10 грудня 2016, субота

Що перевіряти? Де шкода державі? - близький друг Порошенка Ігор Кононенко розповідає про бізнес і владу

Що перевіряти? Де шкода державі? - близький друг Порошенка Ігор Кононенко розповідає про бізнес і владу
Один з найвпливовіших людей в країні відповідає на звинувачення на свою адресу і розповідає, що потрібно зробити, щоб бізнесмени в Україні знову почали посміхатися

Громадські активісти, депутати і навіть міністри називають заступника голови фракції Блоку Петра Порошенка (БПП) Ігоря Кононенка сірим кардиналом нинішньої влади — разом з депутатами прем'єрської фракції Миколою Мартиненком і Андрієм Іванчуком. Їх колеги у парламенті стверджують, що вони чинять найбільший вплив на прийняття важливих рішень у фракціях. Більш того, їх імена звучать значно частіше за інших в скандалах, пов'язаних з розподілом фінансових потоків на державних компаніях. У випадку з Кононенко ситуація ускладнюється ще й тим, що він особистий друг і бізнес-партнер президента Петра Порошенка. Вони разом служили в армії, а пізніше з Олегом Гладковським, заступник секретаря Радбезу, володіли концерном "Укрпромінвест". Тому Кононенко, на думку його опонентів, більше за інших підходить на роль одного з горезвісних трьох друзів, яких президент, згідно з методикою сингапурського реформатора Лі Куан Ю, повинен посадити задля остаточної перемоги над корупцією.

Соратник глави держави довгий час вважав за краще триматися в тіні, намагаючись не коментувати звинувачень на свою адресу — за час свого депутатства він дав кілька інтерв'ю. Але після візиту в Україну віце-президента США Джо Байдена, який, не називаючи прізвищ, настійно просив офіційний Київ рішуче взятися за боротьбу з корупцією на найвищому рівні, соратник президента вирішив вийти з сірої зони і розповісти НВ свою версію подій.

— Сьогодні в Україні склалася унікальна ситуація, коли лідери політичних фракцій, в тому числі БПП, ставлять своїх керівників держпідприємства, після чого вони спрямовують фінансові потоки на необхідні компанії, і виникає корупційна маржа. До яких пір це триватиме?

— Я б говорив про інше. Держава — поганий власник і поганий менеджер. Я — прихильник радикальної приватизації та продажу максимальної кількості підприємств у приватні руки. Безумовно, на відкритих конкурсах, безумовно, за прозорою процедурою, безумовно, бажано, щоб ці конкурси були з мінімальною кількістю додаткових умов.

На нинішнього президента впливати досить складно

Так, сьогодні є думки про те, що не можна продавати державну вартість, сьогодні ми перебуваємо внизу ціни. Ця риторика абсолютно не витримує критики. Коротко поясню чому. Тому що, по‑перше, на сьогоднішній день більше половини підприємств збиткові. З різних причин: неефективний менеджмент, можливі корупційні схеми. Друга позиція: на сьогоднішній день про це мало говорять, але основні фонди 90 % наших державних підприємств зношені. І говорити про те, що ціна цього підприємства зросте, коли кон'юнктура покращиться,— обман. Цього не буде.

— Лідер партії УКРОП Геннадій Корбан звинувачував вас у тому, що ви садите своїх людей на фінансові потоки держкорпорацій. Конкретно говорив про держкомпанію Центренерго, Одеський припортовий завод (ОПЗ), Укртранснафту, Укргідроенерго і Укргазвидобування. У БПП якась квота на держпідприємствах? Де сидять ваші люди?

— Щодо призначення керівників держпідприємства квотний принцип відсутній. Більше того, призначення таких керівників — повністю прерогатива Кабміну і прем'єр-міністра. І документи за призначенням керівництва готуються в надрах Кабінету міністрів. Що ж стосується обвинувачення пана Корбана — це просто брехня. І коментувати його не має сенсу.

— Чому?

— Тому що довіра до слів головного рейдера країни має бути відповідною, тобто ніякою.

— Повертаючись до Укртранснафти. Якщо ви знаєте, її колишній керівник Олександр Лазорко, якого багато хто вважав лояльним до Ігоря Коломойського і якого, за словами самого Коломойського, змістили з посади ваші люди, зараз в Лондоні і намагається отримати політичний притулок. Ви розумієте, що якщо він його все‑таки отримає, то Захід фактично визнає, що у нас йдуть політичні переслідування в країні?

— Я не готовий коментувати. Більше того, я не знайомий з фабулою або кримінальною справою проти Лазорка. Щодо будь-яких звинувачень і розслідувань моя позиція досить чітка. Якщо у якогось громадянина є інформація, в його обов'язки входить написати заяву про злочин, звернутися у відповідні правоохоронні органи. Далі — розслідування, суд, виявлення винних, закріплення доказів і покарання тих, хто винен. Я б дотримувався такої позиції з усіх порушень закону.

 


ПЕРВЫЕ ИЗ ПЕРВЫХ: Глава фракции БПП Юрий Луценко (справа) и его формальный заместитель Игорь Кононенко обсуждают работу этой самой многочисленной политсилы Верховной рады
ПЕРШІ З ПЕРШИХ: Голова фракції БПП Юрій Луценко (праворуч) і його формальний заступник Ігор Кононенко обговорюють роботу цієї найчисленнішої політсили Верховної ради


— І в призначенні керівників Центренерго, Укртранснафти, Укргідроенерго і Укргазвидобування ви теж не брали участі?

— Я стверджую, що це неправда. Наприклад: по Одеському припортовому, коли дійшли до якоїсь конкретики і назвали прізвище Ольги Ткаченко, за їх твердженням — члена наглядової ради, нібито пов'язаної зі мною,— з'ясувалося, що такої людини взагалі немає в наглядовій раді! А по іншим об'єктам навіть прізвищ не було названо.

— Пролунали звинувачення, що на ОПЗ укладалися контракти невигідні для держави.

— Я — людина з бізнесу, довіряю цифрам та балансу. Мені так часто журналісти задавали питання по Одеському припортовому заводу, що мені довелося зібрати за ним певну інформацію. Так от, протягом чотирьох кварталів завод вперше за чотири останні роки став прибутковим. Після цього у мене питань до керівника заводу не залишилося. Це при тому, що ринок хімдобрив в останні роки падає. Завод був збитковим, а став прибутковим. Що перевіряти? Де завдається шкода державі?

— Якщо на цих підприємствах немає представників БПП в керівництві і ніхто там не "пиляє" бюджет, то чому вони досі не приватизовані?

— По-перше, цей процес законодавчо досить забюрократизований. Приватний момент: тендерна процедура з вибору оцінювача, час тендеру становить 90 днів. Та існує ще ціла низка процедур. Я думаю, на цю тему більш детально можна і потрібно поспілкуватися з головою Фонду держмайна Ігорем Білоусом. Але я б поки на цьому етапі не критикував його, бо він лише недавно почав працювати.

— Білоус в червні обіцяв, що продасть ОПЗ у вересні-жовтні. Вже грудень.

— Думаю, він поквапився — це неможливо з точки зору законодавства. Так воно у нас прописано. Так, безумовно, цю процедуру можна радикально спростити. Але тоді ми можемо нарватися на критику, що додали корупційні ризики за поспішної приватизації. Істина, напевно, десь посередині. Я думаю, що ОПЗ можна виставити на продаж в першому кварталі 2016‑го. І наголошую: все залежить від заявок від покупців.

— У міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина, що потрапив у Кабмін за квотою БПП, системний конфлікт з ДТЕК, компанією Ріната Ахметова. І у вас, начебто, теж конфлікт з ДТЕК. Тому що останній належить компанія Нафтогазвидобування, якою колись володіли ви і Порошенко. Але її забрали у вас. І серед експертів побутує думка, що ви хочете її повернути, а ДТЕК і Ахметов не погоджуються. У вас через це йде війна, і Демчишин допомагає вам "валити" ДТЕК.

— У мене особисто немає конфліктів ані з ДТЕК, ані з будь-ким ще.

Існують проблеми взаємодії державних структур не лише з ДТЕК, а взагалі з великим бізнесом, який працює в паливно-енергетичному комплексі, обленерго, компаніями-генераторами. Одна з проблем — формування тарифу, який залежить від регулятора — Нацкомісії з регулювання енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП). Чому згадують Демчишина? Напевно, тому що Демчишин був головою НКРЕКП перед тим, як перейшов в міністерство. А взагалі, міністерство якогось великого впливу на приватний бізнес не має.

— Демчишин говорив нам про те, що йому не подобається, як люди Ахметова показують собівартість вугілля на шахтах ДТЕК. Він особисто вникав у цю ситуацію.

— Є позиція міністра — відповідати за політику галузі. Що стосується ДТЕК, то в попередній період були перекоси у формуванні тарифу на теплову енергетику. Зараз диспропорції відрегульовані. Я вважаю, що на сьогоднішній день до ДТЕК можуть бути питання хіба що у Антимонопольного комітету: наскільки частка, яку вони займають на ринку, відповідає законодавству. Як у генерації, так і в дистрибуції. Але це питання до Антимонопольного комітету.

— А за Нафтогазвидобування?

— Справді, колись давно в групі [Укрпромінвест] був такий актив. І, дійсно, його у Укрпромінвесту забрали рейдерським шляхом. Чесно кажучи, я на сьогоднішній день якийсь судової перспективи його повернення не бачу, враховуючи, що з тих пір минуло досить багато часу. Друга позиція: якщо ми цим будемо займатися, то з урахуванням політичних позицій нас з усіх боків звинуватять.

 


СТАРЫЕ СВЯЗИ: Скандально известный народный депутат Олесь Довгий (справа) остается соратником Игоря Кононенко с тех пор, как они вместе дебютировали в политике в команде Леонида Черновецкого в Киевсовете
СТАРІ ЗВ'ЯЗКИ: Скандально відомий народний депутат Олесь Довгий (праворуч) залишається соратником Ігоря Кононенка відтоді, як вони разом дебютували в політиці в команді Леоніда Черновецького в Київраді


— Ви, як близька до президента людина, знаєте, яке на нього впливає бізнесмен Костянтин Григоришин? Люди з галузі кажуть, що він поставив своїх людей у Укренерго, які закуповують трансформатори для держави за завищеними цінами.

— Тендер на трансформатори не відбувся. На сьогоднішній день разу тендер не відбувся, то і ціни немає. Тому фраза завищена ціна просто не відповідає дійсності. Це чутки.

— А чому не відбувся?

— Складно сказати. Це питання треба поставити менеджеру компанії. Дійсно, на вересень був призначений тендер, він не відбувся. Там були якісь причини.

— Шум піднявся в пресі, тому і не відбувся.

— Я думаю, не через шум, а якісь процедурні причини.

— Григоришин в інтерв'ю НВ говорив про те, що буває на нарадах у президента, активно бере в них участь.

— Я не готовий коментувати переміщення і ділову активність Григоришина. Але, знаючи президента майже тридцять років, можу з упевненістю сказати: на нього впливати досить складно.

— А ви впливаєте?

— Ні, звичайно.

— Вам приписують ту ж роль сірого кардинала, яку в свій час грав Віктор Балога для Віктора Ющенко чи Віктор Медведчук для Леоніда Кучми — відгородили президента від дійсності.

— Це міф, який із завидною завзятістю поширюють ЗМІ. Президент — публічна персона. Ви бачите його виступу, чуєте риторику. Це сильна, вольова, розумна і самодостатня людина яка, ретельно обдумує будь-яке рішення. Ви взагалі вірите, що на Петра Олексійовича Порошенка хтось може кардинально впливати? Це неможливо.

— Вас звинувачують ще й у тому, що ви за хитрою схемою придбали у комунальних влади Києва гектар землі в самому центрі, на Печерську, за 8 млн грн при ринковій ціні в 200 млн грн.

— Насправді мені належать 46 соток на Печерську. В 2004 році був підписаний мером Олександром Олександровичем Омельченком інвестиційний договір з кооперативом з 11 чоловік. На цьому місці була напівзруйнована база Зеленбуду Печерського району. У мене навіть десь в архівах залишилися фотографії того часу. Кооператив узяв на себе зобов'язання побудувати з нуля і передати місту нову базу Зеленбуду і після виконання цих зобов'язань — це класичний інвестдоговір — отримати у власність старий майновий комплекс. Кооператив повністю виконав зобов'язання: на сьогоднішній день біля Південного мосту стоїть нова сучасна база. У 2009 році рішенням сесії кооператив передав її місту. Вартість будівництва становила близько 27 млн грн, що за тим курсом — 1:4,7 — перевищує $5 млн. Плюс було сплачено $500 тис. ПДВ при передачі, тобто ще й бюджет отримав чималу суму.

Кооператив свої зобов'язання виконав. І коли кажуть, що ця земля дісталася безкоштовно, то це "безкоштовно" коштувало $5 млн. Є документи, що підтверджують це.

Далі кооператив на законних підставах, маючи договір і вступивши у володіння майном комплексу, приватизував цю землю. І зробив з нею те, що захотів,— роль держави закінчилася.

Тому говорити, що земля вкрадена,— значить, безсовісно брехати.

— А якою була б ринкова ціна такої ділянки?

— У 2004 році вона була значно нижча за ту, за яку вона фактично обійшлася кооперативу. Якщо рахувати з 2009 року, за фактом передачі, то це було на 25 % дешевше. Але для цього й існує інвестпроект, тому бізнес і вкладає гроші, несе певні ризики, відповідає за це, витрачає час на будівництво нової бази.

У нас критика влади набуває гіпертрофованих форм

У мене є право пишатися цим інвестпроектом, тому що він — один з небагатьох в ті роки, який взагалі був доведений до кінця.

Тому, коли це все перекручують з точністю до навпаки, розумієш, що ми все‑таки живемо в королівстві кривих дзеркал. Я всю цю інформацію неодноразово давав ЗМІ. Але ця частина зазвичай опускається, а залишається тільки те, на чому можна зробити сенсацію... Так, 9 млн грн — це те, що у мене в документах, коли я купував на фізичну особу. Але упускається те, що за кооператив була погашена частина кредитів, які він брав під будівництво. Але це вже деталі. Тому що ключове — це те, що отримала держава. А вона отримала майно на $5 млн.

— Чи є у вас амбіції потрапити у Кабінет міністрів, якщо він буде переформатований, і в якій якості?

— У мене на сьогоднішній день є амбіція дійсно створити умови для бізнесу в цій країні, які дозволять йому рости. Коли з підприємцями спілкуєшся на тему бізнесу і згадуєш 2006-2007 роки, всі відразу розслабляються, на обличчях з'являються посмішки. Бо тоді дійсно був бум інвестицій. Ми пам'ятаємо, як у нас росли банки, за якими цінами вони продавалися. Ми пам'ятаємо ці угоди злиття/поглинання. Чергу інвесторів у країну, приплив валюти. Бажання, мрія — повернути ці умови. В принципі, це реально.

Сьогодні багато говорять про мій можливий перехід в уряд. Але конкретних пропозицій не було. Будуть конкретні пропозиції — буду визначатися. Але цікава не посада, а коло обов'язків, повноважень і те, що ти можеш зробити. Простий свіжий приклад — Валерій Вощевський, віце-прем'єр. По суті, віце-прем'єр, але повноважень не було. До цього в свій час і Хорошковський мав обмежені повноваження. Ось це гучні посади, а немає можливості щось зробити. Безумовно, такий статус не цікавить. Якщо буде пропозиція — якесь коло обов'язків і можливість реформування... На чому я розуміюся? Це реальний сектор економіки. Якщо буде пропозиція попрацювати там, то я буду аналізувати. Це може бути цікаво.

— Щодо Петра Порошенка: його часто критикують за те, що йому належить Roshen, величезна корпорація. Критикують за те, що це не дуже схоже на сучасного політика демократичної європейської країни. В жодній іншій країні Європи немає президента, який володіє такими статками, і ніяк не може їх продати. Як ви це оцінюєте?

— Владу критикувати можна. Це відбувається не тільки у нас. У всіх країнах частина населення, ЗМІ владою незадоволені. На мій погляд, у нас це набуває якихось гіпертрофованих форм. З одного боку, це теж ефективно, тому що при стагнації економіки незадоволених більше. З іншого — це стимулюється певними політичними силами і великим бізнесом. Я не люблю слово олігарх, так як вважаю, що воно у нас набуло спотвореного сенсу. Частини великого бізнесу, якому не подобаються ті правила гри, які декларує і намагається обстоювати президент, теж провокують або стимулюють критику влади. Щодо активів: президент прийшов з бізнесу. Про це всі знали. Народ України голосував за президента і бачив активи, бачив декларацію. Так, є зобов'язання президента продати свої активи, він про це публічно заявив. Він підписав договір з відомою компанією. На сьогоднішній день цей процес йде. Корпорація Roshen — великий бізнес. Його вартість — сотні мільйонів доларів. По-перше, такий бізнес швидко не продається в принципі, по‑друге, через нестабільність і стагнацію економіки в нашій країні будь-який бізнес продати досить складно, якщо не сказати неможливо. Але він виставлений на продаж, і цей процес триває.

— Це цікаво. Тому що державний ОПЗ намагаються продати, а його бізнес не продається.

— Одна справа, коли продається державне підприємство і є ідеологія — не продаж за супермаксимальну ціну, а передача в руки ефективного власника, який збільшить робочі місця, сплачує податки. Це логіка держави. Логіка приватного власника інша. Приватний власник, який продає ефективний бізнес, все ж хоче отримати за нього максимальну ціну.

 

Матеріал опубліковано в №47 журналу НВ від 17 грудня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: