25 березня 2017, субота

Нічна варта, або Як я провела ніч із командиром роти патрульної поліції

За ніч чергування поліцейські діставали наручники тричі: для двох чоловіків напідпитку і одного, який намагався втікти від патрульного авто
Наталія Кравчук

За ніч чергування поліцейські діставали наручники тричі: для двох чоловіків напідпитку і одного, який намагався втікти від патрульного авто

Сівши на хвіст патрульній поліції, журналісти НВ відпрацювали нічне чергування з поліцейськими у спальному районі Оболонь. Кого ми врятували та впіймали в цю ніч – у спеціальному репортажі

Патрульну поліцію в Києві викликають частіше, ніж швидку допомогу. В очах киян новий поліцейський — практично всемогутній: він може розборонити п'яну бійку, впіймати отруйну змію в парку, приборкати шумного сусідського пса, зловити грабіжника та наздогнати порушника ПДР. І це далеко не все. Поліцейських викликають, щоб вигнати демона, їм телефонують, коли немає гарячої води, прорвало трубу або голосно капає кондиціонер.

Щоб на власні очі подивитися, як столичні поліцейські приймають виклики і ловлять злочинців, де вони їдять під час зміни і коли відпочивають, НВ вирушило в нічне патрулювання. Ми напросилися на нічне чергування патрульної поліції в Оболонському районі, сіли на хвіст патрульній машині та побачили все на власні очі.


Пока патрульные полицейские работают, возле их машины фотографируются дети

Поки патрульні поліцейські працюють, біля машини фотографуються діти


В Оболонському районі працює чотири роти. У кожній роті – 21 екіпаж, в одній машині двоє людей. Нічна зміна триває 12 годин. Потім – 48 годин відпочинку. Після денної – доба відпочинку.

Нас прикріплюють до екіпажу 0510. Їхній квадрат – вулиця Прирічна та проспект Героїв Сталінграда. Домовляємося зустрітися о 21.00 біля церкви на Прирічній. Мрячить дощ.


Поначалу Роман и Надежда ездили с разными напарниками – чтобы притереться друг к другу и раззнакомиться. В конце концов, они сработались и стали экипажем

Спочатку Роман і Надія їздили з різними напарниками – щоб притертися один до одного та роззнайомитися. Зрештою вони спрацювались та стали екіпажем


– Зазвичай ми змінюємося на базі о 20.00. Але буває, що екіпаж з попередньої зміни затримується: наприклад, довго оформляє ДТП. Тоді доводиться чекати до дев'ятої, десятої години, – розповідає патрульна Надія Вовк.

Їй 26, з-під кепки видно товсту косу. Надія каже, що пішла до поліції, бо з дитинства хотіла працювати копом. До набору в поліцію вона працювала в міжнародній голландській компанії, зараз здобуває другу вищу – юридичну. Знімає квартиру в Броварах.

Її напарник – усміхнений хлопець Роман Дуплій. Йому 23. У нього теж диплом про вищу. До поліції працював у Епіцентрі. Спочатку обидва їздили з різними напарниками – щоб притертися один до одного і роззнайомитися. Зрештою Надя та Роман спрацювалися і стали екіпажем.

За технікою безпеки садити сторонніх у поліцейську машину категорично заборонено. Тому ми їдемо за поліцейською машиною слідом.


В Оболонском районе работает четыре роты. В каждой роте – по 21 экипажу, по двое в одной машине. Ночная смена длится 12 часов. Потом – 48 часов отдыха. После дневной – сутки отдыха

В Оболонському районі працюють чотири роти. У кожній роті – 21 екіпаж, в одній машині двоє. Нічна зміна триває 12 годин. Потім – 48 годин відпочинку. Після денної – доба відпочинку


21.05. Перший виклик. Ми в супермаркеті Varus на метро Оболонь, біля першого ТРЦ DreamTown. Поліцію викликали тому, що один з покупців, чоловік не в кращому настрої, невдало штовхнув візки для покупок і спровокував конфлікт із адміністрацією магазину. Поліцейські швидко гасять конфлікт, складають протокол. Виходимо на вулицю. На тлі припаркованої біля магазину патрульної машини якась сімейна пара, незважаючи на пізній час, фотографує дітей. Поліцейські терпляче чекають, із розумінням посміхаються.


Первый вызов экипажа на этом ночном дежурстве - супермаркет Varus

Перший виклик екіпажу на цьому нічному чергуванні – супермаркет Varus


21.39. Другий виклик – ДТП на вулиці Полярній. Дорогою ми втрачаємо наш екіпаж. Швидко наздоганяємо його. Вірніше, нам здається, що його. Ми паркуємо машину просто на світлофорі, біля поліцейських конусів, вискакуємо з неї. Починаємо знімати.


Владелец серого

Власник сірого "хюндая" говорить: поліція приїхала хвилин за 15


Аварія, постраждалих немає.

– Зніміть от і скажіть, що мурашки машину погризли, – жартує, показуючи на розтрощений бампер машини, водій.

– А ви хто – родичі постраждалих? – запитує поліцейський, підходячи до нас. Тільки тоді ми розуміємо, що це не "наш" екіпаж і не "наша" аварія. Ми не здивовані: поліцейських машин у районі – на кожному кроці.

Наздоганяємо "наш" за декілька світлофорів. Тут зіткнулися дві легкові. Одна подряпала борт іншої.

"Наша" Надія сидить в автомобілі та заповнює протокол.


Оформить ДТП обычно занимает около часа. Если авария произошла на кругу, тогда схему рисовать дольше

Оформлення ДТП зазвичай триває близько години. Якщо аварія сталася на колі, тоді малювати схему довше


– Зазвичай це потребує близько години. Якщо аварія трапилася де-небудь на колі, тоді малювати схему ДТП – довше. Намагаюся швидше, – говорить вона.


nkl_9533
Один із учасників ДТП на вулиці Полярній


Один з учасників ДТП, власник сірого "хюндая", каже: поліція приїхала хвилин за 15. Він – чоловік в окулярах і чорній шкіряній куртці, з вигляду – трохи за сорок. Просить не знімати номери і не говорить, як його звуть. Другий учасник ДТП, молодий чоловік у сірому спортивному костюмі на "субару", підходить і запитує, чи не зі страхової я компанії. Я заперечливо хитаю головою, і він миттю втрачає до мене інтерес – розвертається і йде. Як потім розкажуть поліцейські, у одного з них немає поліса автоцивілки. Виписали штраф.




23.20. Повертаємося на п'ятачок біля церкви на Прирічній. Дзвінків поки що немає, можна трохи поспілкуватися з поліцейськими.

Зарплата патрульного поліцейського, як і обіцяли, – 8 тис. грн, з премією – 10 тис. грн.

Прошу обох згадати виклики, які найбільш вразили за минулі чотири місяці служби.

– Один із найсумніших – це коли на п'ятому поверсі чоловік утеплював вікна, зірвався вниз і загинув. Помер на місці. Ми приїхали раніше, ніж швидка. Але вже було пізно – у чоловіка навіть встигли помутніти очі, – говорить Надя.

– Ще колись було: телефонують, мовляв, дитина випала з другого поверху. Ми – з сиренами, швидко, уявляючи собі всілякі наслідки. Виявилося – 15-річна дівчина, у неї депресія, вона стрибнула, на газон впала. Серйозних травм, на щастя, не отримала, – додає Роман.


С людьми, распивающими на улице алкогольные напитки, полицейские проводят вежливую беседу

З людьми, які розпивають на вулиці алкогольні напої, поліцейські зазвичай проводять ввічливу розмову


Навпроти церкви біля відкритого багажника авто галасує молодь. Вони ввімкнули музику і щось п'ють. Побачивши поліцейських, навмисно роблять музику голосніше – нібито перевіряють, дражнять. Дівчата, показуючи на поліцейські мигалки, жартують, що тепер вечір прикрасила світломузика.

Надя і Роман підходять до компанії – попереджають, що розпивати спиртне ось так, на вулиці, не можна, і просять поводитися тихіше.

23.39. Третій виклик – бійка біля Портер Паба.

Ми під'їжджаємо. Через дорогу від Портера – двоє молодих людей. З ними вже працює інший екіпаж.

– У мене мати померла, батько помер, мені 28 років, на мене вдома ніхто не чекає, – кричить хлопець сильно напідпитку. Його притримують поліцейські.

– Заспокойте його, а то страшно ж за інших, – каже інший молодий чоловік, знайомий першого. Час від часу пропонує комусь зателефонувати, щоб приятеля забрали – той живе на Русанівці та в такому стані додому сам точно не доїде.

– Не треба нікому дзвонити, я не поїду додому! Заберіть мене з собою! – кричить "винуватець події".

Якби він жив неподалік, патрульні супроводили б його додому. Але на Русанівку вони з ним поїхати не можуть.

Поліцейські просять показати речі. Хлопець, похитуючись, вивертає рюкзак зі словами:

– Так у мене там нічого немає, крім штопора.

Він починає плакати і повторювати історію про те, що у нього померли мати і батько і на нього ніхто не чекає. Приїжджає швидка, але патрульні повідомляють, що все в порядку.

– Посадіть мене на 10 діб! Ні, на 15! – кричить молодий чоловік.


Роман просит пьяного молодого человека показать ему содержимое своей сумки. Парень отвечает, что из личных вещей у него - только штопор

Роман просить п'яного молодика показати вміст сумки. Хлопець відповідає, що з особистих речей у нього – тільки штопор


– Та що ж з вами робити. Хочете, ми вас у райвідділ привеземо? – запитує блондинка-патрульна.

– Хочу! Везіть мене у райвідділ! – кричить хлопець.

На нього надягають наручники, садять в машину.

Бачите, це горілка плаче, – зітхає "наша" Надія.

П'яного молодика відвозять. Ми повертаємося до автомобілів.


Полицейские надевают наручники на молодого человека и увозят в райотдел

Поліцейські одягають наручники на молодого чоловіка та везуть у райвідділ


Якийсь час патрулюємо квадрат, закріплений за екіпажем Надії та Романа – їздимо оболонськими дворами. Там тихо. Майже нікого немає. Коти та декілька бомжів. На кожному дозволеному клаптику тротуару та проїжджої частини припарковано автомобілі – місцями проїжджаєш впритул. Компактній поліцейській "тойоті пріус" – в принципі не проблема. Нам на паркетнику складніше, особливо вирулювати заднім ходом із дворових тупиків, які оглядає патруль.

Нарешті виїжджаємо з вузьких двориків, зупиняємося біля АТБ, Надя йде до магазину. Я, користуючись нагодою, питаю, що, де і коли їдять патрульні на службі. І чи їдять взагалі.

– Звичайно. Ми заправляємося на WOG, зазвичай збираємося там. Попити кави, поїсти, поговорити, – каже Роман.

– Я частіше п'ю каву в райвідділі. Там дешевше – 6 гривень, – додає Надя, повернувшись із магазину.

За годину ми бачимо це на власні очі.

00.42, заправка WOG на Богатирській.

Ми купуємо каву. З нами бере собі "американо" Надя. Роман дістає з багажника заготовлений з дому судок з їжею і йде вечеряти до кав'ярні на заправці. Там вже сидять за столиками двоє його колег, один із них – командир роти.


Надя на перекусе во время ночного дежурства берет кофе и хот-дог

Надя, щоб попоїсти під час нічного чергування, бере каву і хот-доги


Незабаром на заправку підтягується другий екіпаж, потім – ще і ще. Поліцейські їдять за столиками. Хтось купує бургери на заправці, хтось – приносить з собою судочок.

На вулиці розмовляємо з Надією. Вона зізнається: найцікавіше в роботі поліцейського для неї – коли доводиться працювати по криміналу, зі слідчо-оперативною групою.


На первом плане - Надежда и Роман, за ними - командир роты Юрий Марценышин и его напарница Юлия Берсименко
На першому плані – Надія і Роман, за ними – командир роти Юрій Марценишин і його напарниця Юлія Берсименко


– Я пам'ятаю свій перший труп. Запах жахливий, спека, серпень місяць, він уже, може, доби три лежав. Це прихисток безхатченків був. Казали, там ночувало шестеро таких. І жінка була, з ними жила, спала там. Чесно кажучи, боялася вперше власної реакції – щоб не стало зле. Але нічого, дві години під дверима і в квартирі. Мені ще казали перевертати його, коли приїхали слідчі. Але потім напарник підійшов, каже, краще я, – згадує Надія.

Під час навчання такої практики у них не було, перший труп був справді першим.

– Я хотіла, щоб в морг зводили. Але довелося все на місці вже, – каже дівчина.

До нас приєднується ще одна співробітниця патрульної поліції Юлія Берсименко. Вона напарниця командира роти Юрія Марценишина. Вона згадує свій нещодавній виклик – до поліції зателефонувала бабуся зі скаргою на те, що сусідка знизу "стріляє в неї радіацією".

– Ми спустилися поверхом нижче, а там вагітна жінка. Каже, це вже увосьме на неї така скарга. Що тут зробиш? У таких випадках поліцейський пише рапорт, несе до райвідділу. В рапорті зазначається, що подібний випадок повторювався багато разів, просимо вжити заходів, і справа передається дільничному, – каже Юлія.


Полицейский Роман Дуплий во время позднего ужина на ночном дежурстве

Поліцейський Роман Дуплій під час пізньої вечері на нічному чергуванні


Я згадую, що зовсім нещодавно в соцмережах писали про схожий випадок. У поліцейському рапорті так і написали: 96-річна жінка викликала поліцейських, бо бачила демона, який висмоктує енергію з її п'яти. "Демона ліквідували за допомогою спецзасобів", – написали патрульні.

До нас на вулицю виходить начальник роти Юрій Марценишин. Він прийшов до нової патрульної поліції зі старої системи – раніше працював у ДАІ, потім – викладачем у ВНЗ у Донбасі. Пройшов всі тести, "поліграф". Запитуємо, чи подобалася йому колишня робота. Каже – ні:

– Коли був викладачем, тоді подобалася. А коли перейшов у райвідділ, не подобалося. В інституті у нас було десь, як у нас зараз тут, у новій патрульної поліції, у райвідділах – все складно. У поліції – все чудово. Забезпечення, ставлення. Є якісь мінуси, не без цього, але немає нічого ідеального. Десь, може, досвіду бракує. Ну, нічого – потихеньку намагаємося компенсувати це, вчити.


Заправка WOG - точка сбора полицейских во время дежурства. Здесь они могут попить кофе, перекусить, заправить свои авто и пообщаться

Заправка WOG – точка збору поліцейських під час чергування. Тут вони можуть попити кави, попоїсти, заправити свої авто та поспілкуватися


Найбільше новим поліцейським бракує якісної теоретичної бази, досвіду виходу із проблемних і конфліктних ситуацій, розуміння того, як правильно ставитися до людей. Але свою роту Марценишин хвалить – вони "найкращі" в усьому місті, "трударі".

– Працювати – чисте задоволення, – каже командир.

Його підопічні говорять про нього те саме – "найкращий".


Командир роты патрульной полиции Юрий Марценышин пришел сюда из старой структуры

Командир роти патрульної поліції Юрій Марценишин прийшов сюди зі старої структури. Його називають найкращим начальником


Командира теж запитуємо, яка історія за час роботи в поліції йому найбільше запам'яталася. Начальник роти, який щойно називав свою роботу "роботою мрії", випадком, що найбільше запам'ятався, називає знов-таки труп:

– Приїхали на виклик. Квартира, родина. Увечері чоловік і дружина посварилися, лягли спати в різних кімнатах, дитина в третій. Серед ночі дружина пішла на балкон курити і побачила, що вікно забризкане кров'ю. Викликала нас. Самостріл. Із карабіна. Голови просто не було. Я на ДТП бачив різні моменти – розірвані тіла, розкидані, але такого не бачив. Вся кімната, все в крові. Ще один випадок був – поверталися зі зміни в іншому районі, в Шевченківському. Нас люди зупинили, ми зайшли в квартиру. Там дідусь сам жив. Вже чотири або п'ять днів лежав. Трупний запах. Просто на унітазі. Таке видовище не з найкращих.

Ми, начитавшись у facebook про порятунок поліцейськими котиків та ловитву змій, просимо його згадати якісь менш похмурі історії. Юрій посміхається, згадує випадок:

– Найвеселіше було, коли ми виїздили теж з Юлею – зателефонували, що стоїть підозрілий предмет, дорожня сумка за колоною. Ми під'їхали, сумка чорна, здоровезна, закрита, нікого немає. Люди з магазину кажуть, що вже зо дві години вона стоїть. Телефонуємо диспетчеру викликати фахівців. Він каже: "А можеш подивитися сам?". Та, кажу, давай. Юля знімає на камеру. Ну, думаю, якщо що – то хоч відео залишиться (сміється). В рукавичках, обережно розкриваємо, дивимося: бомба – не бомба? Відкрили – а там нічого взагалі немає. Але було лячно. Такий мандраж.


Патрульные Оболони во время ночного дежурства

Вибравши час, коли на заправці збирається відразу кілька екіпажів, просимо патрульних зробити групове фото


– Розкажи ще про ВКонтакте, – підказує йому ще одна дівчина-патрульна, худенька блондинка, з екіпажу, який теж приїхав на заправку підкріпитися.

Юрій розповідає: до поліції звернулася мати підлітка – в її дитини зламали сторінку ВКонтакте і всі туди постять абищо.

– І що ви робили?

– Самі не виїжджали. Пояснили, що цим скоро займатиметься скоро кіберполіція, – відповідає блондинка.

– Ще був виклик, що працює у сусідів кондиціонер, конденсат голосно капає на підвіконня і заважає спати. А ще дворова кішка покусала породистого собаку – затримайте кішку. Ну, немає гарячої води, допоможіть – таке теж було, – сміється командир роти.

– Буває, викликають, коли сусіди гучно сексом займаються, – додає Юлія.

– Чи прорвало трубу, – вставляє ще хтось із поліцейських.

– Таке відчуття, що вони забули, що є інші інстанції, – всі викликають поліцію. Швидку ніхто не викликає. Я кажу: "Що ж ви швидку не викликали? Лежить же людина". "Та ми ж думаємо – ви приїдете, подивитеся". Ось таке.

"Обідня перерва" швидко закінчується. У когось виклик, іншим треба їхати патрулювати. Юрій, командир, пропонує нам їхати відразу за ними – командирський екіпаж не прив'язаний до конкретних вулиць, об'їжджає весь район і виїжджає на всі важливі виклики та НП. Ми охоче погоджуємося та падаємо на хвіст йому.


По дороге командир останавливается, чтобы проверить документы у таксиста. Остановил его потому что не работала одна фара
Дорогою командир зупиняється, щоб перевірити документи в таксиста. Зупинив його, бо не працювала одна фара


02.40. Вулиця Озерна, незаконний демонтаж МАФ. Компанія чоловіків звантажує з величезного евакуатора два ларьки. Один – Овочі та фрукти, другий – ШвидкоГроші. Патруль викликали працівники приватної охорони, які охороняли останній.

– Там усередині сейф, гроші лежать якісь. Як це тут залишити? Під чию відповідальність? – запитує кремезний чоловік у камуфляжі та чорному бронежилеті. На їхній машині написано, що вони зі служби охорони Комсервіс. Приватні охоронці – а їх двоє – наполягають, що кіоск демонтували незаконно, і вимагають, щоб поліція зупинила самоуправство.

– Ларьок завантажили десь на лівому березі, він проїхав так пів-Києва порожніми вулицями, і висадився тут. Гадаю, власник взагалі нічого не знає, – каже його напарник.


Экс-милиционеры, а теперь - частные охранники, общаются с командиром роты патрульной полиции

Екс-міліціонери, а тепер – приватні охоронці спілкуються з дівчиною-поліцейською


Обидва охоронці – колишні міліціонери. Поки вивантажують кіоск (поліція не може зупинити цей процес, у комунальників є документи на демонтаж), охоронці обговорюють із патрульними реформи у МВС. Обидва вони налаштовані скептично щодо нової поліції. Наших патрульних кличуть на Троєщину: поїхали, мовляв, ми вам покажемо і наркоманів, і як продають наркотики, і як на це ніхто не реагує.

Наш командир кличе нас на виклик. Перед тим як наздоганяти його, питаємо колишніх міліціонерів, які перекваліфіковувалися на приватних охоронців, чому вони так скептично налаштовані.


Один из вызовов той ночью - незаконный демонтаж МАФа

Один із викликів тієї ночі – незаконний демонтаж МАФ


"Та тому що нічого тут внизу не зміниться, поки там, нагорі, не поміняють людей і всю систему!" – говорить один із них.

На місці залишається екіпаж патрульної поліції. Ми їдемо далі. У нас новий виклик – пограбування.

3.13, вулиця Північна. У людини просто під під'їздом будинку вкрали телефон та півтори тисячі гривень. Підозрювані – двоє чоловіків. Прикмети – обидва в чорних куртках, один лисий. На місце, у двори, прибувають одразу шість екіпажів.

Поліцейські садять в одну з машин потерпілого, починають план-перехоплення. Ми їдемо за патрульною машиною, маневруємо у дворах, знову ледве протискуючись між хаотично припаркованими автомобілями. Час від часу командир Марценишин виходить із машини і оглядає двір із ліхтариком. Але в промені світла його ліхтаря видно тільки, як пробігають бездомні собаки або ховаються в сміттєвих баках котячі хвости.

Ми між собою обговорюємо, що впіймати в темряві в цих завулках бандита нереально: присів між сміттєвими баками або машинами, яких тут сотні – і ніхто тебе не побачить.

Цього разу так і є. По живих слідах злодіїв упіймати не вдається.

03.55, паркувальний майданчик біля ТРЦ DreamTown, тир.

Коли ми з нашим екіпажем під'їжджаємо на паркмайданчик до тиру, якийсь білявий хлопець у бежевій куртці, вже закутий в наручники, розмовляє по мобільному. Його схопив екіпаж, що шукав оголошених у перехоплення бандитів, – молодик підпадав під орієнтування. Коли хлопець побачив, що на дорозі з'явився патруль, то побіг, дорогою викинув червону куртку.


Молодой человек в наручниках звонит своему отцу. Говорит, его ударил по голове неизвестный

Молодик у наручниках телефонує своєму батькові. Каже, його вдарив по голові невідомий


– Я не винен ні в чому, в мене батька побили. А втік, бо злякався, – каже хлопець, як з'ясовується пізніше, його звуть Денис. – Ви зараз батю побачите, все самі зрозумієте.

Хлопець, притискаючи до вуха телефон скутими наручниками руками, умовляє батька прийти на паркмайданчик. Умовляє довго – той п'яний. Син просить його прийти – інакше його "загребуть".


Полицейские рассматривают куртку, которую сбросил с себя убегавший парень

Поліцейські розглядають куртку, яку скинув з себе втікач


Після довгих умовлянь підходить батько. Його звуть Євген, це худорлявий чоловік, він накульгує на одну ногу. Голова розбита, обличчям стікає кров. Чоловік добряче п'яний.

– Батя сидів ось тут, випивав з якимось чоловіком, я не знаю, хто він. Виглядає добре, з портфелем, він був одягнений в якусь чи то блакитну, чи то зелену куртку. Почався конфлікт, і цей чоловік вгатив батькові по голові залізним ломом. І втік, – розповідає Денис.

Поліцейські не поспішають йому вірити, намагаються з'ясувати у побитого подробиці. Той, однак, не дуже розуміє, що відбувається. Відганяє від себе поліцейських, які намагаються надати йому першу допомогу. Щоб промити рану, приносять з поліцейської машини червону аптечку – такі є в кожному патрульному автомобілі. Чоловік не усвідомлює масштабів своєї травми, починає відбиватися. Поліцейським доводиться заломити йому руки, скрутити, надіти наручники. Тепер вони досить різкі з ним.

– Я тебе знайду, чуєш! – кидає побитий на адресу командира Марценишина.

– Ставайте в чергу за всіма, хто мене шукає, – спокійно відповідає командир.


Евгений - пострадавший мужчина. Его ударил по голове неизвестный ему человек

Євген – постраждалий. Його вдарив по голові невідомий йому чоловік


Розбиту голову скрученому чоловікові поливають перекисом, він бачить калюжу власної крові на асфальті перед собою. Поступово чоловік заспокоюється, з нього знімають наручники. Він дістає з кишені цигарку, тулить до рота. Дівчина-поліцейська просить його не палити – у нього, мовляв, і так рана, тиск. Але його це не переконує. Тоді інший поліцейський підносить йому запальничку. Потім звільняють сина. Їм повірили. Сина забирають в поліцейську машину писати пояснення. Батькові викликали швидку, чекають.

Біля тиру – дитячі каруселі. Туди-сюди снують щури. Приїжджає швидка. Медики забирають побитого в машину, обробляють рану, перемотують голову. Весь цей час навколо місця події крутиться компанія: два хлопця та дівчина. Один з них – невисокий молодик міцної статури у спортивному костюмі, чорній курточці та з маленькою сумкою напереваги. Його звуть Аслан, він називає себе членом Громадської варти Оболоні.

Аслан уважно вислуховує розповідь Дениса про бійку, розпитує подробиці, прикмети злочинця.

– Ну який він? Я тут всіх знаю. Наркоманів, злодіїв...

Він радить Денису запитати у керівництва DreamTown відео з камери спостереження за парковкою – вона повністю охоплює майданчик.

– Наша варта більше займається масовими бійками, наприклад, коли вуличні хулігани. З поліцією іноді співпрацюємо. Більше не можу нічого вам розповісти, – каже Аслан.

Коли перші пристрасті вщухли, на місце події приїжджає машина з міліціонерами Управління державної охорони при МВС. Вони неквапом виходять з автомобіля, в стандартній міліцейській формі, з автоматами напереваги. На тлі поліцейських, які снують між своїми машинами, постраждалими, швидкою та тиром, міліціонери здаються огрядними, вайлуватими, байдужими та "морально застарілими".


Так как мужчина разбушевался, на него пришлось надеть наручники
Оскільки чоловік розходився, на нього довелося надіти наручники


– Що тут відбувається? – запитує у нас один із них. Ми коротко пояснюємо. У відповідь запитуємо, як їм робота нової патрульної служби.

– Нормально, – не занадто багатослівно відповідає кругловидий чоловік за 40.

В МВС він працює вже 20 років.

– Як ви ставитеся до того, що з листопада міліцію повністю ліквідують як орган?

– Як буде, так буде, – знизує плечима чоловік.

– Хочете перейти в нову?

– Якщо покличуть.

– Ви взагалі хотіли б, щоб у міліції відбулися такі ж зміни, як у ДАІ?

– А чого нас чіпати? У нас відомство таке: немає ні корупції, ні хабарів. Просто виконуємо свою роботу. З охорони громадського порядку, – відповідає він.

– Ну а взагалі – які у вас враження від патрульної поліції? Стала кращою обстановка?

– Не знаю, що сказати.

– Не бачите змін?

– Чесно – ні.


В каждой патрульной машине есть аптечка для оказания первой медицинской помощи

У кожній патрульній машині є аптечка для надання першої медичної допомоги


Міліціонери збираються їхати. Представлятися наш співрозмовник не хоче: "Навіщо?".

– Ну, ви будете героєм публікації, у нього має бути ім'я.

– Чому герой? Я ж нічого не зробив.

Тим часом з карети швидкої виходить побитий чоловік Євген. Йому вже перев'язали голову, він трохи повеселішав і, здається, навіть трохи протверезів. Ми просимо його відкрити тир (перейнявшись патрульними розповідями, ми підозрюємо, що там може бути труп), але він відмовляється і збирається йти додому. І тут я випадково штовхаю ногою якусь брудну електричну залізяку з білим дротом, що валяється в калюжі на асфальті. "Непотріб якийсь", – кажу я.


Когда пострадавший успокоился, с него снимают наручники и даже дают закурить

Коли потерпілий заспокоївся, з нього знімають наручники і навіть дають закурити


Євген нахиляється, вдивляється в "непотріб" і зі словами "Це не непотріб – це моє" витягує з калюжі старий іржавий кип'ятильник. Тепер йому доводиться відкрити тир, щоб закинути всередину кип'ятильник – не тягнути ж його додому. Він вмикає світло. На столику посередині тиру – сліди від скромного застілля: порожня пляшка з-під коньяку, пляшка вина, пиво, плюшеві іграшки — трофеї для клієнтів тиру. На стійці для мішеней шарудить миша.

Євген зовсім протверезів. Настільки, що навіть починає залицятися до нашого фотографа, яка умовляє його зробити пару кадрів у тирі.

– Дай мені дві години – і ти мене не впізнаєш, – Євген оживає, навіть пригладжує рукою пов'язку на голові, кілька разів просить у фотографа номер телефону.


Сотрудники службы госохраны при МВД приезжают на место происшествия. Постояв минут 5, уезжают

Співробітники служби держохорони при МВС приїжджають на місце події. Постоявши хвилин 5, виїжджають


Ми йдемо. Скоро ранок. З командирською машиною робимо об'їзд району збоку Куренівки і Виноградаря. Блукаємо дворами, вулицями, проспектами. О шостій ранку ми вирішуємо прощатися.

– У будні до сьомої години зазвичай вже нічого цікавого не відбувається. ДТП починаються всякі, а так... – махає рукою Юрій Марценишин.


Пострадавший мужчина по имени Евгений разговаривает с командиром Марценышиным

Постраждалий чоловік на ім'я Євген розмовляє з командиром Марценишиним


У патрульних екіпажів бувають ночі, коли викликів може не бути зовсім. Найнеспокійніші ночі у поліцейських – з п'ятниці на суботу, святкові дні та вихідні. Тоді дзвінків – найбільше: "люди відпочивають".


Евгений открыл тир и показывает полицейским, что находится внутри

Євген відчинив тир і показує поліцейським, що всередині


Ніч, яку на хвості у поліції провели ми – "спокійна". От учора, розповідає командир, патруль зупинив авто з бейсбольними бітами та наркотиками в салоні, але їх встигли скинути. Вночі раніше теж затримали машину з наркотиками – випадково, їхала з вимкненими фарами – в ній знайшли опіум.

Ми зітхаємо, вдавано дорікаємо командирові, що на нашу ніч забракло машин з опіумом. І роз'їжджаємося: ми – відсипатися, вони – допрацьовувати ще три години найкращої роботи мрії.

Фото — Наталя Кравчук, відео — Тім Бонд, НВ

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: