9 грудня 2016, п'ятниця

Не такий важливий темп, як неперервність зусиль. Авторитетний економіст розповів, як стимулювати реформи в Україні

коментувати
Реформи повинні бути вибудовані таким чином, щоб не викликати протестів у населення, - Пасхавер
Фото: Олександр Медведєв, НВ

Реформи повинні бути вибудовані таким чином, щоб не викликати протестів у населення, - Пасхавер

Олександр Пасхавер, один із найавторитетніших економістів країни, висловлює впевненість в успіху реформ в Україні, однак за однієї умови: весь чиновницький апарат у повному складі потрібно змінити

Порад Олександра Пасхавера, який вже 20 років очолює експертну організацію Центр економічного розвитку, потребував не один президент. У свій час він консультував Леоніда Кучму і Віктора Ющенка, а зараз є позаштатним радником Петра Порошенка. Та що президенти: економіст чудово розбирається у всіх тонкощах вітчизняної економіки, нестандартно мислить і здатен легко давати експертні оцінки найскладнішим процесам. Він один із найпопулярніших коментаторів в українських ЗМІ.

З НВ Пасхавер розмовляє у своїй квартирі в самому центрі Києва. Він радо запрошує пройти на невелику кухню, яку жартома називає залом засідань. "За цим столом сиділи багато відомих вам людей",— говорить він. І одразу переходить до головної теми — реформ.

Пасхавер бачить своє завдання в тому, щоб стимулювати впровадження реформ. Зокрема визначальним у цьому процесі він вважає зовсім не швидкість, а рішучість і безперервність дій влади.

У розмові він постійно повертається до питання про роль європейських цінностей у побудові держави і впевнений, що без них взагалі нічого не вийде. Каже: "Можна провести скільки завгодно реформ і створити нові інституції, але доки не зміняться цінності кожного з нас, все це не працюватиме".

Пасхавер часто усміхається, що не заважає йому порівнювати і бути аллегоричним. Він говорить не тільки про історичні процеси та принципи — у нього є і готові рішення. Наприклад, він знає, як впровадити болісні реформи прийнятними для людей.

Україна — дуже несприятлива країна в плані проведення реформ. Її не можна порівнювати з державами Східної Європи або Прибалтикою, тому що всі вони після розвалу радянського блоку просто повернулися додому. Хоч би як вони описували героїчне проведення реформ, між ними і Європою ніколи не стояв ментальний бар'єр. І тут питання не в тому, що поляки виявилися розумнішими або їхній уряд був кращий. Просто у них не було ціннісного бар'єру, а у нас він є.

Україну можна порівнювати з Росією, Білоруссю, Казахстаном та Азербайджаном, але і тут у нас найгірше за всіх. У Казахстані та Азербайджані -  євразійська авторитарна влада, тому вони, недовго роздумуючи, стали на свою історичну колію. Росія теж дуже швидко вибрала шлях імперської авторитарності, Білорусь — копіювання радянської форми управління з деякими відхиленнями. А Україна ж досі так і не визначилася, а невизначеність — це найгірше, що може бути.

Тому щоб провести реформи і створити ефективну державу, нам доведеться пройти складний шлях, ніж іншим. Ментальність українців — це стратегія виживання, яка визначена історією. Вона виливається, наприклад, у нашому недовіру до держави і лояльне ставлення до корупції. Тож можна сказати, що проти наших зусиль створення ефективної держави працює сама історія.

Річ не в помилках 1990‑х — побудувати європейські інституції без впливового прошарку людей, які сповідують європейські цінності, в принципі неможливо. Кучма був досить сміливим реформатором. Наприклад, вирішити знищити колгоспи і роздати землю й житло у приватну власність, зафіксувати податки для малого бізнесу — тільки уявіть, яке це фантастично сміливе й навіть нерозсудливе рішення!

Чому для нього все це так безславно закінчилося? Розпочався об'єктивний процес виродження. Ми створили інститути, які лише зовні нагадували європейські. З часом вони деградували, почали працювати у протилежному напрямку і перетворилися на квазіінститути. А Україна — на квазідержаву.


Александр Пасхавер (справа) был советником почти всех украинских президентов, включая действующего / Фото: пресс-службы президента
Олександр Пасхавер (праворуч) був радником майже всіх українських президентів, зокрема і чинного / Фото: прес-служби президента


Слово реформи — це евфемізм, адже їхня сутність — війна з консервативним мисленням. Ми всі повинні сильно змінитися, щоб їх впровадити. Нинішня ситуація в Греції чудово демонструє, що відбувається, коли цінності не збігаються з вибудованими інститутами. Для України це дуже хороший приклад. Ми ж поки що поводимося так, ніби ми — поляки або чехи, хоча ми не такі.

Не так важливий темп проведення реформ, як безперервність зусиль. І саме цього нам постійно не вистачає. Подивіться, як люди доброзичливо ставляться до нової поліції і до призначення Саакашвілі. Це означає, що вони очікують позитивних результатів.

Коли до влади приходять радикали, вони роблять багато помилок. Коли до влади приходять помірковані, вони все роблять повільно. Саме ця суміш радикалів і поміркованих і дає це дивне поєднання, за якого реформи рухаються, але повільно.

Вже зараз ми можемо запустити проект з оновлення всієї системи навчання, особливо найменших, тому що цінності закладаються у віці від 4 до 10 років. Так, це дорогий проект, але в революційні часи часто значні кошти витрачаються саме на такі проекти.

Ми всі повинні сильно змінитися, щоб їх провести

Якщо в країні створити атмосферу активного пропагування європейських цінностей, то це стане модою. І навіть людям, які їх не сповідують, буде незручно проти них заперечувати, а отже, знизиться протестне ставлення до реформ.

Реформи не повинні бути ворожими для населення. Впроваджуючи їх, ми не повинні ставитися до людей, як хірурги старої школи — до хворих. Мовляв, якщо я тебе оперую, тобі має бути боляче, ти повинен терпіти. Боляче бути не повинно — реформи можуть бути подані, щоб не викликати протестів у населення. Якщо відбувається зворотне —  реформа погано підготовлена.

У конструкцію кожної реформи можна ввести амортизатори, за яких наслідки не завжди будуть приємні, але принаймні не спричинять протесту.

Наприклад, якщо підвищуєте тарифи, не звалюйте одразу цей страшний тягар на людей. Підвищіть їх, але скажіть, що перші два роки держава бере оплату різниці на себе і поверне ці гроші кожному, хто напише заяву. Я вас запевняю: принаймні третина населення не звернеться за компенсацією. За ці два роки створіть пільги для тих, хто буде утеплювати стіни і ставити лічильники. Таким чином ви зменшите протестні настрої, підвищивши при цьому тарифи. Люди будуть розуміти, що держава, здійснюючи необхідні заходи, піклується про них і намагається максимально пом'якшити удар.

В Адміністрації президента є структура, що координує реформи. Але немає структури, яка б займалася змістовною координацією. Мені це здається неправильним. Повинна бути група людей, яка визначала б загальну ідеологію реформ, з якої випливала б їх послідовність, і вони могли б впливати один на одного.

З моєї точки зору, не все робиться правильно. Зараз готується близько півсотні реформ, і над кожною працюють команди людей із різних міністерств, до яких додають, як гострий соус, волонтерів. Я ж вважаю, що бюрократів треба вигнати з таких команд і залишити їх як радників та експертів, які не мають вирішального голосу.

Крім того, потрібно взагалі позбутися бюрократії —  як ми позбавляємося міліції. Це можливо здійснити за пару років. Якщо ми доручимо імплементацію реформ нинішній бюрократії, результат буде програшний. В історії України вже є два приклади, коли реформа програла бюрократії: це приватизація і адміністративна реформа початку 2000‑х.

Цього разу реформи в Україні мають вдатися, тому що революція сконцентрувала зусилля людей, які сповідують європейські цінності. Вона створила особливий рівень збудження цих людей, який називається пасіонарністю. Вивела їх на авансцену, і вони отримали впливовість. І хоча вони не домінують у владі, можуть впливати на неї.

Нинішня влада пластична, вона поступається і слухає, адже принципово змінився характер відносин громадянського суспільства і влади. Влада стала соціально чутливою, бо відчуває важке дихання пасіонарної частини населення і перебуває з нею в значно кращих відносинах, ніж Віктор Янукович. Наприклад, призначення Саакашвілі губернатором Одеської області — для мене сигнал, що влада відчула необхідність радикалізуватися в плані реформ і кадрової політики.

.

5 запитань Олександру Пасхаверу:

— Головна подія у вашому житті?

— В особистому житті — це одруження і народження дітей, у мене їх двоє. А головна подія і потрясіння у соціальному житті — це перші три-чотири місяці Майдану.

— Ваше улюблене місто?

— Я дуже люблю Київ, ні до якого іншого міста у мене немає любові. Була любов до Москви 1960‑х років, але зараз я боюся туди їздити.

— На чому ви пересуваєтеся по місту?

— Починаючи з 50 років я маю можливість їздити машиною — до цього я користувався тролейбусом. У мене є Chevrolet Epica, але сам я зараз не вожу.

— Який ваш особистий місячний прожитковий мінімум?

— 20-25 тис. грн.

— Чого ви прагнете досягти в житті?

— Мені вже 70 років, і все, чого хотів, я вже досяг. Зараз настав час підбивати підсумки й обдумувати не своє життя, а життя країни.

Матеріал опублікований в НВ №26 від 24 липня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: