5 грудня 2016, понеділок

Хто відправиться на звалище історії за саботаж реформ - дослідження НВ

коментувати
ЕКІПАЖ: (зліва направо) Ігор Кононенко, депутат БПП, Микола Мартиненко, депутат НФ, Андрій Іванчук, депутат НФ, прем'єр Арсеній Яценюк, президент Петро Порошенко

ЕКІПАЖ: (зліва направо) Ігор Кононенко, депутат БПП, Микола Мартиненко, депутат НФ, Андрій Іванчук, депутат НФ, прем'єр Арсеній Яценюк, президент Петро Порошенко

Хто при владі гальмує модернізацію України і ризикує бути винесеним на вилах з високих кабінетів - досліджувало НВ

Неприйнятний — так одним словом характеризує темп реформ у країні Павло Кухта, експерт організації Реанімаційний пакет реформ.

Ця коротка характеристика народилася з багатомісячного моніторингу, який проводить в Україні аналітична платформа VoxUkraine, що об'єднує впливових експертів, у тому числі і міжнародних. Представники платформи двічі на місяць оцінюють хід реформ, враховуючи державне управління, боротьбу з корупцією, держфінанси, монетарну, ринкову і торговельну політику, а також енергетичну незалежність. Темп модернізації, який призводить до кардинальних змін, експерти вирішили відзначати як 5 балів. А мінімально достатній для України темп реформ вони прирівняли до 2 балів. Все, що нижче,— це недостатня швидкість трансформацій.

З початку року в Україні всього тричі — в березні, квітні і травні — швидкість модернізації була прийнятною. Весь інший час влада змінювала країну з черепашачою швидкістю. А влітку, як вважали експерти, реформування практично завмерло. "Всі пішли на канікули разом із реформами",— підтверджує Кухта.

Він готовий назвати ті сили, через які модернізація країни кульгає на обидві ноги.

По-перше, це Верховна Рада, в якій пасуть задніх члени коаліції: Блок Петра Порошенка (БПП), фракція Батьківщини Юлії Тимошенко і представники прем'єрського Народного фронту (НФ). "Рада займається популізмом, співає гімн, читає вірші Шевченка, але не приймає закони, важливі для країни",— переконаний Кухта. Причому справа не тільки в популізмі — саботаж реформаторських ініціатив відбувається і через лобізм деякими депутатами власних бізнес-інтересів.

Дуже багато депутатів займаються лобізмом, - Сергій Лещенко, народний депутат від фракції БПП

По-друге, особисто прем'єр Арсеній Яценюк. Опитування 20 експертів, проведене НВ у квітні цього року, видало несподіваний результат — головною перешкодою модернізації України фахівці, які уважно стежать за перетвореннями в країні, визнали персонально прем'єр-міністра.

Ну і, по‑третє, це президент Порошенко. Він, на думку Кухти, весь час бореться за збереження своїх повноважень замість того, щоб бути драйвером змін. До того ж беззубість прокуратури в боротьбі з повсюдною корупцією за останні півтора року теж багато в чому його "заслуга", вважають експерти.

Підсумок "зусиль" цієї трійці, на думку Бачо Корчілави, колишнього прес-аташе посольства Грузії в Україні, сумний: порівняно з тим темпом реформ, який був у Грузії, тут зміни відбуваються надто повільно. У Тбілісі, мовляв, при президентові Михайлу Саакашвілі за місяць робилося більше, ніж у Києві за рік. "Це притому, що спочатку в Україні було більше підготовлених кадрів, а значить, для серйозних змін ви готові набагато більше, ніж ми в свій час",— вважає Корчілава.

Амбітні лобісти

Головним гальмом реформ експерти називають парламент. Із цим погоджуютьсяі навіть депутати. Наприклад, Сергій Лещенко, представник БПП і член парламентського комітету по боротьбі з корупцією: “Я не буду захищати Раду, оскільки, на мою думку, в зриві впровадження реформ її провина найбільша. Мені здається, дуже багато депутатів займаються лобізмом. І коли якийсь законопроект суперечить їх темам, то він елементарно провалюється".

Лещенко уточнює, що налаштувати фракцію проти голосування за будь‑який закон не так вже й складно. А якщо підключити ще дві-три фракції, то можна провалити будь-який корисний для країни проект.


Айварас Абромавичус без труда вспоминает случаи, когда депутаты пытались завернуть реформаторские законы, лоббируя свои интересы
Айварас Абромавічус з легкістю згадує випадки, коли депутати намагалися завернути реформаторські закони, лобіюючи свої інтереси


Прикладів лобізму, який шкодить позитивним змінам, експерти наводять багато.

Один із них — блокування Радою законопроекту про реформи у сфері держзакупівель. Він дозволив би перемогти тендерну мафію і спростити участь у будь-якому державному тендері.

В інтерв'ю НВ Айварас Абромавічус, міністр економіки, розповів, чому парламент не прийняв проект: "Деякі депутати хотіли внести в нього поправку, яка відновила б Тендерну палату — орган, що за колишньої влади став інструментом нелегального заробітку для чиновників-корупціонерів". Як пояснює міністр, в рік в країні відбувається держзакупівель на 250 млрд грн. Депутати за допомогою поправки хотіли направити 130 млрд грн. через Тендерну палату — вони змогли б заробляти на цьому 1 %. "Процентик ніби й невеликий, а виходить пристойна сума",— обурюється міністр. І зазначає, що правки вдалося "відбити", але момент втрачений — законопроект не встигли прийняти до виходу Ради на літні канікули. Тепер потрібно чекати осені і нової битви за цей документ.

Інший приклад, який навів Абромавічус, — ліквідація держпідприємства Укрекоресурси. Воно збирало зі всіх імпортерів кошти на утилізацію, але оскільки нічим подібним не займалося, ці кошти розкрадалися. Міністр каже, що парламентарії до останнього намагалися залишити підприємство, особливо старався один із депутатів з провладної коаліції. У підсумку свою ідею Кабмін все‑таки продавив.

Про лобізм говорить і Тарас Качка, глава Українського медіа-центру реформ. Він згадує закон Віктора Галасюка з "Радикальної партії Олега Ляшка" та Остапа Єднака з фракції "Самопоміч" львівського мера Андрія Садового — цей документ заборонив експорт із України лісу-кругляка. “Проект лобіював інтереси внутрішніх споживачів деревини, для яких таким чином знижувалися ціни на сировину. Це додало напруги як експортерам, так і західним покупцям лісу. Депутати знали всі зауваження міжнародного співтовариства, але все одно протиснули закон",— каже Качка. Причина — парламентарії були глибоко залучені в тему і навіть не приховували цього.

Олександра Устинова, член правління Центру протидії корупції, згадує голосування за закон про створення Національного антикорупційного бюро. В ніч напередодні його розгляду в документ внесли більше 180 правок, практично позбавивши бюро необхідних повноважень для ефективної боротьби з корупцією. Правки вносилися "договорняком" від двох найбільших фракцій у парламенті — Сергієм Пашинським від НФ і Андрієм Павелком від БПП.

Якщо еліта не буде проводити реформи, вона піде на смітник історії, - Сергій Гайдай, політтехнолог

Рада в змозі "заговорити" не тільки окремі проекти, але і реформування цілих секторів. Так, наприклад, сталося з охороною здоров'я. МОЗ ще навесні вніс до парламенту пакет модернізаційних проектів, позитивно оцінених усіма учасниками ринку. Вони дозволяли, на думку профільного міністра Олександра Квіташвілі, запустити в країні і страхову медицину, і різні інноваційні проекти. Але за кілька місяців документи не пройшли навіть комітету Ради з питань охорони здоров'я. Все загальмували дві особи — голова комітету Ольга Богомолець та Олег Мусій, її заступник і колишній міністр охорони здоров'я.

Останній, за словами Квіташвілі, заявив, що в нього є право внести альтернативний пакет законів. Підсумок роботи Мусія міністр оцінив так: на 95 % — текст від МОЗ, на 3 % — несуттєві поправки, на 2 % — суттєві правки. Чиновник вважає, що всі питання можна було б зняти за 20 хвилин на рівні профільного комітету, але там на співпрацю не були налаштовані. Виражалося це в позиції самої Богомолець, яка не захотіла навіть правити запропоновані міністерством закони.

Поведінка депутатів Квіташвілі пояснює політичними амбіціями, бажанням бути авторами реформи.

Мусій провини не визнає. Наполягає, що з подачі уряду вже з'являлися закони, які "вилазили боком українському народові". Свій проект він називає таким, що виключає "розкрадання всієї системи охорони здоров'я". "На відміну від законопроекту, який вніс Квіташвілі",— підкреслює депутат. Але в чому конкретно полягає "розкрадання", він пояснити відмовився.

У контексті дій Верховної Ради, які стопорять реформи, Квіташвілі згадує випадок, коли Мін'юст підготував пакет документів, що дозволяє країні піднятися на 30 пунктів у рейтингу Світового банку Doing Business. Причому кожен пункт — це плюс $1 млрд прямих інвестицій, пояснює міністр. Але депутати не проголосували за пакет вчасно, тому оновлена інформація про країну не увійде в рейтинг 2016 року. "Ми втратили $30 млрд потенційних інвестицій", — говорить Квіташвілі.


Павел Шеремета, экс-министр экономики, вспоминает, как ему пытались навязать заместителей—представителей коалиционных партий
Павло Шеремета, екс-міністр економіки, згадує, як йому намагалися нав'язати заступників — представників коаліційних партій


Але і це не все, що може сказати міністр. За його даними, з 180 законів, які уряд подав до Ради, через парламент пройшли лише 80. Решта — не прийняті, не проголосовані або продовжують розглядатися. Тобто ККД Верховної Ради в даному випадку дорівнює 45 %.

У Грузії при Саакашвілі, як згадує міністр, брали 100 % законів, потрібних для реформування країни. У Словаччині часів реформ Івана Міклоша аналогічний показник становив 99,9 %.

Своїм низьким показником український парламент зобов'язаний діяльності декількох фракцій. Насамперед це команда колишніх регіоналів, що іменує себе Опозиційним блоком — вони взагалі не голосували ні за одну реформу. Але куди більший негативний ефект від двох коаліційних фракцій — БПП і тимошенківської "Батьківщини". Про це говорить і Кухта, і Квіташвілі. На думку останнього, партія Тимошенко — вкрай популістська. А проблема БПП в тому, що у фракції різношерстний склад, і зібрати одну команду,со яка буде голосувати на 100 %, важко.

В українських урядових реформаторів іноді з'являється і несподіваний супротивник — політичні соратники прем'єра з фракції НФ. Про це НВ розповідає на умовах анонімності високопоставлений чиновник, який представляє топ-менеджмент однієї з найбільших держкомпаній країни.

Наприклад, для того щоб проводити через парламент законопроекти в галузі паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), потрібно мати хороші взаємини з Миколою Мартиненком, головою профільного комітету Верховної Ради і заступником голови фракції НФ. Той, мовляв, має давні інтереси в атомній енергетиці та нафтогазовій галузі, будучи таким чином і гравцем, і багато в чому арбітром на ринку.

У цій сфері діє ще один політичний важковаговик — Андрій Іванчук, голова комітету з економічної політики і ще один заступник голови прем'єрської фракції. Саме він блокував ухвалення Радою закону, що дозволяє державі повернути собі контроль над держкомпанією Укрнафта. Цю структуру ще кілька років тому фактично монополізував мільярдер Ігор Коломойський, її міноритарний акціонер.

Відомство коричневих конвертів

Головна проблема Кабміну — все той же популізм. І тут безумовним лідером є вже сам прем'єр. У квітні НВ провело експертне опитування серед людей, залучених до процесу реформування країни, більшість із яких назвали главу Кабміну найконсервативнішим членом урядової команди. Основна претензія експертів та бізнес-спільноти — відсутність політичної волі для проведення жорстких реформ і будь‑яких відчутних змін у бізнес-кліматі. Також проти Яценюка грає і постійне миготіння найближчих його соратників у корупційних скандалах.

Та й в цілому ситуація у вітчизняному Кабміні мало викликає прихильність до модернізації. Уряд створений за квотним принципом, нагадує Абромавічус, і це позначається на його кадровому потенціалі — на пости часто призначають не професіоналів, а креатури коаліційних партій. Ті, у свою чергу, більше дбають про рейтинг своєї сили, ніж про реформи.

З цим свого часу зіткнувся Павло Шеремета, перший міністр економіки у постмайданному Кабміні. Він згадує: коли справа дійшла до призначення заступників, йому почали телефонувати і приносити "коричневенькі конвертики" — мовляв, почитай, важливе. Це були резюме кандидатів. Екс-міністр не погоджувався приймати подібних "призначенців", і ті навіть ночували в його приймальні, обурюючись: "Мене делегує коаліційна партія, яке ви маєте право мене не призначати?". "А я пояснював, що як раз я і маю право призначати чи не призначати", — розповідає Шеремета. За його словами, все закінчилося тим, що через конфлікт із прем'єром із приводу одного такого кандидата він і пішов у відставку.

Тотальний популізм українського уряду, на думку Корчілави, призводить до того, що найгірше реформи відбуваютьсяь у соціальній сфері. “Все це пов'язано з боягузтвом політиків. Вони дуже бояться приймати рішення, намагаються бути хорошими для всіх", — нарікає він.

Результат млявої реформаторської політики Кабміну не змусив себе чекати. У липневому опитуванні Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА) індекс інвестпривабливості України в другому кварталі 2015 року оцінено в 2,66 бали з 5 можливих. 81 % із 112 опитаних бізнесменів не задоволені станом інвестиційного клімату в Україні. 49 % респондентів не бачать жодних позитивних змін і продовжують скаржитися на повільне впровадження реформ, корупцію, податкове і фіскальне регулювання і тиск з боку відповідних органів. Найбільше нарікань у бізнесменів до судів, Державної фіскальної служби та Генпрокуратури.

Верховний

Частина провини за пробуксовування реформ експерти покладають на президента і його адміністрацію. Саме з Банкової курирують судову реформу, яка досі так і не розпочалася. "Наша судова гілка влади — це якась каста темних сил, яка, в принципі, гальмує всі зміни",— переконаний Кухта. А президентський апарат замість рішучих дій у цій сфері тягне час.

Ще одне слабке місце Порошенко — боротьба з корупцією і реформа Генпрокуратури. "Хотілося б побачити таку роботу, як показує останні пару років Антикорупційне бюро Румунії, де вони надавили на багатьох політиків і деяких посадили",— говорить Томаш Фіала, президент ЄБА та генеральний директор інвесткомпанії Dragon Capital (в число її активів входить компанія Медіа-ДК, яка видає журнал та сайт НВ).

У Генпрокуратурі активності в кримінальному переслідуванні крупних чиновників-корупціонерів експерти не помічають. Навпаки, Порошенко береже тих людей, які могли б стати об'єктом антикорупційних розслідувань. Так, він зняв все‑таки з посади генпрокурора Олега Махніцького, який показав повну безвольність на цій посаді, що межує з саботажем. Навіть колишні колеги Махніцького по політсилі Свобода в інтерв'ю НВ визнавали, що Махніцький "для Свободи помер", маючи на увазі результати його діяльності на посаді генпрокурора. Але при цьому глава держави зробив його своїм радником після звільнення з посади.

Наступний глава Генпрокуратури — Віталій Ярема, якого призначав вже особисто Порошенко,— діяв ще гірше, втративши ряд великих діячів режиму Віктора Януковича і навіть не спробувавши реформувати відомство. Але у відставку Ярему відправив не президент, а парламент.

До того ж численні свідчення експертів і навіть членів Кабміну про масштабне розкрадання коштів на державних підприємствах за останні півтора року не привели ні до одного затримання або навіть розслідування правоохоронців. Згідно з повідомленнями преси і самих міністрів Кабміну, масштабні розкрадання за допомогою різноманітних схем за останні півтора року — і часто під патронатом політиків, які входять до провладної коаліції у парламенті — мали місце в таких держкомпаніях, як Укрспирт, Укрзалізниця, Державна продовольча зернова корпорація, Одеський припортовий завод і т. д. Жоден із цих численних випадків не привернув увагу прокуратури.

"Якби президент хотів реформувати прокуратуру, то почав би з того, щоб хоча б на третину оновив її склад, привівши до влади не одного Давида Сакварелідзе [генпрокурор, відповідальний за реформи та боротьбу з корупцією в ГПУ], а тисячу таких, як він",— дорікає главі держави Корчілава.

Ці слова можуть стати і загальною претензією до всієї влади. Для успішного реформування країни варто б забезпечити кардинальні кадрові зміни в структурі влади.

"Реформи [сьогодні] відбуваються насамперед у тих відомствах, де працюють абсолютно нові люди", — зазначає Сергій Гайдай, директор зі стратегічного планування агентства Гайдай.Ком. Там же, де ключові пости займають політики і люди колишньої формації, змін немає — є лише декларації, співзвучні вимогам суспільства, але не більш того.

На суспільство політолог і покладає найбільші надії: у ньому зараз є колосальний запит на зміни, і це змусить владу модернізувати країну. “Якщо еліта не буде проводити реформи, то вона піде на смітник історії. І, можливо, недобровільно",— прогнозує експерт.

Матеріал опублікований в НВ №29 від 14 серпня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: