5 грудня 2016, понеділок

Головний по доміно. Ілля Ківа розповідає, як за допомогою настільної гри входив у оточення Путіна

Головний по доміно. Ілля Ківа розповідає, як за допомогою настільної гри входив у оточення Путіна
Екс-борець із наркозлочинністю та радник міністра МВС Ілля Кива розповідає, чи має пряме відношення до акцій проти телеканалу Інтер, та пояснює, як викорінити радянщину зі свідомості українців

Екс-голова Департаменту протидії наркозлочинності МВС України, а сьогодні – радник міністра внутрішніх справ Ілля Кива днями підірвав інтернет: виявилося, що він очолює Всеукраїнську федерацію доміно. Пізніше він пояснив журналістам, що ця ідея насправді – далекоглядна стратегія, що дозволяє йому проникнути у близьке оточення президента РФ Володимира Путіна. Зробити це він вирішив саме за допомогою доміно, адже Федерацію доміно РФ очолює Анатолій Борзов, генерал-майор внутрішньої служби РФ і друг російського міністра оборони Сергія Шойгу.

НВ домовилося з Кивою про інтерв'ю, щоб розпитати, які ще несподівані захоплення він має, дізнатися, чи правда він має стосунок до підпалу телеканалу Інтер, і поцікавитися, як він збирається боротися з російською агресією. Коли ми домовлялися про зустріч, Кива пообіцяв, що розповість цікаву історію – про те, як можна змінити життя людини за один день. З неї й почалася розмова.

– Що там у вас за історія?

– Село Степове, Полтавська область. Людина – хороший хлопець, але без ноги. А де нога? Ногу він залишив на фронті, захищаючи батьківщину, будучи у снайперському розрахунку, під час виходу з позиції потрапив під кулеметний обстріл. Отримав безліч поранень, серед яких – пряме попадання в ногу, яку відірвало. Нікому не потрібен. І все, відпрацьований матеріал для держави. І так він думав. У всякому разі, до вчора. Тому що вчора група оперативників приїхала до нього додому, він був дуже здивований. Не розумів, що ж він зробив не так, чому до нього приїхала поліція. Його привезли сьогодні до Києва, оформили на нього квартиру і влаштували на роботу. За один день можна змінити життя не тільки однієї людини, а цілої сім'ї – у нього дружина і двоє дітей. Хороша історія?

– Так. Особливо в контексті свята Дня захисника вітчизни 14 жовтня.

– Та це чудова історія!

– А чому саме він? Ви якось відбирали тих, кому допомогти? Адже таких багато.

Я прошу вас, ми нікого не відбирали, це програма не одного дня. Просто сталося так, в той час, коли ми з вами зараз зустрілися.

У нас, живих – борг перед тими, хто залишився на Сході. Нам Господь дав сюди повернутися для чого? Щоб ми допомагали тим, хто не повернувся: у них є сім'ї. І це не перша людина. Хтось був місяць тому, хтось ще буде. З одними потрібно працювати психологу, іншим потрібна фізична реабілітація – всі повернулися в різному стані. Але вони більш цілеспрямовані та цілісні, ніж ті, хто з руками і з ногами, а всередині – лайно. Ці ж – кремені. У моєму колишньому Департаменті є дві людини, які працюють ще краще, ніж ті, хто там сидить років по 15. Тільки у одного ніг немає, а іншого – танк переїхав, і нічого. Он, вже в курилку бігають. Так у нього рука міцніша, ніж у мене, і погляд рівніший – у 26 років. І це я точно знаю. Я йому кажу, та кури в кабінеті. А він: «Так у мене все в порядку». А ось я дивлюся, тут на вулиці стоять і кричать, що у них не все в порядку. Це найлегше – намалювати плакат, прапором помахати.

Я пам'ятаю – я до 35 років не відчував себе українцем. Я ставився до цього досить спокійно

– Ось зараз – хвиля демобілізації. І охочих змінити цих військових – набагато менше, ніж раніше. Немає мотивації...

– Немає мотивації захищати батьківщину.

– Ви ж самі знаєте, спочатку черги стояли у військкомати з добровольців, а тепер немає черг.

– Нічого страшного, ми будемо заганяти їх! Будемо вчити їх любити батьківщину. Тому що, на жаль, патріотична частина населення в нашій країні, на жаль, дрібнувата. І зараз нас близько 40 млн – які можуть бути проблеми у держави, коли в ній 40 млн людей, а на твою землю прийшла війна? Але, на жаль, лише 2% з усього населення хоч якось себе ідентифікують як захисники батьківщини і готові до дії. Адже у нас, у чоловіків, у кожного є обов’язок перед батьківщиною, про який багато хто забув.

Батьківщина була втрачена і затерта за 23 роки цього безумства, в якому ми жили. України до цього – не було. Для мене День Незалежності і день народження нашої нації – дійсно різні свята. Перший – день народження країни – справді 24 серпня. Другий – це тоді, коли люди встали, піднялися і вийшли на Майдан. Ось тоді прокинулася, народилася нація, почав формуватися її стрижень, на який будуть нашаровуватися наступні покоління.

Я пам'ятаю – я до 35 років не відчував себе українцем. Я ставився до цього досить спокійно. Що сталося зараз? Так, напевно, це почуття власності, чоловічої гідності та обов’язку. Ми любимо цю землю тому, що вона просякнута кров'ю наших товаришів. Саме її ми хочемо передати своїм дітям. І мені кажуть: «А коли це ти перетворився на такого патріота, націоналіста?». На жаль, нещодавно.

Всі вперлися в цю «ковбасу»: тарифи, презумпція правоти поліцейських, які там у нас ще проблеми? Слухайте, ви бачите мінімум і не бачите максимум

– Як навчити людей дійсно відійти від радянських пережитків і прийняти все своє, українське?

– Моя суб'єктивна думка, як громадянина – у нас провалена система освіти. Чому керівництво країни не звертає на це уваги? Адже це стратегічне питання оборони держави буквально через якихось п'ять років. Ці школярі – це воїни, ті чоловіки, які стануть у стрій, візьмуть в руки зброю і будуть з вірою, з любов'ю до батьківщини захищати її. А хто зараз займається вихованням таких школярів? Всі ті, хто любив «совок». Вони знають історію нашої держави не ту, яка була насправді, а таку, якій їх колись вчили. Як вони можуть вивчити дітей?

Зараз нам потрібно якомога швидше приділяти увагу виховному процесу з самого початку: з дитячих садків, зі шкіл. Історія радянської окупації України – ось, як це має насправді звучати. Тому що ми були окуповані й жили під геноцидом радянського режиму, коли все українське вбивали. Зауважте, ми з вами розмовляємо російською, я розмовляю російською, бо я – жертва цього геноциду. Мене виховували російською, і все, що було в мені українського – вбивали. Нам потрібно змінити свою свідомість.

Всі вперлися в цю «ковбасу»: тарифи, презумпція правоти поліцейських, які там у нас ще проблеми? Слухайте, ви бачите мінімум і не бачите максимум. Нам потрібно сконцентрувати свою увагу на формуванні патріотичної, політичної основи нашої держави в підростаючому поколінні. Тому що завтра від них залежатиме міцність нашої країни.

– Не можна не концентруватися на тих же тарифах. Складно думати про високе, коли не знаєш, як вижити, тому що все дорого.

– Я це як приклад навів. Але насправді – неповноцінний економічний стан України як раз і заважає, розмиває, не дозволяє оцінити проблематику сьогоднішнього дня. Тому що голодним про патріотизм думається дуже погано, на жаль. Слухайте, але й не хлібом же єдиним.

Цей випадок ще буде записаний у підручниках з історії як впровадження агентури в ряди супротивника на прикладі доміно

Зараз тут проходить мітинг [під будівлею Міністерства внутрішніх справ]. Я послухав тих людей, які приїхали мітингувати: вони говорять, що потрібно думати про матеріальне забезпечення працівників, що співробітники поліції повинні страйкувати і не виходити на роботу, якщо чогось не вистачає. І я згадав, це так гостро було у створенні: коли я потрапив на східний фронт, я був у Правому секторі. Ми були більш-менш забезпечені: взуті, одягнені, роздягненими ми себе не відчували. І я пам'ятаю, коли нам почали траплятися назустріч перші добровольці з ВСУ. Ці хлопці їхали на БТРах в капцях, перемотаних скотчем. Але вони їхали, і вони не страйкували, не говорили, що поки не дадуть їм берці, вони не будуть захищати батьківщину. А ось цими проплаченими активістами ми ніколи ситуацію не змінимо. Не вони – стрижень. Вони тільки накип. Стрижень – це ті, хто в землі лежать, та ті безногі й безрукі, які повернулися, або ще продовжують захищати країну.

– Про активістів, до речі. З приводу акції з підпалом каналу Інтер.

– Давайте так. Інтер – це противник. Ну, по-чесному. Ми не говоримо про журналістів. Історія моєї взаємодії з журналістами почалася якраз на Донбасі. Я знав працівників 1+1, Інтера, як у них на фронті відбувалися ротації – вони перебували там же, де ми, піддавалися такій же небезпеці.

Проблема вся в чому? В тому, хто керує цими каналами, формує контент, хто є власником цих ЗМІ. Ось до чого сьогодні претензія. Але ніяк не до самих журналістів.

– Я кажу про методи – про підпал, наприклад.

– Підпал? А хто сказав, що це був підпал?

– У ЗМІ так висвітлювали. Якщо помиляюся – можете мене виправити.

– Висвітлюють все так, як зручно. Може, це і є підпал, а може, самопідпал, чому ви саме так формуєте запитання?

– Тому що були матеріали, фото, відео.

– Хто показував? Інтер же й показував, так?

При всій повазі до журналістів, будучи патріотом – адже багато хто з них патріоти – я б все-таки вибирав, на кого працювати. Хто такий цей [російський консультант каналу Інтер Ігор] Шувалов? Це людина, що вимагає покарання на українській землі за все те зло, яке вона принесла. І питання його перебування на території України – це пряме недопрацювання СБУ.

Ось тут, на Печерських пагорбах, противників значно більше, і цей супротивник – набагато хитріший, ніж на фронті

– У неї багато таких недопрацювань.

– У нас дуже багато в країні недопрацювань, але це не означає, що патріоти повинні сидіти, склавши руки. Лише висловлення громадянської позиції – таке завдання стояло у цих мирних акціях, де брала участь організація Всеукраїнський союз ветеранів АТО, я її очолюю.

А хто такий [екс-глава Адміністрації Президента Сергій] Льовочкін? Почекайте, і взагалі, що вони тут роблять, і чому досі не в тюрмі? Він їздить звітувати до [олігарха Дмитра] Фірташа, а Фірташ сидить на російських грошах. І через Льовочкіна і Шувалова формує проросійську позицію всередині нашого суспільства. На мою думку, весь цей Опозиційний блок отруює нашу державу.

У нашій країні війна. Хоче президент це визнавати, не хоче, зручно це комусь, незручно – я був на цій війні. І я маю право давати цьому оцінку. Так от, у нашій країні у верхніх ешелонах влади повальна зрада. Бо війна йде ще й всередині нашої держави. Ось тут, на Печерських пагорбах (схилах), противників значно більше, і цей супротивник – набагато хитріший, ніж на фронті. Але ми дійдемо і до них. У нас міцні руки. Ви зрозумійте, ми ж помирати звикли і вміємо, тільки ми ще вміємо сьогодні й вбивати. За два з половиною роки ми цього навчилися. І якщо Господь залишив нас живими, ми дочистимо нашу землю.

– Я спитала про канали, бо нещодавно розмовляла з власником каналу NewsOne Євгеном Мураєвим – тим же опозиціонером, і він казав, що ви з Дмитром Корчинським приходили до нього на канал, де, до речі, колись працювали, лякали співробітниць і обіцяли таку ж долю, яка спіткала Інтер.

– Коли це ви з ним розмовляли? Почнемо з того, що я там не працював. Мене запросили. Це було моє хобі. У когось хобі – лижі, у когось – доміно...

Мене виховували російською, і все, що було в мені українського – вбивали. Нам потрібно змінити свою свідомість

– От у вас, наприклад.

– Ну так. У мене була можливість за рахунок генерального продюсера каналу, Олексія Семенова, з яким я в дружніх стосунках, приходити на канал, отримувати ефір і формувати свою позицію в цьому ефірі на противагу тій, яка формується на цьому ж каналі спікерами з Опоблоку. Я прекрасно розумів, що цей канал дивляться у Харкові, на території «ДНР», і я розмовляв, насамперед, от з ними, з чужими.

Мураєва, напевно, вберегли від наших мирних акцій співробітники його ж каналу. Те, що він ватний – це зрозуміло, з ним ніхто не проводив патріотичних бесід. Він просто ще не потрапив у руки, де б його перевиховали. При правильній постановці питання у нього є шанс бути перевихованим для того, аби він посів у нашому суспільстві гідне місце.

– Про спонсорів, до речі. Він стверджував, що фінансує канал зі своїх коштів.

– Я не залажу до Мураєва в кишеню, мені це не цікаво. Ні для кого не секрет, і, по-моєму, він теж цього не буде заперечувати, що гроші на купівлю каналу йому дав екс-прем'єр Микола Азаров.

– Він заперечував, я питала.

– Ну, що ж...



Ми вже почали про хобі. Нещодавно інтернет підірвала новина про доміно. І потім ви пояснювали журналістам, що це був далекоглядний план, щоб наблизитися до оточення Путіна. У вас вийшло?

– Нічого собі, звичайно вийшло. Цей випадок ще буде записаний у підручниках з історії як впровадження агентури в оточення супротивника.

– На прикладі доміно?

– На прикладі доміно. Адже це був геніальний план. Борзов – був, і є одним з головних інспекторів з ядерної безпеки. А значить, у його голові більше інформації про стратегічні об'єкти Росії. Ми підійшли так, як було легше всього підійти. А хтось ближче підібрався? І це ми підійшли винятково на прямому ентузіазмі. А перевести все на хіхі – то розумний і так зрозуміє, а дурневі пояснювати не треба. Я взагалі нічого не бачу поганого в доміно, і всім його рекомендую.

– Які у вас ще є хобі?

– Я ще є президентом Всеукраїнської федерації дворового футболу. Це дає мені можливість займатися вихованням підростаючого покоління.

– Найнесподіваніші сфери діяльності.

– Найсподіваніші. Тому що основне завдання дорослої людини яке? Вас запитую.

– Я думаю, у кожного свої завдання.

– Це виховання підростаючого покоління та відповідальність за його виживання, життєздатність. Я прищеплюю їм любов до спорту в найпростіших умовах. Федерація дворового футболу – це формування правильного дитячого соціуму.

– Чим ще займаєтеся?

– Ходжу в спортзал. І на роботу. В залі я відпочиваю.

– Чи варто чекати вашої появи в якихось нових проектах?

– Звичайно, на сьогодні ми готуємося, формуємо майданчик, будемо наводити лад у нашій країні. Будемо боротися з російським агресором. З будь-яким агресором, котрий зазіхне на нашу країну.

– Ви – це хто?

– Ми – громадяни і патріоти України.

– Я думала, може, ви про якихось партнерів або соратників.

– Для мене кожна людина з проукраїнською позицією – це соратник.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: