8 грудня 2016, четвер

Як парафії Московського патріархату стають Київськими

ВІЙНА ЗМІНЮЄ: Священик Сергій Дмитрієв служив військовим капеланом і перейшов з Московського патріархату в Київський саме через війну та ставлення до неї церков

ВІЙНА ЗМІНЮЄ: Священик Сергій Дмитрієв служив військовим капеланом і перейшов з Московського патріархату в Київський саме через війну та ставлення до неї церков

Війна і зростання патріотичних настроїв призвели до того, що за два роки шість десятків парафій Української православної церкви Московського патріархату перейшли під крило київського патріарха

Священик Сергій Дмитрієв змінив Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ МП) на Київський патріархат (УПЦ КП) влітку 2014‑го, коли з фронту в Донбасі почали надходити перші домовини з українськими солдатами. Сам отець Сергій служив військовим капеланом і знав: бійці не сприймають священиків, які поминають за богослужінням патріарха Росії, проти якої вони воюють.

“Я не хочу чекати соборів, рішень зверху,— пояснює своє рішення священик.— Сьогодні ми бачимо, що УПЦ МП не до кінця вільна".

Схоже рішення за час війни прийняли десятки інших священиків. У 2014-2015 роках, згідно зі статистикою Релігійно-інформаційної служби, 60 парафій Московського патріархату з власної волі підкорилися київському патріарху, переважно в Рівненській і Тернопільській областях. За словами виконавчого директора Інституту релігійної свободи Максима Васіна, реальне число переходів навіть більше і доходить до сотні.

Причина не тільки в московському патріархові Кирилу. УПЦ КП і її священики, на відміну від московських, займають чітку проукраїнську позицію і підтримують армію. Про це говорять навіть такі дані, як збір коштів на користь Збройних сил України (ЗСУ): станом на 1 лютого 2015 року в одній тільки Житомирській області 209 парафій КП зібрали для учасників АТО більше 1 млн грн, а 651 парафія МП з цього ж регіону — лише 130 тис. грн.

Правда, для МП з його 12 тис. парафіями міграція десятків священиків та їхньої пастви виглядає дрібницею. Та й самі представники цієї церкви кажуть лише про 40 "зрад". Але навіть у цьому разі те, що відбувається, безпрецедентно: за всю історію відносин двох церков переходи, крім моменту виникнення КП, були поодинокими. Тому на події в МП реагують дуже болісно.

Тому ж Дмитрієву після переходу зателефонував архієпископ Августин Маркевич, відповідальний за взаємодію УПЦ МП зі збройними силами. “Він сказав мені, що треба любити не Україну, а Христа. І додав, що якщо корабель тоне, то тікають з нього тільки щури, а команда тоне з капітаном",— згадує священик.

Нинішні "втечі" можуть стати початком дуже неприємного для московської церкви процесу — офіційного визнання Київського патріархату світовим православ'ям.

 

Зробили вибір

Священику Віталію Ейсмонту перейти з МП до КП вдалося без проблем, але і без свого храму. У його невеличкому сільському приході в Житомирській області на недільне богослужіння збиралося не більше 15 осіб. “Це бабусі, котрі переважно ходили з паличками. Навіщо їм, що готуються до смерті і не відають про якісь патріархати, забивати цим голову?" — каже отець Віталій.

Остаточно перехід відбувся у вересні 2014‑го. Останньою краплею стала поїздка Ейсмонта на збори священиків УПЦ МП, де багато з них із захопленням розповідали, як ополченці ДНР і ЛНР хвацько розправляються з українськими солдатами. Глава МП митрополит Онуфрій, котрий називає донбаську війну громадянською, отця Віталія також не надихнув. "Тоді я відчув себе остаточно викинутим за борт УПЦ МП",— підкреслює він.

Активний блогер Livejournal, отець Віталій має багато даних про те, що в МП є українофільське крило — єпископи, теологи, публіцисти,— яке має зрештою взяти гору в цій церкві. "Але їхнє загальне мовчання було розцінене мною як зрада",— пояснює священик.

 


УШЕЛ САМ: Священник Виталий Эйсмонт (на фото — слева) поменял патриархат сам, не став переубеждать своих пожилых малочисленных прихожанок (в центре)
ПІШОВ САМ: Священик Віталій Ейсмонт (на фото — ліворуч) змінив патріархат сам, не ставши переконувати своїх літніх нечисленних парафіянок (в центрі)


Легкість, з якою він пішов з‑під московських, пояснюється тим, що Ейсмонт діяв сам. Якби він вів за собою ще й храм, навряд чи справа кінчилася б мирно. Чи не всі подібні акції супроводжуються плутаними судовими розглядами, а іноді і справжніми бійками. Останнім часом сталося як мінімум три подібних побоїща.

У селі Катеринівка Тернопільської області у велике церковне свято 21 вересня 2015‑го побилися прихильники Київського і Московського патріархатів. Місцевий храм потрібен і тим і іншим. Більше десяти осіб отримали переломи рук, забої та гематоми.

У Птичі Рівненської області напруга навколо храму зростала з кінця 2014‑го, і вже під кінець минулого року між віруючими двох патріархатів сталася масова бійка.

Аналогічна ситуація склалася у закарпатському Пилипці, де навіть правоохоронці не змогли запобігти кровопролиттю у вересні 2015‑го.

У перших двох випадках у бійках брали участь люди в камуфляжі і масках, яких УПЦ МП називає членами Правого сектору (ПС).

Протилежна сторона звинувачує Московський патріархат у залученні до силових конфліктів тітушок, у ролі яких виступають студенти духовних шкіл, теж готові битися.

Відомі десятки випадків інших локальних конфліктів навколо храмів.

Єпископ Климент Вечеря з УПЦ МП називає все це рейдерськими захопленнями за участю радикалів з ПС. В останньому стверджують, що допомагають лише тим громадам, які хочуть піти до Київського патріархату, але настоятель храму не дає це зробити.

 

 

Піти по‑хорошому

А ось лікарняний храм Сергія Дмитрієва в Херсоні перейшов у юрисдикцію київського патріарха Філарета цілком спокійно. “Я найняв двох добрих юристів, які пропрацювали весь механізм,— розповідає священик, пригощаючи кореспондента НВ кавою з канадського військового сухпайка.— Все сталося за тиждень. У мене була величезна підтримка влади, медперсоналу, громади".

Він знав, як представники МП діють у міжконфесійних конфліктах, використовуючи студентів духовних шкіл — тітушок. Щоб попередити подібне, отець Сергій завдав превентивного удару.

Прийшовши до херсонського архієпископа УПЦ МП, священик заявив, що при спробах відібрати храм він скличе прес-конференцію і розголосить про конфлікт. У самому храмі буде чергувати самооборона, а міське єпархіальне управління заблокують протестувальники. “Я сказав, що перекрию центральний собор, де ми повісимо кульки з натяками на спосіб життя священиків УПЦ МП,— згадує отець Сергій.— Подіяло одразу".

Всередині УПЦ МП наростає розшарування
отець Кирило Говорун,
доктор теології

Типовий статут громади УПЦ МП прописаний так, що будь-які зміни в ньому можливі лише зі згоди місцевого єпископа, який ніколи не схвалить перехід віруючих під крило київського патріарха. Тому найбільш безболісним варіантом зміни юрисдикції є юридична ліквідація колишньої громади і передача її майна новій, зареєстрованій замість неї.

Хоча закон дає право на вільну зміну канонічної підпорядкованості, розповідає Васін з Інституту релігійної свободи. "Але на практиці справи йдуть складніше, тому що парафіяни, які відвідують храм, можуть юридично не складати релігійну громаду [якій належить храм], а майно у вигляді храму може належати взагалі іншому власнику",— додає Вадим Кухта, експерт юридичної фірми Лавринович і партнери. До того ж, навіть якщо один член громади проти переходу, він може повністю заблокувати процес.

Зовсім інша річ, коли мова заходить про давні храми і монастирі. Вони перебувають на балансі міста або Міністерства культури, які й вирішують, кому надавати ці об'єкти у користування.

Поки що Мінкульт більше симпатизує УПЦ МП, віддавши їй два найвідоміших українських монастирі — Києво-Печерську та Почаївську лаври. Вони цікаві тим, що генерують істотний для церковного бюджету дохід, займаючись торгівлею і паломницькими послугами. При цьому релігійні організації в Україні користуються податковими пільгами.

Гроші — один з важливих факторів церковних конфліктів.

Причиною відходу Дмитрієва стали не тільки проросійські настрої, що панують в МП. Священик свого часу працював у херсонському єпархіальному управлінні цієї церкви, де став свідком співучасті священиків у схемах Партії регіонів. Регіонал Володимир Сальдо, мер Херсона у 2002-2012 роках, перераховував з міського бюджету суми, що сягали до 500 тис. грн, на реконструкцію місцевого кафедрального собору УПЦ МП. Будівля перебуває на балансі міста, тому нічого незаконного в цьому не було. Але лише частина грошей витрачалася за призначенням, решту ж церковні діячі повертали на особисті рахунки мера.

 

Про кризу в українській гілці МП, яка відштовхує від неї людей, кажуть навіть академічні теологи. “Всередині УПЦ МП наростає розшарування. Цей процес не стільки горизонтальний (між її східними та західними частинами), скільки вертикальний (між народом, духівництвом і єпископатом)",— каже отець Кирило Говорун, доктор теології та науковий співробітник Колумбійського університету в США.

 

Вибір церкви

Вихід священиків з МП, на думку експертів, набув би більш масового характеру, якби Київський патріархат був визнаний канонічною, тобто легітимною церквою. Поки ж вони в очах інших православних — розкольники, які покинули на хвилі розвалу Союзу лоно "правильної" церкви.

"Для світового православ'я УПЦ КП є чимось на кшталт так званих самопроголошених ДНР-ЛНР, які в принципі не можуть бути визнаними як окремі держави міжнародним співтовариством",— заявляє священик Микола Данилевич, секретар відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП.

Релігієзнавець Олег Кисельов розповідає, що Константинопольський патріархат — формальний лідер світового православ'я — пропонував прийняти УПЦ КП до свого складу, але там, мовляв, надто дорожать своїм незалежним статусом.

 


СТРАСТНЫЕ ДНИ: Самыми громкими оказались конфликты из-за храмов и приходов во Львовской и Тернопольской областях (на фото)
СТРАСНІ ДНІ: Найгучнішими виявилися конфлікти через храми й парафії у Львівській і Тернопільській областях (на фото)


У 2016‑му має відбутися Всеправославний собор, який може розглянути порядок надання автокефалії — так у церковному праві називається незалежність. Київському патріархові в цьому разі варто, на думку експертів, скористатися тим, що ще в 1923 році константинопольський патріарх Григорій VII визнав: передача Київської митрополії під руку Москві, яка походить з XVII століття, неканонічна. З огляду на це, представники КП можуть зажадати автокефалії не від Московського патріархату Російської православної церкви (РПЦ), а від Константинополя. І це цілком реально, впевнений релігієзнавець Олександр Саган.

У Константинопольському патріархаті прохання НВ про коментар залишили без відповіді.

Для РПЦ з її 33,5 тис. парафій УПЦ МП — це більше третини храмів. І там явно не хочуть цю частку втрачати. Причина не тільки в ідеології російського світу, але і в грошах: УПЦ МП — величезний ринок збуту для виданих РПЦ книг, написаних ікон і великого асортименту ювелірної продукції. Тому боротьба за українських священнослужителів, церкви і парафіян буде жорсткою. А нинішні переходи — лише прелюдія до неї.

 

Матеріал опубліковано в НВ №2 від 22 січня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: