19 серпня 2017, субота

Голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський пояснює причини загострення на фронті

Голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський пояснює причини загострення на фронті
Павло Жебрівський пропонує два сценарії повного припинення вогню й аналізує настрої місцевих жителів

Робочий офіс Павла Жебрівського, голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, яка розташована в Краматорську, можна знайти за запахом. З приймальні керівника області, через яку проходить лінія фронту, йде цілком мирний кавовий аромат. Жебрівський — великий любитель кави.

Сам кабінет — дуже радянський. Полиці заставлені подарунками, які прийнято дарувати в чиновницьких колах. Тут є макет знаменитої донецької пальми Мерцалова, фрагмент скам'янілого дерева, декоративний вагончик з вугіллям, ікони. На найпомітнішому місці — портрет президента Петра Порошенка.

“Цей портрет тут вже був, коли я приїхав, і мені було незручно його прибрати,— поспішає виправдатися Жебрівський.— А взагалі, я категорично проти. Ось скоро переїдемо, і там я вже все зроблю, як сам захочу".

54‑річного Жебрівського, раніше народного депутата і бізнесмена, називають людиною Порошенка. Вони знайомі без малого 20 років і стояли біля керма кількох політичних проектів.

 
П'ять питань Павлу Жебрівському:

Найбільше досягнення?
Воно попереду.

Найбільший провал?
Спади були, провали — ні.

На чому пересуваєтеся по місту?
На службовому автомобілі, ми орендуємо джип. Йому 12 років.

Остання прочитана книга, яка справила на вас враження?
Чесно, давно не читав. Але останнім часом перечитую Ремарка. Одне з моїх улюблених — Три товариша.

Кому б ви не подали руки?
Дуже багатьом, на жаль. Ми всі не без гріха. Немає таких, у кого німб над головою і крила ззаду. Немає святих божих, але є категорія людей, у яких моральні обмеження відсутні. Ось таким я б точно не подав руки.

  

Перед останнім призначенням протягом півроку Жебрівський очолював управління з розслідування корупційних схем у Генпрокуратурі, а потім добровільно вирушив на фронт сержантом Новоград-Волинського 54‑го окремого розвідувального батальйону. Брав участь у боях під Волновахою та Дебальцевим і навіть був поранений.

НВ зустрічається з Жебрівським якраз через рік після його призначення в Донецьку адміністрацію. Він палить одну цигарку за іншою та говорить про Донеччину та її жителів: “У нас сьогодні 92% місцевих жителів за своєю ментальністю патерналісти. І це не вина донецького люду, це його біда".

Крім п'яти олігархічних сімей, про які всі знають, тут у кожному районі є свій олігаршок

— Які настрої сьогодні в людей?

— Різні. Якщо подивитися на тил, то їх хвилює все те, що хвилює кожного українця в усій країні,— мізерні пенсії, зарплати, ціни, тарифи. А якщо взяти лінію розмежування — особливо де стріляють кожен день,— там ненавидять усіх. Настрій один: дайте жити, не стріляйте, не вбивайте. І вони не хочуть розбиратися, хто стріляє.

— Міністр з Донбасу виступив за виплату пенсій людям у так званих ДНР і ЛНР. Ви з ним згодні?

— Відповідно до чинного законодавства та Конституції у них є право на пенсію, вони заробили на них. Вони не відмовилися від громадянства України. І тому кожен з них може подати до суду і відсудити в України пенсію. З іншого боку, я згоден з рішенням Кабміну, який затвердив верифікацію пенсій. Ми впевнені, що ті пенсіонери, картки яких працюють, живі? Ні. А ми впевнені, що пенсіонери отримують ці гроші, а не хтось забрав у них картки і наживається на них? Ні. Позиція України проста — ми хочемо бачити, кому ми даємо пенсію.

— На окупованих територіях продовжують працювати українські підприємства, і вони платять податки не тільки в український бюджет, але і бюджет ДНР.

— Вони кажуть, що не платять.

— За їх "законодавством", зобов'язані платити.

— Нехай СБУ дивиться за цим. Бо якщо вони платять податки — це фінансування тероризму. Але щодо роботи підприємств, є три моменти, чому я за.

По-перше, це податки до місцевого бюджету. Я розробив законопроект, який підтримали депутати, про те, щоб передати ці гроші на відновлення інфраструктури Донецької області. Цього року це 2,8 млрд грн.

Друге: на тих підприємствах працює близько 150 тис. осіб. Якщо їх позбавити роботи, хто знає, може, частина з них підуть вбивати українських військових, бо інших засобів до існування не буде. Ми можемо таким чином поповнити ряди терористів.

Третє: щойно ці підприємства перестають працювати, вони миттю ріжуться на металобрухт. Якщо ми хочемо повернутися туди — а ми хочемо — і хочемо, щоб там було життя, а не повна руїна, насправді потрібно підтримувати в такому стані людей.

— Ваш колега з Луганської області Георгій Тука, пішовши з посади, сказав, що на місцях у владі "залишилося ще багато сволоти". У Донецькій області справи йдуть так само?

— Мені, коли я прийшов сюди, говорили: регіоналів нікуди не можна брати. Я відповідав: немає питань. Тільки ви мені скажіть, а хто на Донеччині міг бути не регіоналом і створити хоч якийсь невеличкий бізнес або зробити кар'єру на держслужбі? Якщо ти цього хотів, то мав вступити до лав місцевої "КПРС" — Партії регіонів. У мене підхід, який я називаю "почати з чистого обличчя".

— Ви даєте шанс усім?

— Абсолютно. Якщо людина не засуджена, а СБУ, МВС і прокуратура питань до неї не мають, значить, ця людина не винна.

— Але чи немає ризику, що сьогодні, коли ви прийшли, вони одягли вишиванки, а завтра знову кричатимуть "Путін, прийди"?

— Є. Але яка альтернатива? Влаштовує це мене? Ні. Гидко мені? Гидко. А що робити? Мені кажуть, ось у тебе мер такий-сякий. А що я зроблю? Це ж ви вибрали його. Введи військово-цивільну адміністрацію, кажуть. Згідно з чинним законодавством, не маю права.

— Ви зверталися з цим до прем'єра?

— Написав подання щодо п'яти міст і шести районів, що там терміново потрібна військово-цивільна адміністрація. Мар'їнка і Курахове на лінії зіткнення — довбають щодня з мінометів і Градів. Щодня довбають Авдіївку. Якщо б я мав право, я б давно ввів. Я впевнений: треба, щоб там два роки попрацювала військово-цивільна адміністрація, щоб люди змінили формат мислення, і лише після цього проводити вибори. Це було б правильно.

— А підготовка ґрунту під вибори на окупованих територіях, на ваш погляд, на часі?

— Якщо провести, як хочуть росіяни — з відкритими кордонами, бандитами, з відсутністю доступу людей до інформації,— це буде легітимація бандитів. Моя позиція співзвучна з президентською.

— Але президент каже, що ці вибори можуть відбутися вже до кінця року.

— На мене ж міжнародна спільнота не тисне, тому я можу бути вільнішим у своїх висловлюваннях. Потрібно зробити чотири речі — виведення російських військ, роззброєння бандитів, контроль над кордоном, повернення переселенців і доступ людей до інформації, щоб вони могли зробити вільний вибір.


В ОКОПАХ ДОНБАССА: Через Донецкую область, которую возглавляет Павел Жебривский, проходит линия фронта

В ОКОПАХ ДОНБАСУ: Через Донецьку область, яку очолює Павло Жебрівський, проходить лінія фронту


 
— Ви зачепили тему обстрілу. Вкотре порушуються Мінські угоди. З чим ви пов'язуєте це загострення? Ви бачите якусь логіку в діях бойовиків?

— У нас є газопровід в Мар'їнці — 3 км 250 м. 3 червня минулого року його роздовбали "кацапи". Ми почали його відбудовувати і довго не могли закінчити. Щойно виходили на роботи, починали стріляти снайпери. Вони роздовбали два екскаватори, деяких газовиків починало смикати. Вони так куражаться. Для них важливо, щоб не відновлювалася інфраструктура. А Росії вигідне загострення, бо так кремлівська влада намагається загнати президента на вибори і зміну Конституції.

— Як ви оцінюєте роботу міжнародних спостережних місій? Вона ефективна, стала стримувальним фактором?

— Щойно починає гамселити, [співробітники місії] як щури, тікають. Певним фактором стримування, звісно, виступають — закінченого свавілля при них немає, але серйозно вони нікого не стримують. Якщо бойовики вирішили бабахати, то їм по барабану, є місія чи ні.

— Яким ви бачите вихід з кризи і варіант повернення Донбасу?

— Є два варіанти. Потрібно, щоб міжнародна спільнота зрозуміла, що це не проблема України, це проблема всього світу. Порушується світовий порядок. Тому посилення санкцій проти агресора і тиск призведе до того, що Путін змушений буде вивести війська і дати Україні спокій. Другий варіант — хорватський. Будувати армію — і років за п'ять відвойовувати військовим шляхом.

— Ви особисто схиляєтеся до якого сценарію?

— Дуже сподіваюся, що буде перший. Бо найстрашніше на війні — ховати своїх побратимів.

— У вас є план, як зробити так, щоб Донецька область стала Україною в повному сенсі цього слова?

— Є комплекс заходів. Головне — це освіта, культура і якість. Ми склали гастрольну карту українських театрів, і вони всі у нас виступають. У Бахмуті відкрили бібліотеку, в Краматорську — дитячу хірургію. Цього року вкладемо в інфраструктуру області до 7 млрд грн. І 20% з них спрямуємо на освіту. Ми сьогодні починаємо працювати з майбутнім. Безперспективно працювати з минулим.

— Що ж ви зробите для майбутнього?

— Запланована 21 опорна школа [обладнаний освітній заклад зі спеціалізованими кабінетами]. Арсеній Петрович казав, що він збирається відкрити 100 опорних шкіл в Україні та виділити 2 млн грн на кожну школу. Я виділяю мінімум 20 млн грн на кожну школу. Від підвалу до даху. З термомодернізацією, з європейським ремонтом, з лінгафонними, комп'ютерними класами, цифровими навчальними посібниками. Вже відкрили в Святогорську одну таку. В опорних школах платитимемо вчителям подвійну зарплату.

— А що з економікою регіону?

— Економіка повністю монополізована. Але, напевно, за 25 років української незалежності вперше обласна влада відокремлена від бізнесу. Тобто бізнес не має ніякого впливу.

— А на людей? Громадська думка?

— Має. Це показали вибори до органів місцевого самоврядування. У Краматорську це Новокраматорський машзавод Георгія Скударя, який провів у міськраду Опоблок. У Маріуполі це Рінат Ахметов [Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча і Азовсталь], де переміг Опоблок і кандидат у мери від меткомбінатів Ахметова Вадим Бойченко.

— Ви зустрічалися з олігархами?

— З Ахметовим була одна зустріч за весь час. Зі Скударем, Юхимом Звягільським, Ігорем Шкірею зустрічаюся і не відмовляю у зустрічах. Це роботодавці, і вони мають розуміти правила, яких потрібно дотримуватися. Є обласна влада, і є великий бізнес, який повинен платити податки, зарплати та дотримуватися екологічних норм. Якщо все це буде, я посприяю розвитку великого бізнесу, але обслуговувати бізнес влада точно не буде. Ми можемо бути партнерами. І навколо цих принципів ведемо зараз переговори.

— Які настрої у великого бізнесу?

— Різні. Тут ще роки два потрібна влада немісцева. Жебрівський, Петренко, Сидоренко — неважливо. Крім п'яти олігархічних сімей, про які всі знають, у кожному районі є свій олігаршок. І скільки б я не розповідав, що мене не цікавлять гроші, не вірять.

Тому ми взяли курс на демонополізацію та підтримку малого і середнього бізнесу.

— Ви бачите у місцевих жителів готовність взяти на себе відповідальність за бізнес? Колишній шахтар скаже: не вмію, не хочу, не буду.

— Навчити. Воно само з неба не впаде, треба стимулювати, і тоді конкуренція — у сусіда хата біла, у сусіда жінка мила — змусить задуматися: а чому у мене не так? Я хочу їх пропустити через східноєвропейські країни. Щоб вони поїхали в Польщу і побачили — поляк має 10 га землі, у нього нормальний двоповерховий котедж, як мінімум дві машини і діти навчаються у найкращих вишах Польщі. Тобто 10 га землі забезпечують добробут родини.

 

 

Матеріал опублікований в НВ №22 від 17 червня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: