29 червня 2016, середа

Козак-депутат Гаврилюк розповів про парламентські спокуси і власний бюджет

Козак-депутат Гаврилюк розповів про парламентські спокуси і власний бюджет
За гороховим супом і квашеною капустою козак-депутат розповідає про парламентські спокуси і власний бюджет

У січні 2014 року світ здригнувся, побачивши відеоролик, на якому в центрі Києва бійці спецназу знущаються на десятиградусном морозі над оголеною людиною. Це був активіст Майдану — житель Чернівецької області Михайло Гаврилюк.

Гордий і мужній активіст, якого зняла на камеру прес-служба внутрішніх військ, тоді перетворився на національного героя. А в жовтні 2014 року став народним депутатом від партії Народний фронт.

— Ну, привіт, друзі-товариші,— посміхається НВ Гаврилюк зразка 2016 року у фастфуді Два гуся на Хрещатику. Оселедець, заплетений у косичку, камуфляж, берці, відсутність охорони та дорогого автомобіля — депутатський статус не надто позначився на його образі.

Гаврилюк знімає куртку, і ми проходимо до зали, де прибиральниця щойно вимила підлогу.

— Обережно, не впадіть,— попереджає Гаврилюк. Бадьорим кроком він просувається вглиб, на ходу вітаючись зі знайомими, і тут же підсковзується та ледве не падає сам.

З коричневими пластиковими тацями ми просуваємося вздовж тутешніх страв. Гаврилюк вибирає гороховий суп з сухариками.

— Ви на мене чекали? — залицяється він до дівчини, котра розливає суп.

— Звісно,— в тон відповідає вона.

— Ну ось я і прийшов,— посміхається нардеп.

Він замовляє квашену капусту, свинину на грилі і томатний сік. У цьому фастфуді Гаврилюк знайомий з усіма. Біля барної стійки запитує бармена про здоров'я його матері.

— У вас тут прямо штаб,— зауважую я.

— Так, я знаю тут всіх, а всі знають мене, ще з Майдану.

Він не дозволяє мені розплатитися за обід, як це заведено в редакції НВ, яка пригощає тих, з ким обідає і в кого бере інтерв'ю. "Щоб дівчина за мене платила?" — обурюється він.

“Я їм все, що можна їсти, харчами не перебираю. А тут смачно і поряд з Верховною радою",— пояснює нардеп вибір закладу, вже сідаючи за стіл. Він говорить суржиком, і, треба визнати, виходить у нього колоритно.

— Починаймо вже їсти, годі сліпити мене,— по‑доброму козак звертається до фотографа.— Скоро на роботу [в Раді закінчується обідня перерва].

  

5 запитань Михайлові Гаврилюку:

— Ваше найбільше досягнення?
— Став народним депутатом.

— Ваш найбільший провал?
— Розлучення. Те, що не зміг створити сім'ю — один раз і на все життя.

— Чим ви пересуваєтеся містом?
— Як коли. Іноді мене може хтось підвезти. А взагалі, в нас є громадський транспорт. У Верховну раду з Боярки — на нашій волонтерській машині Kia Sorento.

— Остання книга, яка справила на вас враження?
Маруся Василя Шкляра. Він описує Майдан і війну, які були кілька сотень років тому, зараз це у нас повторюється.

— Кому б ви не подали руки?
— Путіну. Я б йому горло потиснув.

 

Над чим працюєте зараз? — цікавлюся я, коли ми нарешті приступаємо до їжі.

— Як над чим? Ухвалюємо законопроекти. Про перевибори в Кривому Розі, про армію нашу законопроект ухвалили сьогодні [інтерв'ю відбулося 26 січня]. Щоб була хороша оборона, щоб добра зброя потрапляла нашим хлопцям на передову. Було ще багато інших [законопроектів], яким голосів не вистачило.

Гаврилюк майже не торкається їжі: йому ніяково давати інтерв'ю з набитим ротом.

— Коли ви будете ставити запитання, я буду їсти,— пропонує він компромісний варіант.— Коли я відповідаю — ви їсте. Будемо мінятися.

У Гаврилюка дзвонить телефон. "112‑й канал, кличуть на ефір",— пояснює він, не відповідаючи на дзвінок. Не встигає вимовити цю фразу, як до столика підходить дівчина, представляється телевізійним редактором і теж кличе на програму. Він знехотя залишає номер.

Слава, що несподівано звалилася, Гаврилюка не обтяжує. До того ж він впевнений, що корисний і ефективний як депутат. Ще до Верховної ради він займався громадською діяльністю: разом з активістами з організації Козацька звитяга боровся з незаконною вирубкою закарпатських лісів.

— Відносив до прокуратури заяву про порушення, а вони відповідали формальною відписочкою: "Складу злочину не виявлено". А чому? А тому що, як ми знаємо, порушник приніс хабар,— докладно розповідає Гаврилюк, впоравшись з гороховим супом.

Народному депутатові відповісти "відписочкою" складніше. До того ж Гаврилюк не соромиться здійснювати особисті візити до міністрів. "Якщо немає відповіді, я нагадую про себе знову і знову",— ділиться козак тактикою боротьби.

Втім, іноді йому не дають спокою сумніви, а чи варто було міняти тихе, спокійне життя на публічне. "Буває, стукаєшся-стукаєшся, а тобі не відчиняють, і тоді думаєш: навіщо мені всі ці проблеми, куди я вліз?" — відверто каже він.

Гаврилюк зізнається, що релігійний і слідує християнським заповідям. Тому давно пробачив силовиків, які катували його на Майдані, і ті замість належних їм від трьох до восьми років в'язниці отримали умовний термін.

"Прощати треба, так сказано в писанні",— резонно каже нардеп.

Також він прощає односельців, які за його відсутності розкрадають хату. “Скоро там нічого не залишиться, і мені взагалі не потрібно буде ні за що переживати,— посміхається він.— Якщо беруть, значить, їм потрібніше".

— А принцип "підстав ліву щоку, якщо вдарили по правій" застосований у політиці? Скажімо, у відносинах України і Росії? — запитую я.

— Один священик сказав: якщо ворог йде знищувати твою віру та сім'ю, значить, ти повинен встати і йти захищати їх зі зброєю в руках.

  


ТАКАЯ РАБОТА: В октябре 2014-го Михаил Гаврилюк, активист Майдана, а в прошлом — строитель, стал парламентарием от Народного фронта
ТАКА РОБОТА: В жовтні 2014-го Михайло Гаврилюк, активіст Майдану, а в минулому — будівельник, став парламентарієм від Народного фронту


 

Гаврилюк так і зробив. Після перемоги Майдану він вирушив на фронт, воював у складі добровольчого батальйону Золоті ворота. Тоді про депутатство він навіть не замислювався.

— Коли я був на Майдані, мені навіть у страшному сні це не могло приснитися. Я вважав, що туди потрапляють лише обрані, ті, на кого Бог поклав руку.

Бог поклав руку на Гаврилюка з подачі волонтерів Юрія Бірюкова і Віктора Романюка, які приїхали в АТО вмовляти козака балотуватися.

І вмовили.

— Вони сказали, що потрібно воювати з внутрішнім ворогом, тому що з зовнішнім кожен може.

Втім, Гаврилюка кликали не тільки в Народний фронт: багато навколомайданних політиків запрошували відомого активіста до своїх політсил, щоб він потім їздив з ними Україною і розповідав про їхню роль у революції. "Пропонували стільки грошей, що вистачило б мені, моїм дітям і, напевно, навіть онукам",— згадує Гаврилюк, однак імен політиків не називає.

Він зізнається, що роль весільного генерала йому не до вподоби, і досі побоюється, що потрапить у таку ситуацію. Так, на Майдані він багато фотографувався з усіма, хто про це просив, а тепер йому розповідають історію про те, що якийсь чоловік, демонструючи фото з Гаврилюком, просить грошей нібито на лікування.

Також і деякі земляки, користуючись нагодою, просили Гаврилюка прилаштувати їх у Києві. “Але я ж не бізнесмен, у мене немає робочих місць. Є помічники, але взяти до себе будівельника чи хлібороба, я вважаю, неправильно",— пояснює він свою позицію.

У самого Гаврилюка теж немає вищої освіти: обмежившись вісьмома класами, він пішов працювати на будівництво. Натомість, за його словами, та школа, яку він зараз проходить у Раді,— краще за будь-який університет.

Козак намагається серйозно розібратися в кожному законі, який виноситься на голосування: спочатку слухає обговорення на фракції, потім у залі — думки колег з профільного комітету. Якщо щось не розуміє, перечитує законопроект. Він зізнається, що мріє про серйозне реформування України, і шкодує, що досі якісного оновлення не відбулося.

— Ось взяти законопроект про електронне декларування доходів чиновників. Ви думаєте, у залі не набралося необхідної кількості голосів, хоча було з ранку зареєстровано 314 депутатів? Ніхто нічого не хоче міняти. Вони як сиділи на потоках, так і сидять. Зайшла нова сила. Але наша молода кров стоїть перед спокусою. Деякі їй піддаються.

— А вам пропонували гроші за голос?

— Коли ухвалювали бюджет, я знаю, що деяким депутатам давали по півмільйона доларів. До мене навіть не підходили: знають, що я, дурник, і так проголосую.

Гаврилюк пройшов у Раду по мажоритарному округу і дорожить своєю незалежністю. "Якщо вважаю, що закон потрібен для нашої держави — я його підтримую, якщо ні — ніхто мене не змусить",— говорить він.

Я передбачаю відповідь на питання про зарплату, але все одно запитую, чи вистачає грошей скромному нардепу.

— У мене зараз цілих 4,5 тис. грн. Червону-чорну ікру не їм, на одяг теж багато не витрачаю. Треба питати, чи вистачає грошей бабусям і дідусям, у яких пенсія 1,2 тис. грн.

— Вам компенсують оренду квартири? 13 тис. грн компенсації платять?

— 13 тис. грн платять тим, хто живе в готелі у Києві, а я винаймаю в Боярці [передмістя Києва] однокімнатну квартиру, де є все, аж до ложки, за 4.500 грн. Стільки мені і компенсують.

Я вимикаю диктофон, на годиннику майже 16.00, Гаврилюк вже запізнюється в Раду. Втім, він каже, що ще трохи затримається, потрібно поговорити зі "своїми козаками". Обіцяв.

 


Матеріал опубліковано в НВ №4 від 5 лютого 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10