9 грудня 2016, п'ятниця

Луганське народне Придністров'я. Як ЛНР намагається створити для населення дешеву ілюзію нормального життя

коментувати
Працівники підприємства в Брянці, яке відновило свою роботу (липень 2015-го)
DR

Працівники підприємства в Брянці, яке відновило свою роботу (липень 2015-го)

В окупованих районах Луганщини місцева влада, експропріювавши на свою користь бізнес із великими оборотами готівки, намагається створити для решти населення дешеву ілюзію нормального життя

Повноцінне життя в складі так званої Луганської Народної Республіки почалося для міста Антрацита після того, як приблизно півроку тому його очистили від колишніх господарів. Йдеться про козаків, що належать до організації, яку вони самі називають Всевеликим військом Донським. "Всевеликі воїни" влаштувалися в місті ще в 2014‑му і підпорядковувалися отаману Миколі Козицину,який ворогував із головою ЛНР Ігорем Плотніковим.

Але пізніше, як згадує  журналістка з Антрациту Тамара, "наших козаків зачищали". Робили це, за її словами, російські війська, які не приховували своєї приналежності — всі були одягнені в однакову форму з триколорами і мали солідну техніку. "Зайшли вони в Антрацит із трьох місць і відразу заблокували абсолютно все", — розповідає вона.

Але, розповівши про це, потім подумала і попросила не згадувати її прізвище в пресі.

Росіяни вигнали козаків в інтересах ЛНР. З цього моменту в місті міцно встановилася "центральна луганська влада".


Выпускники 2015 года Луганского медуниверситета демонстрируют дипломы российского образца
Випускники 2015 року Луганського медуніверситету демонструють дипломи російського зразка


Вона дійсно центральна, ця сама влада — за словами місцевих жителів, останнім часом республіка обзавелася деякими ознаками державності. Так, у Луганську і околицях працюють прокуратура, поліція, місцями функціонують суди. Є щось на подобі власної банківської системи, влада почала друкувати власні поштові марки. А дрібні бізнесмени справно платять в бюджет податки. Більш того, республіка останні кілька місяців почала регулярно виплачувати пенсії, причому в рублях. Ця валюта, як розповіли НВ відразу кілька жителів ЛНР, стала в регіоні основною, а гривня все рідше зустрічається в обороті.

А ще місцеві вугільні підприємства переключилися на поставки в РФ.

Сергій Іванов, колишній луганчанин, який  після переїзду до Києва став популярним блогером, розповідає, що в ЛНР зробили типову протокомуністичну авторитарну республіку, в якій декларується рівність, братерство та інтернаціоналізм. “Вони живуть гірше, ніж на суміжних територіях, але гуманітарної катастрофи там немає: Росія кошти виділяє. А лідери цієї республіки ні в чому собі не відмовляють", — говорить він.

Рублева зона

Ринок міста Ровеньки, що знаходиться на тих територіях, які в Україні вважають окупованими районами Луганщини, непогано ілюструє відсутність гуманітарної катастрофи — тут вельми жваво.

Причина — в російській валюті. Про це говорить 59‑річна місцева пенсіонерка Наталя, яка побоялась назвати своє прізвище. Мовляв, Росія взяла республіку на утримання: кошти — рублі — надходять регулярно, напруга спала. Навіть почали виплачувати регреси і оплачувати лікарняні. Утримувавши себе місто саме, усього цього не було б — наповнення місцевого бюджету ледь жебрить.

Зараз шахтарям нічого не належить, - Олена Степова, колишня мешканка луганського  міста Свердловська

Влади республіки навіть вирішили відновити видачу пенсій: платять їх в рублях, орієнтуючись на розмір в довоєнний період, з розрахунку 1 гривня — 2 рублі. У той же час офіційний київський курс — за 1 гривню дають 3,5 рублі. Тобто в ЛНР він сильно занижений не на користь людей.

У розрахунках домінує рубель, який став офіційною валютою. "Люди сприйняли перехід на російську валюту по‑різному, але особливої радості не помітно", — розповідає пенсіонерка. Багато продавців, мовляв, просять гривні, деякі навіть роблять знижки, якщо оплачувати їх товар в українській валюті. "Але офіційно це пару днів тому заборонили", — каже Наталя. В результаті ціни поповзли вгору.

Журналістка Тамара ілюструє ситуацію тими цифрами, що регулярно бачить на ринку і в магазинах: цукор — від 26 грн / кг, огірки — 20 грн. / кг, помідори — від 15 грн. / кг і вище, масло рослинне — близько 40 грн за літр. А ось варена ковбаса другого сорту обійдеться вже в 100 грн / кг. "У нас ціни, напевно, на рівні Москви",— журиться вона.

З'явилося багато російських товарів, продовжує мешканка Антрациту. І тут же додає, що продукти низької якості порівняно з українськими, тому й дешевші. "Тому люди приходять на ринок і спеціально шукають і купують тільки українські товари",— каже журналістка.

В житті республіки з'явилися й інші примари мирного життя.

Олена Степова, яка раніше проживала в луганському місті Свердловську, де у неї залишилося безліч знайомих, розповідає, що там випускаються газети, працюють друкарні, навіть є щось подібне до банківських систем. “Ходить чоловік із дипломатом, наповненим грішми, терміналом і переносним комп'ютером. Гроші у нього можна зняти з будь-якої картки будь-якого банку України", — говорить Степова.

На окупованій території Луганської області також діють відділення так званого Першого фінансового центру. Через цю структуру можна за окрему винагороду знімати гроші з банківських карток, поповнювати їх, обмінювати валюту, здійснювати грошові перекази, оплачувати рахунки і поповнювати мобільний телефон.

З'явилася і визначеність у сфері освіти. Інститути з РФ визнають шкільні атестати ДНР і ЛНР. Луганські вузи видають російські дипломи — наприклад, місцевий медінститут тепер вручає випускникам "корочку" Ростовського державного медуніверситету.


Покинувший Луганск блогер Сергей Иванов рассказывает, что власть так называемой ЛНР оседлала денежные потоки на подконтрольных ей территориях
Блогер Сергій Іванов, який покинув Луганськ, розповідає, що влада так званої ЛНР осідлала грошові потоки на підконтрольних їй територіях


У ЛНР вийшов з коми ринок нерухомості. Місцеві нотаріуси знайшли спосіб продавати квартири. Для цього угоду оформляють на території Харкова або Сєвєродонецька. Після чого новий власник житла звертається вже до нотаріуса в Луганську, щоб той продублював документи на бланку ЛНР.

Але всі соціально-економічні успіхи республіки меркнуть на тлі загальної розрухи і глобального безробіття в окупованому регіоні. Останнє фігурує навіть у підсумкових документах моніторингу ОБСЄ — кількість непрацевлаштованих зростає. Тому що частина підприємств зруйновані, деякі зупинені, а серед працюючих багато таких, які використовують лише частину довоєнних потужностей.

Через це чоловіки активно подалися в ополчення. Зарплати там — від 4  до 7 тис. грн на місяць. Для розореного регіону це  великі гроші.

Економіка вугілля

Коштиі в місцеву економіку потрапляють не тільки як "гуманітарна допомога" на утримання бойовиків із РФ, але і як плата за місцеве вугілля. Луганські видобувні підприємства активно ним торгують.

Пожвавлення в цій сфері очевидне. В Антрациті, наприклад, почала працювати шахта Комсомолка, яка видобуває майже 4 тис. т вугілля на добу — це фактично довоєнний рівень її продуктивності.

Спочатку, як згадує журналістка Тамара, Антрациту транзитом йшли машини з вугіллям у сторону сусідньої держави — вивозили сировину з декількох напівлегальних копанок. Але останнім часом, і про це говорить не тільки журналістка, але й інші опитані НВ місцеві жителі, в Росію пішли цілі залізничні склади. Вони везуть вугілля з великих луганських підприємств, у тому числі з шахт компанії ДТЕК мільярдера Ріната Ахметова. “Шахти ДТЕК, які знаходяться в РФ, на 21 % збільшили видобуток. За рахунок чого? Нові потужності? 20 % — це дуже багато",— каже журналістка-анонім з Антрациту. Відповідь на власні запитання у неї є: зростання сталося саме за рахунок вугілля з України.

З її думкою згодна Степова. Її знайомі зі Свердловська, де розташоване підприємство Свердловськантрацит, що входить в ДТЕК, розповідають, що відвантаження вугілля тут виробляють офіційно, вагони відправляються на прикордонний КПП Красна могила, а звідти — російським споживачам. В зворотному напрямку рухаються рублі, які в результаті виявляються в гаманцях шахтарів.

Те ж саме відбувається і на ровеньківських шахтах, що є частиною ДТЕК: те, що вони торгують з Росією, підтвердив особисто Ігор Плотницький. В середині літа він відвідав місто і заявив, що пішли поставки вугілля з Ровеньків для російських споживачів.


Летом в Луганске власти организовали выставку-ярмарку продукции местных предприятий
Влітку в Луганську влади організували виставку - ярмарок продукції місцевих підприємств


На думку Степової, від такого повороту справ власник ДТЕК лише виграє: витрачатися на розмитнення не потрібно. Так і з працівниками стало легше: профспілок у тих нині немає, будь‑яких накладених державою вимог щодо використання їх праці — теж. “Раніше шахтарям видавали безкоштовні путівки в Крим, на море. Зараз їм нічого не видається: підвищуєш голос — тебе звільняють і ставлять на твоє місце іншого",— розповідає Степова.

Втім, у самому ДТЕК заперечують поставки вугілля в РФ. Ольга Степаненко з департаменту по зв'язках із громадськістю компанії стверджує, що підприємства, розташовані на територіях, непідконтрольних Україні, перереєстровані на "велику землю" і функціонують згідно з українським законодавством. "Шахти ДТЕК є містоутворюючими підприємствами в містах, компанія намагається виконувати свої зобов'язання перед своїми співробітниками",— додала вона.

У ЛНР всіляко намагаються оживити не тільки вугільну галузь, але й економіку регіону в цілому. Наприклад, місцева влада пропонує підприємцям використовувати бартерні схеми для спрощення господарської діяльності "в умовах обмежених можливостей банківської системи". На думку голови бюджетного комітету Народної ради республіки Павла Малого, бартер дозволить прискорити рух товарів і наповнити ними ринок.

Але поки найкращі успіхи республіка демонструє в справі створення державних органів. "Вони створили Кабінет міністрів на чолі з колишнім заправником Ципкаловим, в якого на обличчі цироз написаний",— іронізує Іванов.

Нові луганські

"У ЛНР все чіткіше вимальовується нова еліта", - кажуть співрозмовники НВ. Вплинути на цих людей нескладно — вони всі сьогодні зосередилися на республіканській владі.

“Я, як людина, яка була в цій системі [українській прокуратурі], знаю генерального прокурора республіки — він працює на кишеню,— розповідає блогер Іванов.— Відразу віджали всі найбільш прибуткові види бізнесу, які пов'язані з великою промисловістю і ритейлерськими мережами,— те, що дає постійну копійку".

ЛНР націоналізувала супермаркети АТБ, які заново відкрилися під маркою Народний. Прибуток від роботи мережі, переконаний Іванов, отримує сім'я Плотницького, дружина якого відрізняється сильною бізнес-хваткою.

Схожа історія сталася і з іншими торговими точками великих українських мереж — луганська влада їх  націоналізувала.

Втім, місцевій еліті доводиться ділитися. Адвокат Ігор Чудовський, який раніше вів справи в Луганську, знає 40 % керівників ЛНР — це його колишні клієнти. Один із них розповів, що у кожного міністерства є "наглядач" із Росії, який стежить за фінансовими потоками. Не так давно стався скандал з участю Плотницького — Кремль звинуватив його у крадіжці гуманітарної допомоги. Щоб залагодити справу, керівник ЛНР відвіз своїм "кураторам" у Москву презент у розмірі $50 млн.

Причому, як уточнює Чудовський, проблема була не в тому, що Плотницький крав гуманітарку, а в тому, що при цьому він почав давати маленький відкат російським чиновникам, які забезпечують потік вантажів ЛНР. “Це величезний бізнес. Будь-яка подібність Абхазії для РФ — це бізнес, де сидять спецслужби і заробляються гроші",— пояснює адвокат.

Про те, що сумний час підняв угору по соціальних сходах сумнівних людей, розповідає і журналістка Тамара. В Антрациті, наприклад, народний мер — це колишній дільничний міліціонер. “Мужик, нічого з себе не представляє. А тепер у нього вже якісь амбіції з'явилися",— говорить вона.

На її думку, атмосфера в республіці дуже сильно відрізняється від того, що було при Україні. І це відчувають більшість людей.

Раніше у місцевих жителів були надії: мовляв, "все буде нормально, будемо в Росії, Росія нам все дасть". Зараз же основна маса людей, за словами журналістки, розуміє, що "ми потрапили в пастку". І багато хто вже відкрито про це говорить.

Іванов переконаний, що в ЛНР збудували Північну Корею, в якій є сувора вертикаль влади, лідер на чолі і злиденне населення. “Грошей у переважній більшості жителів немає. Зате влада ремонтує пам'ятники героям Великої Вітчизняної війни",— каже блогер.

І якщо Україна створить ефективні програми для переселенців, налагодить соціальну рекламу, орієнтовану на окуповані території, а головне — продемонструє реальні реформи і зростання добробуту, то вся ця "утопія" розлетиться вмить. Так багато хто думають у регіоні. Але поки що мовчать.

Матеріал опублікований в НВ №29 від 14 серпня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: