29 квiтня 2017, субота

Чорна діра. Торгівля вугіллям з окупованих територій перетворилася на налагоджений бізнес з мільярдними оборотами

Чорна діра. Торгівля вугіллям з окупованих територій перетворилася на налагоджений бізнес з мільярдними оборотами
Його кінцевими вигодонабувачами стали лідери бойовиків і найближче оточення екс-президента Віктора Януковича

Дивлячись на карту окупованих територій сходу України, луганчанин Павло Лисянський, директор Східної правозахисної групи, бачить не міста-селища-дороги, а сотні копанок — невеликих самопальних шахт — і безліч шляхів, якими видобуте вугілля потрапляє на цей бік лінії фронту.

Лисянський кілька місяців досліджував тему нелегального постачання палива з так званих республік і переконався: це величезний ринок. Його щомісячний оборот — близько 400 млн грн.

На одному кінці ланцюжка — копанки і звичайні шахти ДНР-ЛНР, на іншому — легальні українські замовники. Між двома цими пунктами лежать інтереси різних діячів — від керівництва республік до представників Сім'ї втікача Віктора Януковича: його земляка Юрія Іванющенка та старшого сина Олександра Януковича.

"Отже, Україна спонсорує терористів, які воюють проти неї",— підраховуючи обороти торговців нелегальним вугіллям, стверджує Лисянський.

 

Прагнення чорного
  

Донбаське вугілля країні потрібне — від нього залежить робота половини з 14 українських теплоелектростанцій (ТЕС). Сім станцій можуть працювати тільки на антрацитному вугіллі марки А, що видобувається на сході. Для ТЕС його рідко де у світі використовують — воно дає мало теплової енергії. Україна ж прив'язку до цього сорту отримала у спадок від радянської економіки, орієнтованої на замкнутий цикл видобутку і використання корисних копалин.

У результаті зі сходу щомісяця ввозять близько 600 тис. т вугілля. З них близько 250 тис. т, або близько 42%, йде від шахт ДТЕК мільярдера Ріната Ахметова, які зареєстровані на підконтрольній Києву частині країни. Решта проходить через українські компанії-посередники, але хто і де добув їхнє вугілля — таємниця. Орієнтовний розмір цієї таємниці — близько 300-350 тис. т щомісяця, причому левова частка видобутого припадає на нелегальні копанки. За ціною 1,3 тис. грн за 1 т вугілля оборот становить 390-455 млн грн у місяць. Це мільярди на рік: за 2015‑й, за даними Міненерго, із зони АТО вивезли 8,5 млн т вугілля, що еквівалентно приблизно 11 млрд грн. Майже 60% цієї суми отримали посередники, які торгують сировиною, нелегально здобутою у республіках. І розплатилися з видобувачами з ДНР-ЛНР.

Україна спонсорує терористів
Павло Лисянський, правозахисник

Спроби замінити донбаське вугілля іншим не мали особливого результату. За даними профільного міністерства, за два останні квартали Україна закупила у ПАР 515 тис. т сировини марки А, ще 311 тис. т — у Росії.

Стабільний попит швидко породив пропозицію — тобто активізував видобуток у республіках, який скоротився був на тлі активної фази АТО.

Лисянський помітив цей сплеск діяльності за різким зростанням числа нещасних випадків серед шахтарів. А також за збільшенням кількості приватних замовлень на лісоматеріали з боку бізнесменів з ДНР-ЛНР: дерево — це матеріал для кріплень покрівлі на шахтах.

Віталій Кропачьов, екс-депутат Донецької обласної ради, який також цікавиться темою нелегального видобутку, зазначає: на окупованих територіях лавиноподібно зростає кількість копанок — останніми роками їх кількість збільшилася з декількох сотень до 1.500. Так багато "нір" не було в Донбасі з початку 2000‑х.

 


УГОЛЬНАЯ ВОЛЬНИЦА: Луганский правозащитник Павел Лисянский говорит, что в стране работает целая схема переправки угля из республик
ВУГІЛЬНА ВОЛЬНИЦЯ: Луганський правозахисник Павло Лисянський говорить, що в країні працює ціла схема постачання вугілля з республік


 

“Вугільні потоки з ЛНР йдуть через Олександра Мельничука та його брата Сергія. Вони повністю підзвітні Ігорю Плотницькому [ватажкові республіки], який координує всі операції",— каже Лисянський.

За його даними, одним з головних постачальників вугілля в Україну з підконтрольних бойовикам територій є розташовані на Луганщині збагачувальні фабрики Мельничуків — Східно-Донбаська та ім. Космонавтів. Ці підприємства щомісяця надсилають на захід сотні вагонів із вугіллям.

При цьому Олександр Мельничук живе в Луганську й обіймає посаду радника міністра енергетики ЛНР. Його брат Сергій Мельничук мешкає в Києві та забезпечує бізнес-процес із українського боку, говорить правозахисник.

Система відпрацьована до дрібниць. У ЛНР, пояснює Лисянський, всі власники копанок і міні-шахт продають вугілля людям Мельничука, які мають монополію на збут. Потім сировина їде в РФ, там оформляється як кузбаське вугілля і прямує через Білорусь до Польщі. І вже звідти потрапляє в Україну. Розкрити цей плутаний маршрут Лисянському допомогли джерела на Донецькій залізниці, які перевозять вугілля.

Сергій Мельничук відмовився коментувати НВ будь-які факти, пов'язані з його діяльністю.

Частина луганського вугілля йде прямо. Посередниками виступають численні сумнівні структури, стверджує журналіст Денис Казанський, який розслідував діяльність вугільної мафії. Мовляв, за даними залізничних перевезень, з кінця 2015‑го частина сировини надсилається зі збагачувальної фабрики Нагольчанська, розташованої в місті Антрацит, підконтрольному ЛНР. При цьому саме підприємство за час АТО перереєструвалося в Києві.

Ця компанія, як розповідає Казанський, пов'язана з Юрієм Іванющенком, земляком Януковича-старшого, і його партнером Іваном Аврамовим. Іванющенка зараз розшукують.

У списку структур, які завозять вугілля, є ще одна підозріла фірма — Брянківська вугільна компанія з Луганщини. “До війни вона згадувалася у зв'язку з розслідуванням вугільних схем Сім'ї Януковича. Ймовірно, контролюється кланом досі",— упевнений журналіст.

На цьому ринку діє і компанія Донвуглересурси, одним із засновників якої був Антон Клименко, нині покійний брат колишнього міністра доходів і зборів Олександра Клименка, що той переховується в Росії.

 


ЗОЛОТО МОЖЕТ БЫТЬ И ЧЕРНЫМ: Адвокат Игорь Чудновский, в прошлом практиковавший в Луганске, уверен: главари республик зарабатывают на угле миллионы
ЗОЛОТО МОЖЕ БУТИ І ЧОРНИМ: Адвокат Ігор Чудновський, який колись мав практику в Луганську, впевнений: ватажки республік заробляють на вугіллі мільйони


 

Серед посередників є і невеликі фірми — наприклад, Гарантія, яка возить вугілля українським компаніям дрібними партіями у кілька вагонів з окупованого Шахтарська. “В цьому разі йдеться про так званий майданчик — фірму, яка торгує вугіллям, видобутим у копанках. Тому постачає паливо невеликими партіями",— каже Казанський.

Одержувачі вугілля зі сходу воліють не обговорювати питання його походження. Так, наприклад, в концерні Тріон, який закуповує донбаську сировину, НВ розповіли, що придбавають вугілля на залізничній станції, розташованій на українській території. "Ми ж не їдемо за ним у республіки, а купуємо законно в Україні",— заявили в Тріоні.

 

Вугільні бойовики
  

Налагоджена система видобутку вугілля і його продажу в Україну збагачує насамперед лідерів бойовиків. Лисянський підрахував, що з кожної тонни Плотницькому йде близько 500 грн. А якщо врахувати, що в лютому в ЛНР видобули близько 150 тис. т, то голова республіки кладе в кишеню близько 75 млн грн щомісяця.

Про зростання добробуту лідерів свідчать і дані колишнього луганського адвоката Ігоря Чудновського, який продовжує спілкуватися з клієнтами, що залишилися на окупованих територіях. “Нещодавно генеральний прокурор ЛНР Заур Ісмаїлов у п'яній бесіді зізнався своїм друзям, що він вже давно доларовий мільйонер. А у Плотницького справи напевно ще кращі",— розповідає адвокат.

Не відстає і сусідня ДНР — там галуззю опікується так зване вугільне міністерство, повідомляє Кропачьов. І майже в усіх підпорядкованих цій структурі підприємствах та копанках є частка голови ДНР Олександра Захарченка. "Немає жодної компанії, де не відчувалася б рука Захарченка або його людей",— запевняє колишній донецький депутат.

"Поки наївні шахтарі та робочі йдуть в окопи вмирати "за Новоросію", лідери ЛНР і ДНР разом з російськими кураторами заробляють величезні гроші на постачанні вугілля "ненависним фашистам",— каже Казанський.

 


ДІСТАЛИСЯ НАДР: В окупованих районах Донбасу різко зросла кількість копанок, вугілля з яких продають в Україну (на фото — копанка в окупованому Сніжному, 2015 рік)
ДІСТАЛИСЯ НАДР: В окупованих районах Донбасу різко зросла кількість копанок, вугілля з яких продають в Україну (на фото — копанка в окупованому Сніжному, 2015 рік)


  

Здолати залежність


Усі компанії, які вивозять вугілля з окупованого Донбасу, отримали відповідний дозвіл від влади — в антитерористичному центрі,— зареєструвавши підприємство в Україні.

Але перевірок того, звідки вони беруть сировину і кому переводять за неї гроші, українська влада, на думку експертів, не здійснює. Все зрозуміле лише із ДТЕК — та завозить вугілля із власних шахт. А от з іншим компаніям, як каже Дмитро Григор'єв, експерт Центру досліджень енергетики, від української влади інформації майже немає.

"Потрібно детальніше перевіряти, з ким має справу українська сторона",— говорить Кропачьов.

На питання НВ, як Міненерго контролює видобуток і поставки вугілля зі сходу, в міністерстві не відповіли.

Потрібно перевірити, з ким має справу Україна
Віталій Кропачьов,
екс-депутат Донецької облради

Георгій Тука, голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, пояснив, що питаннями переміщення вантажів через розмежувальну зону опікуються прикордонники, податківці та спецслужби. "Ходять чутки, що вугілля ганяють незаконно, але про факти затримання таких составів я не знаю",— заявляє Тука.

У СБУ не змогли протягом тижня відповісти на запит НВ щодо вугілля зі сходу і посередників, що продають його в усій країні.

На думку експертів, кращою протиотрутою від махінацій з вугіллям стало б переобладнання котлів ТЕС на іншу марку вугілля. Для цього потрібно від двох до п'яти років і серйозна сума — за підрахунками Григор'єва, реконструкція одного котла коштуватиме до 1 млрд грн. "Поки ніхто навіть і словом не прохопиться про таке",— уточнює правозахисник Лисянський.

Але таку програму варто почати, а до її завершення, стверджують експерти, необхідно активніше купувати вугілля за кордоном.

Якщо цього не зробити, вугільні "діячі" та ватажки бандитів і далі нарощуватимуть капітал. І не факт, що з часом ці гроші не будуть легалізовані й не стануть використовуватися для просування "потрібних" політиків і партій у Києві. Лисянський саме цього і побоюється.

“Усі процеси купівлі вугілля мають бути прозорими, кожна тонна. Тоді можна побачити хоч якийсь просвіт у цьому корупційному хаосі",— говорить він.

 

 

Матеріал опублікований в НВ №14 від 15 квітня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: