7 грудня 2016, середа

Дорослі ігри. Як я випробувала на собі шибарі або навіщо люди просять, щоб їх зв'язали

Дорослі ігри. Як я випробувала на собі шибарі або навіщо люди просять, щоб їх зв'язали
Олександр Медведєв/Наталія Кравчук
Розпал робочого дня, десь за вікном буденно метушиться місто. Я вишу під стелею, пов'язана товстою мотузкою по руках і ногах, і чую, як хтось поруч пропонує додати мені гарячого воску або декілька ударів батогом

Ні, мене не катують. Я сама попросила зробити це зі мною. Я пробую шибарі - японське мистецтво зв'язування, одна зі складових БДСМ.

Що таке шибарі

У відомому фільмі Кавказька полонянка простий радянський студент Шурик рятує від трійки бандитів свою кохану – таку ж просту радянську студентку Ніну. В одній зі сцен Сашко намагається звільнити її, щільно пов'язану мотузками. Здавалося б, у цьому немає нічого особливого. Однак деякі люди вже давно помітили в цьому особливий сенс. Тіло Ніни не просто хаотично пов'язане – воно акуратно оперезане мотузками і обвите вузлами з візерунком, який входить в число «класичних» для техніки шибарі.

Сьогодні багато хто міг чути про шибарі з японських фільмів. Часто цю техніку асоціюють безпосередньо з культурою БДСМ і припускають, що «ігри» з мотузками не виходять куди-небудь далі спальні. Насправді ж це зовсім не іграшки, а серйозне і небезпечне заняття. І в останні пару років воно набуває широкої популярності в Україні.

Одна з гіпотез свідчить, що свій початок шибарі бере від техніки ходзе-дзюцу. У XV-XVI століттях її використовували для швидкого і надійного знерухомлення ворога: застосовували під час конвоювання полонених, арешту злочинців і навіть в якості тортур – вузли, розташовані в певних точках, могли тиснути на нервові центри і заподіювати полоненому особливо сильний біль.

Пізніше техніка стала набувати естетичних сенсів. Слово «красиво» поступово вийшло на передній план. Обидва поняття варто розмежовувати. Шибарі – метою якого є отримання задоволення без заподіяння шкоди партнеру. Ходзьо – бойова техніка, спрямована на ефективне знерухомлення суперника. І про здоров'я там не особливо турбуються. Для цього існує широке розмаїття вузлів, спеціальні мотузки, десятки способів зв'язування та окремі техніки – в залежності від того, кого саме потрібно зв'язати і навіщо.

У сучасному світі шибарі популярне вже далеко за межами Японії як мистецтво естетично-еротичного зв'язування і компонент БДСМ-культури. Головні акценти робляться на красі і складності візерунків, а також на емоційних і тілесних відчуттях зв'язаного.

Шибарі – не обов'язково спосіб урізноманітнити сексуальне життя партнерів, як здається багатьом. Це практика, за якою стоять набагато більш широкі смисли. Більш того, часто після зв'язування йде підвішування. Якщо ви хочете випробувати щось подібне, йти за цим краще до спеціально навченої людини, але ні в якому разі не старатися відтворити це вдома. Важлива складова – довіра. Віддаючи себе в руки людині, потрібно розуміти, чи достатньо вона компетентна у тому, що робить і чи не зашкодить. Майстер, який займається зв'язуваннями, називається рігер. В Україні їх достатньо багато.

Як це відбувається

Звичайно, оголошення з пропозицією зв'язати і підвісити ви не знайдете на кожному стовпі. Але варіантів – більше, ніж може здатися спочатку. Наприклад, у Києві та Харкові періодично проводяться майстер-класи та навчання для тих, хто хоче навчитися майстерності, вечірки з показовими виступами, а в кінці цього місяця для любителів шибарі навіть запланований дводенний фестиваль. Проводяться і напівзакриті зустрічі, щось на зразок клубу за інтересами – такого собі «кружка любителів макраме», тільки по живому. Знову ж таки, потрапити туди «з вулиці» - непросто. Але якщо потрапляєте – вас радо зв'яжуть і підвісять, розкажуть, покажуть і подарують нові враження.

Як правило, на подібних заходах діє негласне правило – не проводити фото - і відеозйомку без згоди всіх учасників, або так, щоб інші не потрапляли в кадр. БДСМ – це не ромашки в полі збирати, адже реакція оточуючих може бути неоднозначною. Відволікати майстра і модель від процесу також не варто.

До речі, про реакції. Зазвичай ті, хто «повзпроходив», сприймають зв'язування як щось дуже збочене і витончене. Тому вголос від багатьох можна почути коментарі на кшталт: «Збоченці» і «Робити більше нічого». Але коли я виставила у своєму facebook фото з однієї з таких зустрічей, в особисті повідомлення почали писати різні люди. «Де це спробувати?», «А це дорого?», «Невже можна в Києві? Я давно мрію» - ось що вони запитували. Тобто, виявилося, що бажаючих на власній шкурі випробувати одну з популярних БДСМ-практик досить таки чимало.

Після загальної зустрічі в «клубі за інтересами» я «орендую» рігера для фотосесії в студії. Студія, до речі, тут теж підходить далеко не будь-яка – для підвішувань важливо, щоб в стелі були гачки. Бо відмінний варіант – місця, де займаються, наприклад, флай-йогою. Ми йдемо в студію Alpha Gravity School – комплекс «альфа гравіті», який там практикують, теж побудований на вправах в повітрі.

Рігер Іван практикує зв'язування вже два роки. За цей час встиг повчитися у майстрів з України, Білорусі, Росії, Франції, Німеччини, Бельгії, Італії і навіть пощастило взяти пару уроків у Японського Кінбакуши (в Японській термінології так називають майстра, від слова Кінбаку – синонім шибарі. Закінчення «Ши» (Shi) означає в цьому випадку шанобливе звернення до професіонала).

Як і в будь-якій іншій БДСМ-практиці, під час зв'язувань обов'язково дотримуються принципів Безпеки, Розумності та Добровільності. З вами не будуть робити нічого без вашої згоди, ламати вам кістки або навмисно стягувати мотузками до неможливості дихати. Тому в процесі зв'язувань Іван періодично задає мені питання: чи не німіють у мене руки, чи не надто тиснуть мотузки, чи зручно мені. Комусь це може здатися дивним. Але, насправді, справжній майстер здатний зв'язати партнера абсолютно по-різному.

- Можна зробити жорстко, так, щоб мотузки упивалися – для любителів, можна помістити модель в мотузки, ніби в гамак, там буде м'яко і комфортно, - розповідає Іван.

Перед практикою він налаштовується на хвилю другої людини – важливо відчувати настрій партнера, розуміти, навіщо він прийшов і яких відчуттів жадає. Потім приступає до зв'язування. Починає з грудей: закладає руки за спину і накидає мотузку. Потім робить «візерунок». Вони теж бувають різної складності.

- Хтось приходить за новими емоційними станами. Деякі просять зв'язати для фотосесії – в таких випадках це більше картинка, ніж емоційна практика. Хтось просто любить відчувати біль або відчувати контроль над своїм тілом, - пояснює майстер.

Відчуття

Саме з болем пов'язане одне з відчуттів, яке я отримала під час зв'язувань. Ніхто не говорив, що боляче не буде. Весь сенс в тому, що при правильному зв'язуванні не повинно бути боляче «як попало». Боляче буде – але це приємний і регульований біль.

У той час, як майстер затягує тіло в мотузки, шкіра, яка не звикла до такого впливу, противиться. У якісь моменти здається, що німіють складені за спиною руки. Від тиску в грудній клітці іноді важко дихати. Ось тут і вискакує це горезвісне «боляче». Насправді це просто реакція тіла на незвичні для нього обставини. Якщо перечекати і переступити свій больовий поріг, таке відчуття, яке приходить – здивування. Тому що там, де тільки що здавалося «боляче», тепер вже зовсім ні. І руки вже теж не німіють. Це здається дивним-приємним: зіткнутися зі, здавалося б, болем і тут же подолати його.

Коли майстер закінчує пов'язувати, він дістає великі дзвенячі карабіни і кріпить їх до мотузкового корсету. Потім простягає мотузки і спритним рухом піднімає нагору, підвішуючи свій «витвір мистецтва» в повітрі, на спеціальному кільці під стелею. І ось, ти вже висиш, як муха, спіймана павуком в павутину. Як звір, який потрапив у сітку-пастку. Мотузки знову починають тиснути, тому що тіло взагалі не звикло бути пов'язаним і в підвішеному стані. Але потім минає і цей біль.

Іван обережним рухом розгойдує мене, і я хитаюсь з боку в бік. В цей момент в голові – цілковитий вакуум. Жодної думки, жодної емоції. Тільки відчуття тіла, що обертається, як космонавт, в якихось незрозумілих просторах. Потім я думала про те, що от би вміти так відключати мізки за міри необхідності. У цей момент рігер, як істинний творець, насолоджується своїм твором. То відходить, щоб глянути на все здалеку, то знову підбирається ближче. Заглядає в обличчя, ніжно перебирає волосся у мене на голові, щось шепоче.

Здалеку може здаватися, що обвяз – цілісний, і розплутувати його довго. Насправді ж, всі частини можуть бути «зібрані» окремо. Наприклад, майстер може перев'язати руки, якщо ті затекли, при цьому не розв'язуючи іншу конструкцію. На випадок, якщо модель потрібно звільнити від мотузок дуже швидко, у майстра є ножиці. По техніці безпеки, на всі сесії з собою беруть аптечку.

Ти ніколи не знаєш, що він зробить з тобою зараз: погладить по голові або візьме за волосся, щоб розгойдати ще більше, опустить вниз головою, так, що обличчя торкнеться підлоги, або стягне мотузки ще тугіше. Такий собі метод батога і пряника – ти повністю знаходишся у владі іншої людини і довіряєш їй. А вона – то «жаліє», то «мучить». У тебе можуть запитати: «А тепер уяви, що я зараз піду. Що ти будеш відчувати?». Встати і піти з поля зору. Насправді, це цікавий психологічний тест на реакцію. Вона – у кожного різна.

- Реакція буває абсолютно різна. Хтось збуджується, хтось голосно кричить або впадає в паніку, можуть сміятися, а інші, навпаки, заспокоюються і настає заспокоєння. Так виходять емоції, які накопичилися всередині, - розповідає Іван.

До речі, у майстрів теж може бути різна мотивація. Комусь задоволення працювати над найдрібнішими деталями, вив'язувати вузлики і створювати красиві хитросплетіння, інші ж, навпаки, отримують задоволення від самого процесу знерухомлення. Так більше реалізуються садистські нахили, ніж естетичні.

З іншої точки зору шибарі можна навіть вважати тілесно-орієнтованою практикою, спрямованою на отримання нових, гострих тілесних відчуттів, на переживання незвичайних емоційних станів. Ті ж, хто приходить саме за болем, іноді просять додати в процес «фарб»: наприклад, приносять батіг або використовують віск із палаючих свічок для гостроти відчуттів.

Майстер знімає з підвісу і послаблює мотузки, потихеньку розмотує їх. На шкірі залишаються сліди. Вони зійдуть протягом години. В момент, коли вузли розв'язалися, а тиск зник, до мене прийшло відчуття виснаження. Ніби я тільки що повернулася з пробіжки, посилено позаймалася хатха-йогою або зробила зарядку. Або якщо б прийшла ввечері після важкого дня, протягом якого бігала по місту і носила важкі сумки. Але ця втома – приємна, така, в якій навіть хочеться трішки побути. І майстер дає таку можливість. Він може обійняти, погладити, заспокоїти або просто посидіти поруч, щоб вирівняти емоційний стан того, хто тільки що був в його владі. І відпускає тільки тоді, коли світ знову повертається у звичний стан.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: