24 травня 2017, середа

Нове обличчя Верховної ради Світлана Заліщук розкриває секрети впливу у великій політиці

Нове обличчя Верховної ради Світлана Заліщук розкриває секрети впливу у великій політиці
Нове обличчя Верховної ради за італійською полентою розмірковує про вплив у великій політиці і жорстких розмовах з президентом Петром Порошенком

Ресторан Олива на Великій Васильківській з його близько розташованими один до одного столиками — не найкраще місце для інтерв'ю. Проте його вибирає Світлана Заліщук, представник нової генерації політиків, які пройшли в парламент після Євромайдану. Заліщук стала депутатом президентської фракції Блок Петра Порошенка (БПП). Як потім з'ясувалося, вона вибрала Оливу не стільки через їжу, скільки через місце розташування: заклад поруч із Конституційним судом, де Заліщук була у справах.

Вона з'являється в ресторані рівно о 13.30, як і домовлялися. Сідаючи за стіл, витирає краплі дощу з чола серветкою, а потім швидкими рухами пензлика накладає пудру: "Все, я готова".

— Мені о 15.00 потрібно бути в Раді,— попереджає депутат.— Устигнемо?

Швидко зробивши замовлення — полента з грибами для Заліщук і равіолі з грибами для мене,— розпочинаємо бесіду.

33‑річна Заліщук входить до міжпарламентської групи Єврооптимісти, кістяк якої складають нові обличчя української політики. У більшості з них, включаючи Заліщук, західна освіта, знання кількох іноземних мов і, як каже сама депутат, хороша "кредитна історія" — репутація, не зіпсована сумнівними зв'язками і участю в схемах і потоках.

— Я пам'ятаю, як напередодні виборів у Раду до нас приїжджали європарламентарі, і ми їм розповідали, яка влада погана, що вона нічого не робить, потрібні закони ухвалюють повільно,— згадує старт своєї політичної кар'єри Заліщук.

— І тоді Яцек Саріуш-Вольський, депутат від Польщі у Європарламенті, сказав: “Мені вже набридло це слухати. Якщо хочете іншу політику — робіть її. Систему поміняти можливо тільки зсередини. Ну і, звісно, не думайте, що вам вдасться залишитися в білих рукавичках".

Заліщук на це не очікує, а також визнає, що такі, як вона,— молоді депутати, що дотримуються західних демократичних цінностей,— особливої ваги в парламенті не мають. Вона зізнається, що нерідко дізнається, про що кулуарно домовляються її впливовіші колеги, зі ЗМІ. “Молоді депутати залишаються поки більше troublemakers [порушниками спокою], ніж decisionmakers [особами, які приймають рішення]",— Заліщук пересипає свою мову англійськими словами.

   

     

П'ять запитань Світлані Заліщук:
  

— Ваше найбільше досягнення?
— Я думаю, воно ще попереду. Це буде народження дитини.

— Ваш найбільший провал?
— Після помаранчевої революції я організувала велику міжнародну конференцію щодо інтеграції України в Європейський союз — тоді це ще був курс, який завойовував підтримку суспільства. У друкарні з'їхали зображення на друкованих матеріалах, і карта України вийшла з обрізаним Донбасом. Зараз це виглядає як фатальне передчуття.

— На чому ви пересуваєтеся містом?
— У мене немає машини і ніколи не було, хоча права є, я отримала їх ще в школі. Їжджу на громадському транспорті, переважно на таксі та тролейбусі.

— Остання прочитана книга, яка справила на вас враження?
— Це книга Володимира Федорина Дорога до волі. Бесіди з Кахою Бендукідзе.

— Кому б ви не подали руки?
— Не можу подавати руку людям — зокрема деяким з нашої фракції, які повертають нас у минуле.

   

Утім, деякі досягнення все ж є. Головних, на думку депутата, три. По-перше, створення групи Єврооптимісти — єдиної, як вважає моя співрозмовниця, яка об'єднана спільними цінностями, а не чиїмись фінансовими інтересами. У групі всі рішення приймаються спільно, причому "їм передують глибокі дискусії".

Те, що молоді депутати показали, що українська політика може бути іншою, теж, на думку Заліщук, досягнення: "Ми запустили позитивну мутацію, яка генетично, через ДНК передасться майбутньому політичному поколінню".

Ще одним пунктом у списку заслуг, зокрема особистих, Заліщук називає розвиток парламентської демократії. Західна освіта, знання кількох іноземних мов і розуміння того, як функціонує західне суспільство, дозволило єврооптимістам побудувати сильну систему комунікації з західними партнерами. Причому всі контакти відбуваються не через МЗС або парламентські групи у Раді, а за допомогою особистих домовленостей.

Заліщук згадує, як поїхала на Мюнхенську конференцію з безпеки. Там виступав російський прем'єр Дмитро Медведєв, розповідав про те, що Захід наражає на загрозу світову безпеку. "Поки він говорив, мені здавалося, що у мене температура підскочила від такого абсурду: чому європейські демократи дають використовувати свій майданчик для пропаганди агресії?"— згадує Заліщук.

Щойно Медведєв замовк, вона підняла руку і запитала, чому Москва уникає відповідальності за злочини проти людства, зокрема за літак, збитий російськими військовими з російського Бука над Донбасом. Зал зааплодував, а після конференції президенти і прем'єри різних країн підходили особисто, щоб подякувати за запитання. Тоді західна преса охрестила Заліщук "найсміливішою жінкою на конференції".

— Поленту кому? — перериває нашу розмову офіціантка, яка з'явилася зненацька.

— Мені,— відгукується Заліщук.

 


ТРОЕ В ЛОДКЕ: Мустафа Найем (слева), Светлана Залищук и Сергей Лещенко (справа) вместе приняли решение идти в парламент с БПП и вместе вошли в группу Еврооптимисты
ТРОЄ В ЧОВНІ: Мустафа Найєм (ліворуч), Світлана Заліщук та Сергій Лещенко (праворуч) разом вирішили йти до парламенту з БПП і разом увійшли до групи Єврооптимісти


  

Депутатка позує фотографу, стиха підспівуючи ресторанному динаміку: "А la la la la long li long long long". Це приспів популярного реггі-хіта гурту Inner Circle. Я уявляю на місці Заліщук когось зі старої парламентської гвардії та мимоволі посміхаюся: єврооптимісти дійсно сильно відрізняються від своїх досвідчених колег.

Питаю, як ставиться Заліщук до того, що молодих депутатів стара політична еліта нерідко використовує мов ширму або вітрину для міжнародних подорожей, а сама важить долю країни.

— Якщо ми і вітрина, то така, яка просвічує політику зсередини,— відповідає Заліщук.— Але ми не ширма, не красива занавісочка над політичною сценою. Ми не дозволяємо замовчувати ті чи інші рішення, які приймаються кулуарно.

Саме за публічну критику власної фракції БПП і винесення сміття з хати молодих нардепів критикують старші колеги, звинувачуючи тих у підриві авторитету партії.

— Кажуть, президент досить авторитарний як лідер партії. Він викликав вас на килим за це?

— У нас було кілька непростих розмов з президентом,— ретельно добираючи слова, зізнається Заліщук.

— В Раді чи в Адміністрації президента?

— В адміністрації.

— Що він вам казав?

— Буду відвертою,— зітхає моя співрозмовниця.— У нас була жорстка, але змістовна дискусія щодо певних рішень. Але нам не погрожували, не шантажували, не принижували і не ставили ультиматумів.

Заліщук звично вживає займенник ми, маючи на увазі екс-журналістів, а тепер своїх колег за фракцією — Мустафу Найєма та Сергія Лещенка. Разом вони вирішили балотуватися, разом пережили передвиборчу кампанію і пройшли в парламент. Найєм і Лещенко також є єврооптимістами та її однодумцями.

Утім, Заліщук не приховує, що очікування, з якими вона йшла в парламент, справдилися лише частково. За її словами, держава після Євромайдана не перейшла на прискорену передачу. "Хочеться натиснути зчеплення і перемикання, але ця педаль не в парламенті",— вважає депутат.

 

Серед головних проблем Верховної Ради депутат називає кулуарні домовленості та підкилимні інтриги.

— Ви не шкодуєте, що пішли в політику? — запитую я.

— Я часто чую від молодих: "Все, більше не можу, хочу піти". Але якщо в момент обурення із системи підуть усі прогресивні люди, це буде відкочування назад.

Стрілки годинника наближаються до 15.00, а я продовжую питати.

— Ким ви себе бачите за 20-30 років?

— Політика — не вінець кар'єри. Але на нинішньому етапі це моє. Ми повинні інституалізувати досягнення Майдану у створення нових політичних сил. А взагалі, мені близька робота в міжнародній сфері.

— Голова МЗС? — я пропоную варіант розвитку кар'єри.

— Ще багато чому треба повчитися,— скромничає Заліщук.

— А як мрія?

— Як мрія? — задумливо посміхаючись, перепитує вона.— Можливо.

На неї вже чекає таксі, і, збираючись, депутат цікавиться:

— А чому ви платите? Можна, я за себе заплачу?

— Такий формат, редакційні правила.

— Я не можу наполягти?

— Можете, але навіщо?

— Я не розумію, чому журналісти мають платити за політиків. Я так не можу.

Заліщук дістає із сумочки 200 грн, кладе їх на стіл і прощається: "Все, я побігла".

   

Матеріал опублікований в НВ №13 від 8 квітня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: