26 липня 2017, середа

Не все настільки погано. Керівний партнер компанії "великої четвірки" дає прогноз для України на 2016 рік

Олексій Кредісов, керівний партнер українського підрозділу Ernst & Young, якого вважають одним із кращих топ-менеджерів країни, аналізує реальну ситуацію в Україні
Олексій Кредісов — одна з найпомітніших постатей у вітчизняному корпоративному секторі. Останній і нині актуальний пункт у його резюме — він є керівним партнером українського підрозділу британської аудиторсько-консалтингової компанії Ernst & Young, однієї з найбільших у світі. А ось те, що не ввійшло до резюме,— своїм головним
Не все настільки погано. Керівний партнер компанії
Олексій Кредісов, керівний партнер українського підрозділу Ernst & Young, якого вважають одним із кращих топ-менеджерів країни, аналізує реальну ситуацію в Україні

Олексій Кредісов — одна з найпомітніших постатей у вітчизняному корпоративному секторі. Останній і нині актуальний пункт у його резюме — він є керівним партнером українського підрозділу британської аудиторсько-консалтингової компанії Ernst & Young, однієї з найбільших у світі. А ось те, що не ввійшло до резюме,— своїм головним життєвим упущенням Кредісов вважає закинуту гітару.

Енергійний топ-менеджер, який вивів очолювану ним компанію в лідери ринку, наприкінці 90‑х кинув консерваторію, щоб змінити музику на бухгалтерію. “Я бачив оперних співаків, які торгували в переході, намагаючись хоч щось заробити. І бачив успішних бізнесменів, які каталися на якихось чорних імпортних машинах",— так Кредісов пояснює свій тодішній прагматизм.

Я бачу шок, але не бачу терапії

Його кар'єра в бізнесі склалася більш ніж успішно: спочатку він працював у філії міжнародної аудиторської компанії Arthur Andersen, а після її закриття перейшов до Ernst & Young, де за три роки з партнера відділу аудиторських послуг доріс до партнера всієї компанії.

В Ernst & Young в Україні криза вдарила відчутно. За словами Кредісова, бізнес компанії скоротився навпіл, настільки ж довелося зменшити штат.

Утім, у високопрофесійних аудиторів, слави яких зажили фахівці Ernst & Young, роботи не поменшало. Останні два роки компанія співпрацювала з командами реформаторів в українських міністерствах, безкоштовно допомагаючи модернізувати управлінські процеси в Міністерстві оборони, Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, Мінінфраструктури тощо.

Сам Кредісов живе на дві країни — крім українського офісу він очолив бізнес Ernst & Young в Африці. Втім, журналіст НВ говорив з ним виключно про Україну та її економічні успіхи і невдачі.

 

П'ять запитань Олексію Кредісову:

— Ваше найбільше досягнення?
— Я живу тим життям, яке мені подобається.

— Ваш найбільший провал?
— Колись я добре грав на гітарі, зараз закинув. Але це той провал, який, якщо криза триватиме, можна перетворити на можливості.

— На чому ви пересуваєтеся містом?
— На власному автомобілі Lexus і на метро, коли затори. В Африці на таксі або на службовій машині. Там практично немає громадського транспорту, а якщо він є, то такий, на якому не можна їздити непідготовленій людині. Це такі набиті дощенту маленькі автобуси.

— Яка книга з останніх прочитаних справила на вас найбільше враження?
— Я дуже люблю Бориса Акуніна. Нещодавно прочитав його Левіафан.

— Кому б ви не подали руки?
— Давайте пропустимо це запитання.

 

— Який підсумок 2015 року?

— Хочу сказати, що не все настільки погано. З хорошого можу назвати, по-перше, реструктуризацію зовнішніх боргів. Це теж критикують, кажуть, що можна було отримати кращі умови. Чи це можливо, складно сказати, але те, що було отримано,— дуже навіть непогано.

По-друге, власне програма МВФ [участь України в програмі МВФ] — це дуже позитивно для країни і з точки зору фінансового підживлення, і з точки зору сигналу для інвесторів. Тих, які тут, і тих, які дивляться на Україну.

Крім того, не слід забувати, що МВФ — це інструмент форсування певних реформ, які, може бути, і не відбувалися б у тому самому обсязі [наприклад, оздоровлення фінансової системи та заходи щодо стабілізації держфінансів є умовою виділення грошей з боку МВФ]. Можливо, останній з цих елементів найважливіший.

— МВФ критикують за вимоги жорстко регулювати, наприклад, валютний ринок. Через це гальмується можливе зростання, це відштовхує іноземних інвесторів.

— Їх справді за це критикують, але я не впевнений, що завжди обґрунтовано. Якщо б ми повністю відкрили валютний ринок, цілком можливо, що взагалі залишилися б без твердої валюти. Звідси все було б виведено.

Із власного досвіду спілкування з МВФ можу сказати, що це люди, які готові слухати і змінювати свої підходи, нехай і некардинально. Якщо з ними розмовляти, пояснювати певні речі, вони готові до певних поступок.

У переговорах із фондом я б наполягав на лібералізації податкового законодавства. Адже частина змін не були зроблені, бо для програми МВФ важлива збалансованість бюджету [зниження податків може призвести до зменшення прибуткової частини держбюджету].

І другий аспект — приватизація. Бо МВФ дивиться на питання приватизації крізь призму наповнення бюджету, наполягає, що продаж має бути за максимальною ціною. А це тільки одне з можливих завдань, які потрібно ставити.

— Ви вважаєте, що з приватизацією варто поквапитися?

— Приватизація потрібна вже зараз, незважаючи на те, що компанії на ринку коштують дуже низько. Відверто кажучи, держкомпанії — це розсадник корупції. Чекати, поки повернуться нормальні ринки, можна дуже довго.

І про найбільшу ціну продажу. Ми всі знаємо, як у нас в країні домагаються того, щоб прибрати справедливих, добрих, гідних конкурентів і далі на двох приватизувати компанію. Начебто формально за найбільшою ціною, але насправді ні.

Метою приватизації треба ставити не максимізацію доходів, а залучення справедливого, правильного інвестора-стратега. Можливо, українського, але, ймовірніше, міжнародного. Який хай би і не заплатив найбільшу ціну, але додав би або технології, або правильне корпоративне керування, яке дозволило б не красти. Платив би правильні податки та дивіденди.

— Чи тільки через МВФ затягують приватизацію?

— Це суб'єктивна оцінка, але мені здається, багатьох людей влаштовує той статус-кво, який у нас зараз. Про це часто пишуть ЗМІ, зокрема і ваш журнал. Держпідприємства — це хіба що не квоти за якісь політичні рішення.

  


ЭТО БЫЛО В УГАНДЕ: Алексей Кредисов живет сейчас на две страны — помимо украинского офиса Ernst&Young он возглавляет подразделение компании в Африке
ЦЕ БУЛО В УГАНДІ: Олексій Кредісов живе на дві країни — крім українського офісу Ernst&Young він очолює підрозділ компанії в Африці


 

— НБУ прогнозує зростання економіки на 1%, Кабмін — на 2,7%. Який прогноз ви вважаєте реалістичним?

— Я особисто вважаю, що ми коливатимемося десь близько нуля. Можливо, навіть покажемо якийсь плюс. Бо ми впали настільки низько, що у нас може статися якійсь відскік. Навіть додаткова девальвація гривні може дати плюс в прирості валового продукту. Тому я не здивуюся, якщо трапиться якесь зростання. Це буде приємно. Психологічно приємно, але на кишеню не вплине.

Якщо дивитися на це очима інвестора, то йому байдуже, що там буде в 2016 році. Для стратегічного інвестора важлива траєкторія країни і регіону.

Умовно кажучи: якщо Європа, демократія, вільний ринок, відкриті кордони, свобода підприємництва, легкість ведення бізнесу — це одні рішення. Якщо авторитаризм, закритий ринок, імпортозаміщення — геть інші. А яким буде ВВП наступного року — це важливо, але не принципово.

Ми могли б залучити таких інвесторів, як Кенія, дивуючи їх зростанням ВВП на 5 % протягом восьми років. Чи нам потрібно показувати траєкторію руху, то, куди ми рухаємося.

— Зараз яку траєкторію ми показуємо інвесторам?

— Змішана картинка. З одного боку, є якісь заяви, начебто правильні. Але, з іншого боку, дії викликають нерозуміння.

Ми — а-ля Молдова, яка рухалася в бік Європи, отримувала певні статуси, а зараз там з'явилася реальна загроза того, що відбудеться відкочування назад. А ті проєвропейці, які заявляли про якісь прагнення, виявилися замішані в неймовірній корупції.

Ось і Україна зараз каже правильні речі, а робить не зовсім правильні.

— Які неправильні?

— Бізнесу, як і раніше, нелегко вести тут справи. І якихось значних змін не відбулося.

Я щиро поважаю тих людей, які пішли в уряд. Можливо, критикувати їх потрібно до певної міри, бо система досить складна. І не завжди все від них залежить.

Мене засмучує те, які справи з державними витратами. Ми дуже бідна держава, а витрачаємо, як багата. Прем'єр, схоже, дуже гордий, що третина населення звернулася за субсидіями.

Багаті держави, які підтримують соціальну спрямованість, намагаються щось зробити, щоб зменшити кількість людей, які шукають допомогу, а ми навіщось популяризуємо це. Ми пропускаємо через державний і муніципальний бюджети в середньому набагато більше, ніж у більшості інших країн.

Це говорить про те, що ми у когось беремо і комусь розподіляємо. В теорії начебто непогано. А на практиці виходить, що тим, у кого ми беремо, стає нецікаво працювати. Вони міркують так: навіщо мені тут працювати, якщо у мене настільки багато забирають. Я переїду через кордон до тої-таки Польщі, Румунії, Чехії, Німеччини, у мене там менше забиратимуть.

З іншого боку, якщо б у нас ефективно відбувався цей перерозподіл! Ми розуміємо, що Україна перемагає у багатьох рейтингах корупції. Цілком можливо, що через це. Забагато всього перерозподіляється, осідає на руках.

Ми впали настільки низько, що
у нас може статися якийсь відскік

— Досвід якої країни може стати у пригоді для реформування України?

— З огляду на те, які державу та суспільство ми хочемо побудувати. Зараз, провадячи бізнес в інших країнах, я можу сказати, що Україна перебуває в низхідному русі. З одного боку, ми опинилися у вибухонебезпечному регіоні. З іншого — є країною населення, яке зменшується, старіє і виїжджає. Так насправді розглядають Україну якісь глобальні стратеги.

Крім того, найближчий ринок від нас — ЄС, найменш динамічний з усіх. Ми перебуваємо в такій ситуації та в такому сусідстві, що коли робитимемо якісь плавні реформи, то, може бути, нам вдасться інтегруватися в Європу. Але я не думаю, що це зробить із нас Сінгапур. Я впевнений, що ні. Щоб стати історією успіху, потрібно робити щось кардинально інше.

Хтось має взяти на себе відповідальність за рішучі кроки, бо дуже часто зльоту передувала шокова терапія. У нас начебто є шок, але я не впевнений, що за ним піде новий зліт. Я бачу шок, але не бачу терапії.

Я не бачу, щоб змінювалися або полегшувалися правила гри для бізнесу, зменшувалися податки. Я дуже боюся, щоб ми не стали пацієнтом, який пройшов через шок, але при цьому терапії не сталося.

— Що, на вашу думку, може стати причиною погіршення стану економіки України, а що —причинами поліпшення в 2016 році?

— Песимістичний сценарій можливий, якщо продовжуватимуться воєнні дії. Це серйозно лякає. Також все залежить від того, як розвиватимуться відносини з МВФ. І третє — наша внутрішня політика, всі ці корупційні речі, якщо вони продовжаться, то розхитуватимуть цей човен, у якому ми всі перебуваємо.

Оптимістичний сценарій можливий, якщо всі ці проблеми буде розв'язано. Плюс у мене дійсно є надія, що зараз, після першої та другої хвиль реформ, ми дозріємо зробити щось кардинальне. Мені здається, такий шанс все ще є. Вікно можливостей поки не закрилося.

 

Матеріал опублікований у НВ №3 від 29 січня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: