27 липня 2016, середа

Кузні кадрів. Рейтинг українських ВНЗ, що випускають найбільшу кількість топ-менеджерів

коментувати
Кузні кадрів. Рейтинг українських ВНЗ, що випускають найбільшу кількість топ-менеджерів
DR
Рейтинг українських ВНЗ, які дали найбільше топ-менеджерів великим вітчизняним компаніям

Найкращі керівники в галузі фінансів виходять із КПІ-шних кібернетиків, вважає Владислав Рашкован, колишній фінансовий директор української "дочки" банку UniCredit, а нині — заступник голови Нацбанку. З менеджерськими якостями випускників факультету інформатики та обчислювальної техніки Національного технічного університету України (НТУУ) "КПІ", з досвіду Рашкована, можуть позмагатися хіба що люди, які закінчили Київську школу економіки, — навіть колишні студенти престижного Київського інституту міжнародних відносин у своєрідному рейтингу заступника голови НБУ котируються помітно нижче.

Досвід банкіра суб'єктивний, але він правильно відображає національну тенденцію: більшість топ-менеджерів у найбільших українських бізнес-структурах дійсно є випускниками НТУУ "КПІ". Такі дані отримала міжнародна дослідницька компанія HayGroup, опитавши представників 226 фірм.

До четвірки лідерів увійшли ще три столичних ВНЗ: Національний університет імені Тараса Шевченка, Київський національний економічний університет (КНЕУ) та Києво-Могилянська академія (НаУКМа).

Але на п'ятки грандам, за даними опитування, наступають невеликі молоді університети, які сповідують нову, більш гнучку філософію освіти та приділяють увагу не тільки академічним дисциплінам, але й розвитку практичних навичок і презентації власних ідей. Це відповідає вимогам ринку, і навіть заклади-лідери вже відчули потребу на догоду їм змінити власні навчальні програми.

Кузня кадрів

Популярність КПІ пояснюється тим, що це один з найкращих вищих навчальних закладів країни, який готує фахівців для різних галузей економіки, пояснює Олена Меньшикова, керівник напрямку HR-інструментів HayGroup в Україні. Вона зазначає, що оскільки студенти там переважно вивчають точні науки, то зазвичай мають важливий для керівника аналітичний склад розуму та тип мислення. "Гуманітарні ВНЗ поступаються", — додає Олексій Комліченко, керівний партнер компанії з підбору персоналу Talent Advisors.

Юрій Якименко, перший проректор Київського політеху, вважає: причиною, з якої його заклад став кузнею управлінських кадрів, є те, що вчитися тут складно. "Менше 70% студентів нашого університету, на жаль, доходять до випуску", — говорить він. Ті, хто витримують шлях до кінця, мають і непогану здатність виживати, і здатність до напруженої роботи.

До того ж, як зазначає Комліченко, співробітника з хорошою математичної базою можна навчити гуманітарних навичок, а от навпаки — набагато складніше.

Конкурентні умови

Столичному Політеху варто бути напоготові. З кожним роком компанії, за словами Меньшикова, в числі шкіл, з яких хотіли б отримати співробітників, все частіше згадують Могилянку й Український католицький університет (УКУ). При цьому популярність КПІ та КНЕУ практично не змінюється, а Київського національного університету ім. Шевченка — навіть падає.

Могилянка могла б виявитися і лідером рейтингу HayGroup, якби у ньому враховувалося не просто число топ-менеджерів із дипломом певного ВНЗ у провідних українських компаніях, а їхнє співвідношення із загальною кількістю студентів цього навчального закладу. "Ми порівняно з гігантом КПІ — бутік, що пропонує якісну унікальну освіту: там — близько 40 тис. студентів, у нас — 3 тис.", — каже Валентин Королько, завкафедрою зв'язків з громадськістю, психології та педагогіки Могилянки.

НТУУ "КПІ" закінчили 48 топ-менеджерів, які потрапили в опитування HayGroup, а Могилянку — 36.

Цифри близькі, що доводить — на ринку стає тісно, і ВНЗ реально почали конкурувати, причому не тільки один із одним. Приміром, у київській компанії GoIT, яка займається навчанням програмістів та тестувальників, вважають, що отримати ці популярні спеціальності можна і без університету. “Ми знаходимо досвідчених менеджерів і програмістів, і вони навчають молодих перспективних хлопців. Так вони можуть стати керівниками проектів", — пояснює Олександр Кузьменко, директор з продажу компанії.

Утім, подібні тенденції навряд чи згодом домінуватимуть. “Університет важливий. Навіть із розмови видно людину з вищою освітою", — каже Андрій Герус, виконавчий директор інвесткомпанії Concorde Capital.

Інша справа, що в бізнесі зростає попит не тільки на людей, які добре знають свою справу, але і на тих, хто має якості успішного керівника.

"Зараз є попит на фахівців, які можуть працювати за непевних умов", — говорить Софія Опацька, декан Львівської бізнес-школи при УКУ. За її словами, криза триває вже сім років, і люди розуміють, що "нірвани не буде", грошей немає, а тому потрібні ті, хто в силах знайти нестандартне рішення в будь-якій ситуації.

Міністр агрополітики Олексій Павленко, в минулому випускник НаУКМа, який працював на ключових посадах у великих компаніях, каже, що саме цього його і навчили в університеті. "У Могилянці нас вчили бути універсальними солдатами, які вміють навчатися та брати на себе відповідальність", — згадує чиновник.

Попрацювавши в різних бізнес-структурах, він оцінив те, що в альма-матер не було обов'язкових відвідувань, але присутній ключовий критерій — зданий іспит. Це стимулювало до самостійності. "Списати в університеті було, звісно, можливо, але навіть запитати про це було соромно", — каже Павленко.

У результаті, коли йому надалі довелося працювати в західній компанії і вчитися на ступінь магістра бізнес-адміністрування (МВА), він не побачив відмінностей від того, до чого звик у Могилянці. І це допомагало будувати кар'єру за умов, коли у випускників інших закладів були хороші знання за фахом. “Вони добре розумілися на бухгалтерії і подвійних проводках. Але коли справа доходила до комплексних нестандартних завдань, тут у наших випускників виходило краще",— запевняє міністр.


Для управляющего партнера юрфирмы Василь Кисиль и партнеры Андрея Стельмащука обучение в университете — всего лишь база для дальнейшего профессионального роста
Для керівного партнера юридичної фірми Василь Кисіль і партнери Андрія Стельмащука навчання в університеті — лише база для подальшого професійного зростання


За словами Королька, навіть сама система оцінки роботи в НаУКМа, що використовує прийняту на Заході освітню модель Liberal Arts Education, побудована так, щоб уникнути машинальності й нерозбірливості в отриманні знань: прийшов на семінар — отримав бал, активно брав участь — отримав ще, склав іспит — додав до загальної оцінки. До 30% предметів студенти обирають самостійно, формуючи програму під свої потреби. Таким чином людей мотивують досягати результату. Ця система навчання зараз є підґрунтям реформи всієї системи освіти.

Таким шляхом тепер намагаються йти й у КПІ. За словами Якименка, у них прагнуть давати не тільки технічну, але правову та економічну підготовку. В магістратурі стала обов'язковою англійська мова, чого раніше не було. До 40% часу навчання в магістратурі — це самостійна творча робота, під час якої можна працювати над власним стартапом або в компанії. Також КПІ, за прикладом інших університетів, дозволяє студентам вибирати дисципліни.

Ринок вимагає жертв

Подібна гнучкість — це спроби представників вищої школи підлаштуватися до вимог ринку. Але поки жодному ВНЗ не вдалося налагодити процес навчання так, щоб стабільно і масово випускати вже готових фахівців, здатних влитися в роботу з університетської лави.

“Роботодавці сьогодні потребують більш ерудованого і готового до роботи випускника. Щоб його не потрібно було перенавчати", — визнає Якименко.

Герус з Concorde Capital отримав спеціальність Економічна кібернетика у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Але коли прийшов на своє перше місце роботи в один із найбільших банків країни, зрозумів: знань йому бракує, попри те, що він дуже непогано орієнтувався в економічних дисциплінах. "У банку довелося всьому вчитися практично з нуля", — говорить він.

Пізніше Герус продовжив навчатися за кордоном, де зараз завершує опанування програми МВА. “З економікою [у мене] там проблем не було. А от із такими базовими для бізнесу речами, як безпосередні публічні презентації, ведення переговорів, міжкультурний бізнес, психологія управління та менеджменту, було складніше",— каже він.


Декан Львовской бизнес-школы УКУ София Опацкая учит своих студентов победе вопреки кризису
Декан Львівської бізнес-школи УКУ Софія Опацька вчить своїх студентів перемагати всупереч кризі


Схожий досвід пережив і Андрій Стельмащук, партнер юридичної фірми Василь Кисіль і партнери. У альма-матер — Києво-Могилянській академії — він, як йому здавалося, отримав все необхідне. Перед роботою юрист пройшов спеціальний курс із податкового права. І був щасливий, що влаштувався на посаду, пов'язану з податками. Але його спіткало розчарування. "Те, що я побачив на практиці, значною мірою відрізнялося від вивченого", — говорить Стельмащук.

Тепер він ратує за те, щоб в інститутському навчанні більше часу приділялося практичним навичкам. Таким, наприклад, як складання юридичних документів.

Усі юристи Великобританії проходять такий курс і не можуть отримати диплом без цього. "У мене на освоєння цього навику після університету пішло близько двох років", — ділиться своїм досвідом Стельмащук.

Позаяк українські вищі навчальні заклади не дають вичерпних практичних знань, виникає ситуація, коли успіх залежить не тільки від отримання диплома авторитетного вітчизняного ВНЗ, але й від здатності випускника добути відсутні вміння.

Так, Олексій Юдченко, менеджер із персоналу в Україні та Центральній Європі компанії Amadeus, провайдера рішень для індустрії туризму, починав своє навчання з невеликого приватного Київського славістичного університету. А відточував навички в Тихоокеанському університеті Azusa в США. Останнє місце навчання дозволило йому обіймати ключові посади у великих транснаціональних компаніях.

Він зазначає, що українські ВНЗ вирізняються хорошим рівнем теоретичних знань, але в цілому випускникам доводиться добирати прості навички: як ставити завдання, як його уточнювати, як планувати роботу. Всьому цьому набагато краще вчать у західних університетах, каже Юдченко.

Подібний досвід пережили багато сьогоднішніх топ-менеджерів. А це означає, що перед українськими ВНЗ — велике поле для самовдосконалення. Додатковим стимулом для них могло б стати завдання прорватися‑таки до списку 200 кращих університетів світу за версією британського видання Times Higher Education — досі жодному представникові України це не вдавалося.

Потенціал для ривка у невеликих молодих університетів, таких як УКУ, вищий. Адже старожилам на кшталт столичного Політеху значно складніше бути гнучкими. "Вони дають фундаментальні знання, у них хороші викладачі, але зазвичай і бюрократична структура в них серйозніша, через що змінюватися складно", — говорить Єлизавета Максимець, фахівець із підбору персоналу аудиторської компанії EY.

Поки ж українським студентам потрібно шукати необхідні їм знання самостійно. Щоб, як каже Королько з НаУКМа, "бути не тільки фінансистом, але комунікатором, який зможе пояснити сенс і корисність того, що він робить, усім співробітникам, споживачам і суспільству в цілому".

Матеріал опубліковано в НВ №30 від 21 серпня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: