11 грудня 2016, неділя

Коштовна випадковість. 44 роки тому археологи знайшли знамениту скіфську пектораль

коментувати
Співробітники Інституту археології розглядають знахідки з кургану Товста Могила. Пектораль в руках у керівника розкопок Бориса Мозолевського
DR

Співробітники Інституту археології розглядають знахідки з кургану Товста Могила. Пектораль в руках у керівника розкопок Бориса Мозолевського

44 роки тому закінчився археологічний сезон, який приніс Україні найвідомішу знахідку зі стародавнього скіфського поховання — золоту пектораль, нагрудну прикрасу знатного кочівника

Знайдена у червні 1971 року в кургані Дніпропетровської області золота скіфська пектораль — головний археологічний скарб України — за всіма параметрами стала справжнім подарунком долі. Її знайшли два археологи-позаштатники, яким допомагав не профільний інститут, а директор великого радянського підприємства. І пектораль виявили тоді, коли успіх всієї експедиції вже здавався сумнівним.

Україні з цією прикрасою поталанило ще й тому, що її знайшли за кілька років по тому, як з'явилася можливість залишити знахідку в українському музеї, — якби ця історія сталася трохи раніше, радянське керівництво наказало б передати настільки цінний експонат до Москви або Ленінграда. А так скіфська прикраса досі входить до колекції київського музею.

Усі ці випадковості породили масу напіванекдотичних історій про розкопки кургану Товста Могила неподалік від міста Орджонікідзе Дніпропетровської області, під час яких знайшли пектораль. Деякі з них досі повторюють в українських ЗМІ.

Найпоширеніша — як керівник експедиції Борис Мозолевський віз пектораль у Київ на собі під товстою тілогрійкою, щоб приховати знахідку від московських або ленінградських музеїв. Вчений, за розповідями вигадників, нібито бігав до тодішніх українських моральних авторитетів, таких як письменник Олесь Гончар, щоб ті залишили пектораль собі на зберігання.


Курган Толстая Могила еще в древние времена посетили грабители. Чтобы найти пектораль, нужно было полностью срыть курган. Находки лежали на глубине 8,5 м от поверхности степи
Курган Товста Могила ще за стародавніх часів відвідали грабіжники. Щоб знайти пектораль, потрібно було повністю зривати курган. Знахідки лежали на глибині 8,5 м від поверхні степу


Про ці міфи Олександр Загребельний, який брав безпосередню участь у розкопках кургану з перших днів і до кінця польового сезону, згадує з посмішкою. І розповідає справжню історію пекторалі.

Свого не віддамо

У кожного хорошого оповідання є своя передісторія. Для скіфської пекторалі вона почалася листопадом 1963 року. Тоді керівництво УРСР в особі Петра Шелеста, головного комуніста республіки, створило в Києві Золоту комору. Шелест діяв обдумано: комора дозволяла залишати в Україні дорогоцінні археологічні знахідки, які раніше доводилося часто перевозити до Москви чи Ленінграда.

Шелест був суперечливим керівником. З одного боку, від 1965 року при ньому постійно заарештовували дисидентів — тоді свої перші терміни отримали поети Василь Стус, Іван Світличний, В'ячеслав Чорновіл. Також Шелест був одним з ініціаторів введення радянських військ до Чехословаччини в 1968 році.

При цьому тодішній головний український комуніст ратував за зміцнення української мови в навчальних закладах та в пресі. Він перечитував кілька разів брошуру Івана Дзюби Інтернаціоналізм чи русифікація. А через свою книгу Україна наша радянська Шелест відпав ласки Кремля. Там книга здалася націоналістичною, і весь наклад вилучили з продажу.

Знайти бажане

Демобілізувавшись із армії, Загребельний навряд чи думав про всі тонкощі підкилимної політики Шелеста, коли навесні 1971 року подавав документи на історичний факультет Київського державного університету.

До вступних іспитів залишалося ще кілька місяців. Якось, проходячи повз Інститут археології, він вирішив дізнатися, чи є там якісь вакансії. Тодішній директор інституту Федір Шевченко запропонував позаштатну лаборантську посаду.

Одного разу до реставраційної майстерні, де працював Загребельний, зазирнув Борис Мозолевський. Представився і сказав, що керівництво інституту просить молодого лаборанта допомогти йому обстежити курган у Дніпропетровській області. Швидко зібравшись, археологи 14 квітня були вже в Орджонікідзе.

Це був потужний промисловий район, де відкритим способом добували марганцеву руду. Місцевий збагачувальний комбінат мав стратегічне значення: марганець — необхідний домішок для міцної сталі.

Григорій Середа, керівник тресту, до якого входили рудники та власне комбінат, був досить впливовою людиною. Із Мозолевським він підтримував дружні стосунки вже кілька років — відтоді, як той почав їздити сюди у свої перші експедиції.

Середа сам захоплювався археологією. Він вигадав привід для експедиції — нібито комбінату потрібна земля, яку можна було взяти з кургану, і простір для розширення марганцевих рудників.

Хоча Мозолевському виповнилося 35 років, в Інституті археології він був  лише позаштатним співробітником. Після того як майбутній учений остаточно облишив спроби стати військовим льотчиком, він приїхав до Києва. Багато років працював кочегаром і вчився заочно на істфаку Київського університету. Писав вірші — до того часу вийшло вже три збірки. Через кілька творів мав проблеми: у них "компетентні органи" угледіли антирадянщину, і питання про зарахування вченого до штату Інституту археології відклали на кілька років.


Археологи расчищают очередные находки под курганом. Вверху фото видны ноги зевак, ожидающих сенсации
Археологи розчищають чергові знахідки під курганом. Угорі фото видно ноги тих, хто чекає на сенсації


Перші кілька тижнів позаштатники Мозолевський і Загребельний працювали удвох: в Інституті археології помилково вирішили, що Товста Могила — не скіфський курган, а більш раннє та бідніше поховання. Такі зазвичай виявляються порожніми — їх розривають за сотні років до археологів: найчастіше це робили одноплемінники похованих, які знали напевно, що так можна розжитися доброю зброєю та золотом. Тому витрачати гроші на серйозну експедицію інститут не став.

Їх дав Середа. Він поселив археологів у місцевому готелі, який став киянам у 20 коп. на добу. Постарався, щоб ті не були голодними. І він же виділив техніку і загін шахтарів-прохідників, які копали і зміцнювали шурфи та тунелі. В цілому розкопки кургану коштували тресту понад 50 тис. крб.

Зняти курганний восьмиметровий насип для археологів було лише половиною справи. Головна робота починалася ще нижче. Поховальні камери Товстої Могили, наприклад, перебували на глибині п'яти метрів від природного рівня ґрунту.

Мозолевський зачарував Середу розповідями про те, як він кілька разів ночував на кургані, і завжди йому снився тупіт коней. Тому археолог був упевнений, що Товста Могила — поховання царського скіфа. Але перші роботи на глибині викликали у нього розчарування — було зрозуміло, що тут вже побували грабіжники.


На раскопки на глубине 8,5 м археологов опускали с помощью строительного крана
На розкопки на глибині 8,5 м археологів опускали за допомогою будівельного крана


Середа, який приїжджав на розкоп щодня, жартував: "Що ж ти мені обіцяв золото знайти, а тут все розграбоване".

Але виявилося, що внизу є ще кілька поховань.

Головне з них — знатного воєначальника — спустошили багато століть тому. Середа обурився — так де ж золото? Мозолевський взяв ножа і сказав: "Дивіться, ось зараз відколупну грудку землі, й буде вам золото".

Встромив клинок у глину — і там блиснула золота пластинка з жіночого головного убору. Далі — більше: археологи випадково знайшли поховання дружини царя, яка була в сукні, майже повністю вкритій золотою фольгою. На шиї у цариці виявилася масивна прикраса вагою майже півкілограма. Цікавим було ще й те, що поруч зі скелетом жінки було знайдено зітлілий пучок камки — морської трави, якою лікували хвороби суглобів.

Але це були ще далеко не всі знахідки. Наступного дня, 21 червня, Мозолевський записав у щоденнику: "О 14:30 щось дзенькнуло і потім блиснуло під археологічним ножем". Це й була пектораль — нагрудна чоловіча прикраса вагою 1150 г, яка пролежала в землі 2300 років.

Археологи стверджували, що грабіжники не докопали до неї лише кілька сантиметрів. І все тому, що скіфи поклали пектораль не на тіло царя, а поруч із ним.

Комуністична щедрість

Знахідки діставали разом із цільними шматками ґрунту — так званими монолітами: для науковців завжди важливо зафіксувати точне розташування речей у похованні, бо під час ритуалів воно було невипадковим.

Життя в Орджонікідзе на цей час немов зупинилося. Місцеві жителі цілими днями крутилися навколо розкопу, часом нависаючи над археологами. І це попри те, що там цілодобово чергували шість міліціонерів.

Загребельний згадує, як одного разу на розкоп прийшов старий, якому колись належала ділянка землі з могилою. Він бурчав: "От якби я знав, то обов'язково б викопав".


Так выглядело только что найденное неподалеку с пекторалью украшение царицы
Такий вигляд мала щойно знайдена неподалік пекторалі прикраса цариці.


Археологи лише посміхнулися — зробити подібне самому неможливо. Зняти насип над курганом можна лише за допомогою техніки. А якщо не зміцнювати тунелі, що ведуть униз, до поховальних камер, легко можна залишитися під завалами назавжди.

Та й продати подібну знахідку за радянських часів було неймовірно складно. "Якось уже в наступній експедиції з нами працював хлопчина-підліток з одеського археологічного гуртка, — розповідає Загребельний. — Йому до рук "прилипли" дві золоті пластинки з кургану. Він поніс їх до ломбарду, і його відразу ж заарештували. А керівника розкопок за два роки до пенсії звільнили з роботи".

Після знахідки пекторалі на Мозолевського чекала справжня слава.

У Києві з ним зустрівся Володимир Щербицький, якого готували на місце вже опального тоді Шелеста.

Про сенсаційну знахідку одразу ж написали чи не всі радянські видання. По живих слідах словом "пектораль" назвали готель і ресторан Академії наук УРСР.


Жители города Орджоникидзе и окрестных сел каждый день приходили на раскопки
Жителі міста Орджонікідзе та навколишніх сіл кожен день приходили на розкопки


Археолога відразу взяли на роботу до Інституту археології з персональним окладом 200 крб. Його сім'я перебралася з передмістя до нової трикімнатної квартири. Учасники експедиції отримали премію у 75 крб і командирські годинники.

"Правда, у мене і ще двох колег за кілька днів годинника відібрали", — згадує Загребельний. Саме в той час в українській столиці відбувалося чергове партійне свято, і хтось вирішив нагородити комуністичних і комсомольських керівників Дніпропетровщини за успішні розкопки Товстої Могили. Годинниками. Хоча цих людей на розкопках Загребельний ніколи не бачив. "Нас це дуже образило, і на святкування ми демонстративно не пішли", — підсумовує він.

Матеріал опублікований у НВ №34 від 18 вересня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: