6 грудня 2016, вівторок

Коли Україна поверне Крим і як українська армія зустріне вторгнення «північного брата», розповідає командувач ВМС

Коли Україна поверне Крим і як українська армія зустріне вторгнення «північного брата», розповідає командувач ВМС
Наталія Кравчук
Ігор Воронченко – про справжній стан речей на флоті та російські провокації у Чорному морі

Віце-адмірал Ігор Воронченко прийшов на посаду командувача Військово-Морськими силами ЗСУ на початку липня. Як військовому, йому довелось неодноразово опинятися у самому серці конфліктних ситуацій. У 2000-х, якраз коли Воронченко командував полком у Криму, на період його служби припали події навколо острова Тузла. Тоді, у 2003-му, Україна і Росія не могли поділити невеликий клаптик суходолу в Керченській протоці Азовського моря, а Росія, щоб підібратися ближче до Тузли, почала спорудження дамби.

В інтерв'ю НВ командувач флотом пояснює, чому конфлікт навколо Тузли був для України «перевіркою на міцність» і чого забракло Росії для масштабного вторгнення в 2003-му, та розповідає, що лишилося від українського флоту та на що він здатний у разі нападу РФ.

- З чого починався конфлікт навколо Тузли у 2003-му?

- Десь у жовтні РФ почала будувати дамбу. Така була там у 20-х роках минулого століття. Свого часу я з прикордонниками ходив туди на кордон — дійсно, були залишки і греблі, і паль. Потім, під час шторму, в 1920-х її змило.

Швидкість спорудження насипів була дуже високою. Машини працювали як мурахи. Ми фіксували за день по 700-800 машинорейсів, уявляєте? За день вона просувалася до сотні метрів. І так – весь жовтень, листопад.

- До яких хитрощів вдавалася Росія?

- Провокації з боку РФ були різні: починаючи від казаків, які вже тоді говорили своє «я», закінчуючи прикордонниками. Доходило до банальностей: заходили в наші води, кидали якорі, наші [прикордонники] запитували, мовляв, що ви тут робите, а вони відповідали, що зламались.

Тоді своєчасно було організовано взаємодію між силовими структурами. Насамперед, між прикордонниками і збройними силами. Було створено оперативну групу. Прикордонники дислокувалися безпосередньо на острові Тузла – там був і спецпідрозділ, і підрозділ, протягом трьох місяців побудували і прикордонну заставу. А основне угруповання, яке було б готове у разі можливих дій і відбивання провокацій, було розгорнуте на території мого полку, командиром якого я був. І ще у Феодосії в двох місцях. Там був корабель з морськими піхотинцями. У моєму полку було постійне чергування оперативної групи зі складу ВМС. Переважно там був мій полк, ще підрозділи армійської авіації.

Завдання стояло бути готовим до будь-яких підступів навколо того, що відбувалося на Тузлі та що могло відбуватися на Керченському півострові. Ми точно знали, що на тому боці готувалася сьома парашутно-десантна дивізія, проводилися командно-штабні навчання. Тобто, як по штабній лінії, так і по тактичних підрозділах. Ця напруга зберігалася буквально два з половиною місяці, до зустрічі тодішніх президентів Леоніда Кучми та Володимира Путіна, яка відбулася у Керчі.

Це була перевірка на стійкість тодішнього керівництва з відстоювання своєї незалежності та державності на той час

Безпосередньо мій полк тоді був готовий виділити реактивний дивізіон, який був націлений на Тузлу, і зведений підрозділ, оснащений всіма видами зброї та техніки, готовий до відбивання можливих атак. Але тоді все вирішилося мирно, між країнами було прийнято рішення про припинення будівництва дамби. Ми залишилися при своїх кордонах, руки вмили.

На мій погляд, це була не битва за цей шматок землі довжиною 7 км і шириною близько 400 м, це була перевірка на стійкість тодішнього керівництва з відстоювання своєї незалежності та державності на той час.

- Що вплинуло на Росію та переконало її не йти шляхом агресії?

- Серед таких факторів, можливо, неготовність військ до широкомасштабних вторгнень. Можливо, тоді вони були готові лише до локальних сутичок і дій.

У того, що сталося навколо Тузли, були передумови. Передусім, це спроби Кремлівської влади роздробити Україну. З цієї причини у нас з Росією досі не проведена демаркація – тобто, морські кордони з РФ не затверджені. Як по Чорному, так і по Азовському морю. По Азовському, оскільки це внутрішнє море, мав проходити кордон по двох точках суходолу, з'єднувати їх безпосередньо. Таким чином, більша частина Азовського моря належала б Україні. Наскільки мені відомо, цю демаркацію не провели досі.

- Хто мав це зробити?

- Ну, ось ми готові були тоді. А взагалі, є договір країн СНД.

У нас досі не проведена демаркація – тобто, морські кордони з РФ не затверджені. Як по Чорному, так і по Азовському морю

Кордони держав-колишніх республік СРСР мали бути обладнані у відповідності до карт видання 1989 року. І там чітко проходив кордон по Єнікальському каналу, включно з островом Тузла. Основний прибуток, ймовірно, приносив Єнікальський канал, який йшов на вихід у керченські порти і на вхід в Азовське море. Вся проводка суден відбувалася з української сторони. Канал був економічно вигідний Україні тим, що там проходили великовантажні судна. А всі судна ріка-море посадкою нижче 5 м могли тільки обминати Тузлу з російської сторони. Але я не вважаю, що економічна сторона була основною для цього конфлікту. Це все копійки для такої країни, як Росія.

- Тобто, тоді ми цю перевірку пройшли, виходить, а зараз – ні.

- Тоді була маса факторів, які могли впливати на тодішнє керівництво РФ. Може, не були готові до такого сценарію, як зараз.

- Зараз Тузла розглядається Росією як основний «опорний пункт» для будівництва мосту через Керченську протоку. Як по-вашому, там достатньо можливостей для цього?

- Я, звісно, не геодезист, але те, що чув, це що розглядалося три варіанти будівництва того мосту. Найвдаліший – на найвужчому місці, здається, 3800 м, трохи північніше переправи, порт Керч – порт Кавказ. Цей міст був би більш вдалий і маловитратний за ресурсами, аніж те, що вони зараз роблять.

Що стосується Тузли – на той момент, у 2003-му, коли вони збудували частину дамби, змінилася течія. Ми вивчали гідрографію і побачили, що острів змиває. Були пропозиції щодо зміцнення острова, але воно так і не відбулося – не було ресурсів.

- Що стосується анексії Криму в 2014-му, ви заявляли в пресі, що цьому можна було запобігти. Мовляв, напередодні, в 2013 році, ЗСУ проводили навчання, а отже, знали, що потрібно робити в таких випадках.

- Було мало часу, щоб прийняти рішення. Тому що вони [Росія] готувалися заздалегідь. Фактор раптовості був вирішальним.

- Можливо, потрібен був якийсь більш рішучий керівник?

- Я не можу оцінювати тодішнє керівництво. Думаю, враховувалися всі фактори ззовні. Можливо, було би як у Грузії. Зайшли, вийшли, полякали.

Дуже складно передбачити кроки Кремлівського керівництва. Бачите, що вони творять? На всіх фронтах. Те, що зараз конфлікт нібито локалізовано – це одне. Нас тримають у напрузі. Але, разом з цим, він [Путін] починає нас обтискати: Іран, Азербайджан, Туреччина, потім дійде до Молдови, Білорусь – вже практично його вотчина, а потім буде щипати ще якісь країни. Не буду казати, що його може зупинити.

- Після нещодавньої провокації на адміністративному кордоні з Кримом президент дав команду привести українські війська на прикордонних територіях у повну боєготовність. Можете це прокоментувати? Можливо, треба було віддати таку команду раніше?

- Ми й так перебуваємо в стані боєготовності. Зараз вживаються всі заходи адекватного реагування на різні провокації з боку РФ. А те, що сталося в Криму [так зване затримання українських диверсантів] – у пресі було багато варіантів. Але це була чистої води провокація. Вони [росіяни] видавали свої внутрішні розбірки за те, що їм хотілося. Що українські терористи там. Насправді, можливо, це були неузгоджені дії ФСБшників і прикордонників. Найімовірніше, що так було.

Дуже складно передбачити кроки Кремлівського керівництва. Бачите, що вони творять? На всіх фронтах

- Там же була версія, що спочатку шукали солдатів у російській формі, а потім раптом виявилося, що це все українські диверсанти.

- Так, там були оголошення, що шукають людей у військовій формі, шеврони з ромбом – такі у прикордонників РФ.

- Давайте поговоримо про флот. Розкажіть про спадщину, яка дісталася вам. Як ви оцінюєте потужність, боєготовність ВМС України?

- У спадщину мені дісталося те, що ми вивели з Криму.

Щодо корабельного складу, то практично весь він, боєздатний, залишився в Криму. Він стоїть біля стінок, окремо відведений. Наразі ж ми проводимо ремонт і модернізацію того корабельного складу, який був виведений. Це показали на недавніх навчаннях SeaBreeze-2016, де корабель проходив оцінку НАТО другого рівня у межах концепції оперативних можливостей. Сагайдачний брав участь спочатку в одних навчаннях, потім плавно перейшов у інші, з Пассекса в SeaBreeze, відпрацьовував із румунськими ВМС, і потім переходив до американців для виконання спільних завдань. Важко, але справа йде.

- Наскільки мені відомо, одне з головних питань, яке потребує вирішення сьогодні, це забезпечення самих моряків, які виїхали з Криму разом з флотом. Багатьом, наприклад, ніде жити.

- Так, цей соціальний аспект дуже важкий. Фактично, той склад, який вийшов з Криму, сьогодні живе на кораблях. Для них ми будемо споруджувати нормальне житло, аби були хороші умови проживання – перш за все, для контрактників, які складають основу корабельного складу. Те ж саме стосується новостворених компонентів флоту для зміцнення берегової складової ВМС. Є напрацювання, і ми, думаю, в найближчій перспективі побудуємо житло, прийнятне для проживання.

Фактично, той склад, який вийшов з Криму, сьогодні живе на кораблях

- Скільки таких людей? Йдеться про десятки чи сотні?

- Моряків на кораблях – близько 600 чоловік, береговиків – до тисячі. Головне, що є дух особового складу, стійкість, йдуть на контракт, навчаються, проходять бойове злагодження, беруть участь в АТО. Ось два батальйони морської піхоти зараз там, ще два – готуються.

- Багато хто критикував ваше призначення на посаду командувача флотом. Мовляв, танкіста поставили командувати моряками.

- Раніше моряками і артилерист командував.

- Вам не важко було змінити сферу діяльності?

Я знаю цей колектив, ми з ними працювали з 2004 року. Що флотський колектив, що береговий – вони мені рідні, ми з ними знайомі, я всіх їх добре знаю і розумію. Я хочу, аби ми залишалися такою ж сім’єю, працювали над підвищенням боєздатності та розвитком Військово-Морських сил.

- Після скандалів у ЗМІ вашого попередника Сергія Гайдука, звільнили, але залишилися його заступники, яких критикують за те ж саме - за тісні зв'язки з Росією, наприклад.

- Його не звільнили. Його зарахували у розпорядження Міністра Оборони України. Є плани щодо його подальшої служби, і я думаю, що Міністр Оборони прийме правильне рішення в цьому контексті.

- А як щодо до його заступників?

- У мене є досвід у кадровій службі, через мене пройшло дуже багато офіцерів ЗСУ. Я не роблю висновки про людину, спираючись на слова інших людей чи ЗМІ. Прийшовши до флоту, я випробую персонально кожного офіцера. І за результатами випробування роблю висновки. Здатний він будувати у моїй команді флот чи ні, відповідає людина тим вимогам, які перед нами стоять, або не відповідає. Вже є ті, хто не пройшов цих випробувань. У нас є ціль, яким повинен бути флот через чотири роки – для цього потрібна гарна команда. І я її готую.

- Який відсоток українського флоту залишився в Криму?

- Дві третини залишилося там, одна – вийшла [з Криму].

- Тобто більшу частину ми втратили...

- Ми були без строкової служби. Всі – контрактники, зазвичай, вони набиралися з Криму. Мало хто з прилеглих областей. Миколаївська, Херсонська, Запорізька. Але основою були кримчани. Я пам'ятаю, як до мене вже на заблокований КПП приходили матері й плакали: «Відпустіть наших солдатів». Присягу приймав? Усе, вперед.

Офіцери враз забули про присягу, а згадали про квартиру, яку давала Україна

У багатьох було нерозуміння того, що відбувається. Ще один момент – те, що офіцери враз забули про присягу, а згадали про квартиру, яку давала Україна. Наразі я піднімаю питання про позбавлення військових звань та нагород для адміралів, для тих, хто залишився в Криму. Потрібно це починати.

- Чим такі люди можуть нашкодити Україні після того, як перебігли на російський бік?

- Наскільки мені відомо, більшість офіцерського командування, яка залишилася там, вже звільнена. Нашкодити нам вони вже нічим не можуть. Вони вже нашкодили – тільки собі й своїм сім'ям, своїм нащадкам. Правда – на нашому боці. Крим буде нашим. Ми туди повернемося. І як будуть жити діти офіцерів, які тоді прийняли рішення залишитися на анексованій території – лише питання часу. Але це питання постане.

- Ви кажете, Крим повернеться. Коли?

- Можливо, у 2017-му. Тоді, коли похитнеться крихка рівновага Російської Федерації. А вона скоро похитнеться.

- Чи достатньо зараз кадрів для ВМС серед молоді? Є ким замінити старий склад у разі, якщо ви все-таки звільните когось?

- У країні війна. І ми не маємо права розкидатися кадрами, ані старими, ані молодими. Всіх охочих, навіть тих, хто був звільнений, переглядати і ставити до лав. Таких охочих багато. У мене зараз в теці лежать документи на майбутній призов. Не скажу кількість, але дуже багато людей.

 Правда – на нашому боці. Крим буде нашим. Ми туди повернемося

- Чи можна очікувати якихось провокацій в Одесі? Ширилися чутки, що не можна виключати вторгнення з моря.

- Від них можна чекати всього, що завгодно. За навчаннями SeaBreeze, які відбувалися в липні, спостерігало чотири розвідувальні кораблі. У останній день навчань я особисто здійснював обліт і натрапив на два розвідкораблі Чорноморського флоту РФ. Вони не дрімають, постійно змушують триматися в тонусі. В свою чергу, і ми їх тримаємо в тонусі.

На мій погляд, найбільше потрібно боятися внутрішнього підґрунтя, розпалювання всіх цих сепаратистських настроїв на внутрішньому рівні. Я зараз кажу про Бессарабію. У Одесі, наприклад, ще тримаються такі настрої.

- І багато таких випадків?

Я не можу розповісти все. Але скажу, що всі наявні підступи, успішно присікаються. Наші спецслужби працюють добре. Наприклад, був випадок у травні – тоді провели доволі хорошу спецоперацію. Поки ситуація під контролем.

- Якщо Росія все-таки вирішиться на більш різкий крок щодо України, ми можемо цьому протистояти?

- Ми готові відповісти. Знайдемо ресурси, варіанти для протидії всім цим підлим діям з боку нашого колишнього «північного брата». 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: