4 грудня 2016, неділя

Не все настільки погано. Керівний партнер компанії "великої четвірки" дає прогноз для України на 2016 рік

Не все настільки погано. Керівний партнер компанії
Олексій Кредісов, керівний партнер українського підрозділу Ernst & Young, якого вважають одним із кращих топ-менеджерів країни, аналізує реальну ситуацію в Україні

Олексій Кредісов — одна з найпомітніших постатей у вітчизняному корпоративному секторі. Останній і нині актуальний пункт у його резюме — він є керівним партнером українського підрозділу британської аудиторсько-консалтингової компанії Ernst & Young, однієї з найбільших у світі. А ось те, що не ввійшло до резюме,— своїм головним життєвим упущенням Кредісов вважає закинуту гітару.

Енергійний топ-менеджер, який вивів очолювану ним компанію в лідери ринку, наприкінці 90‑х кинув консерваторію, щоб змінити музику на бухгалтерію. “Я бачив оперних співаків, які торгували в переході, намагаючись хоч щось заробити. І бачив успішних бізнесменів, які каталися на якихось чорних імпортних машинах",— так Кредісов пояснює свій тодішній прагматизм.

Я бачу шок, але не бачу терапії

Його кар'єра в бізнесі склалася більш ніж успішно: спочатку він працював у філії міжнародної аудиторської компанії Arthur Andersen, а після її закриття перейшов до Ernst & Young, де за три роки з партнера відділу аудиторських послуг доріс до партнера всієї компанії.

В Ernst & Young в Україні криза вдарила відчутно. За словами Кредісова, бізнес компанії скоротився навпіл, настільки ж довелося зменшити штат.

Утім, у високопрофесійних аудиторів, слави яких зажили фахівці Ernst & Young, роботи не поменшало. Останні два роки компанія співпрацювала з командами реформаторів в українських міністерствах, безкоштовно допомагаючи модернізувати управлінські процеси в Міністерстві оборони, Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, Мінінфраструктури тощо.

Сам Кредісов живе на дві країни — крім українського офісу він очолив бізнес Ernst & Young в Африці. Втім, журналіст НВ говорив з ним виключно про Україну та її економічні успіхи і невдачі.

 

П'ять запитань Олексію Кредісову:

— Ваше найбільше досягнення?
— Я живу тим життям, яке мені подобається.

— Ваш найбільший провал?
— Колись я добре грав на гітарі, зараз закинув. Але це той провал, який, якщо криза триватиме, можна перетворити на можливості.

— На чому ви пересуваєтеся містом?
— На власному автомобілі Lexus і на метро, коли затори. В Африці на таксі або на службовій машині. Там практично немає громадського транспорту, а якщо він є, то такий, на якому не можна їздити непідготовленій людині. Це такі набиті дощенту маленькі автобуси.

— Яка книга з останніх прочитаних справила на вас найбільше враження?
— Я дуже люблю Бориса Акуніна. Нещодавно прочитав його Левіафан.

— Кому б ви не подали руки?
— Давайте пропустимо це запитання.

 

— Який підсумок 2015 року?

— Хочу сказати, що не все настільки погано. З хорошого можу назвати, по-перше, реструктуризацію зовнішніх боргів. Це теж критикують, кажуть, що можна було отримати кращі умови. Чи це можливо, складно сказати, але те, що було отримано,— дуже навіть непогано.

По-друге, власне програма МВФ [участь України в програмі МВФ] — це дуже позитивно для країни і з точки зору фінансового підживлення, і з точки зору сигналу для інвесторів. Тих, які тут, і тих, які дивляться на Україну.

Крім того, не слід забувати, що МВФ — це інструмент форсування певних реформ, які, може бути, і не відбувалися б у тому самому обсязі [наприклад, оздоровлення фінансової системи та заходи щодо стабілізації держфінансів є умовою виділення грошей з боку МВФ]. Можливо, останній з цих елементів найважливіший.

— МВФ критикують за вимоги жорстко регулювати, наприклад, валютний ринок. Через це гальмується можливе зростання, це відштовхує іноземних інвесторів.

— Їх справді за це критикують, але я не впевнений, що завжди обґрунтовано. Якщо б ми повністю відкрили валютний ринок, цілком можливо, що взагалі залишилися б без твердої валюти. Звідси все було б виведено.

Із власного досвіду спілкування з МВФ можу сказати, що це люди, які готові слухати і змінювати свої підходи, нехай і некардинально. Якщо з ними розмовляти, пояснювати певні речі, вони готові до певних поступок.

У переговорах із фондом я б наполягав на лібералізації податкового законодавства. Адже частина змін не були зроблені, бо для програми МВФ важлива збалансованість бюджету [зниження податків може призвести до зменшення прибуткової частини держбюджету].

І другий аспект — приватизація. Бо МВФ дивиться на питання приватизації крізь призму наповнення бюджету, наполягає, що продаж має бути за максимальною ціною. А це тільки одне з можливих завдань, які потрібно ставити.

— Ви вважаєте, що з приватизацією варто поквапитися?

— Приватизація потрібна вже зараз, незважаючи на те, що компанії на ринку коштують дуже низько. Відверто кажучи, держкомпанії — це розсадник корупції. Чекати, поки повернуться нормальні ринки, можна дуже довго.

І про найбільшу ціну продажу. Ми всі знаємо, як у нас в країні домагаються того, щоб прибрати справедливих, добрих, гідних конкурентів і далі на двох приватизувати компанію. Начебто формально за найбільшою ціною, але насправді ні.

Метою приватизації треба ставити не максимізацію доходів, а залучення справедливого, правильного інвестора-стратега. Можливо, українського, але, ймовірніше, міжнародного. Який хай би і не заплатив найбільшу ціну, але додав би або технології, або правильне корпоративне керування, яке дозволило б не красти. Платив би правильні податки та дивіденди.

— Чи тільки через МВФ затягують приватизацію?

— Це суб'єктивна оцінка, але мені здається, багатьох людей влаштовує той статус-кво, який у нас зараз. Про це часто пишуть ЗМІ, зокрема і ваш журнал. Держпідприємства — це хіба що не квоти за якісь політичні рішення.

  


ЭТО БЫЛО В УГАНДЕ: Алексей Кредисов живет сейчас на две страны — помимо украинского офиса Ernst&Young он возглавляет подразделение компании в Африке
ЦЕ БУЛО В УГАНДІ: Олексій Кредісов живе на дві країни — крім українського офісу Ernst&Young він очолює підрозділ компанії в Африці


 

— НБУ прогнозує зростання економіки на 1%, Кабмін — на 2,7%. Який прогноз ви вважаєте реалістичним?

— Я особисто вважаю, що ми коливатимемося десь близько нуля. Можливо, навіть покажемо якийсь плюс. Бо ми впали настільки низько, що у нас може статися якійсь відскік. Навіть додаткова девальвація гривні може дати плюс в прирості валового продукту. Тому я не здивуюся, якщо трапиться якесь зростання. Це буде приємно. Психологічно приємно, але на кишеню не вплине.

Якщо дивитися на це очима інвестора, то йому байдуже, що там буде в 2016 році. Для стратегічного інвестора важлива траєкторія країни і регіону.

Умовно кажучи: якщо Європа, демократія, вільний ринок, відкриті кордони, свобода підприємництва, легкість ведення бізнесу — це одні рішення. Якщо авторитаризм, закритий ринок, імпортозаміщення — геть інші. А яким буде ВВП наступного року — це важливо, але не принципово.

Ми могли б залучити таких інвесторів, як Кенія, дивуючи їх зростанням ВВП на 5 % протягом восьми років. Чи нам потрібно показувати траєкторію руху, то, куди ми рухаємося.

— Зараз яку траєкторію ми показуємо інвесторам?

— Змішана картинка. З одного боку, є якісь заяви, начебто правильні. Але, з іншого боку, дії викликають нерозуміння.

Ми — а-ля Молдова, яка рухалася в бік Європи, отримувала певні статуси, а зараз там з'явилася реальна загроза того, що відбудеться відкочування назад. А ті проєвропейці, які заявляли про якісь прагнення, виявилися замішані в неймовірній корупції.

Ось і Україна зараз каже правильні речі, а робить не зовсім правильні.

— Які неправильні?

— Бізнесу, як і раніше, нелегко вести тут справи. І якихось значних змін не відбулося.

Я щиро поважаю тих людей, які пішли в уряд. Можливо, критикувати їх потрібно до певної міри, бо система досить складна. І не завжди все від них залежить.

Мене засмучує те, які справи з державними витратами. Ми дуже бідна держава, а витрачаємо, як багата. Прем'єр, схоже, дуже гордий, що третина населення звернулася за субсидіями.

Багаті держави, які підтримують соціальну спрямованість, намагаються щось зробити, щоб зменшити кількість людей, які шукають допомогу, а ми навіщось популяризуємо це. Ми пропускаємо через державний і муніципальний бюджети в середньому набагато більше, ніж у більшості інших країн.

Це говорить про те, що ми у когось беремо і комусь розподіляємо. В теорії начебто непогано. А на практиці виходить, що тим, у кого ми беремо, стає нецікаво працювати. Вони міркують так: навіщо мені тут працювати, якщо у мене настільки багато забирають. Я переїду через кордон до тої-таки Польщі, Румунії, Чехії, Німеччини, у мене там менше забиратимуть.

З іншого боку, якщо б у нас ефективно відбувався цей перерозподіл! Ми розуміємо, що Україна перемагає у багатьох рейтингах корупції. Цілком можливо, що через це. Забагато всього перерозподіляється, осідає на руках.

Ми впали настільки низько, що
у нас може статися якийсь відскік

— Досвід якої країни може стати у пригоді для реформування України?

— З огляду на те, які державу та суспільство ми хочемо побудувати. Зараз, провадячи бізнес в інших країнах, я можу сказати, що Україна перебуває в низхідному русі. З одного боку, ми опинилися у вибухонебезпечному регіоні. З іншого — є країною населення, яке зменшується, старіє і виїжджає. Так насправді розглядають Україну якісь глобальні стратеги.

Крім того, найближчий ринок від нас — ЄС, найменш динамічний з усіх. Ми перебуваємо в такій ситуації та в такому сусідстві, що коли робитимемо якісь плавні реформи, то, може бути, нам вдасться інтегруватися в Європу. Але я не думаю, що це зробить із нас Сінгапур. Я впевнений, що ні. Щоб стати історією успіху, потрібно робити щось кардинально інше.

Хтось має взяти на себе відповідальність за рішучі кроки, бо дуже часто зльоту передувала шокова терапія. У нас начебто є шок, але я не впевнений, що за ним піде новий зліт. Я бачу шок, але не бачу терапії.

Я не бачу, щоб змінювалися або полегшувалися правила гри для бізнесу, зменшувалися податки. Я дуже боюся, щоб ми не стали пацієнтом, який пройшов через шок, але при цьому терапії не сталося.

— Що, на вашу думку, може стати причиною погіршення стану економіки України, а що —причинами поліпшення в 2016 році?

— Песимістичний сценарій можливий, якщо продовжуватимуться воєнні дії. Це серйозно лякає. Також все залежить від того, як розвиватимуться відносини з МВФ. І третє — наша внутрішня політика, всі ці корупційні речі, якщо вони продовжаться, то розхитуватимуть цей човен, у якому ми всі перебуваємо.

Оптимістичний сценарій можливий, якщо всі ці проблеми буде розв'язано. Плюс у мене дійсно є надія, що зараз, після першої та другої хвиль реформ, ми дозріємо зробити щось кардинальне. Мені здається, такий шанс все ще є. Вікно можливостей поки не закрилося.

 

Матеріал опублікований у НВ №3 від 29 січня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: