28 травня 2017, неділя

Помаранчеві чоловічки та нелюдське ехо - нічне життя київського метро

Помаранчеві чоловічки та нелюдське ехо - нічне життя київського метро
Артем Комолов
Стрілки годинника перевалюють за першу ночі. Їде останній потяг у київському метро. Працівники Київського метрополітену закривають двері підземки зсередини. Якщо ви думаєте, що потім, вночі, в метро стає тихо та малолюдно, ви помиляєтеся

У штаті КП Київський метрополітен працює 7,5 тис. співробітників. Близько 1,5 тис. з них працюють вночі. Робити є що: у темний час доби, коли пасажирів немає, тут прибирають станції, роблять ремонт, змінюють рейки, шпали, освітлення. Встигнути з усім цим потрібно до 4-х ранку, за годину до того, як тут поїде перший ранковий поїзд.

В одну з таких робочих ночей НВ спустилося на станцію Політехнічний інститут, щоб подивитися, як працівники змінюють рейки. Перед тим, як пустити на закриту платформу, проводять невеликий інструктаж. Потім просять розписатися в спеціальному журналі і роздають оранжеві жилети. У цей момент по станції бродять працівники зі сходами-драбиною, на завмерлому ескалаторі жінка протирає ганчіркою поручні.


Фото: Артем Комолов
Фото: Артем Комолов


Працівники дають відмашку, коли з контактної рейки знімається напруга. Це означає, що можна спускатися в тунель. Зробити це можна по вузенькій драбинці в кінці платформи – тієї самої, де зазвичай висять таблички, що вхід стороннім заборонений.

- Йти можна тільки по праву сторону. Дивитися під ноги. Ні на що зайве не наступати, - дає вказівки заступник начальника КП Київський метроролитен Ігор Сушко – високий чоловік за 50 з сивими вусами. Він веде за собою в тунель, періодично перевіряючи, чи не порушують його інструкції. Коли порушують – лається.


Многие рабочие в метро трудятся ночью. Фото: Артем Комолов
Багато робітників в метро працюють вночі. Фото: Артем Комолов


З правої сторони вирішують йти тому, що з лівої проходить та сама контактна рейка – темно-жовтого кольору. Хоч напруга і вимкнена, зайвий раз стрибати по ній стороні небезпечно. Під ногами можуть траплятись вузли з проводів або так звані «коліна» - проміжні рейкові скріплення.

Уздовж тунелю горять лампочки, подекуди – волого. В стіні бачимо кілька ходів, прихованих за темними старими металевими гратами. Над кожним входом набита буква «М» як значок метрополітену. Це технічні входи, пояснює Сушко. Потім нахиляється і показує на рейки під ногами.

- Ось, наприклад, ця рейка 2003-го року. А ця – 2008-го. Їх зараз і міняємо на нові, - пояснює Сушко.


Слева - контактный рельс. Фото: Артем Комолов
Зліва - контактна рейок. Фото: Артем Комолов


За його словами, рейки, які використовує столичний метрополітен, в Україні виробляються тільки на одному заводі – в Маріуполі. З огляду на нинішню ситуацію доставляти їх звідти не дуже легко – частину шляху потяги долають по окупованих територіях.

Ми просуваємося вглиб тунелю. Вдалині чути гучні чоловічі голоси. З десяток працівників, одягнених в оранжеві жилети, знімають старі рейки. Роблять вони це за допомогою спеціальних ломів: піддягають ними рейку по всій її довжині, а потім, з дружним вигуком: «Уох!» підковирюють та знімають. Перед собою котять спеціальний візок, на якому перевозять свої інструменти. Тут стоїть і пляшка води.


Фото: Артем Комолов
Фото: Артем Комолов


- Є спеціальні стандарти, за якими ці рейки перевіряються. Пошкодження можуть бути як видимі, так і ні – якісь мікротріщини. У ніч виходить спецмашина, яка розкидає по центру між двома рейками новий рейок, - розповідає прес-секретар Київського метрополітену Наталка Макогон, яка йде по тунелю з нами.

Вже на наступну ніч, каже вона, робочі виходять в тунель, щоб почати змінювати рейки на «помічених» місцях. Спочатку контактний рейок піднімають, викручують, замість нього вставляють новий. Старі складають у середину. На третю ніч проїде спеціальна машина, підбере їх і вивезе.

Робота тут – не для слабкодухих. По-перше, працювати потрібно тільки вночі, а відпочивати – вдень. По-друге, гамірно. По тунелю йде дзвінке відлуння, і звук від падаючого на металеву рейку такого ж металевого інструменту посилюється в десяток разів.


Технический выход из тоннеля. Фото: Артем Комолов
Технічний вихід з тунелю. Фото: Артем Комолов


На одній зі стін бачимо криву сіру стрілку – такі малюють на електрощитових, там, де пишуть «Не влізай – уб'є». Поруч – покажчик у вигляді такої ж, але рівної стрілки. На ній написано «Телефон».

Коли заходимо ще далі, звук стає дуже гучним: працівники розпилюють рейки спеціальної пилкою. Всюди летять іскри, пахне металевим пилом.

- Смертних випадків у нас не було тут. Але травмування були, звичайно, - розповідає Макогон.

- Небезпечно звичайно, ну а що робити, - вторить їй один з робітників, який представився Дмитром. – Десь з години тут, і без двадцяти п'ять ранку нас вже точно не повинно бути.


Рабочие распиливают участки рельс, которые требуют замены. Фото: Артем Комолов
Робочі розпилюють ділянки рейок, які вимагають заміни. Фото: Артем Комолов


Погулявши трохи по тунелю, повертаємося назад на платформу. Співробітниця метрополітену, жінка у форменній синій спідниці та блакитній сорочці з коротким рукавом, вимагає здати назад жилети. Тим часом ми намагаємося розпитати Сушко про метро як об'єкт цивільної оборони.

- Я вам про це не розповім, тим більше, в такій ситуації, як зараз, - відмовляється він і робить пару кроків назад, як би не бажаючи продовжувати розмову.

А ось Макогон все ж трохи розповідає. Одне тільки метро не здатне вмістити всіх жителів столиці, говорить вона. Але для тих, хто не влізе туди у разі якої-небудь катастрофи, є й інші бомбосховища – наприклад, в будівлях великих радянських заводів. Таких, як Артем або Ленінська кузня. Спеціально обладнана система вентиляції і каналізації дозволить людям якийсь час знаходитися всередині. Однак краще, звичайно, сподіватися, що найближчим часом нам не доведеться усім цим скористатися.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: