22 жовтня 2017, неділя

Кельнський Новий рік. Як Німеччина постала беззахисною перед своїми гостями

коментувати
Привокзальна площа в Кельні стала ареною масового злочину

Привокзальна площа в Кельні стала ареною масового злочину

Організовані напади мігрантів на жінок вилилися в Німеччині у нові суперечки про політику масового приймання біженців

Мешканці невеликих міст землі Північний Рейн – Вестфалія, які приїжджали 31 грудня в найбільше місто регіону – Кельн – для традиційного вуличного святкування Нового року, відразу за дверима вокзалу зіштовхувалися з винятково незвичним і неприємним прийомом.

Біля виходу з центральної залізничної станції юрмилися сотні чоловіків, вихідців з Близького Сходу та Північної Африки. Розбившись на групи 10-20 осіб, вони влаштували справжнє полювання на дівчаток, дівчат і жінок, котрі прибували потягами.

Своїх жертв східні чоловіки оточували щільним кільцем, після чого починалася екзекуція: спочатку в німкень відбирали сумочки, коштовності й мобільні телефони, після чого здирали з них одяг, зокрема спідню білизну, та безсоромно лапали всім натовпом. Відчайдушні, але марні вигуки про допомогу лише веселили та розбурхували нападників. Деяких своїх жертв вони намагалися тут-таки – на площі – схилити до орального сексу. Проти сотень молодиків поліція геть нічого зробити не могла. Ба більше, нападу зазнала навіть одна жінка – поліцейський волонтер.

На привокзальній площі, яка поступово перетікає в площу біля знаменитого Кельнського собору, творився хаос: ті, кому набридло домагатися жінок, запускали феєрверки власне у собор, а також у натовп городян перед ним. З огляду на відео з місця подій, панувала атмосфера агресивних веселощів: організатори всього цього дійства на кілька годин справді захопили центр міста, творячи там усе, що заманеться.

Попередні підсумки Нового року в Кельні такі: близько сотні жінок написали заяви про пограбування, напади й агресивні домагання до поліції. Одна постраждала заявила про зґвалтування. При цьому місцеві правоохоронні органи закликали нести заяви всіх постраждалих: вони вважають, що нападів могло бути більше, але не всі хочуть знову переживати все це – навіть і в спогадах. Чимало жертв злочинців були змушені звернутися до медиків через серйозні синці на грудях і сідницях, а також через пережитий психологічний шок.

Але головним неприємним наслідком для суспільства стали навіть не масові злочини (вони, на жаль, трапляються скрізь), а реакція влади та преси на події в Кельні. Чотири дні після Нового року про подію повідомляли лише невеликі місцеві ЗМІ, а міська, земельна та федеральна влада вдавала, що нічого особливого не сталося. Після десятків злочинів було затримано п'ять осіб, трьох з яких майже відразу відпустили.

Простий чесний опис новорічної ночі в Кельні для нинішньої Німеччини – це справа ризикована. Якби хтось один взявся повідомити, що натовп із тисячі іммігрантів організовано влаштував справжній терор німкеням, тоді б людина (або організація), яка про це повідомила, одразу, вмить, була би звинувачена у ксенофобії, нетерпимості, розпалюванні ненависті та причетності до правих радикалів. А це, своєю чергою, – майже автоматичний кінець кар'єри та репутації.

Ситуація змінилася тільки завдяки очевидцям і соціальним мережам, куди ця історія потрапила і зажила власним життям, набуваючи все більш диких подробиць, іноді – вигаданих. За кілька днів «Кельнський Новий рік», а також мовчання преси та влади стали однією з найбільш обговорюваних тем у німецьких блогах, тому робити вигляд, що «все нормально», більше було неможливо.

На роль людини, яка дозволить вийти історії на загальнонаціональний рівень, якнайліпше годилася бургомістр Кельна Генрієтта Рекер. По-перше, її як голови місцевої влади ці події безпосередньо стосуються. По-друге, бургомістр широко відома всій Німеччині своєю лівою, проіммигрантською позицією: вона була серед тих, хто закликав німців не боятися біженців і приймати їх із широко розгорнутими обіймами. Важливо й те, що за свої переконання вона ледь не заплатила життям: восени на неї з ножем накинувся ультраправий екстреміст, завдавши їй кілька поранень. Ніхто не зважився б звинуватити Рекер у ксенофобії та розпалювання ненависті.

Але вона все одно діяла вкрай акуратно, уникаючи ідентифікації нападників у Кельні за національністю, громадянством або релігією. Через чотири дні після Нового року мер скликала екстрену(!) нараду з керівництвом поліції, на якій зажадала проведення ретельного розслідування і покарання всіх винних. Щойно відмашку від Рекер було отримано, до висвітлення історії долучилися загальнонаціональні ЗМІ, поліцейські начальники, земельна та федеральна влада, включно з канцлером Ангелою Меркель.

Усі вони дружно засудили кельнських злочинців і одностайно повторили слова Рекер про розслідування та покарання. Але на німе запитання суспільства про те, як так сталося, що чотири дні історію намагалися замести під килим, виразна відповідь так і не пролунала. Бо відповіді, очевидно, не сподобалися б нікому.

Рекер, Меркель та їхні політичні союзники вклали майже весь свій політичний капітал в обіцянку «нового старту» для Німеччини, безпосередньо пов'язаного з прибуттям мільйона біженців. Суть їхньої позиції приблизно така: населення країни, яке старіє, потребує все нових робочих рук. Тому наплив біженців – це не стільки проблема, скільки шанс на економічний ривок і моральне зростання суспільства, його загальної толерантності, солідарності та здатності до співчуття. Попри все глибшу критику з боку правих, Меркель, Рекер і подібні їм політики продовжують гнути свою лінію, оскільки визнання її провалу завдало б нищівного удару в їхні кар'єри.

І в цій ситуації «новий старт» склався не зовсім таким, як про нього мріяли. Замість економічного зростання та інтеграції – масові напади на жінок, пограбування та зґвалтування. У процесі розгляду кельнської історії з'ясувалося, що вона була не поодинока: щось подібне на Новий рік відбувалося в Гамбурзі, Штутгарті та в інших менших містах. Ба більше – в суспільстві зростає підозра, що влада заради збереження стабільності свідомо прикрашає статистику щодо злочинів, скоєних мігрантами. Особливо це стосується злочинів сексуального чину. Випадки агресивного домагання часом навіть не реєструються.

Два приклади: у Баден-Вюртемберзі щонайменше одній лікарні довелося найняти охорону, щоб захищати жінок – лікарів і медсестер від надокучливих залицянь з боку пацієнтів-біженців. У Баварії один з нічних клубів просто зачинив двері для відвідувачів з Близького Сходу після зливи скарг на них від відвідувачок-німкень. У поліції ці та подібні їм випадки навіть не кваліфікуються як злочини, інакше офіційна статистика здавалася б зовсім моторошною.

Навіть більше, у місцевій пресі вже з'являлися повідомлення про те, що зґвалтування дітей біженців, вчинені такими само «шукачами притулку», іноді навіть не потрапляють до статистики.

За даними Reuters, німецька профспілка поліцейських спільно з організаціями із захисту прав жінок спільно звинуватили владу країни у спробах приховати справжній розмах лиха. При цьому автори звернення прямо вказали на те, що політичне керівництво чимдуж намагається підтримати у громадян ілюзію безпеки, щоб не викликати негативних почуттів до біженців.

Центральні ЗМІ, побоюючись звинувачень у ксенофобії, також неохоче розповідають про такі історії, що породило в Німеччині зневажливий термін Lugenpresse (брехливі медіа). Зазвичай його використовують щодо тих ЗМІ, які з благих міркувань політкоректності щось недоговорюють або прикрашають. Історія в Кельні у якомусь сенсі відкрила гнійник, який влада та Lugenpresse довго і старанно припудрювали й маскували. Неприваблива правда, що  потрапила назовні, спричинила перший у країні великий скандал, пов'язаний із мігрантами та їхніми проблемами. Багатьом стало ясно, що замовчувати події вже просто неможливо: неприємності самотужки нікуди не подінуться, з ними доведеться боротися, причому досить жорстко. Бачачи колосальний запит на правду з боку суспільства, поліція та ЗМІ не «маринуватимуть» потенційний «другий Кельн» чотири дні – історія стане загальновідомою моментально.

Це ставить Ангелу Меркель та її соратників перед неприємним вибором. По-перше, вони можуть і далі справляти вигляд, що нічого особливого не відбувається, що Кельн – це «поодинокий випадок». Така політика на час відсуне масштабну кризу, але одночасно вона підігріватиме теорії змови («влада все приховує!!!») і, як наслідок, популярність ультраправих партій і рухів.

По-друге, уряд Німеччини може відкрито визнати, що безконтрольний прийом біженців і мігрантів призвів до істотних проблем, про які раніше не подумали. А виголошене гасло Меркель «Ми впораємося!» зараз належить, мабуть, до області благих побажань, а не до об'єктивної реальності. Це, однак, стане прямим визнанням поразки і майже неминуче призведе до зміни влади в країні.

Зараз у Берліні ухвалено якесь проміжне рішення: з одного боку, буде посилено боротьбу зі злочинністю в лавах іммігрантів, з іншого – стратегічна лінія на їх прийом оголошена правильною. Це, ймовірно, могло б допомогти, якби біженців було кілька десятків тисяч. Але серед мільйона прибулих тільки 2015 року, як і в будь-якій великій групі людей, обов'язково віднайдуться свої негідники, тому повторення «кельнського Нового року» в тій або іншій формі та пропорції – це лише питання часу.

До речі, в самому Кельні влада вирішила відповісти на масові напади на жінок «Маршем миру». Мабуть, розраховують на те, що нападникам стане соромно, і вони виправляться. Успіхів!

Читайте також

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: