7 грудня 2016, середа

Марта Борщ, екс-прокурор США, розповідає про справу Лазаренка, роль Тимошенко у ній та українських корупціонерів

коментувати
Марта Борщ, екс-прокурор США, розповідає про справу Лазаренка, роль Тимошенко у ній та українських корупціонерів
Фото: Наталія Кравчук
Як вдалося посадити екс-прем’єр-міністра України Павла Лазаренка, який слід у справі залишила Юлія Тимошенко та коли очікувати гучних посадок корупціонерів в Україні

Випускниця університету Орегона за спеціальністю «російська мова та література» та Школи права престижного університету Берклі з українським прізвищем – Марта Борщ – п’ять років була головною антикорупційною зіркою США. Саме їй довелося збирати докази та вести справу в якості прокурора Північної Каліфорнії проти колишнього прем’єр-міністра України Павла Лазаренка.

Тривалий судовий процес завершився тим, що у колишнього українського прем’єра знайшли та арештували понад $200 млн та віллу вартістю майже $7 млн. Це при тому, що уряд Лазаренко очолював лише один рік – з 10 липня 1996-го по 2 липня 1997-го, а до цього працював на державних посадах.

Ще до винесення вироку Лазаренкові, у 2004-му році, Борщ пішла працювати в приватну юридичну компанію, а наразі очолює власну адвокатську фірму.

В Україну колишній американський прокурор приїхала вперше за останні 12 років. В програмі візитів – лекція для детективів НАБУ, зустрічі з Артемом Ситником та Назаром Холодницьким (антикорупційний прокурор – ред..), провідними борцями з корупцією та журналістами.

Відповіді на питання по відомій на весь світ справі пані Борщ починає зі слів: «Я вже не працюю на уряд США й не можу представляти їх точку зору». А про відомих фігурантів цієї справи, які досі є впливовими гравцями української політики, говорить дуже обережно.

- Де зараз ваш головний «клієнт», містер Лазаренко? Скільки загалом його грошей вдалося арештувати?

- По-перше, він не мій клієнт, я його притягала до відповідальності, а це – велика різниця (сміється). Ось зараз, коли я працюю адвокатом, у мене є клієнти. Лазаренко був підсудним.

Щодо його місцеперебування – я не знаю, він вже не у в’язниці, оскільки відбув свій термін [вийшов на свободу 1 вересня 2012 року]. Напевно, десь на території Сполучених Штатів.

Ми виявили загалом приблизно $300 млн на банківських рахунках в різних країнах. Наскільки я розумію, завдяки цивільному позову Департаменту юстиції США, понад $200 млн вдалося арештувати. Що відбувається з цими процесами наразі, я сказати не можу, оскільки я вже не працюю прокурором і представляю в розмові з вами лише власну точку зору.

Ще був будинок на півночі від Сан-Франциско, який Лазаренко купив за $6,5 млн готівкою. Цей будинок був арештований урядом США, наскільки мені відомо, тоді він і був проданий. Що сталося з грошима з продажу – мені також не відомо, оскільки на той час я вже не працювала в Департаменті юстиції.

- Що ви можете сказати про участь в цій справі Юлії Тимошенко, яка за часів прем’єрства Лазаренко очолювала компанію Єдині енергетичні системи України, що імпортувала газ, і була тісно пов’язана з ним?

- Я можу розповідати лише про те, що було оприлюднено під час судового засідання. Ми двічі приїжджали до пані Тимошенко в Україну, аби отримати її свідчення, оскільки її прізвище насправді було в документах щодо переказу грошей з України до США через Швейцарію. Тоді вона приїхала в Генеральну прокуратуру з адвокатом і відмовилася відповідати на наші питання, посилаючись на норми законів України, схожих з п’ятою поправкою Конституції США.

Дозвольте пояснити, як працює американська система, бо це дуже важливо для відповіді на ваше питання. Американська юрисдикція розповсюджується лише на громадян США та справи, які відбуваються на території Сполучених Штатів. Ми не можемо розслідувати кримінальні злочини, які були скоєні за кордоном.

На початку справи Лазаренка ми визначилися, що розслідуватимемо неправомірне отримання доходів ним через пана Кириченка на території США та купівлю у нас майна. Це було предметом нашого розслідування.

Очевидно, що гроші, які надійшли до США, були пов’язані з діяльністю, яка відбувалася в Україні. Лазаренко став нашим підслідним з того часу, як він в’їхав на територію Сполучених Штатів. Пані Тимошенко ніколи не в’їжджала на територію США.

Наскільки мені відомо, вона не відповідала за переказ саме тих коштів, які ми розслідували. Там були інші кошти, але це була не наша підслідність.

Великий відсоток грошей, які отримав пан Лазаренко, походили від дій шахрайських схем, до яких була напряму залучено ЄЕСУ та пані Тимошенко. Гроші переказували в Швейцарію, Кіпр та інші країни, а потім перераховували в США. Ось ці останні перекази здійснював безпосередньо пан Лазаренко, ми ними й займалися.

- Чи можливо, що в Сполучених Штатах знайдуться документи щодо причетності Тимошенко до справи Лазаренко, які можуть бути передані в нові антикорупційні структури України?

- У нас є багато документів, але підозрюю, що Україна має не тільки ці документи, а й значно більше. Коли ми проводили слідство, ми робили це в рамках співпраці з Генпрокуратурою України. Багато документів, які ми отримали, були надані ГПУ, те, що ми знайшли додатково – ми передавали їм. НАБУ чи будь-який інший орган України має право запросити у уряду США будь-які документи, які можуть бути в нашому розпорядженні.

- В цих документах є ознаки правопорушень з боку Юлії Володимирівни?

- Я не можу відповісти на це питання. По-перше, я не знаю рамок українського кримінального законодавства; по-друге, наше слідство було акцентовано на Лазаренко, а не на Тимошенко. Вона мала певну роль в цій справі, але більшого я вам не скажу.

Читайте також: В офісі Mossack Fonseca у 1998 році проводили обшуки через Тимошенко та Лазаренка

- Як загалом сприйняли розслідування в США? Чи часто там затримують іноземних чиновників за корупцію?

- Затримання високопосадовців такого рівня трапляється нечасто. Справа Лазаренка стала другою чи третьою, коли уряд США судив іноземного високопосадовця за корупцію.

В таких справах дуже важко притягати до відповідальності, їх дуже важко вести, оскільки потрібна міжнародна співпраця. До того ж, часто закони в різних країнах мають суттєві розбіжності й вирішувати правові колізій досить важко.

У справі Лазаренка – він був визнаний винним у 52 статтях обвинувачення, але 8 з них були потім скасовані апеляційним судом саме через правові розбіжності.

- Чи вірите ви в ефективність нових антикорупційних інституцій в Україні? Поки ми бачимо лише створення нових органів, але жодних посадок і повернення коштів в бюджет. Як ви оцінюєте те, що робиться наразі в Україні для боротьби з корупцією?

- Моє враження, що в Україні відбулися колосальні покращення відтоді, коли я була тут в останнє в 2003 році. Саме існування таких організацій, як та, де ми наразі перебуваємо [Центр з протидії корупції], свідчить про те, що проблему корупцію усвідомила громадськість. Не можна знищити корупцію одним бажанням, вся ця система будувалася ще з часів розпаду Радянського Союзу, коли певні люди опинилися біля ресурсів, які вони шалено розкрадали. Потрібен час, аби це змінити.

- Як довго?

- Кілька десятиліть, поки у вас не з’явиться досвід ведення кримінальних справ за корупцію, які прийме суд. Це нереально зробити навіть за рік. Одну справу Лазаренка ми вели п’ять років. І це лише одна справа. І це ми зробили в країні, де є 200-річний досвід правової культури та боротьби з корупцією.

- Звучить безперспективно…

- Так, це не оптимістично, але тепер у українського народу змінилася свідомість щодо корупції. Ви більше не толеруєте чиновників, які розкрадають державну казну, як 12 років тому.


Пані Борщ не частий гість в Україні, проте готова приїхати працювати у майбутній Антикорупційний суд. Фото: Наталія Кравчук
Пані Борщ не частий гість в Україні, проте готова приїхати працювати у майбутній Антикорупційний суд. Фото: Наталія Кравчук


- Колишній президент Грузії, а нині губернатор Одеської області Міхеїл Саакашвілі любить повторювати, що для боротьби з корупцією політична воля потрібна більше, ніж якісь органи.

- Так, він правий в певній мірі. Політична воля, звичайно, має бути. Але вона необхідна для створення закладів, які можуть боротися з корупцією постійно. Має бути й те, і інше.

Недостатньо лише політичної волі, мають бути правові інституції, які зможуть притягнути корупціонерів до відповідальності. Обвинувачений має мати змогу себе захищати, а справедливий суд оцінювати докази обох сторін. Інакше є ризик того, що підсудні будуть весь час посилатися на політичне підґрунтя справи. До речі, пан Лазаренко казав це весь час, але люди бачили всі документи, докази, свідчення. Врешті решт, люди переконалися, що процес був справедливим.

- Це виглядає як вибір між швидкими результатами та побудовою інституцій, які колись то там зможуть дати результат. Теперішні українські корупціонери ризикують просто померти, поки їх провину доведуть.

- Я не вважаю, що має бути поспіх в тому, щоб всіх підозрюваних посадити. Очевидно, потрібні роки та десятиліття для створення інституцій, які зможуть це робити ефективно. Але Україна може пришвидшити результати. Вам достатньо враховувати досвід інших країн, які починали приблизно з вашої ситуації. Вчора я зустрічалася з паном Ситником [голова Національного антикорупційного бюро України], у мене склалося враження, що він дуже відданий тому завданню, яке стоїть перед ним. Важливо також, що він має необхідні ресурси для цього.

Наразі для України головне – це створити незалежну судову гілку влади, аби справи з НАБУ та інших антикорупційних органів оцінювали незалежні судді.

- Якщо вам запропонують попрацювати в Україні в одному з антикорупційних органів, ви б погодилися?

- Звісно, це було б дуже цікаво.

На мою особисту думку, старе покоління політиків має відійти й поступитися новому поколінню, яке розуміє, що державна служба передбачає саме службу народу, а не своїм гаманцям. Нажаль, я не впевнена, що існуючі українські політики бачать своє завдання саме так.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: