26 липня 2017, середа

На хвилі патріотизму українські модні бренди підвищили продажі в рази

Українські модні бренди наростили продажі в два-три рази. Попит підштовхує мода на національне і те, що вітчизняний одяг коштує вдвічі дешевше ніж продукція західних виробників
В магазині українського модного бренду MustHave метушня — приміщення збираються збільшити і підремонтувати. Співвласниця компанії Анастасія Дзюба дає вказівки майстру, який оцінює обсяг майбутніх робіт, і перепрошуючи звертається до новоприбулих відвідувачок: "Ви не звертайте уваги, ми тут задумали розширення". Покупцям все одно — вони
коментувати
Анастасія Дзюба (ліворуч) та Ганна Коваленко (праворуч) створили бренд MustHave, продажі якого впевнено зростають
Фото: Наталія Кравчук, НВ

Анастасія Дзюба (ліворуч) та Ганна Коваленко (праворуч) створили бренд MustHave, продажі якого впевнено зростають

Українські модні бренди наростили продажі в два-три рази. Попит підштовхує мода на національне і те, що вітчизняний одяг коштує вдвічі дешевше ніж продукція західних виробників

В магазині українського модного бренду MustHave метушня — приміщення збираються збільшити і підремонтувати. Співвласниця компанії Анастасія Дзюба дає вказівки майстру, який оцінює обсяг майбутніх робіт, і перепрошуючи звертається до новоприбулих відвідувачок: "Ви не звертайте уваги, ми тут задумали розширення". Покупцям все одно — вони повністю поглинені сукнями, блузками і спідницями, яскравими рядами розвішаними по всьому шоу-руму.

Дівчата люблять сукні. Багато суконь. З цього принципу виходили Дзюба та Ганна Коваленко, коли п'ять років тому прийняли рішення створити власний модний бренд. За цей час крихітне виробництво, яке складається з двох швейних машинок і одного закрійного столу, перетворилося у серйозне підприємство у 800 кв. м площею і з сотнею співробітників.

Обсяги виробництва і продажу, зростали постійно, запевняють в компанії, але порівняно з минулим роком стрибок був особливо значним — продаж зріс у три рази. За рік було продано близько 25 тис. предметів одягу, переважно суконь. “Спочатку було складно, люди не сприймали український продукт. Думали: якщо українське, то щось неякісне. Але тепер це в минулому",— каже Коваленко.

Нинішніх торговельних площ вже не вистачає. Зараз у компанії всього два магазини — у Києві. Найближчим часом у столиці планується відкрити ще два, а потім — експансія в Одесу, Харків, Дніпропетровськ і Львів. “Ми постійно розширюємо обсяги виробництва, тому що попит перевищує пропозицію. Заробивши гроші, ми відразу купуємо нове обладнання, і так нескінченно",— пояснює Дзюба.

Зростання продажів українських виробників одягу і взуття за останній рік стало справжнім трендом, підтверджує Андрій Дрогобицький, генеральний директор шопінг-клубу Le Boutique. “Продажі зросли істотно — більш ніж у два рази порівняно з 2013‑м, коли ще не було такої вираженої проукраїнської тенденції та девальвації гривні. Люди з великим задоволенням купують українське",— запевняє він.

Це підтверджують всі опитані НВ представники національних брендів, орієнтованих на масовий ринок. Зростання торкнулося як іменитих марок, так і стартапів. У молодого бренду NUANCES продажі за рік зросли в 2,5–3 рази, ательє взуття Kachоrovska, що ніколи не користувалось зовнішньою рекламою і приваблювало покупців в основному через соціальні мережі, подвоїло продажі. За їх взуттям на замовлення шикуються багатомісячні черги. Відповідаючи на запит потенційних покупців, ательє стало випускати колекції готової продукції — розкуповують і її.

Справи йдуть в гору і у найбільшого національного бренду чоловічого ділового одягу Arber, який присутній на ринку вже більше 20 років. Поряд з постійним розширенням торгових площ компанія збирається подвоїти виробництво порівняно з докризовим 2013 роком та провести в 2016‑ому 1 млн одиниць товару.

“Тренд купувати український одяг постійний і буде тільки посилюватися,— впевнений директор мережі Arber Вадим Золотаревський.— Скептицизм щодо українського одягу і інтерес до іноземних марок, які до того ж сильно подорожчали, проходить". На цій хвилі, за його словами, з'явилося багато цікавих місцевих брендів, які пропонують сучасні моделі з якісним пошиттям.

Свій до свого по своє

Мода на українське стала наслідком загального зростання патріотизму після подій на Майдані і на Донбасі. Вперше для представників української еліти стало більш престижно хизуватися туалетами від вітчизняних виробників, а не відомих західних брендів. Наприклад, одяг українських компаній на офіційні заходи охоче надягають і перша, і друга леді — Марина Порошенко і Терезія Яценюк.

Втім, попит на "своє" виник задовго до революції гідності, згадує журналіст і блогер Юлія Савостіна. У лютому 2013 року вона взялася, як здавалося тоді, за божевільний проект — пообіцяла рік використовувати продукцію українських виробників, і ділилася своїми спостереженнями в блозі. “Нинішній сплеск попиту, зрозуміло, пов'язаний з останніми політичними подіями у країні. Але ще коли я починала писати блог, було помітно, як сильно була нереалізована наша природна потреба пишатися",— пояснює журналістка.


Юлия Савостина вначале решила сама использовать только украинскую продукцию, а после превратила это в массовый тренд
Юлія Савостіна спочатку вирішила сама використовувати тільки українську продукцію, а після перетворила це масовий тренд


Тема виявилася настільки популярною, що до закінчення проекту Савостіна відкрила власний магазин українських товарів "Купуй своє", написала книгу "В пошуках Made in Ukraine" і організувала однойменний фестиваль-ярмарок українських виробників, який ось уже рік регулярно проводиться в Києві і СТАВ не менш популярним, ніж її блог. Протягом двох днів, поки триває фестиваль, його відвідує близько 30 тис. людей, щоб побачити продукцію пари сотень виробників. "Продажі за два дні фестивалю дорівнюють обсягу продажів за два тижні або місяць",— каже організатор.

Савостіна зізнається — її гардероб на дві третини складається з вітчизняних речей, а взуття Made in Ukraine у неї і зовсім на 80 %. І справа тут не тільки в патріотизмі, пояснює блогер,— український одяг частіше якісніше і дешевше, ніж імпортний.

Криза в допомогу

У докризові часи вартість української сукні, наприклад, становила в середньому 800 грн, одяг демократичних західних брендів коштував стільки ж, а в сезон розпродажів навіть дешевше. Але зараз ситуація змінилася кардинально — із‑за девальвації вартість сукні іноземного виробництва зросла до 2 тис. грн, у той час як українські бренди намагаються утримувати ціни на старому рівні або, у крайньому випадку, не піднімати їх вище 1 тис. грн.

Але невелике підвищення цін все ж неминуче, адже в Україні фактично відсутні якісні тканини для пошиття красивого одягу, тому матеріали та обладнання закуповуються переважно за кордоном, у Туреччині чи Італії, пояснюють виробники. “Ми купуємо італійські тканини, фурнітуру. Так що зростання євро позначилася і на нас, і на ціннику",— скаржиться Катерина Махнівська, співзасновниця бренду NUANCES.

Зате імпортні матеріали і хороша школа швейної справи на підприємствах дає українським брендам додаткові переваги перед західними конкурентами. Наприклад, у київському взуттєвому ательє Kachоrovska для виготовлення взуття замовляють підбори і колодки на європейських фабриках, які обслуговують такі імениті бренди, як Prada і Miu Miu. “Це вже робить наш продукт європейським. Додамо до цього ще й українську ціну, і ми отримуємо перевагу",— хвалиться власниця ательє Аліна Очеретяна. За її словами, продажі ательє виросли вдвічі порівняно з минулим роком.

Люди із великим задоволенням купують українське, - Андрій Дрогобицький, гендиректор шопінг-клубу Le Boutique

Велика кількість нових проектів породжує різноманітність на ринку українського одягу — починаючи від футболок з незвичайними принтами і стриманого casual до одягу для йоги і суконь в стилі baby-doll.

Бізнес-аналітик Олена Ємельяненко довгий час носила одяг іноземного виробництва і навіть спеціально замовляла речі за кордоном, тому що в Україні такі бренди або були зовсім не представлені, або коштували значно дорожче. Минулого року вона вперше придбала річ українського виробника — це була жартівлива футболка з принтом Степана Бандери та кошенятами — і з тих пір стала упевненим споживачем українського одягу. “Тут справа навіть не в патріотизмі,— розмірковує вона.— Останнім часом в Україні дійсно шиють одяг, який відповідає моїм уявленням про естетику. Можливо, тому, що цим масово почали займатися молоді люди, які роблять зручні, прості і в той же час красиві речі".

Виробники імпортного одягу мас-маркета воліють обмежуватися типовими фасонами і не люблять експериментувати, каже Тетяна Абрамова, директор бренду RITO, що спеціалізується на трикотажному одязі. “Імпортний виробник може роками використовувати той самий звичний силует, якщо він колись мав успіх. В українських виробників більше різноманітності",— пояснює вона.

Одяг для обраних

Незважаючи на безумовний ріст, легка промисловість у країні продовжує пробуксовувати. Компаніям старого гарту не вистачає мобільності, готовності працювати із соціальними мережами і розвивати онлайн-продаж. А молодим проектам найчастіше так і не вдається перетворити хобі у бізнес. “Не можу сказати, що у нас є бренди у справжньому розумінні цього слова: мало хто може пояснити, у чому унікальність його продукції,— вважає Савостіна.— Адже тільки коли бренд переходить на стадію виробництва, реалізації і філософії, можна говорити, що він успішний".

Конкуренція ж залишається високою — іноземних товарів в Україні, як і раніше багато: частка імпортного одягу на ринку становить 85 %, взуття — 95 %. Національні ж бренди, хоч і дешевші західних, більшості українців все одно не по кишені, кажуть експерти. “Потрібно розуміти, що дуже вузький сегмент населення купує брендовий одяг, і ще менше тих, хто хоче українську продукцію. Більшість у цій категорії все ж звикли до закордонного одягу",— пояснює Олександр Жолудь, економічний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень.

Щоб стати справжнім брендом, який приносить великі гроші, необхідно робити продукцію ще більш доступною. На переважно імпортних матеріалах економити не вдається, та й робоча сила в Україні не така вже й дешева у порівнянні з Китаєм або Пакистаном.

Кульгає також просування української продукції. “Бренд насамперед повинен бути впізнаваним. Інакше це не бренд. Рекламна кампанія та розкрутка коштують великих грошей",— говорить Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру. Між іншим, українському одягу і взуттю часто не вистачає впізнаваності навіть за межами Facebook.

Втім, Савостіна у перспективності українського одягу і взуття не сумнівається. Насамперед тому, що ринок не насичений хорошою, доступною і до того ж українською продукцією. “Ми дуже талановиті, у нас дуже мало нашого. А значить, перед нами величезні можливості",— впевнена автор тренда Made in Ukraine.

Матеріал опублікований в НВ №29 від 14 серпня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: