19 сiчня 2017, четвер

До влади прийшли ситуативні люди. Український професор американського університету пояснює, чому немає зрушень в країні

Днями Тимофій Милованов очолив Київську школу економіки

Днями Тимофій Милованов очолив Київську школу економіки

Гучні заяви одного з ключових міністрів реформаторського блоку, Айвараса Абромавичуса, свідчать про те, що у владних кабінетах точиться жорстка боротьба, розповідає професор економіки Піттсбурзького університету Тимофій Милованов

Днями Тимофій Милованов, член редакційної колегії VoxUkraine, очолив Київську школу економіки. Проблема нової України в тому, що до влади в ній прийшли не політики з державницьким баченням, а випадкові люди, вважає він. Вони, можливо, й кращі за попередніх, але їхні політичні сили так само побудовані не на ідеологічних чи меритократичних принципах, а на лояльності: вони разом росли чи робили бізнес.

НВ поспілкувалося з професором про те, чому ті, хто прийшли змінювати країну, натомість продовжують її розкрадати.

Це ми даємо владі можливість красти

Нормальна країна має гілки влади: законодавчу, виконавчу і судову, і ще журналістів. У нас не так. У нас є групи прем’єра і президента, які балансують між собою. Це нездорова ситуація, бо вони одночасно відповідають за законодавчий, виконавчий і судовий процеси. Виборцю незрозуміло, хто винен – президент чи прем’єр-міністр.

Коли є багато політичних груп, які між собою лавірують – це природно. Але їхні вчинки – лише симптоми. Ми даємо їм можливість красти з підприємств і не виконувати коаліційну угоду.

Але і суспільство зрештою має зрозуміти, чого хоче. Поки йому це не вдається. Воно хоче жити краще, але чим має бути це «краще» – ще не вирішило. Наприклад, зараз дуже низька зацікавленість конституційним процесом. Він десь високо в політично-юридичній площині. Але конституційний процес має проходити на рівні кожного громадянина країни, бо це основний документ, за яким ми живемо. А люди цього просто не розуміють. Лише коли вони це усвідомлять, з’явиться політична сила не імені Тимошенко чи Порошенка, а Ліберальна партія, наприклад, за якою будуть стояти ідеї, а не люди. Однак на це потрібен час. Той самий Саакашвілі – теж не ідеологічний проект, це знову ж таки група лідера.

В Україні відбулася революція без лідерства

Ми маємо розуміти, що у нас відбулася революція без лідерства. Ми не мали політичного лідера, який би разом з командою відсиділи 10-20 років, продумуючи план зміни країни, які довіряють один одному і знають, кого і куди поставити. В Україні до влади прийшли ситуативні люди. Вони, можливо, й кращі за попередніх, але їхні політичні сили побудовані не на ідеологічних чи меритократичних принципах, а на лояльності: разом росли чи робили бізнес.

Окрім того, в Україні досі є влада формальна і влада реальна. Вони ще нескоро стануть одним цілим. Є особи, які вирішують справи за зачиненими дверима і вірять, що будуть далі це робити. Але правда в тому, що влади хоче суспільство. Люди багато не просять: відповідального уряду, прем’єра і президента. Думаю, ці процеси закінчаться за 10-20 років. Мають бути цивільні протести, без насилля. Є дуже багато активних замів у департаментах, вони щось роблять. І влада буде намагатись очолити ці зміни на кшталт Росії, в якій плекають ручних опозиціонерів.

Такими темпами ми реформи проводитимемо 30-50 років

Реформи дуже повільні. Дуже. Коли кажемо, що вони є – хочемо показати, що дійсно щось відбувається. Але те, що ці зміни надзвичайно повільні – правда. Перед нами стоять серйозні виклики – захист прав власності, щоб ринки були вільні і суди працювали. Ці  речі навіть не почали чіпати. Так, є поліція, ProZorro, але це лише 5-10% від потрібного. Реформи гальмують самі громадяни, які не розуміють, чого треба вимагати від влади. А ті, які розуміють, нагріваються на цьому, і це відбувається на рівнях від керівників ЖЕКів до міністрів. Такими темпами ми реформи проводитимемо 30-50 років.

Маємо зрозуміти, що багато реформ мають під собою макроекономічне підняття цін. І це нормально. Уряди з неринковою економікою завжди хочуть задовольнити виборця: дають йому пільги, пенсії, низькі тарифи. Але будь-яка країна на шляху до процвітання проходить реструктуризацію цін. Це призводить до незадоволення найбільш незахищеного населення. Уявіть: ви хочете інвестувати, але не маєте що їсти. От на це люди реагують. Спочатку має бути погано, а потім, можливо, стане добре. Розробити економічні реформи – невелика проблема. VoxUkraine, наприклад, може написати програму реформ за півроку. Але питання не у тому, що зробити, а як. Інституційна спроможність на рівні держави дуже низька. Тому реформи робляться наполовину.

Якщо ще й вони звільняться – це буде останній цвях

Зараз дуже важливо, щоб [голова НБУ Валерія] Гонтарева, [міністр фінансів Наталія] Яресько та [голова Нафтогазу Андрій] Коболєв не пішли, хоча й до них є питання. Якщо ще й вони звільняться – це буде останній цвях. Будемо сподіватись, що після відкликання заяв про відставку міністрів ризик знизивсяАле ці особи дійсно замінили багато людей зсередини на кращих, прикрили певні схеми, де відсоток тому за те, тому за те; прикрили багато пустих технічних банків, які валять інституційну спроможність всієї банківської системи. Не можна назвати це історією успіху, бо гривня була по 8, а стала 25. Але треба розуміти, що Гонтарева небагато може зробити. Курс чому повзе? Через слабку економіку. Якби Кабмін сказав: «Ми побороли корупцію» – і поборов, тоді, можливо, й з курсом краще було. Навіть у дуже гарній державі установи на кшталт Нафтогазу чи Нацбанку мало впливають на економіку.

Коли їде великий вантажний автомобіль на великій швидкості, ви не можете легко ним керувати. Наше завдання – не розбити цю машину на дорозі. Дуже легко написати, як воно має бути, і дуже важко щось змінити. Якщо у вас проблемний тинейджер, у вас є всі важелі, але ви не можете з ним нічого зробити. А коли є таких 45 мільйонів, які звикли 25 років жити по-одному... Це не так легко змінити за два – три роки.

В державі забагато людей, які отримали майно незаконно, повіджимали

Дуже важливо зараз – property rights [право власності]. Не захистимо право власності – не буде інвестицій, великого бізнесу, ніякого розвитку. Якщо людина щось створила – це її. Але в нас є багато людей, які отримали майно незаконно: віджали в когось іншого, а той інший – ще в когось. Читаємо новини і бачимо, що всі всіх перекидали за 20 років. Це корупція, хабарі, викидання міноритарних акціонерів.

Потрібні суди, які б захищали право власності. Хай олігархи сваряться між собою у бізнесі. Вони лізуть у державу тому, що не можуть розвивати бізнес незалежно від неї. Щоб захистити property rights, треба провести комплексну реформу: судову, податкову, правоохоронну. Має бути координація. І отут ми приходимо до політичної волі і бачення.

Раніше політичний процес трохи тримався перед зовнішніми факторами: МВФ, посли тиснули, питання грошей. Але тиск закінчився, ситуація на Донбасі трохи стабілізувалася. Прем’єр не підписує новий документ для отримання наступного траншу МВФ, політики уже не такі боязливі. Єдине – сподіватися на людей. А вони вимагатимуть змін. Думаю, буде багато розмов і зустрічей серед маленьких острівців нового громадянського суспільства, активісти виходитимуть зі своїми ініціативами. Сподіватимемося, що владні люди до них прислухаються. Якщо ні – матимемо новий цикл, який займе декілька років.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: