26 березня 2017, неділя

Як Україна ризикує втратити $2,6 млрд і кому це потрібно, розповідає нардеп Олена Сотник

Як Україна ризикує втратити $2,6 млрд і кому це потрібно, розповідає нардеп Олена Сотник
Прагнення конфіскувати мільярди оточення Януковича за будь-яку ціну і швидко загрожує величезними боргами і судовими розглядами, вважає секретар Комітету з питань адаптації українського законодавства до законодавства ЄС

— Чому через закон, який пишеться для того, щоб відібрати награбоване у «Сім'ї», в парламенті раптом спалахнула війна?

— Для пояснення ситуації потрібно повернутися на крок назад. Текст закону, проголосований у першому читанні, був доопрацьований всього протягом години до голосування (мною, Сергієм Соболєвим та головним юристом ВРУ Михайлом Теплюк), для того, щоб хоча б частково привести його у відповідність з вимогами конституції. І основною умовою винесення його на друге читання було доопрацювання законопроекту на основі повного політичного консенсусу за участю європейських експертів. Це можна легко перевірити, відкривши стенограму засідання того дня.

Тим більше, що до сьогоднішнього дня парламент отримав розгромний висновок на проект від експертів Ради Європи, ОБСЄ і чітку позицію представництва Євросоюзу в Україні, що цей закон суперечить європейським стандартам. У своїй антикорупційній експертизі Центр політико-правових реформ поставив найвищий бал корупціногенності.

Замість цього, один з авторів законопроекту Іван Винник [співавтори законопроекту – Юрій Береза, Іван Винник, Сергій Пашинський, Андрій Тетерук, Артур Герасимов, Тетяна Чорновіл] поданими поправками фактично повертає закон у спірний стан, який був до першого читання. Тобто ту редакцію, яку фракції узгодили прийняти в першому читанні, знову відкочують в первісний стан. Там залишаються всі вузькі місця, що суперечать практиці Європейського суду, і, в першу чергу, принцип доказу особою своєї невинності, конфіскація до винесення вироку, а значить без доведення провини, порушення прав добросовісного набувача.

Прокуратура по суті може спочивати на лаврах: їй не можна збирати доказів вини, а просто написати абстрактні обґрунтування, і будь-яка третя особа, яку можна хоч якось зв'язати з чиновником, які підозрюються в корупції, повинна буде доводити, звідки у нього цінності: від грошових коштів до яких завгодно цінних паперів.

Ми заплатимо двічі. Це може обернутися країні не $1,3 млрд існуючого боргу, а всіма $2,6 млрд

Фактично у прокуратури з'явиться інструмент (як мінімум на найближчі два роки – такий прописаний термін дії закону) у рамках кримінальних проваджень пов'язувати успішно діючі підприємства і чиновників, виносити останнім підозру і ставити питання про конфіскацію у юридичної особи як грошових коштів на рахунках, так і цінних паперів, включаючи акції інших компаній.

Тепер подивимося на реалії. Винести підозру для правоохоронних органів не складає труднощів – за помилку немає відповідальності, як і за зняття підозри в майбутньому. Якщо закон не буде містити зобов'язання доказу прокуратурою незаконності придбання юридичними або фізичними особами активів, то, по суті, змова прокуратури і судів може призвести до «витискання» будь-якого підприємства через його засновників або активи. Тут на приході в Україну інвестора відразу можна поставити хрест, а, отже, на зростанні економіки та нових робочих місцях. Недовіра до правоохоронної та судової системи, помножена на інструмент широкої конфіскації у третіх осіб – це мінус сотні балів на привабливості країни.

До речі, саме цінні папери важливий момент у цьому законі. Одна з основних цілей «конфіскації» – це цінні папери на $1,3 млрд, які зараз арештовані. Це так звані «євробонди», українські боргові зобов'язання, але випущені іноземною юрособою.

— Чиї конкретно це зобов'язання?

— За даними Генпрокуратури (у них немає прямих доказів, але є дані фінансових розвідок), ці боргові зобов'язання якимось чином пов'язані з [екс-главою НБУ Сергієм] Арбузовим. Мабуть прокуратура не хоче займати себе тривалими судовими процесами і їй потрібен цей закон, щоб оперативно ці активи конфіскувати.

Добре, якби в законі було прописано, що активи конфіскуються, а не стягуються, – це велика різниця з юридичної точки зору. Конфісковані цінні папери, наприклад, згідно з прямою нормою закону, йдуть відразу ж на погашення державного боргу. Якщо ж папери стягуються в дохід держави, то немає ніякого прямого зобов'язання відразу ж відправляти їх на погашення державного боргу. Цінні папери можна продати, причому з будь-яким дисконтом, тому що ніде в запропонованому законопроекті це не врегульовано. Наприклад, можна $1,3 млрд боргів України продати за 20% їх вартості. Мотивуючи тим, що країна фактично дефолт, і будь-які гроші потрібні. І продадуть їх, наприклад, за $100-200 млн.

— І хтось на цьому заробить?

— Звичайно. Їх продають, бюджет отримує ці гроші – наприклад, $100-200 млн. Нам підносять це як «перемогу», А реальна вартість цих євробондів не менше 90% від номіналу. І вся ця різниця – умовно кажучи, до 50% реальної вартості паперів – осяде у кого-то в кишенях. Бо потім на ринку їх можна продати ближче до погашення реально десь за 95% номіналу або пред'явити за 100% до погашення.

Плюс до цього покупцю боргових зобов'язань, коли прийде термін їх погашення (по-моєму, частина погашення наступить вже цього року, а наступна приблизно через 1,5 року), Україна як держава все одно заплатить $1,3, тому що це її борги. Тобто державний бюджет, наприклад, зараз отримає $100 або 200 млн від продажу, але пізніше все одно $1,3 млрд заплатимо.

— Тобто, борг все одно залишиться на державі.

— Так. Ми його рано чи пізно погасимо, а хтось на цьому заробить дуже великі гроші, як мінімум двічі. Щоб цього уникнути, я внесла відповідну поправку в проект – негайне зарахування боргових паперів у рахунок погашення державного боргу. Подивимося, як вона буде сприйнята авторами.

Але найбільший ризик пов'язаний з тим, що цей закон не відповідає практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

— Прийняті щодо нього рішення можна оскаржити?

— Якщо, наприклад, Арбузов (як передбачає ГПУ) або компанія, на яку зараз записані ці папери, піде в суд і оскаржить рішення української влади про «спец конфіскацію», як оскаржував рішення проти себе [екс-заступник глави АП Андрій] Портнов, і ми не зможемо відстояти свої інтереси, то держава Україна зобов'язана буде відшкодувати збиток на всю суму вилученого майна.

— Та судові витрати.

— Витрати, компенсації, в повному обсязі вартість цих цінних паперів. Тобто ми заплатимо двічі. Це може обернутися країні не $1,3 млрд існуючого боргу, а всіма $2,6 млрд – ті $1,3 млрд, які доведеться платити новому власнику, коли підійде термін погашення, і $1,3 млрд у разі негативного рішення Європейського суду, як компенсація. А в плюсі всього можливі $100-200 млн від продажу паперів.

Чому вони не йдуть через закон про спецконфіскацію, який ми вже прийняли? Тому що він передбачає, що корупційні гроші йдуть відразу ж до бюджету, зараховуються на казначейські рахунки, а цінні папери зараховуються у рахунок погашення держборгу, на цьому можна заробити. По-друге, не потрібно винесення вироку і процедура не вимагає ніяких зусиль від прокуратури – тягар доказу лежить на третій особі або підозрюваному. Можна в суд йти, навіть не маючи доказів. Ну, а про наші суди та перспективи захисту там прав добросовісного власника мені вам розповідати не потрібно.


Так, по оценкам Елены Сотник, выглядят риски, связанные со спецконфискацией
Так, за оцінками Олени Сотник, виглядають ризики, пов'язані із спецконфіскацією


— Що ви пропонуєте?

— Перше – ми подали поправки, які передбачають, що продаж паперів можливий лише за номіналом. Тобто якщо $1,3 млрд коштують боргові папери, то тільки за $1,3 млрд їх можна продати.

Якщо ж «боргові папери» не куплять, Мінфін заморожує ці цінні папери на казначейському рахунку до моменту погашення, потім відбувається взаємозалік, і держава зменшує свій держборг на $1,3 млрд. Живих грошей з цього не отримуємо, зате $1,3 млрд боргу гарантовано списуємо. Ну, а якщо ми отримаємо якесь негативне рішення у міжнародному суді, папери у нас будуть заморожені, і, в крайньому випадку - ми їх повернемо. Принаймні, держава не отримає подвійний збиток.

— Прізвищ Януковича, Арбузова і Клименко в законопроекті не написано, і, наскільки я розумію, розбіжності ще і в тому, що закон може бути використаний не проти цих одіозних персонажів, а проти звичайних людей. Це правда?

— В законі має бути чітко записана норма, що у добросовісних набувачів не можуть за такою процедурою забрати майно. Так ми захищаємо всіх тих інвесторів, які заробили тут гроші чи законно придбали якесь майно, – якщо вони виконали всі процедури, то не зобов'язані були знати, у кого і як купують. Нехай прокуратура йде і відбирає гроші у підозрюваного або обвинуваченого. Інакше немає ніякої логіки.

Проблема з тим, що не працює прокуратура. За два роки жодного нормального процесу. Вони не хочуть нічого робити. Не знайти за два роки доказів зв'язку Януковича, Азарова, Клименка з усіма схемами – це смішно. При тому, що їм допомагають всі фінансові іноземні розвідки, Італія багато даних дала, розкрила розвіддані. Але не можна йти і порушувати права людини тільки тому, що прокуратура у нас погано працює.

І останнє. Якщо ми не отримаємо від Єврокомісії і Ради Європи схвалення цього закону, ми згодом практично однозначно отримаємо негативне рішення за позовами представників старої влади в ЄСПЛ. А це означатиме легалізацію всіх їх незаконних доходів, які ми спробуємо швидко забрати через цей закон. Ніколи більше ні в яких процесах Україна не зможе забрати ці гроші ні в Януковича, ні у Арбузова, ні у Клименка. Можна буде закрити це питання. Через неграмотний закон і сокирний підхід «забрати швидко». Через те, що комусь вистачило розуму вписати в держбюджет на 2016 рік прибутки від конфіскованого майна ще до того, як є вироки.

— Тобто ці мільярди вже пораховані як дохідна частина бюджету?

— Вже пораховані. Записані як конфісковане майно, причому незрозуміло, як оцінили його обсяг. В результаті ми отримуємо міжнародні та фінансові ризики для України, та ще й юридичні, пов'язані з тим, що Янукович і вся банда просто легалізували свої прибутки через такий формат. Дуже сподіваюся, що це не справжня мета новацій, а банальний непрофесіоналізм.

Прокуратуру загнали в дуже жорсткі умови через дурість того, хто записав, що в бюджеті повинні бути прибутки від конфіскованого майна. Їм поставили завдання: як хочете, так і забезпечте конфіскацію доходів

— Тобто ви вважаєте, що за цим всім стоїть непрофесіоналізм, а не переслідування кимось особистих інтересів?

— Перше – прокуратуру загнали в дуже жорсткі умови через дурість того, хто записав, що в бюджеті повинні бути прибутки від конфіскованого майна. Їм поставили завдання: як хочете, так і забезпечте конфіскацію доходів. Тому вони і пропонують подібні законопроекти. Плюс в прокуратурі взагалі повний непрофесіоналізм. Тобто безграмотність прокуратури помножена на умову «ви повинні конфіскувати».

Другий момент – хтось, можливо, думає: чому б під шумок на цих $1,3 млрд не заробити?

І третій момент – у нас дуже багато політиків не думають довгостроково. Уряд або деякі депутати з гаслами приходять, заробляють на них якісь політичні бали і змінюються, а потім це все доводиться комусь розсьорбувати. Зараз на цьому піаряться [нардепи Народного Фронту]. Не сперечаюся, можливо вони отримають якісь політичні дивіденди: люди побачать - щось конфіскували. А через півтора-два роки ми отримаємо вал негативних рішень європейських судів. Кому відповідати за політичний популлизм і піар? Державі і його платникам податків. Я мислю на 1-1,5 роки вперед. Я розумію, що за це країна заплатить дуже велику ціну, фінансову і політичну.

— Тобто ви все ж таки думаєте, що справа в політичних дивідендах, а не в бажанні підіграти Януковичу і Ко?

— Не думаю, що вони прямо так от мислять – допомогти Януковичу. Але думаючи в короткостроковому періоді про якусь додаткову фінансову вигоду і політичні дивіденди, вони просто не продумали наперед, що Янукович та інші одіозні особистості отримають можливість легалізації награбованих активів.

— На фоні війн, які розгорілися в парламенті через питання конфіскації майна, на вашу адресу посипалися звинувачення в тому, що це ви переслідуєте якісь особисті інтереси, пов'язані з вашим чоловіком Анатолієм Амеліним, у якого був бізнес в Донецьку, і бізнесменами, чиї інтереси ви нібито відстоюєте.

— Декларацію мого чоловіка можна подивитися з 2005 року – вона абсолютно прозора. У компанії, в якій він працював, були білі зарплати. Після, коли він був держслужбовцем – там теж все прозоро, видно і рух грошей, і як змінювалося майно. Нам приховувати нічого, на відміну від багатьох.

Що стосується його зв'язків з бізнесом Януковича. Всі ці обвинувачення не мають під собою ніякої підстави. Це як у бородатому одеському анекдоті:

— Абрам, ваша дочка повія.

— Але ж у мене син!

— Ти тепер іди на Привозі розкажи.

Комусь потрібно було мене дискредитувати – я знаю, кому, і знаю, що на це були витрачені чималі ресурси. На мене нічого не знайшли, вирішили вдарити по чоловікові, оскільки він родом з Донецька. Я розумію, що епітет «донецький» зараз в країні може бути тавром і вироком. Це неправильно і нечесно. Мій чоловік 2,5 року нев'їзний в Донецьк, тому що, ще будучи держслужбовцем, до втечі Януковича, він виступав публічно за підтримку Майдану і критикував владу. Це було дуже небезпечно. І до сьогоднішнього дня в Донецьку він персона нон грату.

Що стосується приписуваного йому зв'язку «партнер Януковича» – ніколи в житті він не був знайомий ні з ким із Януковичів, не зустрічався і не перетинався, хоча місто Донецьк не таке велике. Вся його біда і проблема в тому, що є такий приватний ЖЕК у Донецьку – «Столичний стиль», який обслуговував офісний центр Столичний, і співвласники офісів в ньому, а там близько 20 поверхів, входили засновниками в цей ЖЕК, тому що володіли коридорами та місцями загального користування, які передавали в ЖЕК. Кілька останніх поверхів в цьому офісі займали компанії сина екс-президента Олександра Януковича. Не дивно, що їх сім'я купила багато нерухомості в Донецьку і не тільки. Моєму чоловікові в цьому ЖЕК належало всього 1%, що пропорційно площі його приміщень у цьому будинку. Це до сьогоднішнього дня використовується проти нього і проти мене. Крім мого чоловіка там були і інші «партнери Януковича», власники офісів. Це рівносильно, якщо завтра в ОСББ власник однієї з квартир виявиться злочинцем, а всіх його сусідів зроблять співучасниками тільки тому, що вони живуть в одному будинку.

Мій чоловік за борги банку віддав цей офіс ще до початку війни, після фінансової кризи. Але через те, що цей ЖЕК фізично знаходиться в Донецьку, він навіть не може поїхати і вийти з нього, тому що там війна і він там персона нон грату. Але всім цим маніпулюють так само, як колись мене звинуватили в тому, що я партнер [бізнесмена Василя] Хмельницького через тк, що у мене були облігації на купівлю квартири в ЖК, який будує компанія Хмельницького. Все це маніпуляції і обман, які залишають таку пляму, що ти змушений ходити і виправдовуватися за те, до чого ти ніколи не був причетний і що за логікою є маячнею. Але нам виправдовуватися немає в чому. Як казав Черчіль, «якщо у тебе є противники - отже ти щось відстоював».

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: