10 грудня 2016, субота

Нічний бій. Штурм Майдану 11 грудня очима російського журналіста

коментувати
Нічний бій. Штурм Майдану 11 грудня очима російського журналіста
Два роки тому, у ніч з 10 на 11 грудня, захисники Майдану вистояли і перемогли. Про те, як це було, згадує російський журналіст Іван Яковина, який знаходився там

В ніч з 10 на 11 грудня я був на Майдані в якості кореспондента «Ленты.Ру», ще тієї, старої. Було дуже холодно і досить страшно. Коли з боку Європейської площі почав вибудовуватися «Беркут» і ВВ, я підбіг до їх командира та запитав: «Ви що, хочете, щоб була кров? Ви ж розумієте, до чого справа йде?». Він важко подивився на мене з-під шолома: «Ні, не хочу. Але у мене наказ і пацани замерзають». І почав командувати. Вони пішли вперед.

Київський Майдан 11 грудня пережив, певне, найважчу ніч — його мешканцям знову довелося вступити в протистояння з владою України. Втім, масований міліцейський штурм площі і будівель, раніше захоплених протестувальниками, закінчився поразкою нападників. До полудня середи міліція була змушена визнати поразку і відступити.

Вдень 10 грудня в Києві встановилося затишшя. Ані міліція, ані протестувальники ніяких активних дій не вчиняли. Пояснень тому було два. По-перше, день видався по-справжньому морозним — до мінус десяти градусів. По-друге, в Україну приїхали поважні іноземні гості: заступник державного секретаря США Вікторія Нуланд і глава європейської дипломатії Кетрін Ештон. Захисники Майдану були впевнені, що в присутності цих дам Віктор Янукович не піде на силовий розгін демонстрантів.

Спокій, однак, був напруженим. Адміністратор одного з київських барів, що попросив не називати свого імені, охарактеризував ситуацію так: «Сталінград вже закінчився, але Курська дуга ще не почалася. Щось, звичайно, відбувається, але всі розуміють, що головне попереду».

Він виявився абсолютно правим. До півночі до Майдану з усіх боків стягнулися тисячі бійців внутрішніх військ та «Беркуту». За ними напоготові встали грейдери, вантажівки і співробітники комунальних служб. Спецтехніки та міліції у повній бойовій викладці було так багато, що здавалося, ніби в декількох тисяч мітингувальників, які залишилися в морозну ніч на Майдані, не було ані найменшого шансу стримати натиск. До барикад міліціонери підігнали машини, обладнані звукопідсилювальною апаратурою, з якої лунало: «Шановні мітингувальники! МВС з повагою ставиться до вашого права на протест. Тим не менш, ви зобов'язані звільнити проїжджу частину. В іншому разі можуть бути застосовані особливі заходи. Розходьтеся! Повідомляйте співробітникам міліції про можливі провокації!» «Це ж як фашисти в кіно: "Радянські солдати, ваше становище безнадійне, ви оточені, здавайтеся!"», — здивувалася київська художниця Наталя.

Бійці внутрішніх військ на Хрещатику з боку Європейської площі шикувалися для штурму Майдану двома паралельними колонами. Їх тил прикривав суцільний ряд бійців зі щитами і кийками. Випадкові люди, що опинилися між барикадами і міліцією, в пошуках притулку кинулися до єдиного закладу, чиї вікна ще світилися. Однак на вході в «Кофе-Хаус» їх чекало розчарування: адміністратор закладу не пускала людей ні сховатися, ні в туалет, ні просто погрітися. На всі прохання дати притулок хоча б жінкам і дітям вона відповідала сталевим голосом: «У мене розпорядження: нікого не впускати!».

Немає жодної тріщини!

Posted by Макс Юданов on 14 грудня 2013 р.

Втім, міліція, розпочавши наступ, проігнорувала купки переляканих людей, що збилися біля входу в кафе. Метою співробітників внутрішніх військ та «Беркуту» були барикади, на яких залишилося зовсім небагато захисників. Більшість послухалися закликів ораторів і збилися в щільний натовп навколо сцени. В центрі були люди похилого віку і жінки, на периферії — чоловіки, здатні тримати оборону.

Коли міліціонери наблизилися до барикад, нечисленні захисники спробували зупинити просування, поливаючи їх водою з бочок, але сили були явно не рівні: бійці ВВ моментально подолали загородження. У тих рідкісних місцях, де ще залишалися осередки опору, до справи підключався «Беркут» — опір припинявся.

Оратори зі сцени майже благали всіх, хто може прийти на допомогу Майдану. При цьому виступаючі не втомлювалися нагадувати, що їхній протест — «мирний», і вимагали від міліції «не виконувати злочинних наказів». Міліція, втім, на ці заклики не реагувала. Бадьоро просуваючись всередину території табору протестувальників з боку Європейської площі, вона звільнила місце для співробітників комунальних служб. Ті за допомогою важкої техніки трощили і розбирали барикади, намети та нехитру інфраструктуру протестувальників. В якийсь момент здалося, що цей натиск не зупинити.

Однак бліцкригу у внутрішніх військ та «Беркуту» не вийшло. Незважаючи на заклики політиків і музикантів пам'ятати про мирний характер протесту, на вулиці Інститутській кілька сотень чоловіків, більшість з яких була в будівельних касках, на своїй барикаді організували відсіч. Міліції насилу вдалося відтіснити їх від барикад, але далі нападники просунутися не змогли. Буквально протягом години число захисників барикади на Інститутській зросло до кількох тисяч. Михайлівський собор бив у всі дзвони, закликаючи співгромадян на захист Майдану.

Кияни, дізнавшись про те, що відбувається, почали обдзвонювати і будити один одного і, незважаючи на мороз, що міцнів, тисячами відправлялися в центр міста. Метро не ходило, тому добиралися хто як може. Багато йшли пішки, інші організовувалися в соцмережах, підвозили один одного на особистих автомобілях. В цю ніч Київ став свідком унікального явища: таксисти підвозили людей в центр безкоштовно! Протягом декількох годин людей на площі стало в кілька разів більше, чисельна перевага вже була на їх стороні.

Наступ міліції спочатку забуксував, а потім зупинився. Протестувальники не без бійок і застосування сльозогінного газу відбили барикаду на Інститутській, а потім взялися за міліціонерів, що вишикувалися уздовж Будинку профспілок, розташованого в східному куті Майдану. Незважаючи на рішення суду, який постановив звільнити будівлю, протестувальники займають його вже 10 днів. Солдати внутрішніх військ спробували прорватися всередину і очистити приміщення, однак опір був настільки потужним, що наступальники безладно відступили, навіть не дійшовши до дверей.

Тут треба зазначити, що десять останніх днів захисники Майдану посилено готувалися до можливого штурму. Крім палиць і протигазів вони запаслися сотнями літрів соняшникової олії, яким мали намір полити сходинки на шляху наступу спецназу. Крім того, у справу збиралися пустити пожежні брандспойти - навіть натренований спецназівець не зможе довго вистояти, якщо його поливають крижаною водою на п'ятнадцятиградусному морозі. До того ж за кілька годин зіткнень міліція помітно втомилася і замерзла: на відміну від протестувальників, погрітися міліціонерам було ніде, гарячий чай з бутербродами їм ніхто не підносив.

У Києві вже почався світанок, а зіткнення все ще тривали. Останнім великим боєм цієї ночі стала битва за київську мерію, яку, як і Будинок профспілок, суд постановив звільнити. Ця атака була підготовлена зовсім погано. Три автобуси міліціонерів перегородили входи в мерію, готуючись взяти її силами кількох сотень людей. Однак з верхніх поверхів будівлі міліцію відразу ж почали безжально поливати з пожежних шлангів, а відбігти вбік міліціонери не могли: їх оточив вкрай агресивний натовп. Бійці виявилися затиснуті: перед ними мерія з непереборними барикадами і постійним душем зверху, з тилу — ще тисячі опозиціонерів. З великими труднощами міліціонерам вдалося сховатися в своїх автобусах і залишити околиці мерії.

З настанням ранку і відкриттям метро на Майдан стали прибувати все нові і нові тисячі людей. У цій ситуації залишки сил внутрішніх військ та «Беркуту» під загальний свист, радісні і гнівні крики покинули Майдан. Площа залишилася в руках її захисників. «Перемога!!!» — кричали люди.

Зараз усі українські ЗМІ гадають, для чого Віктору Януковичу знадобився цей нічний бій. Мало того, що для влади він закінчився ганебною поразкою. Так ще й битва сталася мало не під вікнами готелів, де зупинилися Ештон і Нуланд, а через різницю в часі протистояння потрапило в прямий ефір американських телеканалів у вечірній прайм-тайм. Канада вже заявила про намір розглянути можливість введення санкцій щодо режиму Януковича. Європейські країни і США в дуже жорстких виразах засудили спробу розгону Майдану. Якщо українська влада і розраховувала на якусь моральну підтримку і фінансову допомогу з боку країн Заходу, то тепер про це вже не йдеться.

Ситуація всередині країни стала ще тривожнішою. Гасло «Міліція з народом» в цю ніч остаточно втратило актуальність, його більше не скандують. Як в цих умовах можна буде підтримувати мирний характер протесту, не дуже зрозуміло. На Майдані вже звучить знайома росіянам «Не забудемо, не пробачимо!». На діалог з владою налаштовані лише найвідчайдушніші оптимісти. Минулої неділі міні-армія протестувальників, зібрана з декількох тисяч міцних чоловіків, готових до рукопашної, зупинилася всього в сотні метрів від будівель уряду і парламенту. Для цього знадобилося вся ораторська майстерність лідерів опозиції, які закликали їх залишатися в рамках закону. Після подій 11 грудня наступного разу їх можуть і не послухати.

Тоді ні я, і ніхто інший не знав, що за декілька місяців революція переможе. Але після цієї ночі у перемозі вже ніхто не сумнівався.

За матеріалами Lenta.Ru

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: