10 грудня 2016, субота

Епоха відродження. З країни з малим стратегічним інтересом М'янма перетворилася на перспективну вигоду

Епоха відродження. З країни з малим стратегічним інтересом М'янма перетворилася на перспективну вигоду
Після півстолітнього правління військових та економічної ізоляції М'янма отримала першого громадянського президента-демократа і разом з ним — все більший потік іноземних інвестицій. У країну вже кинулися Hilton, Ford і Coca-Cola

Відкриття заводу Coca-Cola неподалік міста Янгон, колишньої столиці М'янми, стало для цієї країни великою подією. "Це великий момент в історії, такий само, як відкриття нашого бізнесу в країнах колишнього Радянського Союзу після падіння Берлінської стіни",— заявив голова Coca-Cola Мухтар Кент.

Він не перебільшував: американський харчовий гігант повернувся до М'янми після понад 50 років військового правління та економічної ізоляції. Транснаціональна компанія заявила про намір інвестувати в місцевий бізнес $200 млн.

Окрім Coca-Cola, на ринок М'янми за останні кілька років вийшли такі світові гіганти, як Ford, MasterCard, Unilever і багато інших. Так великий бізнес відреагував на політичні зміни, які започаткував 2011 року прихід до влади першого обраного президента — відставного генерала Тейн Сейна. До того владу утримувала військова диктатура, авторитарне правління якої призвело до жорстких економічних санкцій з боку США та Євросоюзу.

У відповідь на кроки Тейн Сейна в напрямку демократії Захід зняв значну частину санкцій. А в 2012 році М'янму відвідав президент США Барак Обама. "З країни з малим стратегічним інтересом М'янма перетворилася на перспективну вигоду для інтересів США в Південно-Східній Азії та за її межами",— зазначає Прісцилла Клепп, колишня повірена у справах США у М'янмі.

Відтоді чимало змінилося — у країні почали частіше бувати іноземні інвестори. І якщо раніше привабливою природними багатствами, дешевою робочою силою і туристичними можливостями М'янмою цікавилися насамперед азійські компанії, то тепер на неї звернули увагу західні бізнесмени. Цей ринок вже освоює норвезька телекомунікаційна компанія Telenor, тут відкриваються готелі мереж Hilton і Accor.

Інвестиційна активність тут же відбилася на економіці: зростання ВВП М'янми з 6,5% у 2012-2013 роках прискорилося до 8,5% в 2014-2015 роках.

Нові економічні та політичні очікування тепер пов'язані з обійманням 1 квітня президентської посади Тхіна Чжо — першого цивільного лідера в новітній історії М'янми, представника партії Національна ліга за демократію (НЛД). "Від 2011 року зовнішня підтримка допомагала М'янмі змінюватися; із керованим НЛД урядом така підтримка подвоїться",— пророкує Клепп.
   


БЛИСК ІСТОРІЇ: Позолочена пагода Шведагон у колишній столиці Янгоні — візитівка колись заможної М'янми і центр тяжіння сучасних туристів
БЛИСК ІСТОРІЇ: Позолочена пагода Шведагон у колишній столиці Янгоні — візитівка колись заможної М'янми і центр тяжіння сучасних туристів


 

Повернутися до процвітання

Аун Сан Су Чжі — найвідоміша жінка М'янми і втілення надії жителів на щасливе майбутнє. Лідер опозиції, що протистояла військовій хунті, 1991‑го вона отримала Нобелівську премію миру. Саме Су Чжі створила і очолює НЛД, від якої Тхін Чжо переміг на недавніх виборах.

Кількома місяцями раніше партія Аун Сан Су Чжі здобула переконливу перемогу на парламентських виборах, захопивши більшість місць в обох палатах. А після обрання президентом Тхіна Чжо, лідер демократів отримала відразу чотири міністерських позиції в новому уряді. Сама Су Чжі претендувати на президентське крісло не змогла: двоє її синів є підданими Великобританії, а норми м'янманської конституції забороняють балотуватися в президенти особам, у сім'ї яких є іноземні громадяни.

Сьогодні перед Су Чжі та новим президентом стоїть масштабне завдання — повернути М'янмі колишню славу заможної держави. Ця країна вважалася найбагатшою в Південно-Східній Азії в період колоніального правління, коли її природні ресурси й аграрні можливості посилено працювали на експорт.

Однак після здобуття незалежності в 1948 році цивільний уряд багатонаціональної М'янми не спромігся розв'язати внутрішні міжетнічні конфлікти, і 1962 року владу захопили військові, які правили до 2011 року — тоді країна отримала перший за півстоліття виборний уряд, а президентом став колишній прем'єр-міністр — генерал Тейн Сейн.

Новій владі вдалося реалізувати низку демократичних реформ, серед яких перехід до виборної системи формування органів влади, лібералізація ЗМІ та фінансової системи, а також амністія численних політв'язнів.

2012 року було встановлено змінний курс раніше переоціненої місцевої валюти — каята, потім центральний банк здобув незалежність від уряду, і тоді ж було ухвалено новий антикорупційний закон. За три роки потому права відкривати в М'янмі свої відділення набули іноземні банки.

Із посиленням політичної та економічної відкритості зросла туристична привабливість країни. 2011 року тут побувало 816 тис. туристів — за два роки їхня кількість потроїлася. 2014 року світова туристична біблія Lonely Planet внесла М'янму в топ-10 найкращих країн для пригодницьких подорожей.

 

Нові дороги М'янми

Сьогодні Світовий банк зараховує М'янму до категорії країн із доходом нижче середнього — щомісячний заробіток понад 60% домогосподарств тут не перевищує $235. Проте жителі міст визнають: із закінченням ери військового правління їхній рівень життя став поліпшуватися.

Сімейний бізнес жителя М'янми До Тан Хтут — оптовий продаж сувенірів. За його визнанням, останніми роками обсяги продажів зросли, щомісячний дохід його сім'ї досяг $600 — солідна сума для небагатої М'янми.

Тепер До Тан Хтут сподівається, що економічні реформи нового уряду дозволять йому не тільки витрачати, але й заощаджувати, а ще надіслати 17‑річну доньку Шуун Лей Хоні вчитися в університет.

“Я хочу, щоб моя донька була успішною,— каже До Тан Хтут.— Наша країна ще не стала повною демократією, але коли це станеться, я вірю, з'явиться безліч можливостей".

Однак якщо городяни вже відчули економічні зміни, до сільської місцевості, де мешкає дві третини населення М'янми, вони поки не дійшли. Сільський голова Шві Хлат поки тільки чекає на зміни: "Якщо за минулого уряду ми могли лише фермерствувати, то тепер я сподіваюся на відкриття нових бізнесів, які принесуть покращення для нашого регіону".

Хоча селища Хлата вітри змін ще не торкнулися, в штаті, де воно розташоване, з'явилися нові дороги та відкрилося кілька шкіл. Тепер місцеві жителі чекають на краще медичне обслуговування і, головне, припинення збройних етнічних конфліктів.

Перші значущі кроки у налагодженні миру були зроблені за часів колишнього президента. Тоді угоди про припинення вогню підписали з кількома етнічними збройними групами.

НЕ ДУХОМ ЄДИНИМ: Західні мережі фастфудів поспішають завоювати
ринок М'янми: 2015 року після 
американської KFC
свій перший ресторан в Янгоні
відкрила Pizza Hut

Тим часом стабільність у країні вкрай важлива для інвесторів. Деякі з них воліють почекати з інвестиціями, щоб подивитися, як упорається новий уряд, вважає Девід Камру, експерт французького центру міжнародних досліджень Sciences Po і співредактор журналу у справах Південно-Східної Азії.

На його думку, одне з головних питань, яким цікавляться інвестори,— чи вдасться владі створити міцний режим припинення вогню в зонах етнічних сепаратистських повстань.

 

Якщо сусід — китаєць

Протягом останніх двох десятиліть особливий вплив на М'янму справляв Китай — саме він залишається сьогодні і найбільшим інвестором. Експерти очікують, що Пекін намагатиметься зберегти свої позиції в М'янмі. Адже її територія є найкоротшим виходом до Індійського океану, через який проходить безліч імпортно-експортних потоків, зокрема постачання нафти і газу для Піднебесної.

Однак проблематичність китайських інвестицій полягає в їхній несправедливості, зазначає Камру. "Наприклад, 90% електроенергії від побудованих китайцями гідроелектростанцій експортується в Китай",— каже він.

Тим часом наближеність до динамічних азійських економік, розташування між двома найзаселенішими країнами — Китаєм і Індією, і транзитний потенціал для торговельних потоків робить М'янму об'єктом геополітичного та інвестиційного змагання.

Окремий інтерес викликають природні ресурси М'янми. І нехай газу тут не надто багато — 2% всіх запасів Азійсько-Тихоокеанського регіону, проте на його експорті в Таїланд і Китай, згідно з офіційними даними за червень 2015 року, країна щомісяця заробляла близько $170 млн.

І хоча і в цій галузі традиційно переважають китайські вкладення, вже сьогодні в геологорозвідку та розробку м'янманських родовищ інвестують ряд неазійських нафтогазових компаній. Так, англійська BG Group і австралійська Woodside Energy вклали понад $1 млрд у дослідження і розробку чотирьох родовищ. Беруть участь у розвитку сектора також корейська компанія Daewoo і французька Total.

Привабливими для інвесторів є енергетика та інфраструктура М'янми. Так, спільний проект японської корпорації JGC, сінгапурської Changi Airport Group і низки інших партнерів з будівництва нового міжнародного аеропорту поблизу Янгона оцінюється в $1,5 млрд. А сам Китай вже заявив про намір інвестувати десятки мільярдів доларів у м'янманські залізниці.

Поки ж стара авто- і залізнична інфраструктура, а також часті перебої в подачі електроенергії у великих містах є бар'єром для іноземних інвесторів. За оцінками Азійського банку, модернізація транспортної системи обійдеться Мьянмі в $60 млрд.

Серед інших бар'єрів експерти називають недостатню кількість кваліфікованої робочої сили, відсутність правової стабільності та заборону на продаж іноземцям сільськогосподарських земель.

"Ми стоїмо на самому початку довгого шляху соціально-економічного та політичного розвитку",— описує ситуацію Камру.

 Матеріал опублікований в НВ №13 від 8 квітня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: