28 лютого 2017, вівторок

Нічийні спецпризначенці. Історія затриманих під Щастям ГРУшників Єрофєєва та Александрова добігає фіналу

коментувати
Фото: rbc.ua

Фото: rbc.ua

Післязавтра, 9 березня по обіді до суду мають нарешті доправити російських спецпризначенців Александрова та Єрофєєва. Їх справа наближається до кінця – ним може стати обмін на льотчицю Савченко

Зала суду. Вони часто усміхаються, добре одягнені і з акуратними зачісками. Євген Єрофєєв більше схожий на вчителя історії, ніж на капітана розвідувальної роти. Адвокати – більш, ніж упевнені в собі при тому, що їхніх підзахисних звинувачують по п’яти статтях, за які світить довічне ув’язнення: підсміюються з прокурорів, охочі до спілкування з журналістами. Чого не скажеш про прокурорів – один нервово теребить ручку у руках, інший гарячково щось шукає у документах.

Справа російських військових, еліти спецпризначенців РФ, поступово виходить на фінішну пряму. Залишились лише свідки захисту і допити самих обвинувачених.

Ті, що не встигли втекти

16 травня 2014 року проросійські бойовики впритул підходять до українського блокпосту під містом Щастя. Підкрадаються тихо, однак військовий 92-ї бригади Вадим Пугачов вчасно їх помічає: встигає крикнути товаришам про небезпеку і за декілька секунд отримує постріл у голову. Зав’язується бій, унаслідок якого бійці так званої ЛНР тікають, однак двох поранених бойовиків українським військовим все ж вдається затримати. Ними виявляються російські спецпризначенці Олександр Александров та Євген Єрофєєв.

Через три дні після затримання Служба безпеки України оприлюднює відео, де затримані розповідають, що вони є кадровими російськими військовими, називають склад групи з прізвищами та званнями учасників.



Обоє росіян стверджують, що служили в третій гвардійській окремій бригаді спецпризначення в Тольятті. Ведуча Першого російського каналу називає цю частину «елітою російської розвідки». Створена ще в 1944 році, вона «суворо приховує свої таємниці», спецпризначенці навіть не мають своєї форми. «Все, що вони роблять, вважається надтаємним, і про результати своєї роботи вони доповідають вищому керівництву країни», - розповідає вона у ефірі.

Відречення

Поки ГРУ-шники розповідають про службу в РФ, від них відрікаються рідні прямо в ефірі російського телеканалу: дружина Александрова Катерина стверджує, що чоловік звільнився зі служби ще в грудні 2013 року, і чому він не у Воронежі, а в Україні – не знає. Батько Єрофєєва стверджує те саме, невпевнено і завченими словами. Відмовляється від своїх і саме керівництво Росії, заявляючи, що спецпризначенці не є кадровими військовими РФ.

У цьому хаосі під військову частину в Тольятті, де служили спецпризначенці, приходять рідні інших солдатів. За декілька хвилин мітинг миттєво розсмоктується, однак цього достатньо, щоб у місто ринули журналісти, пригадує кореспондент Медіалікс Дмитро Пашинський. Виявилось, що дружина Александрова Катерина працює в частині чоловіка і живе в гуртожитку поблизу: «Це звичайна панельна висотка, прибудована, як паркан, до самої частини, - пригадує журналіст Медіалікс. – КПП розташоване одразу біля двору гуртожитку. Коли я туди приїхав, на мене одразу накинулись мамочки, підняли скандал, чого я тут ходжу. Катерина дверей так і не відкрила».

Катерина спочатку звільнилась з частини, однак зараз, як каже кореспондент Нової газети Павло Канигін, продовжує там спокійно працювати. Батьки Александрова мешкають у селі Ріжки Кіровської області. Канигін був у них в гостях. Передав від них відео-лист синові:

«Всі свої слова і вчинки співвіднось з тим, що в тебе вірять і вдома чекають», - повторюють йому на відео батьки. «Все вирішують великі дядьки. Все залежить від них, - констатує тато - Вирішать цю проблему - то вирішать. Ні - то весь світ буде сміятися над тим, що слов'яни один одного знищують. Всі проклинають ці війни. Кому вони потрібні? А життями гратися людськими теж, напевно, неправильно». Живе родина, як видно з відео, небагато.

Їхній син взяв машину в кредит, тому є версія, що на Донбас він поїхав саме за грошима. Втім, приватний український адвокат Юрій Грабовський, який зараз представляє інтереси Александрова, стверджує, що його послуги сплачують саме батьки спецпризначенця: «Розмір гонорару значення не має. Я болюче ставлюсь до ситуацій, коли держава намагається через примус звинуватити особу в тому, чого вона не робила. Дійсно, родина небагата в обох. Тому сума гонорару була така, яку родина змогла оплатити».

Довічне ув’язнення

Проти росіян відкрили кримінальне провадження за п’ятьма статтями: організація, участь та здійснення агресивної війни проти України, переміщення поза митним контролем знарядь і боєприпасів, зберігання та передача вогнепальної зброї, сприяння діяльності терористичної організації і здійснення теракту, який призвів до загибелі українських військовослужбовців. Якщо провину спецпризначенців доведуть, їм світить довічне ув’язнення.

Серед доказів – відеозапис, оприлюднений СБУ, фото з телефону спецпризначенців, де вони красуються на БТР з написом «ЛНР», одяг, у якому були росіяни, гвинторіз, який був при Єрофєєві, свідчення бійців 92-ї бригади та медиків, які надавали допомогу і яким спецпризначенці теж казали, що є кадровими російськими військовими.

Окрім того, Александров з Єрофєєвим за декілька днів після затримання дали інтерв’ю російському опозиційному журналісту Канигіну та українському ведучому Савіку Шустеру. У них бойовики підтверджують сказане на допиті, оприлюдненому СБУ. Однак уже у вересні, з появою нового адвоката, від своїх свідчень відмовляються, мотивуючи, що на них чинився тиск.

Канигін підтверджує, що на росіян дійсно тиснули українські силовики: «Я сам бачив, як вони розмовляють з ними, навіть при журналістах. Ця інтонація, фрази, побажання: «Вам треба думати про себе і свою родину. Щоб все було добре, вам треба казати такі-то речі». Психологічний тиск. Ми прекрасно знаємо, що спецслужби України такі ж, які і Росії. Одна і та ж школа КДБ. Методика та сама», - переказує він НВ.

Захист

Адвокат Александрова Юрій Грабовський – не звичайний пересічний адвокат. Ще у березні 2014 року він був адвокатом луганчанки Анастасії Коваленко, яка провезла в Київ три кілограми тротилу і ледь не підірвала весь урядовий квартал. Також саме Грабовський був адвокатом одіозного судді Печерського суду Вовка. Зараз він є керуючим партнером юридичної компанії Grabovsky & partners. Домовляємось зустрітися в його офісі.

Це невеличкі декілька кімнат далеко від центру Києва. З однієї із них чути дуже знайомий голос – Оксани Соколовської, адвоката Єрофєєва.

-          Ви хіба одна фірма? – питаю помічників Грабовського.

-          Ні, різні. Просто в одному приміщенні.

Уже потім сам Грабовський підтвердив, що спілкувався з Соколовською по справі ГРУ-шників ще до того, як став адвокатом Александрова. Впродовж всієї розмови адвокат впевнено доводить свою точку зору, вставляючи між нею тези про те, що українська армія, згідно з Мінськими домовленостями, не мала права перебувати у Щасті. Проросійських бойовиків захисник у розмові називає не інакше як «народною міліцією ЛНР».

Основним аргументом захисту, який стосується майже усіх доказів обвинувачення, є недотримання юридичних процедур в процесі того, як українські слідчі збирали докази і проводили допити. На думку адвоката, доказами не можуть вважатися перші покази самих спецпризначенців, оскільки не була дотримана процедура, те саме стосується і доказів – гвинторіза, одягу і мобільних телефонів: «Телефон Александрова був вилучений з порушеннями. Наприклад, картка пам’яті в телефоні взагалі не вказана речовим доказом. Хоча ми не заперечуємо справжність цих фото», - каже адвокат, маючи на увазі фото на БРТ з написом «ЛНР».

Натомість начальник відділу процесуального керівництва головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Максим Крим каже, що дотриматись усіх процедур у зоні бойових дій дуже важко: «Варто врахувати обставини, за яких збирались докази. Фактично там щоденно відбуваються обстріли, терористи вчиняють терористичні акти по відношенню до наших збройних сил. Проведення огляду місця події, коли ведуться обстріли, загрожує життю працівників правоохоронних органів».

Суд

Найбільше Грабовський дивується тому, що в кримінальному провадженні спецпризначенців обвинувачують за статтями Терористичний акт та Агресивне ведення війни: «Або це війна, тоді неможливий терористичний акт, оскільки все, що відбувалось, було воєнними діями, або у нас мирний час, тоді можливий терористичний акт», - каже він.

Слідчий Генпрокуратури Крим пояснює таке поєднання статей гібридною війною, яка зараз ведеться в Україні: «Вона є прихованою. Тому ми кваліфікуємо і вважаємо дії, які відбуваються на сході України, веденням агресивної війни. Одним з елементів ведення цієї війни є створення, фінансування терористичних організацій, які вчиняють терористичні акти стосовно нашої держави».

Одним з останніх доказів, наданих Грабовським, є штучний череп, у якому продірявлений такий самий отвір, як у голові загиблого Вадима Пугачова: «Діаметр у черепі Пугачова 5х5 мм, а згідно висновку, він зроблений кулею 9 калібру, яка має діаметр 9 мм. Як в 5х5 мм ввійшла куля 9 мм – хай судмедексперт скаже». Однак поки що судмедексперт показів не дав, оскільки конвой не доставив підозрюваних у залу суду – «з технічних причин».

В той самий час Крим стверджує, що Александров та Єрофєєв могли і не зробити смертельного пострілу, однак їх судять не окремо, а як членів терористичного угрупування.

ЛНР чи Росія?

Найбільші суперечки між сторонами судового процесу точаться про те, в якому статусі судити спецпризначенців: як строковиків з Росії чи бойовиків так званої ЛНР, яка нібито не має стосунку до РФ? Адвокати наполягають, що росіян мають судити як бійців «народної міліції ЛНР», в той час як обвинувачення відстоює свою позицію: бійці на момент затримання офіційно були солдатами РФ.

Аби довести свою правоту, адвокати спецпризначенців хочуть викликати свідками ватажків так званої ЛНР та її бойовиків, які служили разом з росіянами.

-          Але хіба вони можуть бути юридичними суб’єктами, якщо їх ніхто не визнає?, - питаю.

-          Піратів Сомалі теж, але Україна платила ж їм викуп за своїх, - усміхається у відповідь адвокат. 

Натомість Крим каже, що ватажки так званої ЛНР можуть бути свідками лише у разі, якщо будуть дотримані усі юридичні процедури: «Може бути режим відео-конференції за наступних умов: це може відбуватися на території суду українського або у місцях позбавлення волі, ізоляторі тимчасового утримання, слідчому ізоляторі чи місці позбавлення волі. Коли особа буде у відповідному місці, службова особа має зачитати права свідків, привести їх до присяги, вручити їм пам’ятку, пересвідчитись, що особа автентична, після цього проводиться допит. В разі дотримання усіх вимог закону ми не будемо заперечувати, щоб сторона захисту використала свої можливості. Якщо вони приведуть свідків до суду на територію України, вони будуть допитані».

Однак бойовики так званої ЛНР на українську територію, і, тим паче, в приміщення українського суду, зрозуміло, їхати не будуть.

На думку політолога і автора книги Гібридна війна Євгена Магди, виклик свідків з так званої ЛНР взагалі не має сенсу: «Адвокати затягують винесення вироку. Невигідно Росії, коли громадяни РФ йдуть зі зброєю в руках в зоні АТО, і на руках який смерть українського військовослужбовця. Представники самопроголошеної ЛНР будуть в суді в якості кого? Громадян України? Це якраз приклад гібридної війни: не розглядати, як вони потрапили в полон, а навколо судового процесу будувати інтерпретації. Думаю, той факт, що вони були в зоні АТО – вже достатній».

Додому?

До завершення суду залишилось не так уже й багато: допитати свідків захисту, заслухати покази самих Александрова та Єрофєєва і прийняти рішення.

Російський журналіст Канигін каже, що зараз підозрювані у важкому становищі: «Їм треба пройти між Сциллою і Харибдою. Треба відповідати так, щоб не збільшити своє покарання в Україні і не сказати нічого зайвого, щоб безпечно повернутися додому в Росію до родини.  Адвокати зайняли чітку позицію. Це говорить про те, що на них тиснуть з обох боків. Якщо вони стовідсотково робитимуть те, чого від них хоче російська влада, можуть сильно розізлити Україну. І навпаки».

На думку військового експерта Сергія Згурця, справа виглядає доказовою і є черговим підтвердженням того, що російські війська воюють на території України: «Такі речі є важливими з точки зору фіксації цих подій як в українському, так і міжнародному суспільстві», - вважає експерт.

Коли суд прийме рішення, можуть початися переговори про обмін росіян на українців, каже адвокат Надії Савченко Марк Фейгін. За його інформацією, у Кремлі домовились про обмін спецпризначенців на Надію Савченко: «Наскільки я знаю, це не буде прямий обмін, бо для цього немає підстав. Савченко відправлять відбувати покарання в Київ, а Александрова та Єрофєєва – в Москву».

За словами Фейгіна, важливим для Росії є і те, чи послаблять персональні санкції у березні. Якщо так – шанси на обмін зростають, і можна чекати повернення Савченко додому уже навесні, хоча непередбачувані обставини ніхто не скасовував.

Якщо в такому разі Савченко, вірогідно, чекатиме амністія в Україні, то спецпризначенці після повернення до Росії стануть невидимками, припускає російський військовий експерт Павло Фельгенгауер: «Коли двох російських грушників, засуджених за вбивство Зелімхана Яндарбієва, привезли на відбування покарання з Катару до Росії, після трапу їх ніхто ніде не бачив. От прямий приклад. Такі випадки уже були. І ці грушники зникнуть з публічного простору, а Росія і далі казатиме, що її військ в Україні немає». 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: