23 березня 2017, четвер

Кримський бізнесмен розповів НВ, як високопоставлені українські чиновники наживаються на окупації півострова

коментувати
Кримський бізнесмен розповів НВ, як високопоставлені українські чиновники наживаються на окупації півострова
Ленур Іслямов, мільйонер і власник кримськотатарського каналу ATR, розповідає про українських чиновників, які займаються контрабандними поставками в Росію через Крим і є прихильниками його окупації

На адміністративному кордоні Криму і Херсонської області 20 вересня розпочнеться акція, яка обіцяє стати резонансною. Кримські татари і всі небайдужі до них перекриють дороги, що ведуть на півострів, з тим, щоб не пропускати вантажівки і фури, які везуть з України в Крим продукти харчування та інші товари. Таким чином активісти реагують на анексію Росією Криму та порушення прав людини на півострові.

Серед головних організаторів блокади — 45‑річний російський бізнесмен Ленур Іслямов, власник кримськотатарського каналу ATR, який через проукраїнську позицію російська влада змусила покинути півострів.

Російські активи Іслямова представлені компанією з продажу автомобілів Daewoo узбецького виробництва Квінгруп — у кращі часи вона приносила близько $200 млн на рік. Крім цього, Іслямов є засновником Джаст Банку, який за розміром активів входить у восьму сотню російських фінустанов. З кримських активів у бізнесмена залишився найбільший на півострові пасажирський перевізник СімСітіТранс.

Навесні 2014‑го, вже після окупації Криму, за рішенням Меджлісу кримськотатарського народу Іслямов навіть увійшов до невизнаного уряду Криму, який очолив Сергій Аксьонов. Але ненадовго: через два місяці був звільнений за "політичну ангажованість".


Ленур Ислямов (на фото — в центре вместе с крымскотатарскими лидерами) профинансировал фильм Хайтарма и потом не раз приезжал на съемочную площадку
Ленур Іслямов (на фото — в центрі разом з кримськотатарськими лідерами) профінансував фільм Хайтарма і потім не раз приїжджав на знімальний майданчик


Тепер канал Іслямова веде мовлення з Києва, а сам бізнесмен в рекордні терміни перетворився в одного з найбільш помітних кримськотатарських політиків.

Весь останній рік на підприємствах Іслямова проходять постійні перевірки: за його власними словами, банк залишають вкладники, а з Квінгруп пішов найбільший партнер.

“Мені плювати на бізнес! Абсолютно!" — емоційно каже бізнесмен, сидячи в скромному київському офісі, де зараз влаштувався телеканал АТR. Про його батьківщину тут нагадують хіба що кримськотатарські прапори, що висять перед входом. Втім, перед початком бесіди, як зазвичай у будинках кримських татар, НВ подають каву.

— Чому про торгову блокаду Криму заговорили саме кримські татари і тільки зараз?

— Це найменше, що могла б зробити Україна для позначення своєї позиції щодо окупації Криму. Минуло півтора року, а рішучих дій немає, більше того, тиск на кримських татар в Криму тільки посилюється, люди незаконно потрапляють до в'язниць, гинуть від рук невідомих. Тому Меджлісу так важливо зацементувати Україну у боротьбі за Крим, об'єднати звичайних людей, щоб українській владі довелося зайнятися цим питанням.

Дуже багатьом чиновникам ми незручні, тому що у них є бізнес-інтереси — постачання контрабанди в Росію через Крим. Півострів адже не митна зона, і через нього везуть все, що завгодно, не розмитнюючи. Цим користуються і з того боку, і з нашого. А у Росії додаткова вигода ще й у тому, що така контрабанда розбещує українських політиків. Росія чіпляє їх на грошовий гачок, і вони вже починають думати: а навіщо Крим повертати?

— Хто ці політики? І про які бізнеси мова?

— Зараз передчасно це озвучувати. Але це політики дуже високого рівня.

Тому, що Кримом зараз не особливо займаються на найвищому рівні, є і офіційне виправдання: мовляв, таким чином, ми виграємо час. Ми нічого не виграємо, ми програємо півострів Росії. І якщо так буде тривати й далі, рано чи пізно нам доведеться визнати: ми його вже ніколи не повернемо.

— Ваш бізнес перевезень, як і раніше працює в Криму?

— Працює. Мені плювати на нього зовсім. Ніяких страждань з приводу цього бізнесу в мене немає. Якщо б мене це турбувало, я б там перебував. Я готовий від нього відмовитися, але доведеться звільнити тисячу осіб. Мене тільки це стримує. Там зараз працює мій батько, і я не можу йому сказати — вижени тисячу осіб. Радує тільки, що цей бізнес — перевезення — ніяк не пов'язаний з владою.

Мене не цікавить бізнес ні в Криму, ні в Москві. Була дилема — зберегти бізнес і навіть його примножити, але пожертвувати телеканалом. Зі мною зустрічалися і в Україні, і за кордоном, говорили: якщо продовжиш дотримуватися цієї лінії [проукраїнське кримськотатарське мовлення у Криму], у тебе нічого не буде.

Росії в Криму потрібна була історія приниження такого рівня, щоб народ не піднявся. Зламати щось масштабне, символічне. Кримські власті відібрали будівлю у Меджлісу, щоб нібито "приструнити", але не змогли, те ж саме хотіли зробити з каналом ATR. Тому голову Меджлісу Рефата Чубарова вони просто видворили за межі півострова, а зі мною і моїми співробітниками вели бесіди. З усіма моїми партнерами говорили, навіть з клієнтами банку. Марно.

— Росія якось намагається завоювати симпатії кримських татар?

— Наші симпатії неможливо завоювати. Тому що у кримських татар на генетичному рівні залишилася пам'ять про російську анексію 1783 року [після російсько-турецької війни Крим ввели до складу Російської імперії].

Цей злочин вбито в генетичний код. Україна нас може хоч батогом по спинах шмагати, але українця ми не будемо сприймати як ворога, а росіянина, навіть якщо він нас буде годувати пряниками з ранку до ночі, ми не зможемо сприймати як друга. У нас є прислів'я: "Якщо ти маєш російського друга, знай, що за спиною у тебе має бути сокира". Тобто ти дружи з росіянином, але якщо в тебе сокири нема, то краще, щоб у тебе не було й друга. Розумієте суть прислів'я?

Або, наприклад, береза — кримські татари ніколи не садять у дворах цього дерева. Є така приказка: якщо ти садиш березу у своєму дворі, прийде росіянин і скаже, що це його батьківщина.

— Ви працювали віце-прем'єром в уряді Аксьонова у квітні 2014 року. Чому ви прийняли рішення піти на цю роботу?

— Це рішення Меджлісу. Ми повинні були захистити інтереси кримськотатарського народу. Було незрозуміло, а раптом Україна нас дійсно здала? Раптом від Криму дійсно відмовилися, а нам тут жити. Ми ж не можемо з Криму всі виїхати, ми повинні залишити тут народ. Хтось повинен вести переговори з тією владою.

І ми в таку гру зіграли з ними. У квітні мене призначили виконуючим обов'язки віце-прем'єра Криму, а вже в травні ми зрозуміли, що нам не дають 18 травня проводити [День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу, який до окупації щорічно відзначався траурними мітингами].

Ми розуміли, що вони робили і говорили: так не можна, треба ось так. Іноді "билися" з ними. Чубаров лаявся. Доходило ледь не до бійки. Ось так лаялися. Ну як по‑іншому було домагатися? У якісь моменти це спрацьовувало. Потім перестало.

— Вас звільнили з формулюванням "за політичну заангажованість". Що стало причиною?

— Я не полетів до Путіна. Ні я, ні муфтій, ні голова Меджлісу. На нас дуже сильно тиснули, щоб ми полетіли до Путіна і провели переговори.

Тоді я зрозумів, що нас обіграли. Ми не були готові до цього. Ми ж не готувалися до війни.

— Меджліс прийняв рішення про те, що протест окупантам у Криму буде носити мирний характер. Була ідея насильницького опору?

— Була. У мене. Ще до референдуму так званий глава Республіки Крим Аксьонов трощив кримськотатарські селища вночі з якоюсь своєю бандою, і я на наступний день сказав Чубарову: ми повинні щось робити. Потрібно відповісти. Тим більше що у нас є сили і засоби для того, щоб це зробити. Але у Чубарова тоді вистачило мудрості сказати: ні, ми нічого робити не будемо, тому що це провокація.

Коли почали підпалювати наші мечеті, я знову прийшов до Чубарова і сказав: ми повинні щось робити, так не можна, народ нас не зрозуміє, ми втрачаємо обличчя. Він знову сказав, що це провокація, і заборонив.

Тоді був ключовий момент, Росія запускала сценарій Косово. Повинна була початися м'ясорубка з участю кримських татар, і росіяни повинні були увійти і врятувати російське населення. Від кримських татар. Таку пожежу намагалися розпалити.

— Деякі експерти кажуть, що одним з видів опору кримських татар може бути зростання мусульманського екстремізму. Це можливо?

— Так. Це те, чого боїться Росія. Але не думаю, що зростання таких настроїв можливе. Якщо, звичайно, з боку Росії не буде посилення жорсткої політики щодо кримських татар.

— Тобто ви вважаєте, що в Криму неможливо повторити кавказький сценарій? Коли люди розуміють, що перемогти державу-загарбника у відкритій війні неможливо, і йдуть в партизани.

— Можливо. Але навіть якщо така історія трапиться, то вона не буде підтримана ні Меджлісом, ні Курултаєм. Багато загине. Треба просто дочекатися розвалу Росії. Тому що з такою політикою, яку веде Кремль, вони розваляться точно.

Радикалізуючись, ми не збережемо народ. Зараз розуміємо, що нам треба займатися Кримом, використовуючи механізми політичні і ненасильницькі. І змушувати займатися Кримом Україну. Ми відкрито говоримо про це. Хоча така позиція багатьох дратує.

.

5 питань Ленуру Іслямову:

— Ваше улюблене місто?

— Демерджі. Це невелике село в Криму, звідки родом моя сім'я.

— На чому ви пересуваєтеся по Києву?

— На таксі.

— Ваш прожитковий мінімум?

— Не рахував, але зараз веду дуже аскетичний спосіб життя.

— Що ви вважаєте своїм найбільшим досягненням в житті?

— Дітей. АТR — це теж моя дитина.

— До чого ви прагнете?

— Прагну, щоб у кримських татар була своя державність. Це не окрема держава Крим, а наша автономна республіка в складі України. Якщо зроблю це, то зможу сказати, що прожив життя не даремно.

Матеріал опублікований в НВ №34 від 18 вересня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: