8 грудня 2016, четвер

Ердоган підвів Туреччину до порога громадянської війни

коментувати
Озброєні курди цілком привільно почуваються в околицях Діярбакира

Озброєні курди цілком привільно почуваються в околицях Діярбакира

Курди активно озброюються, влада розпочала проти них неоголошену війну, а ісламісти готуються до повалення влади

«Так само, як у 1990-х роках, нині розпалюється конфлікт між [етнічними] курдами та турками, якому не буде краю. Концепція, розроблена в президентському палаці, матеріалізується», – 20 серпня заявив офіційний представник опозиційної Народно-демократичної партії Туреччини Ідріс Балукен, коментуючи швидке зростання напруженості в країні.

Підстави для таких підозр у політика є. Після того як наприкінці липня Анкара фактично оголосила війну Ісламській державі (ІД) та Курдській робітничій партії (КРП), напади, вибухи й обстріли стали майже щоденними. Особливо активно «партизанська війна» йде на південному сході країни, населеному переважно курдами, на яких турецька армія спрямувала свій головний удар. Лік турецьким військовослужбовцям, загиблим там за неповний місяць, пішов на десятки: тільки за офіційними даними, в останні тижні в диверсіях там загинули 39 солдатів і офіцерів. Останню таку операцію бойовики КРП провели 19 серпня, її жертвами стали вісім турецьких військових. Одночасно з цим бойовики лівацьких, ісламістських та інших екстремальних угруповань раз у раз здійснюють напади й обстріли в Стамбулі та інших великих містах.

Уряд на події відповідає силою. На південному сході країни розгорнуто додаткові армійські та поліцейські сили, жандармерія, а також місцеві провладні «тітушки» під назвою «Худа Пар» – вони непогано озброєні та діють поза законом, як бандитське угрупування. Силовики вже затримали понад тисячу курдських активістів, обшуки й арешти тривають. Водночас турецька авіація щодня завдає ударів по позиціях КРП на півночі Іраку й у горах на півдні Туреччини. За офіційними даними, в результаті авіанальотів вбито вже понад 390 осіб.


На юго-востоке Турции не прекращаются столкновения курдских повстанцев и правительственных войск
На південному сході Туреччини не вщухають зіткнення курдських повстанців і урядових військ


Тим часом керівництво Ісламської держави, оскаженіле через рішення Анкари надати свої авіабази для використання американською авіацією, виступило з офіційним зверненням до жителів Туреччини, закликаючи оголосити священну війну «сатані, який продав країну США та курдам», тобто Ердогану і його уряду. В Туреччині проживають незліченні тисячі прихильників ІД, тому цей заклик, поза всякими сумнівами, буде почутий. Утім, поки халіфат поводиться тихо, очікуючи на подальшій розвиток подій. Для нього критично важливо, щоб події в Туреччині пішли за сценарієм, максимально наближеним до громадянської війни. Як показує досвід Іраку та Сирії, саме за таких умов ІД діє максимально ефективно. Причому до цього зараз все й рухається.

Місто Діярбакир, неофіційна столиця турецького Курдистану, щоночі стає ареною запеклих зіткнень між курдськими демонстрантами та поліцією. Перші закидають правоохоронців камінням, б'ють по них феєрверками. У відповідь летять заряди зі сльозогінним газом, а на тілах протестувальників з'являються червоні точки від лазерних прицілів снайперів. Особливо бурхливими вечорами й ночами в місті лунає стрілянина, в повітрі курсують поліцейські та військові вертольоти.

Як розповіли виданню The Foreign Policy місцеві жителі і активісти, городяни активно озброюються, готуючись до вуличних боїв із силовиками та «тітушками». До останніх вони записують таких ісламістів, «виписаних урядом із сусідніх Сирії та Іраку» для протистояння курдам. Ціни чорного ринку на зброю і боєприпаси останніми тижнями зросли втричі. Хороший пістолет у Діярбакирі нині коштує три тисячі доларів, автомат Калашникова – дві. Гвинтівки та автомати дорожчі через те, що їх складніше заховати: за незаконне зберігання та носіння зброї в Туреччині дають тривалі тюремні терміни. Однак гігантський попит, без сумніву, породить і пропозицію: крізь дірявий кордон із Сирією та Іраком до Туреччини підуть каравани зі зброєю та боєприпасами – покупці обов'язково знайдуться.


На манифестациях в Диярбакыре турецких флагов нет. Только курдские
На маніфестаціях у Діярбакирі турецьких прапорів немає. Тільки курдські


Одночасно зі збільшенням продажів зброї зростає і ступінь організації місцевих курдів, які, на відміну від 1990-х, активно використовують для спілкування та координації своїх дій соціальні мережі. Як пише FP, жителі Діярбакира й околиць прямо кажуть, що вони вже не просто «населення», як 20 років тому. «Люди вже нічого не бояться і зберігатимуть спокій доти, доки це буде можливо. Вони знають: якщо почнеться війна, то вона йтиме на всій території Туреччини», - розповів один з курдських активістів. Тепер питання лише в тому, наскільки стане терпцю нині формованому курдському ополченню.

Деякі припущення щодо строків уже є. Ситуація може остаточно вийти з-під контролю на початку листопада. І ось чому.

Ердоган почав війну, яка призвела до хаосу та терактів, не просто так, а з чіткою метою. За словами Ідріса Балукена, процитованого на початку статті, президент свідомо розкручує спіраль насильства, сподіваючись на зростання націоналістичних настроїв і підтримки з боку виборців напередодні нових парламентських виборів.

Справа в тому, що попередні – червневі – ердоганова Партія справедливості та розвитку (ПСР) не програла (вона набрала більшість голосів), але й не виграла, оскільки більшість ця було відносною, а не абсолютною, як спочатку замислювалося. Оскільки в парламенті прихильники президента посідають менше 50 відсотків місць, його зміни конституції зірвалися. Перед виборами Ердоган планував зробити Туреччину президентською республікою, в якій глава держави отримає воістину султанські повноваження.


Эрдоган, считающий образцом политика Путина, идет по стопам кумира, с помощью войны уничтожая прессу и оппозицию
Ердоган, який вважає взірцем політика Путіна, наслідує кумира, за допомогою війни знищуючи пресу й опозицію


Через несподіване потрапляння до парламенту прокурдської Народно-демократичної партії ПСР не спромоглася отримати більшості, що дозволило б самостійно сформувати уряд і змінити конституцію. В результаті Ердоган формально залишається лише церемоніальною фігурою, хоча насправді й керує країною через «свого прем'єра» Ахмета Давутоглу. Але хиткість цього становища сильно тривожить і нервує президента. Він хоче стати повноцінним володарем із чітко прописаними безмежними можливостями.

Для цього йому конче потрібні нові вибори з безумовною і однозначною перемогою ПСР. Отримавши переконливу одноосібну більшість у парламенті, Ердоган зможе нарешті змінити конституцію та сформувати повністю залежний від нього уряд. Для досягнення цієї мети було задіяно досить просту схему. ПСР під різними приводами не вступає ні з ким у коаліцію, перешкоджаючи появі нормального кабінету міністрів. Якщо до 23 серпня уряд так і не з'явиться, на початок листопада будуть призначені нові парламентські вибори.

Способи згуртувати народ навколо лідера та домогтися бажаного результату давно винайдені. «Маленька переможна війна» або в найгіршому разі «перетворення країни на оточену ворогами фортецю» зазвичай діють безвідмовно. Найкращий, певно, приклад – це підриви будинків у Росії та наступна війна в Чечні, що дозволили Володимиру Путіну стати президентом РФ 2000 року. У турецькому випадку роль чеченців виконали курди з їхньою нездоланною мрією про свободу та готовністю боротися за неї.


Эрдоган назначил курдов "турецкими чеченцами", которых надо победить ради неограниченной власти самого Эрдогана
Ердоган призначив курдів "турецькими чеченцями", яких треба перемогти заради необмеженої влади самого Ердогана


Пропаганда, яка широким потоком ллється з державних ЗМІ, не залишає варіантів виборцям: «Або ви зі знахабнілими курдськими терористами, або з великим, світлим і могутнім рятівником від них». Журналістів, не згодних із такою альтернативою, кидають до в'язниць: Туреччина – світовий лідер за кількістю працівників ЗМІ, які опинилися за ґратами. Рейтинги Ердогана та його партії на цьому тлі зростають, опозиція закотується в асфальт – розпочато розслідування співпраці її лідерів із бойовиками. Усе, здавалося б, йде за планом.

Проте під час його виконання можуть з'явитися певні складності. По-перше, на тлі загострення насильства та відсутності уряду турецька ліра занепала щодо світових валют. Її курс обвалюється так, що вона зараз демонструє найшвидші темпи зниження у світі. Хаос негативно позначається на інвестиціях і туризмі, вкрай важливому для країни. Громадяни країни поки ще згуртовані військової лихоманкою, але до листопада у них можуть виникнути питання на зразок: «А чи воно того варте?».

По-друге, курди, як сказано вище, не збираються ставати слухняним об'єктом упокорення. У Туреччині їх мешкає 18 мільйонів. Якщо хоча б сота частина озброїться (а все до того близиться), армія вийде не з маленьких. Причому справа не тільки в кількості курдів і ступені їхньої організації, але й у їхній винятково високій мотивації. Через громадянську війну в Іраку незалежний Курдистан там вже став реальністю, в Сирії з тієї ж причини – швидко формується. У Туреччині ж Ердоган веде проти жителів Діярбакира й околиць неоголошену, але теж цілком громадянську війну. Для курдів це історичний шанс – після сотень років чужої влади зі зброєю в руках домогтися свободи і створення власної незалежної держави. Можливо, навіть єдиної (хоча у курдів повно внутрішніх суперечностей, але все ж). Із такими ввідними «маленька переможна війна» може обернутися великою і не надто успішною.


Турецкая армия готова к "маленькой победоносной войне"
Турецька армія готова до "маленької переможної війни"


По-третє, такий конфлікт слугуватиме прекрасним живильним середовищем для розвитку й піднесення Ісламської держави всередині власне Туреччини. Громадянська війна для халіфату – це найліпше, що тільки може трапитися. Серед турецьких громадян повно людей, які таємно поділяють його цінності, причому навіть у збройних силах і правоохоронних органах. У разі якщо Анкара перебуватиме в ситуації затяжного та кривавого конфлікту, Ісламська держава обов'язково постукає у двері. Ногою і прикладом автомата.

Підсумовуючи, можна сказати: підсумки виборів, заради перемоги на яких Ердоган вдався до своєї «війни проти терору», поки не цілком очевидні. Ймовірно навіть, що він їх програє. Але і в радості перемоги присмак може бути такий собі. Якщо прокурдська Народно-демократична партія не подолає 10-відсоткового бар'єра та не потрапить до національного парламенту (а саме на це розраховує президент), то курди Діярбакира остаточно втратять представництво в Анкарі й будь-який зв'язок із Туреччиною та її владою. У цьому разі від повстання їх зможе утримати лише нестача зброї та рішучості. Але, зважаючи на все, у них вже не бракує ні того, ні іншого.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: