3 грудня 2016, субота

Обід з Dakh Daughters: учасниці фрік-кабаре міркують про театр і посміюються над глядачами з борсетками

Обід з Dakh Daughters: учасниці фрік-кабаре міркують про театр і посміюються над глядачами з борсетками
Учасниці фрік-кабаре міркують про театр, посміюються над глядачами з борсетками і згадують, чим закінчився останній концерт в Росії, який відбувся відразу після анексії Криму

Коктейльний бар Буду пізніше, що розташований у центрі Києва, випадковий перехожий навряд чи помітить: заклад не має вивіски, це місце для своїх. Розмові з друзями тут ніщо не заважає, у Буду пізніше звучить тихий джаз і немає Wi-Fi. Зате є високі стелі, зручні дивани-палети, коктейлі на будь-який смак, і це улюблене місце фрік-кабаре Dakh Daughters, актриси якого дружать з власниками закладу журналісткою Валерією Нойман і фотографом Дмитром Гавришем. І зустріч НВ екстравагантний септет призначає саме тут.

Dakh Daughters — це музичний проект режисера Влада Троїцького, відомого тим, що практично всі його ідеї, реалізувавшись, стають значущими подіями в українській культурі. Так сталося з театром Дах, від якого "відбрунькувалися" Dakh Daughters, так було з групою ДахаБраха, що перетворилася в один з найбільш знаменитих вітчизняних музичних колективів за кордоном, так само сталося з фестивалем Гогольfest. Що ж стосується Dakh Daughters, то цей проект, народжений чотири роки тому, швидко здобув популярність в Україні і тут же легко перетнув європейські кордони.

До появи НВ в барі Dakh Daughters в особі Наталії Зозуль, Анни Нікітіної, Наталії Галаневич, Соломії Мельник, Тетяни Гаврилюк та Руслани Хазіпової (сьома учасниця групи Ніна Гаренецька зараз на гастролях за кордоном), зручно вмостившись на дивані за столом з величезними свічками, вже зробили замовлення — кава та легкі закуски. Після недовгих роздумів вони замовляють ще й коктейлі, а на десерт — торт Чуао без борошна і цукру, зате зі смородиною і чорним шоколадом. Собі я прошу принести каву — тут її варять по‑східному, у джезві на піску.

 

5 запитань до Dakh Daughters:
 

— Ваше найбільше досягнення?
— Те, що ми вміємо жити [за принципом] тут і зараз.

— Ваш найбільший провал?
— Те, що нам не завжди вдається жити [за принципом] тут і зараз.

— Чим ви пересуваєтеся містом?
— На таксі, метро, маршрутках.

— Остання прочитана книга, яка справила на вас враження?

Галаневич: Як розмовляти з дітьми про мистецтво Франсуази Барб-Галль. Я була вражена, як там все по поличках розкладено.

Нікітіна: Нічна співачка, Наталія Медведєва, збірка прози.

Гаврилюк: Я читаю Мистецтво бачити Сергія Даніеля. Було б здорово, якби кожен, хто вважає себе справжнім художником або шанувальником мистецтва, прочитав цю книгу. А ще читаю вірші Юрка Іздрика, які він викладає щодня на сайті, і захоплююся.

Зозуль: Два романи Жозе Сарамаго — Спогади про монастир і Сліпота.

Хазипова: Боюся здатися банальною, але Шантарам Грегорі Девіда Робертса.

Мельник: Історія української педагогіки. У нас вона, виявляється, така серйозна і цікава! Це така глиба, але ніхто про це не знає.

— Кому б ви не подали руку?
— Тому, хто цього не потребує.

 

Мені вистачає п'яти хвилин спілкування з Дочками Даха, щоб зрозуміти: переді мною актриси, чиї сценічні образи повністю відповідають внутрішньому стану. А екстравагантний фірмовий грим Дочок, на їхнє переконання, лише трохи додає їм внутрішньої сили.

— У кадрі саме такі очі і будуть,— попереджає фотограф Зозуль, яка під час фотосесії робить гримаси.

— Я саме цього й хочу,— жартує вона.

Піймавши кураж Зозуль, інші дівчата також починають позувати, прикладаючи до обличчя кілечка нарізаного огірка, який щойно принесли. Вони відчувають себе командою, згуртованою за 13 років спільної роботи в театрі Дах.

"Так ми сім'я",— каже про стосунки в колективі Мельник.

Їй приносять замовлений коктейль.

— Як називається? — цікавиться Гаврилюк, котра сидить поруч.— Гімлет? Принц Дітський?

— Це Гамлет по‑азіровськи,— підхоплює жарт Галаневич, викликаючи загальний сміх.

Ми не на лубутенах, але ми чесні перед собою
Соломія Мельник,
фрік-кабаре Dakh Daughters

Dakh Daughters — незаплановане, але довгоочікуване дитя Троїцького. Колектив народився напередодні гастролей театру Дах Францією, коли Нікітіна запропонувала колегам-актрисам придумати якийсь музичний проект, з яким можна було б виступити у справжньому французькому кабаре,— це була її мрія. Зібралися, спробували і зрозуміли, що вийшло щось більше, ніж одноразовий проект.

Перше шоу новонародженого фрік-кабаре відбулося в Києві 2012 року. Через чотири роки, набравшись досвіду і сил, Dakh Daughters вирушили в 45‑денне турне Францією.

"Раніше нас називали сектою, солдатами Троїцького, а тепер — надбанням нації",— хвалиться Хазіпова.

Перформанси Dakh Daughters рвуть багато шаблонів — як музичних, так і театральних. Іноді здається, що на сцені актриси просто казяться. Але за удаваною легкістю того, що відбувається, криються довгі години репетицій. Імпровізувати дівчата дозволяють собі тільки тоді, коли техніка відточена до автоматизму.

Під час виступів вони постійно міняються ролями і грають на різних музичних інструментах — від контрабаса до губної гармоніки, експериментують з текстами, поєднуючи, здавалося б, непоєднуване — українські народні пісні, твори Вільяма Шекспіра, Йосипа Бродського і Сергія Жадана, та ще й різними мовами: німецькою, англійською, французькою. Єдині табу з тих, що є у колективу,— це несмак і самообман.

— Безліч людей сьогодні існують в цьому самообмані, в якомусь віртуальному світі, працюючи на унітаз,— говорить Мельник.— Ми не на лубутенах, але ми чесні перед собою.

— Я впевнена,— підключається до розмови Нікітіна,— більшість дівчат, які співають на М1 та інших подібних телеканалах, слухають нормальну музику. Можливо, 30% з них хотіли б співати джаз, але так, на це потрібен час, треба бути відважною, не отримувати гроші роками, працювати як скотина, бути готовим, що буде нелегко. А їм хочеться стати популярними і знаменитими відразу. Втім, як сказав Борис Гребенщиков, у пристойної дівчини завжди є вибір, чи стати повією.

— Троїцький завжди нам казав: художнику має бути щось сказати, головне — зміст, а форма прийде сама собою,— згадує Галаневич.— Так збіглося, що до часу заснування Dakh Daughters ми досягли такого рівня психологічної зрілості, що кожному з нас було що сказати. І ми за форму не сильно переживаємо. Ти розумієш, що ти її не спаскудиш, якщо тобі є що сказати.

  


В СВЕТЕ РАМПЫ: Основателем проекта Dakh Daughters, который возник в 2012 году, является режиссер и продюсер Влад Троицкий (на фото — в центре)
У СВІТЛІ РАМПИ: Засновником проекту Dakh Daughters, який виник у 2012 році, є режисер і продюсер Влад Троїцький (на фото — в центрі)


 
— І який у вас головний меседж?

— Ми підносимо Україну світові з тієї позиції, що ми не стражденна країна, хоча у нас війна, а ми хочемо показати, що є інша Україна, що ми її будуємо, посміхаємося і рухаємося вперед,— говорить Мельник.

— І ми теж можемо щось давати, а не тільки брати,— продовжує Галаневич.

— Що потрібно бути вільним, не боятися висловлюватися, здійснювати вчинки,— розвиває думку Хазіпова.

— Що любов у всьому,— підводить риску Мельник.— Можливо, банально, але це найголовніше.

У берцях і дивакуватому вбранні, з вибіленими, немов у мімів, обличчями, довжелезними накладними віями Dakh Daughters — повна протилежність комерційній моделі "співаючих трусів". Проте вони популярні, зривають овації навіть у спочатку не надто лояльної аудиторії.

Дівчата згадують концерт в Одесі, коли виступали в збірній солянці, де не всі глядачі знали Dakh Daughters. “Прийшли такі панянки з чувачками, чувачки з борсетками, ділові — на День кохання [День святого Валентина], перед цим в ресторанчику, напевно, посиділи, прийшли, а тут таке [фрік-кабаре]",— згадує Мельник.

Троїцький завжди нам казав: художнику має бути щось сказати, головне — зміст, а форма прийде сама собою
Наталія Галаневич,
фрік-кабаре Dakh Daughters

— Але якраз нам такий глядач дуже цікавий,— вставляє репліку Хазипова,— дивитися, як він змінюється [під час виступу].

Глядач Dakh Daughters — це людина поза віком, професією та соціальним станом, стверджують мої співрозмовниці. За словами Гаврилюк, їх однаково добре приймали на барикадах Майдану і на закритих заходах формату luxury.

— А об'єднує всіх глядачів те, що в кінці вистави вони стають по‑хорошому наївними, як діти,— переконано каже Хазипова.

— Коли ти щирий, люди відкриваються і починають відповідати тобі тим самим,— переконана Мельник.

Свій глядач у Dakh Daughters тепер є в багатьох країнах. До початку воєнних дій в Донбасі дівчата багато гастролювали і по Росії. Останній концерт там відіграли в Петербурзі у рамках фестивалю Stereoleto вже після анексії Криму. Вони називали це "мирною гранатою", оскільки намагалися донести до російських "братів" свою правду. "Їздили туди, щоб показати, що можна бути вільним навіть у країні рабів",— каже Мельник.

Зрозуміли, що їхня творчість безсила перед антиукраїнською пропагандою, коли на кордоні митник, киваючи на музичні інструменти Dakh Daughters, поцікавився: "О, це ви що, приїхали на балалайці наших бояр розважати?"

— А після виступу на фестивалі Stereoletо підійшов чоловік і сказав: "Класний концерт, але навіщо ви в кінці цю ганчірку винесли?" Це він про наш прапор,— згадує Мельник.

Зозуль, яка провчала більшу частину інтерв'ю, підключається до розмови і зізнається, що у неї зараз відчуття, ніби всі вони чекали моменту, коли нарешті знайдеться привід не їздити в Росію. Сама вона кожен раз бувала там з незмінно важким серцем. "Я відпочиваю від усього цього зараз",— зізнається актриса.

Розмова добігає кінця, і на столі вже майже нічого не залишилося. Ми просимо чек, дівчата позують для прощального фото з господинею бару і обіймаються зі мною так, ніби ми знайомі давно. Однак тепле прощання здається не зайвим, воно абсолютно щире.

 

Матеріал опубліковано в НВ №11 від 25 березня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: