10 грудня 2016, субота

Один може оговтатися від війни самотужки, іншим потрібна допомога. Деякі вже не відновляться зовсім. Як працює центр для переселенців у Дніпропетровську

Офіційне відкриття Единого центра соціальних послуг у Дніпропетровську відбулося 27 квітня, але функціонує заклад вже кілька тижнів

Офіційне відкриття Единого центра соціальних послуг у Дніпропетровську відбулося 27 квітня, але функціонує заклад вже кілька тижнів

Єдиний центр соціальних послуг у Дніпропетровську зможе надавати свої послуги близько 13 тис. осіб на рік - це найбільша установа такого роду в країні. Звернутися сюди зможуть як переселенці з Донбасу, так і місцеві мешканці, які потребують допомоги

Від початку конфлікту на Донбасі внаслідок військових дій постраждало близько 3,7 млн. чоловік. За офіційними даними, на сьогодні зареєстровано більше 1 млн. 774 тис. внутрішньо переміщених осіб, які були змушені покинути свої домівки в Донецькій і Луганській областях і переїхати в інші регіони. Це – дані благодійного фонду Карітас. Тільки в Дніпропетровську таких людей – понад 80 тис. Багато з них потребують даху над головою і роботи, комусь потрібна психологічна та медична допомога, не вистачає грошей на життя.

Для допомоги таким людям Карітас України відкрив у Дніпропетровську Єдиний центр соціальних послуг. Це перша в країні установа подібного роду, здатна охопити максимально велику кількість напрямів для допомоги переселенцям. Планується, що щорічно тут зможуть приймати близько 13 тис. чоловік. Профінансував проект уряд Німеччини.

Центр розташований у приватному секторі, за адресою Кабардинська, 5. Це нова триповерхова жовта будівля з затишним двориком – територію прикрашають акуратні клумби і пишні дерева. До цього центр функціонував за іншою адресою – по вулиці Пушкіна, але там було дуже маленьке приміщення. Тепер же будівля дозволяє розмістити тут не тільки кабінети профільних фахівців – бухгалтера, юриста, психолога, а і, наприклад, комп'ютерні класи, мистецькі майстерні та багато іншого.

Я приїхав з Донецька з одним рюкзаком

- Тут працює близько 80 чоловік штату, багато з яких самі є переселенцями, є свій автопарк. Радує, що серед переселенців зараз немає бездомних, - каже отець Василь Панталюк. Він очолює Карітас Донецьк, яка раніше теж була змушена переїхати до Дніпропетровська. Карітас функціонує при Українській греко-католицькій церкві.

- Я приїхав з Донецька з одним рюкзаком, щоб зареєструвати тут Карітас, - згадує отець Василь.

Люди, які приходять сюди, можуть отримати або безпосередньо соціальні послуги, або інформацію про те, де ще можна отримати ці послуги. Незважаючи на те, що Карітас – організація, в основі якої лежать католицькі цінності, тут готові допомагати всім, пояснює президент Карітасу України Андрій Васькович – незалежно від релігійних і політичних поглядів.

- Від подібних центрів установа в Дніпропетровську відрізняється тим, що тут надають допомогу не тільки власне внутрішньо переміщеним особам, а й місцевим жителям, які теж потребують. Крім гуманітарного, психологічного та юридичного напрямів тут є поки що не дуже популярний для України напрямок – домашня опіка, - каже Васькович.


Глава Каритас Украины Андрей Васькович
Президент Карітасу України Андрій Васькович


Він акцентує увагу на тому, що людям не просто дають гуманітарку, яка, можливо, насправді потрібна не всім. Їм допомагають фінансово, пам'ятаючи, що кожна людина має сама вирішувати, на що саме витратити ці гроші.

За даними Карітасу, близько 70% переселенців, які зараз живуть в інших регіонах України, не планують повертатися на Донбас по закінченні бойових дій. А тому увагу варто акцентувати на інтеграції цих людей в нове для них суспільство.

- Наступним кроком має бути тривала інтеграція цих людей та їхнє облаштування для співіснування в Дніпропетровську, - пояснює Генконсул Німеччини в Донецьку Вольфганг Мессінгер. У Дніпропетровськ прибув з делегацією – подивитися, як працює центр.

До прийому гостей тут приготувалися: вхід прикрасили жовто-блакитними повітряними кульками. На другому поверсі жива музика – грають скрипалі. Гостей пригощають фуршетом, але їсти можна тільки після того, як їжу благословляють святі отці.


Данные: Каритас
Дані: Карітас


В ігровій кімнаті на другому поверсі стоїть великий пластиковий будиночок, в якому метушаться маленькі діти. На вигляд тут всі – дошкільнята. Працівники Карітасу – вони всі у вишиванках з блакитним візерунком – спостерігають за грою малят. Поспілкуватися погоджується не кожен. Деякі відмовляються говорити одразу, хтось дає добро тільки коли розуміє, що його не будуть знімати.

Ігор працює в Карітас-Донецьк психологом, займається з молоддю. У Донецьку його клієнтами були переважно діти вулиць – ті, хто навмисно тікав з родин або дитбудинків. Після подій на Донбасі переїхав спочатку до Івано-Франківська, де продовжив роботу, потім – у Дніпропетровськ, де сконцентрувався на сім'ях переселенців.

- Зараз тут реалізуємо допомогу за різними напрямками: мобільна допомога, домашня опіка, консультації, реабілітація, гуманітарна допомога. Кількість тих, хто користується послугами центру, відрізняється залежно від правління. Наприклад, у мобільній роботі з молоддю у нас зараз близько 50-ти сімей, в опіці – 100 чоловік. Це бабусі та дідусі, які не можуть себе обслуговувати самі, наші працівники виїжджають до них додому, - розповідає Ігор.

Люди перебувають у кризі і не завжди можуть впоратися з нею. Бути свідком бойових дій, бути учасником і знати з чуток – це різні речі

Він каже, що у кожної людини – свій власний період, необхідний для реабілітації. Хтось може оговтатися від війни самотужки, комусь не обійтися без допомоги стороннього. Але є й такі, кому, на жаль, вже не допомогти.

- Люди перебувають у кризі і не завжди можуть впоратися з цією проблемою. Бути свідком бойових дій, бути учасником і знати чуток – це різні речі, тому і реабілітація – процес індивідуальний, - пояснює Ігор.

Кімната наповнюється дитячим криком: маленька Вероніка шукає, куди пішла її мама. Її намагаються відвернути повітряною кулькою. Вдається погано. Від плачу малятко заходиться кашлем. Молода дівчина піднімає Вероніку за руки вгору і кашель миттєво припиняється.


Живая музыка для гостей центра. Фото: dnipro.depo.ua
Жива музика для гостей центру. Фото: dnipro.depo.ua


Тим часом, з НВ погоджується поспілкуватися ще одна місцева співробітниця. Світлана до Дніпропетровська приїхала разом з родиною – чоловіком та двома дітьми – в кінці липня 2014 року з Дніпродзержинська, де була волонтером Карітас-Донецьк. В Єдиному центрі соціальних послуг вона працює бухгалтером.

- Відкриття цього центру було дуже необхідно – дуже багато людей звертаються за допомогою. Тепер сюди будуть їздити, я вважаю, і люди з Дніпродзержинська, тому що охоплення дуже велике і напрями різні, - розповідає Світлана.

Вона каже – в своїй роботі вже зіткнулася з тим, що місцеві жителі потребують допомоги такого самого рівня, як і переселенці. А значить, напрям домашньої опіки буде дуже затребуваний.

- У людей низькі пенсії, у когось маленькі діти. Але я вважаю, що головне – не сидіти, не чекати, а чогось хотіти. Поки я сиділа в декреті, мені було важко морально. Але потім я знайшла роботу волонтером. Якщо ви шукаєте роботу – потрібно хоча б з чогось починати, з того ж волонтерства. Навіть тут, у цьому центрі, працює багато переселенців, - ділиться Світлана.


Данные: Каритас
Дані: Карітас


Одна з клієнток центру – Юлія, молода жінка з дуже виразними світлими очима. Вона переїхала з Донецька в липні 2015-го разом з двома дітьми – дівчинці 1,9 року, сину 8 років. У Юлі був чоловік, але в 2014-му він пропав безвісти на Донбасі. Він не воював – працював і просто жив мирним життям.


Юлия (слева), переселенка из Донецка. Фото: dnipro.depo.ua
Юлія (ліворуч), переселенка з Донецька, і її дочка (на передньому плані). Фото: dnipro.depo.ua


- Перший раз ми тікали [з Донецька], коли доньці був місяць. Другий – коли їй було 6 місяців. У неї виявили епілепсію, - розповідає Юлія. У цей момент її донька – Тесс – підбігає до мене, притискається і обіймає за ноги. Вона майже не розмовляє «дорослою» мовою, але своєю, дитячою, дуже товариська.

У цьому центрі Юлія і її діти отримують психологічну та фінансову допомогу. Що б робили без неї – невідомо, нарікає жінка, адже ліки для дитини дуже дорогі, 900 грн. До того, як піти в декрет, в Донецьку працювала економістом, банківським менеджером. У Дніпропетровську ж поки ще не працевлаштувалася.

- Зараз для нас гостре питання – це переїзд. Потім буду викликати маму, яка поки що залишилася в Луганську, щоб вона приїхала і сиділа з дитиною, а я піду на роботу, - додає Юлія.

Вона зізнається: для неї їздити в центр – як ковток свіжого повітря. Тут багато спілкування і люди, які підтримують.

На даний момент, за цифрами ООН, допомоги потребують близько 3,1 млн. осіб, що постраждали в результаті кризи в Україні. 93% дітей, які живуть на лінії розмежування, перебувають у стані психологічного стресу. На Сході країни пошкоджено близько 10 тис. житлових будинків, 1,5 тис. км доріг, частково зруйновано 20% всіх медустанов, ще 8% знищені повністю. 3,5 жителям з 5 не вистачає питної води. 18% переселенців не мають доступу до проточної води.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: