23 червня 2017, п'ятниця

Телеведуча Оксана Соколова розповіла про те, які новини подобаються глядачам найбільше

коментувати
Телеведуча Оксана Соколова розповіла про те, які новини подобаються глядачам найбільше
В індійському ресторані продюсер і ведуча ICTV знаходить чимало спільного у нинішньої влади з колишньою

Обличчя ICTV Оксана Соколова, знайома кожному, хто хоч іноді вмикає телевізор, пропонує НВ пообідати в індійському ресторані Гімалаї на Великій Васильківській. В середині дня тут трохи душно. Грає химерна музика, а по розслаблених позах і жестах їдців розумієш, що випадкових відвідувачів у закладі немає.

Петляючи між ажурними дерев'яними ширмами і статуями індійських божеств, ми пробираємося до столика. Соколова спішно скидає строгий піджак.

— Тільки попередьте, коли будемо фотографуватися, я його одягну,— просить ведуча інформаційного проекту власного імені Факти тижня з Оксаною Соколовою і керівник департаменту публіцистичних програм ICTV. Без піджака, у квітчастій блузі тележурналістка гармонійно вписується в антураж ресторану.

Соколова стримана в емоціях, зі швидкою мовою і в житті мало відрізняється від своєї екранної версії. Цього року її проекту Факти тижня, який входить до трійки лідерів підсумкових інформаційних вісників країни, виповнилося десять років. За цей час проект чотири рази отримував національну премію Телетріумф, ще одна статуетка — особисто в Соколової. У тележурналістиці вона вже чверть століття.

Соколова починала регіональним репортером, а тепер є телепродюсером рейтингового каналу, автором кількох його успішних проектів, серед яких програми розслідувань Максимум в Україні та Інсайдер, а також передача про багатих і знаменитих Козирне життя.

  

П'ять запитань Оксані Соколовій:

— Ваше найбільше досягнення?
— Досягнення сина. Є ще й журналістські удачі. Але я насамперед жінка і мама.

— Найбільший провал?
— Те, що син тільки один. Робота з'їла весь час.

— Чим ви пересуваєтеся містом?
— На машині. Я сама їжджу на службовій Toyota, без водія. У мене великий водійський стаж — з 1999 року.

— Остання прочитана книга, яка вас вразила?
— Вся кремлівська рать Михайла Зигаря. Вражає як журналістська робота. Ясність думки, вміння бути рівновіддаленим від різних центрів впливу. Розчарувала тільки подача українських подій, про які я багато знаю зсередини. Але з точки зору журналістської роботи — це просто відмінна книга.

— Кому б ви не подали руку?
— Я дуже не люблю хамства. Хаму руку не подам.

  
  
  

Ми чекаємо меню, і Соколова розповідає про свої проекти, перш за все — Факти тижня.

— У кожної передачі своя аудиторія. Наша — це чоловіки від 30 до 60 років, їх не візьмеш сльозами і соплями, вразити можна тільки фактами. І ми уявляємо нашого глядача як людину, яка знається на житті, динамічну, навіть цинічну. Від цього залежить і інтонація, і підбір новин.

— І чого ж хочуть чоловіки?

— Переможних новин. І це зрозумілий запит зараз, тому що ми постійно говоримо про втрати і жертви.

Нам приносять меню, і поки я роздивляюся список незнайомих страв, моя співрозмовниця відразу замовляє індійський сир панір, тушкований у шпинаті, мінеральну воду та овочеві кульки Драй Манчуріан. Я приєднуюся до її вибору.

— Повірте, буде смачно. Це, мабуть, єдиний автентичний ресторан індійської кухні в Києві,— переконує вона.

Соколова полюбила індійську кухню не подорожуючи Індією, а в Лондоні — улюбленому місті, де вона часто буває. Тепер ще й заради того, щоб побачитися з сином, студентом одного з британських університетів.

— Лондонська індійська кухня скрізь хороша,— зі знанням справи говорить Соколова.— Іноді зайдеш у ресторанчик з пластиковими стаканчиками, а там на тебе чекає кулінарний шедевр.

Соколова — завсідниця Гімалаїв, і поки нам несуть напої, вона розповідає історію закладу. Два роки тому він розташовувався на Хрещатику, але, опинившись в епіцентрі революційного Майдану, переїхав у спокійніше місце.

Вимовлене слово Майдан одразу ж повертає розмову на 180 градусів.

— Майдан був справжнім ковтком свободи після кисневого голоду,— каже Соколова.— Від нього паморочилася голова, тягнуло на звершення. А зараз я раптово зрозуміла, що кисень знову витікає.

— Якщо говорити предметніше, де і чому свободи стало менше? — уточнюю я.

— Нова влада схильна до тих самих ілюзій і установок, що й колишня, переважно, вони все одно хочуть бачити себе на екрані позитивними, хворобливо реагують на критику,— Соколова явно підбирає слова.

— Невже владно-чиновницька культура зовсім не змінилася, адже прийшло багато молодих? — кажу я.

— У більшості відомств основа залишилася старою, і чиновники ні на йоту не змінилися. Хтось взяв паузу, сотні відновилися на посадах через суди. Вони вважають, що революціонери тимчасово відібрали у них владу, як ніби дорослі дивилися, що діти забрали в них ключі від машини. Поблажливо дивляться на "дітей", чекають, поки вони награються і повернуть ключі. При цьому сподіваються, що "діти" не спалять машину в процесі гри, і вони зможуть їхати на цій машині далі.

Поки ми говоримо, на столі з'являються блискучі витончені страви, прикриті кришками.

— Продовжуймо розмову за їжею,— пропонує Соколова: вона вважає, що страви індійської кухні треба їсти гарячими.— Чесно кажучи, я з ранку ще не їла.

Розкладаючи їжу по тарілках, говоримо про редакційну політику телеканалу ICTV, який входить до медіахолдингу бізнесмена Віктора Пінчука.

— Пінчук впливає на роботу каналу? — запитую я.

— Ну, до нас в редакцію він точно не дзвонить,— каже Соколова. І тут же згадує одну історію, розказану російським журналістом Володимиром Познером.

Працюючи в США, Познер з колегою видали в ефір програму-розслідування про одного автомобільного магната. На ранок його з компаньйоном викликав на килим генеральний директор каналу: "Як ви могли! Це ж наш ключовий спонсор" "А як же свобода слова?" — запитав Познер. "Ось на іншому каналі про нього розкажуть все!" — парирував бос. Система противаг — в основі демократії США.

Соколова не має ілюзій, що в Україні по‑іншому. Але, подивившись різні канали, глядач зможе скласти для себе якусь цілком об'єктивну картину, вважає вона.

— Ви маєте право сказати остаточне ні в своїй програмі? — цікавлюся я.

— Я взагалі‑то людина з непростим характером, і мене багато хто не люблять за це,— посміхається Соколова.— В українському політикумі вже знають, що є межі, за якими мене не зламати, та й за стільки років не намагаються.

  


10 ЛЕТ В ЭФИРЕ: Проект Факти тижня з Оксаною Соколовою — долгожитель ICTV. На фото Соколову поздравляет с юбилеем программы генеральный директор канала Александр Богуцкий
10 РОКІВ В ЕФІРІ: Проект Факти тижня з Оксаною Соколовою — довгожитель ICTV. На фото Соколову вітає з ювілеєм програми генеральний директор каналу Олександр Богуцький


 

Розмірковуючи про майбутнє інформаційного телебачення, Соколова категорична в оцінках:

— Новини інтернету ми програли вже давно,— визнає вона.— Всі наші спроби з прямими включеннями не виправляють ситуації. Зараз найбільш виграшне з того, що є на телебаченні,— це шоу. Це те, що може зачепити глядача: співпереживання в режимі реального часу. В інтернеті дорого робити такі речі.

— А втома від передачі, яку робите вже десять років, не настала?

— Коли проекту виповнилося десять років, я зрозуміла, що це рубіж. І одночасно висока платформа, звідки відкривається багато дверей, і я зараз у стані вибору між ними.

Називати ймовірний новий проект Соколова відмовляється, але натякає, що над його ідеєю вже працює і незабаром озвучить її публічно. Причому саме з цією ідеєю пов'язані її поїздки Україною, через які ми кілька разів відкладали обід.

Про поїздки вона говорить з особливим трепетом:

— Майже в кожному маленькому місті або селі Центральної України — дві-три таблички з іменами тих, хто не повернулися з війни в Донбасі. А людям, які живуть там, важливо вірити, що ці жертви недаремін. Вони кожен день шукають цьому підтвердження.

— У вас така надія є? — запитую я.

— Чим далі, тим менше у мене впевненості, що можна щось зламати глобально. Але треба ж з чогось починати.

Йдучи від мінорної ноти, я запитую Соколову, чи часто її впізнають на вулиці.

— Практично завжди,— посміхається вона і розповідає, що на київському Житньому ринку, куди вона любить ходити за покупками, у неї вже є свій фан-клуб.

— Продавці — дуже політично активні люди. Ми з ними обговорюємо різні питання, наприклад підвищення тарифів,— продовжує вона і зізнається, що часто робить це свідомо, заради живого діалогу. І навіть те, що багато хто чомусь асоціюють її з владою і пред'являють претензії, Соколовій подобається: їй цікаво послухати аргументи "з народу".

Ми майже закінчуємо обід, і я питаю телеведучу, про що вона мріє.

— Я мрію з'їздити в Гімалаї, в Тибет,— дивує вона відповіддю.— Це місце мене цікавить не як географічний об'єкт, а як особлива філософія.

Соколова пояснює, що останнім часом захистом від професійних втоми і вигоряння для неї стала йога, і в цьому напрямку їй хотілося б удосконалюватися.

 

 

Матеріал опублікований в НВ №23 від 24 червня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: