10 грудня 2016, субота

«Ми самі винні. Подивіться, кого ми обрали. Це сором». Сергій Жадан – про пошук моральних авторитетів і інфантилізм українців

«Ми самі винні. Подивіться, кого ми обрали. Це сором». Сергій Жадан – про пошук моральних авторитетів і інфантилізм українців
Про штучність війни у Донбасі, парадоксальність виживання країни та те, хто винен у малій швидкості змін, після презентації нової книги НВ розговорило українського «поета номер один»

Сергій Жадан писав про пострадянський індустріальний Донбас задовго до того, як там розгорілося полум’я війни. Сірі занедбані міста, втрачене покоління, народжене ще в СРСР, яке стало дорослішати в безумні дев’яності. Його романи давно стали бестселерами, а сам Жадан – одним із лідерів громадської думки.

6 вересня письменник представив у Києві нову збірку віршів, присвячених воїнам, –Тамплієри. Користуючись нагодою, НВ розпитало його про книгу, війну та зміни, на які чекають українці.


Фото: Сергей Жадан/facebook
Фото: Сергій Жадан/facebook


 

Про нову збірку та українських воїнів

Тамплієри – символ воїнів, людей, які потрапили на війну. Деякі з них стали певним символом війни, і по її завершенню були фактично знищені. Це метафора людини, яка опиняється в зоні війни, зживається з реальністю воєнного конфлікту, потім повертається назад і раптом розуміє, що реальність на війні і реальність поза війною різняться між собою, і дуже важко себе в мирній реальності знайти. Якщо ти на війні виглядав героєм і певним символом, це не означає, що цей твій героїчний статус збережеться по війні. Це метафора не лише людей, які воюють, але й певна характеристика нас, тих, хто знаходиться в тилу і тих, хто спостерігає за війною на відстані.

Мені здається, суспільству варто було б бачити у солдатах, воїнах героїв, але не забувати, що це живі люди, і ставитись до них як до людей, з їхніми слабкостями, з їхніми якимись негараздами, з їхніми якимись проблемами, з їхніми сильними сторонами, безперечно. Бо герої дуже часто є страшенно вразливими і мають багато проблем, потребують нашої підтримки не тільки в перші 20 хвилин свого прибуття з фронту, а довгі-довгі місяці.


Сергій Жадан волонтерить особисто і радить навідатися в Донбас усім, хто впадає у відчає Фото: Сергій Жадан/facebook
Сергій Жадан волонтерить особисто і радить навідатися в Донбас усім, хто впадає у відчай Фото: Сергій Жадан/facebook


Про Донбас та українську культуру

Я часто чую, що якби ми раніше звертали увагу на Донбас, якби ми туди більше їздили, цього всього не було б. Думаю, тут плутаниця в причині і наслідках. Мені здається, що конфлікт на Донбасі тією ж мірою неприродній, якою мірою він був неприродній, скажімо, в Харкові чи на Дніпропетровщині, чи деінде. Це конфлікт, який нам привнесли, який нам інсталювали з сусідньої держави. Очевидно, там трішки більше підстав було, ніж, скажімо, в сусідній Харківській області, але в цілому говорити про те, що війна на Донбасі була неуникненною, я б не став. Я навіть у травні 2014 року був переконаний, що ту війну треба було зупиняти і можна було зупинити, і підстав для неї справжніх не було, це була штучна технологія, яка там просто розігралася, і якій не могла зарадити ні місцева влада, ні українська влада, нова, вже обрана нами.

Не можна говорити, що на Донбас не їздили. Ми їздили. Не так багато, як у Львів. Був ряд об’єктивних причин. Я пам’ятаю, коли в мене вийшов роман Ворошиловград, ми робили презентацію в Донецьку і Луганську, і нам там просто відмовляли в приміщеннях, забороняли проводити, не пускали. Ясна річ, що простіше поїхати у Львів, де тобі ніхто нічого не буде забороняти. Але хтось їздив і тоді: Юрко Андрухович, Любко Дереш, Оксана Забужко.

Та взагалі ж нікуди не їздили. Тут, по Київській області, що, багато артистів їздили? Чи Дніпропетровська область, Черкаська, Харківська? У нас немає нормального культурного простору, який би формувався державою і підтримувався суспільством. Є якісь осередки, які тримаються у великих містах, а більше нічого немає. І два роки тому взагалі виявилось, що в нас немає ні армії, ні прикордонників, ні поліції, ні суддів. Україна почала творитися з нічого, з повітря, і те, що ми втрималися, те, що країна існує, те, що вона стає на ноги і почувається все впевненішою, це певною мірою диво. Диво, за яким стоїть, очевидно, праця, відданість, самопожертва сотень тисяч наших співгромадян. Бо ж ніхто взагалі нічим не займався.

Як країна проіснувала 25 років – велике питання. Як вона не розвалилася ще в 90-ті – це теж дуже велике питання. Звичайно, що вона трималася любов’ю і відданістю оцих кількох сотень співгромадян, які за будь-якої нагоди виходили на вулиці, проти чогось протестували, щось говорили, лізли під міліцейські кийки, не боялися опинитися у в’язниці. Власне, ці люди тримали цю країну. Вони першими вийшли і в Києві, вони першими пішли добровольцями не фронт, першими загинули.

Про війну як трагедію і як точку відліку

Мені здається, ця війна виявляє у наших чоловіках стільки позитивних рис, коли ти дивишся і дивуєшся: ти ж цих людей бачив до війни, у мирному житті, але не міг уявити, що він буде таким. І втрата кожного з них – це трагедія, яку важно чимось виправити, важко відіграти, чимось компенсувати. Вона нівелює якісь зрушення, трансформації, які намічаються тут у тилу, ті зміни, які, хай повільно, хай зі скрипом, але відбуваються у нашому суспільстві. Звичайно, суспільство міняється. І це особливо помітно на Донбасі. Там, для цих людей, які чи не вперше відчули свою приналежність до України, до українського суспільства, до України як державного утворення, для них це справді кардинальні зміни, для них вже ніколи не буде так, як було раніше, і це там відчувається набагато гостріше, ніж тут.


Обкладинка нової книги Сергія Жадана
Обкладинка нової книги Сергія Жадана


Про моральні авторитети та інфантилізм українців

Моральні авторитети і влада – це речі часто просто несумісні і взаємозаперечувані. І для чого нам моральні авторитети? Є якісь речі, яких ви тримаєтесь у житті, якісь принципи, ну і тримайтеся. У мене є моральні авторитети серед моїх знайомих. Їх ніхто ніколи не буде знати, але я на них рівняюсь, тому що бачу: вони чесно і самовіддано роблять свою роботу. А шукати якогось морального авторитета в журналі чи телевізорі – ну для чого? Це українська народна риса – створювати пророків і на наступний день їх розпинати. Такий певний інфантилізм. Обов’язково потрібно пророка, вождя, батька нації, потрібно піднести на трон, він обов’язково наступного дня скомпрометує все, що можна скомпрометувати, і завтра ж його почнуть розпинати. І почнуть на нього перекладати відповідальність. При цьому на себе ніхто відповідальність не візьме, ніхто не скаже: «Я ж говорив учора про цього, я ж підтримував, я ж голосував за цього президента». Де ж оці 50 з чимось відсотків, які голосували за Президента? Чому вони мовчать? От я, наприклад, відчуваю відповідальність, бо я за нього голосував, мені незручно за багато його вчинків, я не розумію багатьох його вчинків, я намагаюсь зрозуміти і розумію, що в цьому частина моєї відповідальності. А просто писати в мережі «зрада-зрада» - я це не зовсім розумію. Люди, які сидять у мережі і займаються усім цим – очевидно, у них дуже багато часу і дуже мало якихось обов’язків. Якщо людині є чим зайнятися, вона не буде витрачати на це свій коштовний час.


Фото: Сергій Жадан/facebook
Фото: Сергій Жадан/facebook


Про зміни

Навіть зараз за останніми виборами в Харкові я бачу, що люди потрошку міняються, попри те, що головне наше обличчя лишається старе, і, м’яко кажучи, не дуже симпатичне, але в мене є кілька знайомих депутатів, які пройшли в міськраду, облраду, і це цілком інші політики. Вони пройшли не від партій, не від олігархів, не за якимись пільговими списками, тобто, це люди, які справді щось роблять, які справді б’ються, які справді змінюють обличчя політики, і я підозрюю, що саме в такий спосіб і буде мінятися українська політика. На жаль, це не так швидко, і не так просто, як нам би хотілося. Але ми самі винні. Подивіться на парламент. Кого ми два роки тому обрали? Це просто сором. Я думаю, що слід забути про різкі зміни і готуватися до праці, наполегливої, щоденної і копіткої, з розрахунку на те, щоб нашим дітям все ж дісталася трішки краща країна, ніж дісталася нам.

Про покоління

Я би не ділив суспільство на покоління. Я бачу і серед старшого покоління якихось фантастичних хороших людей, які вийшли з радянської системи, але є настільки антагоністами всього того радянського, що залишилося, і бачу серед своїх однолітків багатьох людей, які мислять цілком інакше, ніж цей типовий пересічний радянський контингент. Поділ проходить не через покоління, не по мові і не по релігії, не по регіонах. Це світоглядний розлам. І люди, які вибрали цей, умовно кажучи, європейський вектор, відмову від совка, вже не зможуть жити в пострадянській матриці, очевидно, вони будуть її ламати. Я все-таки підозрюю, що їм це вдасться.

Про відчай

Людям, які впали у відчай, я би радив перерахувати 100 гривень яким-небудь надійним волонтерам, підтримати когось. Тоді відчаю менше буде. А бажано як-небудь поїхати і подивитися, що там робиться. Коли в мене відчай, я їду куди-небудь або в Станицю Луганську, або в Маріуполь, або кудись туди, спілкуюся з лікарями, бібліотекарями, вчителями. Люди в таких умовах, під обстрілами, виховують дітей, навчають їх, збирають книги, лікують людей, і ти розумієш, що весь твій відчай і всі ці твої якісь інтернетні пристрасті й істерики настільки жалюгідні і смішні, що про це навіть не варто говорити.

До питання еміграції я ставлюся по-філософськи. В усі часи і в усіх країнах вона була. Людина шукає себе, і якщо вона не може себе тут знайти, їй краще виїхати. Мені важливо тут залишатися, бо я люблю тут залишатися, бо для мене це важливо.

Про популярність

Поет не може бути номер один чи номер два. Кожен поет по-своєму номер один. І до таких титулів треба ставитися іронічно. Коли починаєш ставитися до цього серйозно і дійсно рахувати перепости і лайки (сміється), очевидно, з цим важко жити, а коли підходиш до цього з іронією, то з цим навпаки приємно.

  

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: