідж "головного грантоїда країни", як його іноді називають, не ображається.

"Якби Центр UA фінансував Фонд Пінчука, а не шведська SIA, до нас було б більше довіри?" — ставить риторичне запитання Рибачук.

Наша розмова добігає кінця, і Рибачук зізнається, що, всупереч всьому, вважає себе оптимістом. А все завдяки тому, що суспільство змінилося кардинальним чином.

— Ти стоїш і довбаєш скелю, а потім дізнаєшся, що те ж саме роблять тисячі людей по всій країні. Це не просто клас, це унікальний український ген самоорганізації. Для мене це філософсько-естетичний феномен.

Вареники, здається, остаточно охололи, коли Рибачук нарешті до них приступає. А мені час: я прощаюся і залишаю його доїдати обід на самоті.

  

Матеріал опубліковано в НВ №7 від 26 лютого 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: