8 грудня 2016, четвер

Іванна Климпуш-Цинцадзе розповіла, коли Україна отримає безвізовий режим

Іванна Климпуш-Цинцадзе розповіла, коли Україна отримає безвізовий режим
Віце-прем'єр з питань євроінтеграції за фруктовим салатом розповідає, від кого їй дісталася звучне прізвище та коли в дійсності Україна отримає безвізовий режим

Побіжно глянувши на довгу вітрину з печивом кафе Буланжері, Іванна Климпуш-Цинцадзе, віце-прем'єр з питань євроінтеграції, з сумом зауважує: "Я всього цього не їм". Прочитавши в моїх очах німе запитання, чому ж саме це місце вона вибрала для обіду з НВ, віце-прем'єр виправдовується: звідси зручно добиратися до Кабміну. За умов цейтноту, в якому вона перебуває з моменту призначення, це важливо.

Климпуш-Цинцадзе — авторитетний експерт-міжнародник. У неї три вищих освіти, зокрема одна американська, отримана в Державному університеті штату Монтана. Кар'єру вона будувала в громадських організаціях, п'ять років була кореспондентом української служби британської телерадіомовної корпорації ВВС у Вашингтоні та Тбілісі, а потім очолювала проект Ялтинська європейська стратегія (YES), заснований 2004 року українським мільярдером Віктором Пінчуком. А в парламент пройшла після Євромайдану, ставши "свіжою кров'ю" української політики.

Сьогодні саме Климпуш-Цинцадзе вважається головним лобістом безвізового режиму з Європою. У Верховній раді, ставши заступником голови комітету у закордонних справах і лишаючись членом міжпарламентської групи Єврооптимісти, вона відчайдушно боролася за те, щоб український парламент ухвалив увесь безвізовий пакет законів. І домоглася цього.

  

П'ять питань Іванні Климпуш-Цинцадзе:

— Найбільше досягнення?
— Моя сім'я — мій чоловік, якому безмежно вдячна, і мої дівчатка, якими дуже пишаюся.

— Найбільший провал?
— Не можу визначитися.

— На чому пересуваєтеся по місту?
— Toyota RAV4.

— Остання книга, яка справила враження?
— У мене зібралася купа книг, які я хочу прочитати. Зараз зовсім немає часу на художню літературу, потрібно читати один звіт, інші — книги вдається читати або пізно вночі, або в літаку на зворотному шляху. Одна з останніх, яка легко лягла на душу,— Солод для Соломії Володимира Лиса — про жіночу долю красивої сильної жінки.

— Кому б ви не подали руки?
— Я не люблю, коли люди плетуть інтриги, сама не вмію грати в ці ігри. Мене вчили вітатися з усіма. Але очевидно, мені було б складно, навіть якщо б на мене тиснув етикет, потиснути руку [Володимира] Путіна. І я б точно не потисла руку [Віктора] Януковича.

 

Роблячи замовлення, Климпуш-Цинцадзе в результаті вибирає фруктовий салат, а до нього — американо з лимоном. Я теж беру собі американо і вишневий пиріг. Передбачуваний обід перетворюється на легкий перекус.

З нашими стравами на підносах я проштовхуюсь між тісно розставленими столиками — у Буланжері самообслуговування.

"Взагалі, я страшний м'ясоїд",— зізнається моя співрозмовниця, відкриваючи банку з дрібно нарізаними фруктами — так в Буланжері подають салати. І починає розповідати, як вирішила відмовитись від калорійної їжі та здоби.

— Мені здавалося, що я зможу відмовитися від багатьох речей, але не від м'яса. Дуже складно було ходити, дихати і не їсти м'ясо, але я сказала собі, коли дала слово — тримайся. Ну ось і тримаюся.

 

"Триматися" Климпуш-Цинцадзе навчилася ще в дитинстві: сім'я жила небагато, і дівчинці відмовляли не просто в надмірностях, а навіть в шоколаді. Тоді ж вона добре запам'ятала: не про все, про що говорять вдома, можна розповідати поза його межами. В першому класі, відповідаючи на питання про весняні свята, вона назвала не "правильні" 8 Березня або 1 Травня, а неполіткоректний Великдень. Маму викликали до школи, а дівчинка стала більше розуміти різницю між своєю сім'єю і світом навколо.

Ми, українці, чомусь завжди готові посипати голову попелом

Її дід по батьківській лінії Дмитро Климпуш був командиром воєнізованої націоналістичної організації Карпатська Січ. У 1947 році його як ворога народу заслали в Сибір, де він провів вісім років. Тоді ж бабусі, педагогу за освітою, заборонили викладати. Щоб прогодувати дітей, їй довелося, закінчивши бухгалтерські курси, працювати вдень, а ночами шити на замовлення.

“Вона розповідала, що завжди на горищі тримала два мішки,— згадує Климпуш-Цинцадзе.— Один із сухарями, а другий з теплим дитячим одягом, щоб бути готовою, якщо вночі її з дітьми прийдуть забирати".

Її батько Орест Климпуш вивчився на інженера, а після проголошення незалежності став міністром транспорту і народним депутатом. Прадід по материнській лінії також зробив політичну кар'єру: був сенатором від Закарпаття у чеському парламенті.

Звучне друге прізвище Цинцадзе вона отримала, уклавши шлюб із грузинським полковником і військовим дипломатом, який свого часу був повіреним у справах Грузії в Україні.

Моральний авторитет сім'ї завжди був важливий для Климпуш-Цинцадзе. "Тебе виховують таким чином, що ось, дивись: батько вчився так, дід вчиняв так і так, у тебе немає права поводитися інакше",— каже моя співрозмовниця.

— Як же ви працювали у Верховній раді? — не можу втриматися від питання.

— У мене таке відчуття, що коли ти народний депутат, то на тобі клеймо "негідник", і це, мені здається, не просто неправильно — це неприпустимо. Бо, не маючи поваги до інституту влади, ми не сприймаємо навіть те позитивне, що звідти виходить.

Дещо стримавши запал, Климпуш-Цинцадзе додає, що атмосфера в парламенті дійсно не дуже конструктивна.

— В уряді атмосфера інша?

Перш ніж відповісти, Климпуш-Цинцадзе робить невелику паузу, невпевнено киває головою і посміхається: "Так".

— А якщо чесно?

— Я дуже добре розумію колег-міністрів, які, лишаючи свої пости, казали, що у них немає сил, що вони більше не можуть. Бо ти приходиш зі стратегічними завданнями, а на тебе падає рутина. І це забирає багато сил, енергії та часу.

У мене таке відчуття, що коли ти народний депутат, то на тобі клеймо "негідник"

Погано те, що, зокрема, ця система самовідновлюється, продовжує Климпуш-Цинцадзе. “Ти обрубав якісь повноваження або ще щось, а воно бах — і три голови нові у цієї гідри виросли,— образно описує вона особливості державного апарату.— І ти ніколи не знаєш, де система підставить тобі ніжку".

Проте процес адміністративної реформи запущений, і, хоча це питання не одного року, Україна, як і раніше, має підтримку західних партнерів, вважає моя співрозмовниця. Справжні друзі, хоч і говорять про "втому від України", але продовжують вболівати та підтримувати її.

— На цю втому активно працює російська пропаганда,— зауважує Климпуш-Цинцадзе.— Це ж дуже легко. Мовляв, дивіться, ось у них те не виходить, це не виходить.

— Але справедливості заради треба сказати, що часто ми самі даємо для цього привід. Хіба ні?

— Ми, українці, чомусь завжди готові посипати голову попелом, нам чомусь здається, що буде чесніше, якщо ми скажемо, що ми погані, "недоброякісні". Я переконана, що багато в чому ми сильніші та кращі, ніж комусь хотілося б.


ВИЗАМ —НЕТ: Вместе с межпарламентской группой Еврооптимисты Иванна Климпуш-Цинцадзе добилась, чтобы парламент принял необходимый пакет законов для безвизового режима
ВІЗАМ — НІ: Разом з міжпарламентської групою Єврооптимісти Іванна Климпуш-Цинцадзе домоглася, щоб парламент ухвалив необхідний пакет законів для безвізового режиму


 

Климпуш-Цинцадзе зізнається, що її засмучує емоційно-оцінний режим "зрада-перемога", який міцно оселився останнім часом в українському суспільстві.

— Я належу до тих, хто вважає, що потрібно робити потихеньку. І прийде час, коли у нас все вийде, коли дійдемо до тієї картинки, яку б нам хотілося бачити. Ну, або якщо не ми, так наші діти дійдуть.

Я наголошую, що Україна вже досить довго "потихеньку" йде до безвізового режиму. Питаю, наскільки це реалістична перспектива, і отримую чітку відповідь: Україна виконала всі вимоги ЄС, нових ніхто не ставив. “Ми наполягатимемо, щоб рішення щодо Україні було прийняте найближчим часом, до літньої перерви,— каже моя співрозмовниця.— Звісно, будуть спроби різних груп знову розхитати човен, але це означає тільки те, що нам і нашим колегам у парламенті потрібно активніше працювати з країнами—членами ЄС, з різними групами, напрямками, партіями, щоб не допустити відтермінування".

Ми розмовляємо вже майже годину, і за весь цей час Климпуш-Цинцадзе з'їла лише кілька ложок салату. Вона надолужує згаяне, коли ми переходимо до бліц-інтерв'ю з п'яти питань. "Я вперше за день їм",— ніби виправдовується вона, швидко доїдаючи салат.

 

Матеріал опублікований в НВ №19 від 27 травня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: