4 грудня 2016, неділя

Не бути радянським музеєм. Інтерв'ю з новою очільницею Мистецького Арсеналу

Не бути радянським музеєм. Інтерв'ю з новою очільницею Мистецького Арсеналу
Новопризначена керівниця Мистецького Арсеналу Олеся Островська-Люта розповідає, що чекає на комплекс найближчим часом, та пояснює, чи існують корупція й бюрократія у культурній сфері

Днями Мистецький Арсенал отримав нову директорку – Олесю Островську-Люту. В її професійній біографії – багатий досвід роботи у сфері культури. Приміром, у 2003-му вона почала працювати помічником директора благодійного фонду Центр сучасного мистецтва Джорджа Сороса, згодом очолювала журі Української панорами на кінофестивалі Молодість, а після Євромайдану стала заступницею міністра культури Євгена Нищука, згодом перейшовши на посаду його радниці.

В програмі, яку Островська-Люта подавала на конкурс на посаду директора Арсеналу, найважливішими пунктами вона вважає перетворення закладу на креативний кластер з кількома мистецькими лабораторіями, а  також збирається зосередитися на добудові Арсеналу, аби простір будівлі використовувався максимально. В інтерв’ю НВ вона розповідає, як саме збирається це робити.

- Розкажіть про «спадщину», яка вам дісталася. Який тут фронт робіт? З чого плануєте почати?

-  Слід пам’ятати, що Мистецький Арсенал – це величезна інституція, котра має публічну частину діяльності. Виставки, інші події. Дуже важливо виконувати цю частину діяльності, адже ця інституція має показати свою надійність.

Інші частини – люди, які працюють в Арсеналі, спеціалісти, які викладаються великою мірою. Вони заслуговують на визнання. І я кажу не тільки про творчі відділи, а загалом, про всі.

Третя, надзвичайно важлива складова – саме місце, будівлі, що тут є. Вони потребують дуже чутливого ставлення до себе. Ми знаємо, що вже зараз у нас є проблеми із гідроізоляцією – надмірною вологістю у деяких стінах. Найближчим часом треба буде це ліквідовувати. Гроші Міністерство фінансів, на щастя, на це виділило.

Всі бачать тільки перший поверх, але якщо подивитися, то на другому немає опалення, на третьому немає загалом життєвої інфраструктури

Всі бачать тільки перший поверх, але якщо подивитися, то на другому немає опалення, на третьому немає загалом життєвої інфраструктури. Це величезні господарські роботи. Майже 10 гектарів у буферній зоні об’єкту ЮНЕСКО, яким є Києво-Печерська Лавра. Це все вимагає особливого ставлення навіть у контексті самого місця.

Скільки часу треба на ці ремонтні роботи?

- Я ще не вникла, звичайно, але це місяці. Є ще, скажімо, внутрішній дворик Арсеналу, який поріс травами, самосадом. Це все потребує зусиль.

Важливо пам’ятати, що це пам’ятка, яка у буферній зоні, й до неї треба ставитися дуже чутливо. Реставрація та відбудова, де вона буде потрібна, має відбуватися з дотриманням усіх необхідних норм.  

- У вашій програмі одним із пунктів було саме створення мистецьких лабораторій у Арсеналі. Розкажіть, що це.

- Мистецький Арсенал уже продемонстрував, що він чудово може впоратися з інтеграцією різних культурних практик. Він може бути одночасно і місцем, де виробляється інтелектуальний продукт, де функціонує життя, і місцем, де є популярні проекти для одного відвідування, часом дуже вражаючі. Ці речі треба об’єднувати.

Багато речей, які робилися у 90-х, зараз я би не змогла вже уявити

Модель розвитку Мистецького Арсеналу цікава і приваблива, і має заохотити різні аудиторії: від дітей до – професіоналів у різних сферах. Це дуже гарно для Арсеналу і для культури загалом. Бо Арсенал не існує для чогось – він існує для нас з вами, як відвідувачів. І ми маємо використовувати його як ресурс для власного мислення, уяви, для того, аби щось пізнавати.

Поєднання різних практик у одному місці народжує щось нове. Коли маєш багато різних речей, з цього може народитися щось нове і цікаве. Я думаю, це має бути систематизоване і підсилене.

Тому це частина моєї програми, а програма – частина контракту, який я маю виконувати. В ідеалі, я б хотіла, аби за якийсь час діяльність Арсеналу поділялася за такими лабораторіями: музейною, яка має бути центральною, лабораторією сучасного мистецтва, музики, літератури. Бо ми маємо Книжковий Арсенал, але його недостатньо. За цим має стояти постійне літературне життя. Тому потрібні ці лабораторії, зміцнення зсередини.

Як би вони діяли: це одночасне місце і спільноти, де є куратор. Із куратором мають спілкуватися люди, що мають стосунок до сфери – музиканти, письменники тощо. Вони зустрічатимуться, робитимуть малі проекти, дивитимуться, що вдається, що ні. Раз на якийсь період з такої роботи народжуватиметься якийсь великий проект як результат малого життя в середині.

-  Фінансує Мистецький Арсенал лише держава, чи ще звідкись йдуть кошти?

- Є три джерела. Перше – держава, друге – те, що ми власне самі заробляємо, гроші, зароблені на відвідуваннях, виставках – через квитки, наприклад. Третє – фандрайзинг, тобто різні донори, спонсори. Це такі основні речі, з яких Арсенал може отримувати фінанси на свою діяльність. Розвинути цю заробіткову частину – одне із наших завдань також.

-  Як би ви загалом оцінили становище, в якому знаходиться українське мистецтво?

- Думаю, ми спостерігаємо інтенсивний і тривалий розвиток. Треба розуміти, що мистецтво – це зазвичай щось сучасне. Я пам’ятаю мистецький процес кінця 90-х – це було дуже мале коло людей, які цим займалися.

У той час мій тодішній керівник та людина, яка відіграла важливу роль в моєму персональному розвитку, Єжи Онух, сказав таку фразу: «В Україні в 90-х в мистецтві можна було робити все, і ніхто цього не помічав».

Згадаймо, наприклад, проект Донбас-Шоколад Арсена Савадова – це той, де серія світлин зі справжніми українськими шахтарями у балетних пачках. Багато речей, які робилися у 90-х, зараз я би не змогла вже уявити. Зокрема, і цей.

 Те, яким чином функціонує українська бюрократія, відображає спосіб життя суспільства 50-х років

Зараз – інакша аудиторія, вона суттєво зросла. Зокрема, зросли й популістичні очікування, що мистецтво має бути чимось приємним, привабливим. Мистецтво одночасно і легше, бо воно розвинулось, і важче, тому що очікування такої беззубості від нього – набагато вище.

Аудиторія, я думаю, виросла. Ті, хто був тоді у 90-х дітьми, зараз аудиторія сучасного мистецтва. Такі люди зовсім інакше собі уявляють, як все має працювати у світі, аніж ті, хто був у такому ж віці в 90-х. Багато людей з молодшого покоління були закордоном, а якщо ні – чимало змінив інтернет, тому сучасне мистецтво є для них уже такою нормативною практикою. Воно, швидше за все, буде прийматися все більше і більше.

Але це не означає, що ми маємо приділяти менше уваги класичному мистецтву – тому, що зберігається у наших музеях. Інше питання – підхід до цього.  Як ми про нього розказуємо, як працюємо із аудиторією. Адже поколінню віком 20+ підходи традиційного радянського музею дуже чужі, й цей музей не може до них дійти.

В Україні всюди говорять про боротьбу з корупцією та бюрократією, але переважно в площині політики. Чи є це в культурній сфері?

- Звичайно, культурна площина – не виключення. Те, яким чином функціонує українська бюрократія, відображає спосіб життя суспільства 50-х років. Це пізньосталінська або постсталінська машина, котра зовсім не збігається з реальністю.

Головна реформа для розвитку культури – правоохоронна.  Включно з судами

Річ, яку я неодноразово розповідала – смішний і сумний анекдот. Коли ти робиш якийсь проект, бюджетними коштами можна оплатити послуги спеціалістів, назви посад яких є у класифікаторі професій, який затверджує Мінсоцполітики. І ось у цьому класифікаторі принаймні рік тому (не знаю, як зараз, може, він уже розвинувся) не було такої професії, як модератор. Тобто, якщо ти організовуєш публічну дискусію, в якій, само собою, є модератор, і всі до цього звикли, і праця його мала би бути оплачена, ти не можеш оплатити. Бо такої професії нема. Натомість є професії, як дресирувальник чи гіпнотизер. Про що це говорить? Що бюрократична реальність зовсім не відображає світ.

Інша справа, коли йдеться про об’єкти культурної спадщини. Такі, як Арсенал чи як Лавра тут, через дорогу. Впродовж останніх двадцяти років ми спостерігали тут суцільне мародерство. Ми бачимо ситуацію із забудовами по Кловському узвозу чи по вулиці Гончара [буферна зона об’єктів ЮНЕСКО], що взагалі ставить під сумнів українські об’єкти ЮНЕСКО. У нас і так їх небагато, менше десяти. Ми, як суспільство, постійно створюємо їм проблеми через ці будівництва. Це загалом складна, заплутана і небезпечна сфера.

Багато тривоги навколо земельної ділянки. Земля Арсеналу повинна мати культурно-мистецьке призначення, і нічого інше. Зараз із цим все в порядку, але потрібно це контролювати.

ЮНЕСКО, до речі, постійно погрожує виключити наші пам’ятки зі свого переліку.

- Якщо якийсь із наших об’єктів Всесвітньої спадщини під охороною втрачає статус, уявіть собі, як важко нам буде запропонувати до цього списку щось нове. Хоча у нас є об’єкти, достойні цього. Але якщо ми показуємо світовій спільноті, що ми не здатні захистити нашу центральну пам’ятку, то якою буде довіра до нових номінацій?

ЮНЕСКО – лише частина загальнонаціональної проблеми з системою “justice”, тобто справедливості

Колись я говорила на цю тему із послом Нідерландів, і він тоді сказав, що головна реформа для розвитку культури – правоохоронна.  Включно з судами, і так далі. Тобто, коли є можливість справедливого слідства і захисту. Я так думаю і зараз. Але цього сьогодні немає. Пам’ятки – під постійною загрозою.

Ще у 2014-му, коли я працювала у Мінкульті, разом із Євгеном Нищуком ми пропонували законопроект на мораторій на будівництво в буферних зонах (а це велика територія в центральній частині міста) до прийняття Генерального плану Києва – такого, який би був прийнятий і фаховою спільнотою теж. Якраз для того, щоб унеможливити всілякі мародерські забудови. Але, знову ж таки, якщо нема справедливого слідства і суду, то і це стає складністю. Багато будівництв починається взагалі без будь-яких погоджувальних документів.

Питання спадщини ЮНЕСКО – лише частина загальнонаціональної проблеми з системою “justice”, тобто справедливості.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: