2 грудня 2016, п'ятниця

Народний депутат Сергій Лещенко називає версії вбивства Павла Шеремета і розповідає, чому президент більше не спілкується з ним

Народний депутат Сергій Лещенко називає версії вбивства Павла Шеремета і розповідає, чому президент більше не спілкується з ним
Сергій Лещенко, народний депутат від провладного Блоку Петра Порошенка і одночасно один з найжорсткіших критиків президента, називає власні версії у справі про вбивство Павла Шеремета і зазирає в політичне майбутнє України

Сергій Лещенко, в минулому журналіст, а сьогодні народний депутат — постійна величина українського медіапростору. Свого часу він став автором десятків гучних розслідувань про діяльність високопоставлених корупціонерів, які публікував головний політичний інтернет-ресурс країни Українська правда (УП). Багато з них змінили вітчизняний політичний ландшафт — наприклад, один з найбільш резонансних матеріалів про розкішне життя сина третього президента України Віктора Ющенка завдав нищівного удару по рейтингу останнього.

2014 року, після подій Майдану, разом з колегою і другом Мустафою Найємом Лещенко відмовляється від журналістики на користь політичної кар'єри і балотується до парламенту. Тепер же, у статусі члена президентської фракції Блоку Петра Порошенка (БПП), Лещенко стає одним з найжорсткіших критиків діяльності Порошенка і його найближчих соратників. Його та ще кількох депутатів називають "свіжою кров'ю" української політики, з ними пов'язані надії на демократичні перетворення в країні, зокрема — крах старої системи.

У липні 2016 року Лещенко знову дав привід говорити про себе: разом з колегами з БПП Мустафою Найємом та Світланою Заліщук він увійшов до оновленої політради партії Демальянс, відомої гучними антикорупційними акціями.

Про перспективи такого об'єднання НВ і планувало розмовляти з Лещенком. Тему і формат бесіди змінили обставини — вбивство журналіста і одного з керівників УП Павла Шеремета, колегою і другом якого Лещенко був тривалий час.

"Давайте зустрінемося і поговоримо в парку, там спокійніше",— пропонує політик. Сидячи на лавці Маріїнського парку в трьох хвилинах від свого місця роботи — Верховної ради, він розмірковує про замовників вбивства Шеремета та відповідає на запитання про політичні сили, між якими існує останнім часом.
 

П'ять запитань Сергію Лещенку:

Ваше найбільше досягнення?
Те, що нетерпимість до корупції стає матрицею, в якій живуть українське суспільство і українські політики.

Ваш найбільший провал?
Те, що я випустив Павла Лазаренка, коли він виходив з в'язниці в Лос-Анджелесі. Він повинен був вийти о 8 ранку, і ми пролетіли півпланети, щоб бути до цього часу на місці. А його за домовленістю з адвокатами випустили о 4 ранку. І якщо запитати, з ким би я хотів записати інтерв'ю, то, напевно, з ним.

Чим ви пересуваєтеся у місті?
Власним автомобілем. У мене Volkswagen Golf.

Яка з останніх прочитаних книг справила на вас враження?
Це книга Флоріана Ільвеса 1913 рік. Літо цілого століття. Там він описує 1913 рік як період, що вплинув на розвиток людства на 100 років вперед. Це не тільки захопливо, але і показує, як послідовність подій, кожна з яких не здається суттєвою окремо, призводить і до тріумфу мистецтва, і до найбільшої катастрофи людства.

Кому б ви не подали руку?
Таких людей багато, але я назву Віктора Януковича. Це був зразковий приклад політичного злочинця, який своїми діями в 2013‑му і раніше спровокував послідовність подій, що впливають на наше сьогодення і майбутнє.

 


  

— У справі про вбивство журналіста Павла Шеремета сьогодні кілька версій — від зведення рахунків з УП до російського сліду. Якої гіпотези дотримуєтеся ви?

— Протягом довгих років УП була живим пам'ятником Георгію Гонгадзе [засновник УП], і після його вбивства, яке сталося 16 років тому, журналісти почувалися в певній безпеці, розуміючи, які наслідки для влади мала ця розправа. Вона зламала кар'єру другому президентові України Леоніду Кучмі, багатьом людям у його оточенні, а геополітичні наслідки цього вбивства пережила вся країна.

Ми були впевнені, що ніхто не зважиться повторити подібне, тому що для України це неймовірно. Навіть у часи Януковича спроби впливу на УП обмежувалися DDoS-атаками, прослуховуванням телефонів, створенням підроблених інформаційних джерел. Але ми не могли уявити, що цей кошмар повториться. І мотиви вбивства досі неясні. Це змушує мене думати про зовнішній слід, але тоді незрозуміло, чому Шеремет.

З іншого боку, навколо УП багато подій, які вказують на спроби якщо не контролювати видання, то дізнатися хоча б джерела, якими ми користуємося. Я бачив розшифровки своїх смс і телефонних розмов.

Минулої осені велося стеження за Оленою [Притулою, керівником УП]. Ми власноруч ловили людей у будинку Олени і викликали Антона Геращенка [народний депутат України, радник міністра МВС Арсена Авакова] засвідчити стеження. У відповідь отримали дивні пояснення, що стеження йде не за Оленою, а за якимсь підпільним казино в цьому ж будинку. Але якщо є підпільне казино, то його потрібно закривати, а не слідкувати за ним. Олена переконана, що за нею велося стеження і напередодні вбивства.

— На сайті УП нещодавно з'явилася інформація, що негласне стеження за Притулою і Шереметом, можливо, здійснювалося несанкціоновано, але під керівництвом заступника голови Національної поліції України Вадима Трояна.

— Такою інформацією я не володію. Але Арсен Аваков нарівні з [народними депутатами] Олександром Грановським, Ігорем Кононенком, Миколою Мартиненком, а також Арсенієм Яценюком, Петром Порошенком і Ігорем Коломойським [власником групи Приват] перебувають з-поміж людей, яких ми регулярно викриваємо.

Поряд з зовнішньою версією я припускаю і внутрішню. Припускаю як пряму атаку на журналіста, так і атаку з метою дискредитувати цими діями ту ж поліцію, яка, можливо, стежила за Шереметом і Притулою.

— Ви вірите, що цю справу розслідують?

— Я сподіваюся, що цю справу розслідують. Я спостерігав за реакцією Порошенка на похороні, він справив на мене враження людини, яка переживає і співчуває події. І я сподіваюся, він розуміє важливість цього розслідування і не зупиниться, навіть якщо якісь версії вестимуть до його друзів, союзників або за межі країни.

— Чи буде УП проводити своє паралельне розслідування?

— Я не працюю в УП, але спілкуюся з колегами, з Оленою [Притулою]. Думаю, що будуть. Але тут важливо розуміти, на якому матеріалі проводити це розслідування. Ми не повинні зашкодити слідству. По УП завдано страшного удару, перед командою стоїть важливий виклик, і вона його прийме. УП буде продовжувати розслідування. І якщо план полягав у тому, щоб змусити УП замовкнути, то він викликав зворотній ефект.

— Ви говорили про стеження за вами, чи триває воно зараз?

Я бачив розшифровки своїх смс та телефонних розмов

— Я знаю, що навесні мої телефони прослуховувалися. Восени минулого року збиралася інформація про мої переміщення, мої контакти. І була ситуація, коли з мого телефону подзвонили Світлана Заліщук [народний депутат] та повідомили про підготовку провокацій. Телефонував чоловік, який потім мені особисто розповідав, що проти мене збирають інформацію. Більше того, він показав мені дані внутрішньої перевірки, яка через кілька днів була представлена голові Нацполиції. Тобто ми мали справу з джерелом всередині системи.

— Як ви збираєтеся розв'язувати цю проблему?

— Я думаю, одна з цілей того, що відбувається — це спроба дестабілізувати нас і занурити у ванну параної, щоб ми боялися своєї тіні. Тому ми — я і мої колеги журналісти та політики — намагаємося знайти спосіб, як на це реагувати, щоб злочинці не досягли своєї мети.

— Як змінилося ставлення до вас колег по фракції БПП після анонсованого вами перезавантаження Демократичного альянсу?

— Воно змінилося набагато раніше — тоді, коли керівництво фракції вирішило, що лояльність і кругова порука важливіші, ніж чесність і боротьба з корупцією. Показовим для мене був момент, коли фракція цілеспрямовано провалила два закони, які не мали корупційної складової,— закон про прозорість роботи парламенту закон про покарання за ненадання публічної інформації. Пізніше людина, близька до центру прийняття рішень, розповіла нам, що було дано наказ валити законопроекти тільки тому, що там стояли прізвища моє та Найєма, щоб не дати нам приводу святкувати невелику перемогу. Це дрібна помста, і чого вони добилися врешті? Не прийняли потрібний для країни закон?

— Які сьогодні ваші стосунки з президентом?

— Востаннє я бачився з президентом минулого тижня на похороні Павла Шеремета, тоді ми потиснули один одному руки. А розмовляв я з ним останній раз у січні, коли він висловив побажання, щоб я, готуючи публікацію про Віктора Шокіна [колишній генпрокрурор України] або Кононенка, зайвий раз упевнився і перепитав про щось його особисто, тому що мова йде про людей, які на кшталт членів його сім'ї. Мене цей формат, звісно, не влаштував, і президент припинив зі мною спілкуватися. Відтоді ми й не бачилися.

— Нещодавно НВ дав інтерв'ю посол США в Україні Джеффрі Пайєтт, який вважає, що не варто створювати нову політсилу, як це робите ви, а потрібно реформувати зсередини вже наявні, відбудовуючи демократичні інститути.

— Є й інший підхід: молоді демократичні сили повинні об'єднуватися в єдину силу, за яку проголосує та частина суспільства, яка вимагає змін. Оновлений Демократичний альянс відповідатиме на цей запит суспільства. Щодо спроб діяти зсередини, мені здається, іноземні дипломати, які працюють у нашій країні, перебувають у полоні ілюзій. Вони припускають, що всі депутати такі, як єврооптимісти.

Коли вони кажуть, що важливі демократичні цінності, стабільність, що реформи не робляться за один день, я відповідаю: наступного разу, коли ви приїдете в Україну, запросіть на зустріч [народних депутатів] Віталія Хомутинніка або Євгенія Гєллєра та розкажіть їм про цінності та виклики демократії. Важливо зрозуміти, що цей парламент уже давно не відповідає на актуальні виклики.

— Одне з побоювань вашого виборця, що, створюючи одночасно з Міхеїлом Саакашвілі дві різні партії, ви розпорошуєте кінцевий демократичний ресурс країни. Як ви на це відповісте?

— Я переконаний, що нам з Саакашвілі потрібно об'єднуватися. З ним і його командою. Те, що нас об'єднує, незрівнянно більше всіх наших розбіжностей.

— Який відсоток голосів ви плануєте отримати, об'єднавшись на найближчих парламентських виборах?

— У мене є свої міркування, але я не буду їх озвучувати, щоб не накаркати і нікого не образити.

— Демократичний виборець вже кілька разів обпікся на нових політпроектах і дме навіть на воду.

— На кому?

— Наприклад, на БПП, яку ви критикуєте, викриваючи корупціонерів.

— Ви правда вірили, що БПП — політична партія?

 


СЛУЖИЛИ ДВА ТОВАРИЩА: Сергей Лещенко вместе с Мустафой Найемом занимались журналистикой, затем стали депутатами от БПП, а теперь присоединились к Демократическому альянсу
СЛУЖИЛИ ДВА ТОВАРИШІ: Сергій Лещенко разом з Мустафою Найємом займалися журналістикою, потім стали депутатами від БПП, а тепер приєдналися до Демократичного альянсу


 

— Ви, Найєм та Заліщук самі туди прийшли, своїм іміджем її підтримавши.

— Ми були заручниками помилкового рішення президента Порошенка порушити свою обіцянку, дану у передвиборчій кампанії 2014 року — про те, що вибори будуть достроковими і відбудуться з оновленим законодавством. Тоді у нього був рейтинг більше 50%, і він міг змінити закон так, щоб виборчі процеси в країні стали європейськими і демократичними. Але він не став цього робити заради власного комфорту.

Він хотів робити так, як робив Кучма, використовуючи генпрокурора і депутатів-мажоритарників. Мажоритарники, дев'ять з десяти,— це бізнесмени, а бізнесмени дуже часто в Україні порушували закон або обходили його. Тому з ними легко дати раду, використовуючи генпрокурора. Таким чином була побудована вертикаль влади президента Кучми. Порошенко виник на політичній арені в 1998 році, в розпал правління Кучми, відповідно, він вбирав всі навички президента Кучми. Але не потрібно забувати, що минуло 20 років, суспільство змінилося, і тепер ми не згодні так працювати.

Тому, коли з'явилися опції — йти з партією, в якій нічого не відбувається, або створити нову політсилу, ми обрали друге.

— Як ви оцінюєте перспективу дострокових виборів в країні?

— Я допускаю дострокові вибори, оскільки їх шанс досить високий. Станом на сьогодні мені здається, що вони можливі наступного року. Розрив між очікуваннями людей і реальністю високий. Пропускна здатність нинішнього парламенту низька, і зібрати голоси під кожен новий закон все складніше.

Врешті ми можемо прийти до ситуації, коли без голосів олігархів не можна вирішити жодного питання.

А для того, щоб залучити голоси олігархів, потрібно буде задовольняти зростання корупційних апетитів.

Але ми повинні розуміти, що вибори нічого не вирішать, доки не будуть прийняті всі необхідні закони і запроваджені обмеження на комерційну діяльність, а також не буде виконуватися закон про фінансування політичних партій.

Інакше в парламент знову прийдуть люди, які годувалися в округах, за партійними списками пройде ще більше радикалів і популістів.

Дострокові вибори в Україні — це ситуація одночасного ризику отримати найгірший парламент і шансу перезавантажити систему.

— Ким ви себе бачите в майбутньому — генпрокурором, президентом, спікером парламенту чи журналістом?

— За два роки в політиці я засвоїв просте правило: жоден політик, який серйозно на щось розраховує, ніколи не оголосить про свої амбіції, розуміючи, що це може зіграти проти нього. Я не повторюватиму чужих помилок.

 

 

Матеріал опубликований в НВ №27 від 29 липня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: