2 грудня 2016, п'ятниця

Значні активи за копійки йдуть з аукціонів в руки покупців, наближених до держчиновників

Неадекватно оцінені українські активи йдуть з аукціонів в руки покупців, наближених до держчиновників, замість того, щоб йти профільним інвесторам, здатним заплатити нормальну ціну. Джерело: marsharivkin.org

Неадекватно оцінені українські активи йдуть з аукціонів в руки покупців, наближених до держчиновників, замість того, щоб йти профільним інвесторам, здатним заплатити нормальну ціну. Джерело: marsharivkin.org

Застави, отримані від неплатоспроможних кредиторів, погано продаються через недосконалість ринку та законодавчого поля. Серед жертв – і іноземні інвестори, і держава Україна

Багато інвесторів страждають через ризикованість своїх вкладень. Андрій Шептицький, греко-католицький митрополит, вклав у 1920-х $46.000 в кондитерську фабрику Фортуна нова, але інвестиція не окупилася через неякісний менеджмент. Не подбавши про нормальну заставу, Шептицький втратив гроші.

Нинішні інвестори про заставу пам'ятають дуже добре. Коли французька алкогольна компанія Marie Brizard Wine&Spirits (MBWS) інвестувала в Черкаський лікеро-горілчаний завод 54,3 млн грн, запорукою вона отримала корпоративні права на дві юридичні особи, на яких значилися виробничі активи.

В цьому не було б ніякої проблеми, якщо б справа не дійшла до банкрутства заводу, в результаті чого він за смішну суму в 244.500 грн перейшов компанії Авігаль, заснованої нардепом Георгієм Логвинським та його дружиною.

Призначений комітетом кредиторів арбітражний керуючий повинен був реалізувати заставу, а запорукою числилися корпоративні права. В очах суду такі права – своєрідна юридична абстракція, ціну якої неможливо визначити. Законодавство не вказує, як оцінювати корпоративні права.

У минулому самі юридичні фірми радили інвесторам брати їх в заставу, але судова практика показує, що це не дуже ефективно. По-перше, не зовсім зрозуміло, чи потрібно при оцінці корпоративних прав оцінювати тільки майно, що за ними стоїть, або включати в оцінку борги, якими це майно обтяжене. По-друге, на практиці вартістю корпоративних прав вважається внесок в статутний капітал компанії, але насправді внесок може бути мінімальним і ніяк не відображати реальну ціну активів.

Коли корпоративні права на Черкаський лікеро-горілчаний завод, здатний генерувати близько 380 млн грн чистого прибутку в рік, були продані на аукціоні з неймовірно низьким мультиплікатором, тобто співвідношенням ціни до чистого прибутку на рівні 0,0006, оскаржити неадекватність ціни в суді було неможливо. Іншими словами, навіть якщо б ціна продажу становила 1 грн, довести ненормальність такого продажу в суді було б дуже складно.

Щоб довести незаконність аукціону, адвокату MBWS Антону Молчанову з юридичної фірми Arzinger довелося скористатись тонким юридичним нюансом: для продажу майна на аукціоні потрібен був письмовий дозвіл французької компанії, а продавець – він же арбітражний керуючий – оперував дозволом, який було видано ще в 2011-му за зовсім інших законодавчих реалій і не міг бути використаний в 2014-му.

До того ж, арбітражник, чия позиція чітко корелювала з позицією нардепа Логвинського, подав цей важливий папір в суд зі значним запізненням, не зумівши пояснити, чому не зміг його надати, коли це потрібно було зробити за процедурою. Суд визнав помилку арбітражника, встав на сторону Молчанова, і аукціон з продажу Черкаського лікеро-горілчаного заводу Авігалю за 244.500 грн був визнаний незаконним.

Мистецтво торгувати заставами

Заставне майно – беззмінний головний біль кредиторів. Той же Національний банк як кредитор останньої надії, отримав від неплатоспроможних банків земельні ділянки, квартири, спортивні комплекси, гаражі, літаки та багато чого ще. На 1 березня борг позичальників-невдах перед НБУ становив 55,6 млрд грн, і для відшкодування боргу регулятор отримав безліч найрізноманітніших застав.

Однак складність процедури та відсутність єдиної електронної платформи з продажу таких активів призводить до того, що нерідко вони продаються за ціною на рівні 1% від первісної. Ліцензовані оцінювачі досі керуються Національними стандартами оцінки майна, які були прийняті в 2003-2007 роках. Вони застаріли і повинні бути приведені у відповідність до міжнародних стандартів, каже Леся Самаріна з юридичної фірми Ілляшев та партнери.

Що й казати, якщо на продаж виставляється, наприклад, право вимоги за кредитом, однак в описі лота – лише його ціна і номер кредитного договору. Ніяких деталей про кредит, про супутні ризики. В результаті, попит на такі активи невеликий.

Самаріна підкреслює, що удосконалити оцінку таких зобов'язань критично важливо, враховуючи реалії українського банкопаду і необхідність захисту інтересів тисяч вкладників.

До того ж, ніхто не відміняв корупційні ризики під час продажу застав. «Як зараз продають заставне майно? У банку є якийсь керівник відділу, відповідальний за продаж заставного майна, - розповідає Михайло Чобанян, засновник Bitcoin Ukraine Foundation та голова громадської ради при Держфінмоніторингу. – Він продає його на кума, брата, свата дешево, і потім перепродує з прибутком, що залишається у нього. А власники банку втрачають».

Чобанян пропонує організувати ринок продажу заставного майна на основі технології блокчейн – децентралізованої бази даних, зміни до якої вносяться на підставі загального консенсусу. Корумпувати таку базу даних дуже складно технічно, якщо взагалі можливо.

Ще один можливий інструмент ефективного продажу – система ProZorro. Поки що вона заточена під державні закупівлі і вже за півтора року дозволила заощадити держбюджету на цьому близько 1,3 млрд грн. Однак система дозволяє проводити аукціони, які можуть бути не тільки закупівлями, але і продажами.

Заступник міністра економіки Максим Нефьодов, який курирує систему, зазначає, що для ефективного аукціону дуже важливо точно прописати, що закуповується або продається. Буває так, що ціни на один і той самий лот від різних компаній дуже різняться через те, що компанії по-різному розуміють, що ж насправді цей лот собою представляє. Хтось думає, наприклад, що треба поставити автомобіль Daewoo Lanos, а хтось вважає, що треба поставити військовий КрАЗ.

Поки що монопольним майданчиком для продажу заставного майна є державна СЕТАХ. Однак вона надає недостатньо інформації про продаж активів. Вже згаданий Черкаський лікеро-горілчаний завод продавався на Центральній українській біржі, але анонс про продаж був захований в глибині сайту Міністерства юстиції і мало хто міг його побачити.

Хоч у законі й прописані процедури продажу застав, причому прописані непогано, сторонам краще не доводити справу до продажу застави, наголошує Олег Марченко, партнер юрфірми Marchenko Danevych. Він радить сторонам домовитися між собою, як вчинити із заставними активами.

Умільці заставного ремесла

Але домовитися не завжди вдається. До того ж, із заставами можливі найрізноманітніші афери. Так, Завод напівпровідників братів Клюєвих для отримання двох кредитів на 1,5 млрд грн і €230 млн в Укрексімбанку надав в заставу продукцію майбутніх періодів. Тобто, фактично, наполеонівські плани заповзятливих братів, які ніколи не були реалізовані.

Ще приклад. Київрада нещодавно передала у заставу державному Укрексімбанку Бортницьку станцію аерації, яка очищає стічні води Києва. Заставу передано під кредит на реконструкцію станції в розмірі $1 млрд з терміном погашення 30 років і привабливою ставкою 0,1%. Кредитор – Японське агентство міжнародного співробітництва, яке надає гроші через Укрексімбанк.

Складно зрозуміти, як у випадку неповернення кредиту будуть діяти Укрексімбанк і японська сторона, якщо заступник голови Київської міськадміністрації Петро Пантелєєв, коментуючи операцію, сказав: майно станції не може бути відчужене і в будь-якому разі залишиться у комунальній власності київської громади.

Дельта Банк, оголошений неплатоспроможним у березні 2015-го, теж активно грав у гру із заставами. Банк купив облігації Державної іпотечної установи на 3,5 млрд грн. Але гроші нікуди не пішли з банку, оскільки ДІУ мала рахунок в Дельті, так що 3,5 млрд грн просто змінили рахунок, але залишилися в банку.

Пізніше Дельта отримала під заставу цих паперів рефінансування від Нацбанку на цю ж суму. Зрештою, на момент неплатоспроможності падаюча Дельта потягла за собою як 3,5 млрд грн ДІУ, так і 3,5 млрд грн НБУ.

Мрії про беззаставне кредитування і пам'ять про кризу

Кореспонденту НВ довелося одного разу бути присутнім на зустрічі фінансових директорів і керівників банків. «Навіщо вам взагалі застави? Просто дивіться на нашу кредитну історію і давайте кредити, грунтуючись на довірі», - волали фіндиректори. «Якщо у вас є чіткий намір повернути кредит, то чому ви боїтеся надавати в заставу ліквідні активи?», - відповідали запитанням на запитання банкіри.

Неякісні застави на ринку іпотечних деривативів вже призвели до світової фінансової кризи в 2007-2009 роках. Ланцюг причинно-наслідкових зв'язків від мільярдів іпотечних кредитів в США, що видавались кому завгодно, призвів до охолодження інвестиційної активності і падіння світового попиту, в результаті чого український ВВП скоротився в 2009-му на 15%.

Зараз ситуація і у світі, і в Україні інша. Але це не означає, що проблему із заставами потрібно ігнорувати. Серед тих, хто виграв від адекватної оцінки застав - будуть НБУ і комерційні банки, а з ними і всі громадяни країни.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: