6 грудня 2016, вівторок

Один з лідерів українського харчопрому розповів, кому він продає сир і масло після втрати російського ринку

коментувати
Один з лідерів українського харчопрому розповів, кому він продає сир і масло після втрати російського ринку
Фото: Олександр Медведєв, НВ
Анатолій Юркевич, один з найбільших виробників молочних продуктів в країні, розповідає про те, як він повністю втратив російський ринок і кому тепер намагається продати свої сир і масло

Українського молочного короля Анатолія Юркевича називають серед тих бізнесменів, хто особливо постраждав від торговельної війни з Росією.

Згідно звіту компанії Milkiland за 2013 рік, 62 % свого доходу вона отримувала за рахунок російського ринку. Однак відтоді, як в минулому році Росспоживнагляд обмежив українців, а потім і європейський молочний імпорт, багато чого змінилося: ембарго серйозно вдарило по десятьох вітчизняних заводах Юркевича, які виробляють широкий асортимент молочної продукції, у тому числі сири і масло, а також по його польському активу — сироробному заводу Ostrowia.

“Ми розуміли, що Україну Росія буде постійно пресингувати,— зізнався бізнесмен.— Але не думали, що РФ настільки зіпсує відносини з Європою".

В результаті чистий збиток міжнародної групи Milkiland в 2014 році склав понад € 72 млн проти чистого прибутку в € 11,66 млн в 2013 році. Виручка корпорації скоротилася на 15 %.

Говорити про те, що зменшилося податкове навантаження або спростилася система, не видається можливим

У цілому компанія Milkiland, яка раніше вважалася одним з п'ятьох найбільших виробників молочної продукції не тільки на українському, але й російському ринку, і чиї акції котуються на Варшавській фондовій біржі, в минулому році принесла майже € 289 млн виручки. Згідно з рейтингом найбагатших людей України, складеному НВ в минулому році, Юркевич займає 33‑е місце зі статком $ 213 млн.

Мільйони в кишені не завадили підприємцю прийти на зустріч з НВ в київському готелі Hilton у простенькому костюмі без охорони і помічників. На питання — як про повну втрату російського ринку, так і пошуку нових торговельних партнерів — він відповідав неголосно, докладно і довірливо.

— Коли Україна підписувала Угоду про асоціацію з Євросоюзом, очікувалося, що це допоможе наростити поставки нашої аграрної продукції в Європу. Так і сталося?

— Що стосується соняшникової олії і м'яса курки, то ми частку свою зберегли. На жаль, ми досі не отримали дозволу на експорт молочної продукції в ЄС. М'яч на нашій стороні. Європейці підтвердили, що у них [до нашої продукції] немає претензій. Зараз проблема в представництві України, яке повинно стимулювати проходження цього кейса, винести питання на розгляд Єврокомісії, Європарламенту, і лише після всіх процедур буде отримано дозвіл. Поки ж для нашої молочної галузі цей ринок залишається закритим.

— Якщо говорити про ваших постачаннях в Європу, який там потенціал?

— Європейський ринок сирів складає 50 % світового ринку виробництва і 40 % по споживанню. Це колосальний ринок. Він конкурентоспроможний, але і на ньому можна знайти нішу і продавати свій продукт. Раніше це було невигідно, тому що був відкритий російський ринок, який включав і європейські, і українські товари. Зараз він закритий. Тому ми повинні перебудуватися на інші торговельні майданчики.

— На які ринки ми можемо розраховувати?

— Що стосується молочної продукції, то в першу чергу слід звернути увагу на ті ринки, де зростає населення,— зокрема, на Близький Схід. Наприклад, Єгипет, де щорічно населення збільшується на 1 млн жителів. Це Ірак, Іран, які зараз знімають санкції, і на їхні ринки можна отримати доступ. Це країни Південно-Східної Азії. На жаль, Китай для нас з травня минулого року недоступний.

— З чим це пов'язано?

— Це пов'язано з внутрішньою політикою цієї країни. У них були великі перехідні запаси по сухому молоку, зростання внутрішнього виробництва, і вони прийняли рішення шляхом тарифних методів закрити ринок, відсікти близько 800 світових компаній відразу, а потім починати їх потроху повертати на ринок. У минулому році Китай скоротив закупівлі молока, що стимулювало падіння його ціни на світовому ринку. В цьому році вони не виходили з закупівлями, тому того зростання ціни на молоко, на який ми розраховували, не відбулося.

— Говорячи про російський ринок — наскільки торгова війна з Росією обрушила український експорт?

— До ембарго ми експортували в Росію приблизно 70 тис. т сиру, близько 30 тис. т молока і близько 10 тис. т олії. Це близько $ 400-500 млн. На сьогоднішній день цього товарообігу немає. Ми намагаємося компенсувати поставками в Казахстан та інші країни, продажами на внутрішньому ринку. Але знайти альтернативну заміну ринку РФ поки не вдалося.

— З чим було пов'язано, на вашу думку, закриття російського ринку? Дійсно наша продукція така неякісна?

— Це чисто політичне рішення, пов'язане із зміною міждержавних відносин.

— Однак Росія заявляла, ніби у нас там щось не те в сирі і молоці.

— Влада великої тоталітарної держави може знайти все що завгодно і у кого завгодно. Був би привід, була б команда.

— Може, нам краще один раз перебудуватися, пережити цей складний період турбулентності, щоб потім бути незалежними від одного джерела доходів?

— Так, ми шукаємо інші ринки, перебудовуємося, прагнемо вийти на європейський ринок. І коли це станеться, сам факт дозволить нам підняти престиж молочної продукції України. Якщо ми відповідаємо європейським якостям, то багато країн будуть готові відкривати для нас ринки автоматично.

— В якій ситуації зараз внутрішній аграрний ринок? Чи є у нас якийсь потенціал зростання для витіснення імпортної продукції?

— Після девальвації гривні імпортні компанії практично призупинили продаж на території України, за винятком суперпреміального сегмента, товари якого у нас просто не виробляються. Всі інші масові поставки з Білорусі, Польщі — вони були з економічних причин зупинені. Ми зараз замістили, по суті, імпортне виробництво. Інша справа, що у нас обсяг перероблюваного молока, що йде на наші заводи, складає лише 40% молока, виробленого в Україні.


Анатолию Юркевичу принадлежит десять молочных заводов в Украине и один сыродельный в Польше
Анатолію Юркевичу належать десять молочних заводів в Україні і один сироробний в Польщі


Все інше — сірий ринок, а це продукція, яка виробляється в домашніх умовах, не проходить офіційних каналів, не враховується. І цей сірий ринок зростає. Будь-яке збільшення податкового навантаження, затримка роботи з мережами, все те, що відчувають офіційні переробники, в даному сегменті відсутнє. І цей факт стимулює багатьох йти туди, продавати товар за готівку, на базарах — загалом, "в сіру". Хоча податкове навантаження у всіх різне. На сьогоднішній день люди готові закривати очі на безпеку продукції, лише б прогодувати себе.

— З цим сірим ринком молочної продукції можна якось боротися?

— Все просто. Молочні продукти так само, як і хліб, м'ясо, відносяться до базових продуктів, які у великих країнах не обкладаються високим ПДВ. Особливо ті продукти, які можуть проводитися в домашніх умовах. У тій же Польщі ПДВ на молочні продукти — 5 %. У Росії — 10 %, Білорусі — 10 %. Ми маємо 20 % ПДВ плюс податок на прибуток, який повинен бути закладений в націнці, плюс податкові відрахування на зарплату. Це створює дуже велику різницю між продуктом сірого ринку і товаром офіційного виробника. Одним з найбільш стимулюючих дій стало б зменшення ПДВ на молочні продукти.

Хоча б до польського рівня — 5 %. Це зробило б офіційну продукцію більш доступною для населення. Ми завжди перед дилемою — або давати більше дотацій, або здешевлювати продукцію. Тому що людині потрібен кілограм — кілограм енергії, кілограм протеїну, кілограм білка, кілограм вуглеводів. Покупцеві не потрібні гроші, йому потрібні енергетичні складові. І тут роль держави повинна бути в тому, щоб знижувати витрати. Це все, що потрібно.

— На ваш погляд, після Майдану умови ведення бізнесу якось змінилися? Стало гірше чи краще?

— З'явилося дуже багато революційних змін, які абсолютно не продумані і вимагають часу на те, щоб, по‑перше, зрозуміти їх, а по‑друге, щоб знайти можливість їх скорегувати так, щоб вони не завдали шкоди бізнесу. Одне з найбільших змін на сьогоднішній день — це введення ПДВ-рахунків. Було заявлено, що вони готові, після цього заднім числом вносилися зміни, які перекреслили всю виконану роботу. Люди на сьогоднішній день змушені все переробляти, рахувати і перераховувати. А це витрати, це все час, гроші. Наскільки ефективно введення ПДВ-рахунків — велике питання.

— А взагалі, як ви оцінюєте нинішню податкову систему? Наскільки прийнятне податкове навантаження на бізнес?

— Податкова система не тільки не стала простішою, але й ускладнилася. Тих змін, які очікувалися, не було. І не було з однієї простої причини — тому що кардинально переглянута зайнятість людей. Скільки людей задіяно в бюджетній сфері, скільки в індивідуальному секторі, хто сидить на соцдопомозі? Адже у нас дуже багато людей отримують соціальну допомогу. І це не перебудовано. У зв'язку з цим податкове навантаження продовжує зростати. У нас є військовий збір, додався 10 % податок на імпорт, додаткові відрахування. Плюс спрацювали великі курсові втрати у зв'язку з девальвацією.

В першу чергу ми дивимося на ті ринки, де зростає населення, а росте воно на Близькому Сході

І тому говорити про те, що зменшилося податкове навантаження або спростилася система, не представляється можливим. Хочеться сподіватися, що це перехідний період, і він закінчиться. Для цього ведуться переговори з Кабінетом міністрів, Адміністрацією президента, парламентом, депутатами про те, що потрібно зробити, щоб стабілізувати ситуацію. Але як швидко це станеться — тут нічого сказати не можна.

— А якщо говорити про дерегуляцію — спеціальні дозволи, ліцензії. Ви відчули якісь зміни?

— Найбільша зміна була, коли в 2014 році МінАПК скасував багато документів, які вимагалися для ведення діяльності на ринку агропромислової продукції. Але, на жаль, слідом за ним інші міністерства особливо нічого не зробили.

— І Міністерство економіки?

— Мінекономіки скасувало реєстрацію технічних умов. Це, з одного боку, начебто спрощує торговельну діяльність, але, з іншого, ми втратили російський ринок, так як там реєстрація залишилася колишньою. Зараз ми прагнемо до європейських стандартів. Але це вимагає часу — переучуватися.

— Давайте поговоримо про інвестиції в нашу країну. Скажімо, ви — підприємець, у вас є певна кількість грошей, які ви можете інвестувати у будь-яку країну світу, в тому числі Україну. Ви бачите тут майбутнє? Ви б стали зараз при наявності додаткових коштів будувати тут, приміром, нові заводи?

— Я б добудував те, що вже розпочато. А нові глобальні проекти поки що відклав би.

— Чому? Війна або щось ще?

— Знаєте, немає бачення. Все впирається в те, щоб керівники Кабінету міністрів, парламенту ділилися своїм баченням розвитку країни і цінностей. На сьогоднішній день стратегія реформування виражається в обіцянках, мовляв, ми внесемо зміни в те чи інше законодавство. А з якою метою, який буде пріоритет, як буде змінюватися структура зайнятості людей, як стимулюватиметься розвиток транзитних, експортних можливостей? Це все є тільки на рівні великих корпорацій. Інтегрованого розвитку країни немає. Звичайно, цього не вистачає.

— Якщо зараз говорити про майбутнє, то які у вас прогнози щодо України? Ви в цьому сенсі песиміст чи оптиміст?

— Знаєте, я оптиміст у цьому сенсі і вважаю, що рано чи пізно ми зможемо ось ці дрібні кількісні зміни трансформувати в якісні. Що ми маємо на сьогоднішній день, якщо подивитися з історії? Ми маємо епоху президентів Кравчука і Кучми, які вийшли з 30‑х років минулого століття. Потім була епоха Януковича і Ющенка, які вийшли з 50‑х років. Зараз почалася ера шістдесятників. Відповідно, ця закінчиться ера — прийде епоха семидесятників. І тоді ми побачимо ці зміни. Тому не так довго чекати залишилося.

Матеріал опублікований в НВ № 31 від 28 серпня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: