7 грудня 2016, середа

У президента недостатньо політичної волі, аби оголосити хрестовий похід проти корупції. Лекція Сергія Лещенка

Сергій Лещенко розповів про Україну, інфіковану вірусом корупції та боротьбу з цією проблемою на прикладі Норвегії та Колумбії
Фото: Сергій Лещенко via Facebook

Сергій Лещенко розповів про Україну, інфіковану вірусом корупції та боротьбу з цією проблемою на прикладі Норвегії та Колумбії

Нардеп від БПП Сергій Лещенко на лекції у Києві розповів про "велику п'ятірку" законів, які дозволять Україні побороти корупцію, пояснив, яким чином на виборах у 2014 році у нову владу потрапили корупціонери зі старої системи та як передвиборний обман президента дозволив сформувати корумповану більшість у нинішньому парламенті

Корупція існує скрізь. Питання в тому, яке бажання влади у всіх країнах світу з нею боротися. Нещодавно я був в Норвегії, навіть там є своя корупція, хоча ця країна входить у топ-5 найменш корумпованих країн світу за рейтингом Transparency International. Вони кажуть, що в них був дуже гучний скандал.

У Норвегії існує мобільний оператор Теленор, відома компанія, якою володіє  держава, Уряд Норвегії. Їй належить контрольний пакет акцій, а 40% котуються на біржі. Тому в цій компанії є урядові представники в наглядовій раді й у раді директорів. Компанія Теленор, в свою чергу, володіє компанією Вымпелком, яка, зокрема, також володіє мобільними операторами в Україні (Київстар) й за кордоном. Ця компанія заплатила хабар в Узбекистані родині місцевого президента, Іслама Карімова. І коли з'ясувалась ця історія, то в парламенті Норвегії виникло питання, як так могло статися: компанія, де уряд Норвегії контролює контрольний пакет, яка в свою чергу володіє іншою компанією, заплатила хабар в Узбекистані. Чи не був директор обізнаний про це, чи не був він людиною, яка закрила очі на цю корупцію в Узбекистані. І вони почали розслідування. Це приклад корупції по-норвезьки, коли людина, яка уповноважена представляти державу Норвегія в одній компанії, виявилась втягнута в зовсім відсторонений корупційний скандал у зовсім іншій країні світу.

Коли Порошенко балотувався, в його програмі було сказано, що, ставши президентом, він проведе повне перезавантаження влади і обере новий парламент за законом про вибори з відкритими списками. Це був обман

Інший приклад. У Колумбії частина території взагалі не контролюється урядом цієї держави. Там існує гібридне управління, коли частину території контролює офіційна влада, а частину – парамілітарні групи або військові з озброєних угрупувань. Часом це просто наркокартелі, які взяли під контроль територію і не допускають туди представників офіційної влади. В інтерв'ю один з лідерів цих парамілітарних груп, Вінсенте Кастаньо Хіль, зізнався, що 35% членів конгресу Колумбії мають зв'язки з кримінальними структурами. Чому він про це сказав? Тому що вони самі платили їм гроші, вони знають, хто залучений у ці корупційні зв'язки.

Думаю, в Україні навіть більше людей у парламенті, які залучені в корупційні зв'язки. Але в нас не було прецедентів покарання за корупцію серед членів найвищого законодавчого органу. Якщо не вважати Павла Лазаренка, який був засуджений у двох країнах світу – в Швейцарії та США. Гроші – це материнське молоко політики. Саме так сказав під час свого виступу на одній з конференцій представник з Аргентини. Україна потерпає від корупції з моменту нашої незалежності.

Я переконаний, що через корупцію ми втратили частину нашої території – Крим і Донбас. Саме корупція привела до влади Януковича, корупція була головним мотивом у політиці. Саме використовуючи корупцію, вони [представники влади часів Януковича] збагачували себе, відповідно, руйнували довіру до політиків. Через корупцію почалася акція на Майдані, через неї відбулася і втеча Януковича, вторгнення російських військ на нашу територію.

Через корупцію ми не мали сильної армії, яка б могла дати відсіч. Через неї кожен з вас має в три рази менше грошей у кишені, ніж ви мали два роки тому. Бо корумпований уряд і корумпована влада Януковича посадила на посаду керівника Національного банку спочатку [Сергія] Арбузова, потім [Ігоря] Соркіна. Вони тримали штучний курс, який обвалився з величезними втратами для кожного громадянина України.

Якщо ти потрапляєш в парламент, ти вже на коні. Ті, хто не пройшли, лузери, їх розчавлять інші

Через корупцію у нас економічний занепад. Бо економічна модель, яку просували українські керівники протягом десятиліть, була кволою і олігархічною, державні ресурси розподілялися не справедливо, а в інтересах певних політичних бізнесових груп, аби мати потім гроші для інвестування в політику. А в наступному циклі, отримавши своє політичне представництво, продовжувати грабувати народ і будувати свою політичну силу.

Сьогодні ми маємо нову владу, яка виникла вже після Революції гідності, й вона продовжує бути корумпованою. Чому так сталося? В мене є декілька пояснень. Ключове – це відсутність політичної волі в чинного президента, аби оголосити хрестовий похід проти корупції. І наслідок цього – вибори до парламенту в 2014 році.

Аналізуючи все, що відбувається, зараз я можу стверджувати, що, провівши вибори в 2014 році за законом Януковича, за змішаною моделлю, коли половина обиралася за списками, а половина – за округами, ми фактично поновили цикл корупції. Ми пустили вже в нову політику корумпованих представників, повторно інфікували українську політику вірусом корупції. І сьогодні, через півтора роки після обрання до Верховної Ради, я це відчуваю. Про що говорять люди, яка їх мотивація, як вони просувають своїх людей на посади, лобіюють свої закони, яка є взагалі ціль їх перебування в політиці, як вони вступають в ті чи інші фракції в обмін на посади або преференції, займаються корупцією у всіх на очах. Все це відбувається через закон про вибори 2014 року. Його було схвалено в часи Януковича. І коли Порошенко балотувався на посаду президента, в його виборчій програмі було сказано, що, ставши президентом, він проведе повне перезавантаження влади і обере новий парламент за законом про вибори за відкритими списками. Це був обман, який дозволив сформувати корумповану більшість у нинішньому парламенті.

Чому корумпована більшість вигідна особисто президенту? Тому що мажоритарники це дуже часто місцеві бізнесмени, які будують свій бізнес в українських реаліях, так чи інакше вони порушували закон чи то в податковій галузі, чи то в галузі закупівель. Бізнесмен, потрапивши в політику, стає надзвичайно чутливим до генпрокурора. Тому президент Порошенко дуже чітко усвідомлював: якщо ти маєш свого кишенькового генпрокурора, використовуючи його, як інструмент, завжди можеш сформувати більшість в парламенті через вразливість і слабкість мажоритарників. Він отримав більшість імені самого себе в парламенті, але дозволив корупції знову потрапити в українську політику.

На сьогодні ми вже опинилися в ситуації, коли треба не просто боротися з корупцією на рівні інституцій, а створювати справжнє полювання

На сьогодні ми вже опинилися в ситуації, коли треба не просто боротися з корупцією на рівні інституцій, а створювати справжнє полювання на корупціонерів у ВР. Головний їх імунітет – сама конструкція, яка сформована на сьогодні у Верховній Раді. Фактично, це взаємовигідні відносини, коли президент використовує їх слабкість для формування коаліції, використовуючи інструмент прокуратури. А вони, розуміючи, що без них нічого не буде, ставлять вимогами своєї політичної лояльності корупційні оборудки, корупційні схеми, призначення. Це повний цикл обертання корупції в українській політиці на сьогодні.

Чому я згадую про президента? Тому що  саме президент пропонує кандидатуру генпрокурора, за Конституцією це його легітимні повноваження, але не тільки тому. Тому що в суспільній думці, згідно з опитуваннями, які можна відкрити і переконатися на власні очі, 60% населення України вважає, що саме президент відповідальний за боротьбу з корупцією. Тобто суспільство розглядає його, як людину, яка буде з цією корупцією боротися. І відсутність прогресу в боротьбі з корупцією лягає прямим чином як його відповідальність, що веде до втрати політичної довіри. На сьогодні ми маємо таке: красти мало – це злочин, красти середньо – це бізнес, красти багато – це політика. Я не знаю автора.

Для того, щоб розірвати цей взаємозв'язок, цю інфіковану спіраль корупції і політики, ми спробували почати системну боротьбу з нею на рівні законодавчих органів. В першу чергу, йдеться про пакет законів, який був схвалений нинішнім парламентом попри весь негатив, попри відсутність політичної волі, але завдяки підтримці цілої коаліції людей та інституцій. Я називаю це великою п'ятіркою законів, які дозволяють боротися з корупцією на інституційному рівні.

Перший – закон про Національне антикорупційне бюро. Цей закон був схвалений протягом нашого скликання, він дозволив запустити головний орган по боротьбі з корупцією і був максимально покликаний не допустити повторного зараження антикорупційного органу корупційними  елементами. Саме тому формування НАБ зайняло цілий рік.

Спочатку були змагання за формування номінаційної комісії, тобто членів журі, які відбиратимуть голову. Зрештою, сформувалося журі. Потім були вже змагання за посаду керівника НАБУ, було подано понад 180 запитів. Незалежна комісія відібрала двох кандидатів, пана Сірка та пана Ситника, і президент Порошенко зробив вибір на користь Ситника. Очоливши НАБу, він почав прозорий конкурс з набору детективів. На сьогодні їх набрали майже сотню. Це ті, які сиділи і чекали, поки буде відібрано спеціального антикорупційного прокурора. Це так само зайняло декілька місяців.

Другий закон з пакету великої п'ятірки – про відкриття реєстрів. Сьогодні українські журналісти-розслідувачі в унікальному становищі. Коли я працював журналістом два роки тому, міг лише мріяти про те, аби мати змогу відкрити державний реєстр. Аби безкоштовно, офіційно отримати інформацію про засновників підприємства, про кінцевих бенефіціарів, власників нерухомості, майна, землі й навіть про автомобілі, якими володіють українські громадяни. На сьогодні вся ця інформація відкрита. Таким чином ми посилюємо один з ключових інститутів боротьби з корупцією – це журналістів-розслідувачів. І уже є чимало фактів, коли викривалася або не задекларована нерухомість посадових осіб, або їх фінансові зобов'язання. Проте, це не тягне за собою резонансних покарань, адже досі не працює третій інститут – Національне агентство запобігання корупції, а також – система електронного декларування. Коли воно запрацює, всі ці викриття матимуть серйозніші наслідки, оскільки це вже буде порушенням Кримінального кодексу.


Фото: Сергій Лещенко via Facebook

Полювати на корупціонерів потрібно прямо у  ВР, вважає Лещенко. Фото: Сергій Лещенко via Facebook


Отже, третя складова – створення ефективної системи електронного декларування активів українських посадових осіб. Ви бачили, який був величезний супротив цьому? Спочатку закону про бюджет, який ми приймали о 5 ранку наприкінці минулого року. Було зупинено процес електронного декларування на цілий рік. Його відклали тільки тому, що для депутатів, які за це голосували, це матиме серйозні наслідки. Потім піднявся галас, Європейська комісія сказала, що без цього закону вони не запровадять безвізовий режим. І на трибуну парламенту вийшов депутат на прізвище Денисенко, (я його називаю посильним або підручним Банкової, який виконує дрібні доручення, вносить законопроекти Адміністрації президента за своїми підписом). Він вніс закон про електронне декларування, щось прочитав, пробубонів собі під ніс, а парламент, не розуміючи, за що, дружно проголосував. Це був закон, яким фактично каструвалася система електронних декларацій. Звідти прибиралася будь-яка кримінальна відповідальність, суттєво обмежувалося коло осіб, які мають декларувати свої активи, підвищувався поріг електронного декларування. Закон втрачав свій сенс. Тут знову Європейська комісія про себе нагадала.

Тоді на Банковій була справжня істерика. Делегація Верховної Ради поїхала до Брюсселю. Депутати, керівники комітетів, фракції і керівництво парламенту їм прямим текстом сказали, що цей закон має бути переглянутий. Була створена робоча група, фінальну версію закону було схвалено минулого місяця, завершено формування Національного агентства запобігання корупції. І тепер вони мають завершити процес узгодження форми електронної декларації. Вони узгодять, а ми отримаємо доступи до спеціального веб-сайту. В парламенті вже просять подавати дані про електронні ключі, щоб заповнити цю декларацію, і всі українські найвищі посадові особи будуть змушені заповнити цю систему електронного декларування, вказати всі свої активи, видатки. Після цього, якщо хтось надаватиме неправдиві відомості або приховуватиме щось в особливо великих розмірах, за це буде кримінальна відповідальність.

 Красти мало – це злочин, красти середньо – це бізнес, красти багато – це політика

Четвертий антикорупційних захід, який був застосований цим парламентом – це перетворення державного оглядового телебачення на суспільний мовник. Олігархи є впливовими не тільки тому, що в них є своя армія озброєних охоронців або тітушок, що в них є кишенькові депутати, а також тому, що в них є телеканали. Використовуючи телеканали як канали комунікації, вони або знищують одних політиків, або підіймають рейтинг іншим. Ми мали вже декілька випадків, навіть на останніх виборах, коли, використовуючи телевізійні маніпуляції, деякі політики набирали рейтинг, а деякі – втрачали. Наприклад, партія Громадянська позиція Анатолія Гриценка не потрапила до ВР великою мірою тому, що на останньому етапі виборчої компанії проти нього пішов війною канал 1+1.

Отже, нам важливо не тільки створити незалежний мовник, тобто суспільне телебачення, а і демонополізувати вплив медіа олігархів. Тобто зробити так, аби глядач міг обирати: дивитися ангажовані новини на каналах 1+1, Інтер або ІСТV, або незаангажовані новини на суспільному мовнику. Його поява буде впливати навіть на настрої на олігархічних ангажованих каналах. Тому що буде складно: ти бачиш, що по суспільному каналу розповідається, чому фракція Відродження проголосувала за призначення прем’єра Володимира Гройсмана, а в цей час 1+1 розповідає, що вони проголосували тільки тому, що їм подобається Гройсман як чоловік або як реформатор. Цей дисбаланс інформації, невідповідність реальності й картинки, рано чи пізно призведе до того, що ті, хто подають упереджені новини, будуть змушені подавати об'єктивніші новини. Адже буде можливість порівняти реальності. Реальність на суспільному мовнику і реальність на 1+1.

І основний, п'ятий інститут боротьби з корупцією в Україні – закон про запобіганні політичній корупції, який був схвалений ВР восени минулого року і підписаний президентом. Він не просто на часі – він уже перезрів. Україна вимагала його ще 10 років тому. В 2003-му цей закон був вперше схвалений українським парламентом. За ним політичні партії України мали можливість отримувати фінансування з державного бюджету. Тобто, руйнувалася монополія олігархічних коштів на політику. Але мотивом для прийняття того закону була якась ширма або політична ілюзія в очах західних спостерігачів.

Якби партії отримали незалежне і прозоре фінансування з держбюджету ще 12-13 років тому, можливо, і Янукович не став би президентом, і Партія Регіонів не прийшла би до влади в 2012-му. Помилки, які здавалися дріб'язковими колись давно, могли в подальшому призвести до катастрофічних і драматичних наслідків в українській історії.

Отже було схвалено закон, за яким після наступних чергових виборів, партії, що подолають бар'єр у 2%, будуть мати гроші з держбюджету на свою статутну діяльність. Це фактично міняє всю логіку політичного процесу в Україні, бо до зараз він виглядає так: якщо ти потрапляєш в парламент, ти вже на коні. Ті, хто не пройшли, вони лузери, їх партії мають зникнути, їх розчавлять інші, їм треба створювати нові проекти. Коли зробили бар'єр для фінансування партій у 2%, то, фактично, створили додатковий простір для виживання партій, які не пройшли в парламент, але мають певну підтримку в суспільстві. Таким чином, ми знищуємо логіку, коли переможець отримує все, а той, хто програв, має зникнути з політичного небосхилу.

Цим законом передбачається, що фінансування будуть отримувати лише партії, які будуть повністю звітувати про свої фінанси. Вводяться суттєві обмеження на фінансування партій. Не зможуть фінансувати їх ті компанії, які беруть участь у державних тендерах. Заборонено фінансувати партії приватним компаніям, які є збитковими за офіційною звітністю. Не можна також це робити і спорідненим структурам. Не може партію фінансувати металургійний комбінат імені Ілліча, Азовсталь і Дніпроенерго, бо всі три суб'єкти належать Ахметову.

Всі європейські традиції вказують на те, що тільки ті країни, де є фінансування партій з бюджету, змогли уникнути потрапляння корупції в політику. Наприклад, у Німеччині це з бюджету існує з 60-х років минулого століття. Сьогодні є лише декілька країн в Європі, де його немає: Швейцарія, Білорусь і Мальта. Я переконаний, що в Україні, з нашими антикорупційними органами, є гарний шанс створити справді незалежну систему фінансування партій. Це дозволить партіям виживати, а потім розвиватися без залежності від олігархів.

Якби партії отримали незалежне і прозоре фінансування з держбюджету ще 13 років тому, можливо, і Янукович не став би президентом

Треба створювати прецеденти покарань корупціонерів, щоб суспільство бачило на власні очі, коли політик, який зловживає своїм повноваженням, збагачується на політиці, використовує державні ресурси з метою наповнення кишень, неодмінно потрапляє до в'язниці. Необхідно поставити на чолі Генпрокуратури людину, яка буде незалежною від примх АП. На жаль, на сьогодні цей шанс не дуже високий. Так само нам потрібно змінити закон про вибори, щоб ми позбулися системи мажоритарних округів – коли політики просто купують округи, стають депутатами, а потім захищають свої видатки, грабуючи бюджет і отримуючи преференції.

Нам необхідно заборонити телевізійну рекламу, яка є головним джерелом видатків під час виборчих компаній. На останніх виборах політичні партії витрачали близько 70-80% своїх бюджетів на ефірний час і його заповнення примітивними короткими рекламними роликами. Це приводить до дебілізації виборця, бо люди, ідучи на вибори, просто орієнтуються на п'ятисекундний сюжет, де один політик кричить, що тримає вила напоготові, а інша, з новою зачіскою, розповідає, як вона вболіває за життя простих громадян, забуваючи про свої офшорні рахунки часів Лазаренка.

Так само нам необхідно оновити склад ЦВК, яка є головним органом з підрахунку голосів. Її вразливість призводить до того, що в нас фактично виконуються політичні замовлення відносно одних політиків, як Фірсов, наприклад. Боротьба з корупцією – це безперервний процес, який не досягнув свого результату в жодній країні, але де, можливо, є динаміка і проміжний результат.

Сьогодні в політиці суттєву роль відіграють громадяни. Я це можу сказати, перебуваючи всередині парламенту, відчуваючи, як бурхливо реагують політики на підпалені шини під ВР. Зараз уже не громадяни бояться політиків, а політики часом бояться громадян. І цей страх треба експлуатувати, вимагаючи розширення простору, вільного від корупції, і створення необхідних інституцій.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: