15 грудня 2017, п'ятниця

Час спливає. Військові аналітики оцінили можливість масштабного вторгнення в Донбасі

Останніми днями обстріли української сторони бойовиками помітно активізувалися. На фото – жінка оглядає руїни свого будинку, знищеного під час обстрілу селища Сартана під Маріуполем

Останніми днями обстріли української сторони бойовиками помітно активізувалися. На фото – жінка оглядає руїни свого будинку, знищеного під час обстрілу селища Сартана під Маріуполем

Чим викликане загострення на Сході, чого домагаються бойовики, підсилюючи вогонь і створюючи нові гарячі точки, і чи зможуть українські військові відбити можливий наступ, пояснюють військові експерти

Другий тиждень, використовуючи важку артилерію, терористи активно обстрілюють українські позиції та міста Донбасу. На думку експертів, бойовики вирішили скористатися сприятливими погодними умовами й імітувати підготовку до широкомасштабної військової операції. Їхня мета – натиснути на Україну та інші країни перед переговорами контактної групи. Також сепаратисти керуються бажанням розширити межі підконтрольної їм території.

Ситуація настільки непроста, що військові експерти не беруться прогнозувати подальші дії бойовиків. Хоча, посилаючись на раціональний аналіз, масштабних наступів найближчим часом спеціалісти не очікують. Але навіть за несприятливого розвитку подій українська армія готова відбити напад ворога: у Генштабі України готові до різних сценаріїв – від широкомасштабного наступу до жеврійної війни, вважають аналітики.

Олександр Гольц, російський військовий експерт

Спливає строк, коли з кліматичної точки зору найзручніше здійснювати широкомасштабну військову операцію. Наступати в цьому районі зручніше зараз – поки не задощило, не розмиті дороги, поки танки можуть йти паралельно дорогам. Залишилося три-чотири тижні такої погоди. Тому навіть якщо в планах протиборчих сторін нема подібної операції, саме час зімітувати таку підготовку, щоб домогтися чого-то на переговорах контактної групи, натиснути на інші сторони, на країни, які беруть участь у нормандському процесі.

Якщо базуватися на раціональних аргументах, великого сенсу для такого наступу зараз нема. Але в цій війні не раз було продемонстровано ірраціональний підхід. Чи відіб’є Україна наступ, залежатиме від завдань, що їх матиме наступ, і від задіяних сил.

Сергій Згурець, директор української консалтингової компанії Defence Express

Є кілька версій того, чим викликане загострення на Донбасі. Перша – з одного боку, зараз оптимальний період для активізації бойових дій з огляду на стан російської армії та кліматичні умови. Друга – в ДНР і ЛНР зараз чекають на активнішу допомогу Росії. Ця допомога поки не підходить, тому вони просто активізують обстріл як спосіб тиску одночасно і на їхніх російських спонсорів, і на Київ. Третя – відбувається поступове, метр за метром, відкушування територій, що їх бойовики намагаються контролювати.

Зараз ми виходимо на ситуацію, коли всі визнають, що Мінські угоди знову не працюють. Знову треба виходити на велике коло переговорів. Українська сторона каже, що потрібно розширити формат нормандської четвірки – чи додати туди американців, чи збільшити сили цієї групи, включивши міністрів закордонних справ. Таке враження, що ми виходимо на новий формат переговорів із черговими закулісними або незакулісними домовленостями.

За два місяці розпочнеться осінь, дощі, загроза потенційних наступальних дій для України зменшиться. Зараз, звісно, чаші терезів хитаються.

Стратегія бойовиків – відвойовування великих територій. Постійне підтримування в напрузі української сторони та дрібні, але болючі жертви. Тиск на українське політичне керівництво, на Захід, на необхідність формалізації процедур, що дозволить домогтися визнання сепаратистів лідерами цих новоформованих територіальних угруповань. Приведення їх до влади і, можливо, у перспективі, на тлі виборів в Україні, формування лояльнішого до них уряду або Кабміну.

Точно спрогнозувати подальші дії бойовиків складно. Є підхід Генштабу. Ми враховуємо різні сценарії, починаючи від широкомасштабного наступу до жеврійної війни, яка точиться нині. Гадаю, є і стратегія протидії, розрахована і на відбиття масованого наступу за рядом напрямків на Україну.

Будь-яка російська стратегія має план протидії з боку української сторони. Наскільки можна прогнозувати дії тієї сторони? З одного боку, армія Росії перебуває в добрій формі, виходячи з того, що зараз у них в розпорядженні минулий осінній призов і половина людей цього весняного призову, і вони не поспішають проводити демобілізацію своїх людей, утримуючи їх у складі збройних сил. Це люди, які прослужили вже рік і яких потрібно звільняти. Те саме тепер робимо і ми. Не поспішаємо відправляти людей, які прослужили рік, теж утримуємо їх до вересня. Тобто йде така витримка з обох сторін.

Коли Росія почне звільняти своїх строковиків, які прослужили рік, у них почне падати рівень боєготовності, що характерно для всіх армій радянського типу, які формуються за призовом. Те саме буде й у нас. Тому наступні два місяці – це дуже важливий період.

Ігор Сутягін, науковий співробітник Британського королівського інституту оборонних досліджень

Сепаратисти відчувають, що їхній час спливає, бо Росія, безумовно, намагається взяти їх під абсолютний контроль, змусити забути про всі гасла незалежності. На поточному етапі завдання Росії – загнати ці новоутворення назад до складу України і використовувати їх як троянського коня, який дозволяв би контролювати Україну. Але бажанням керівництва "республік" це абсолютно не відповідає. Їм потрібна незалежність у складі України. Тому внутрішній фактор зводиться до того, щоб провокувати загострення ситуації. Хвіст крутить собакою з тим, щоб змусити Кремль йти на загальне загострення, йти на збереження необхідності в бойовиках, які вміють тільки воювати і більш нічого.

Другий фактор – зовнішні зусилля Кремля пов'язані з тим, що, здається, в Кремлі починає прокидатися розуміння, що з ним можуть кинути сперечатися про трактування мінських угод і просто запитати: вибори за українськими законами відбулися? Ні! Межу до 31 грудня під контроль Україні передано? Ні! Все – отримуйте нові санкції, як вам було обіцяно.

Росії зараз необхідно терміново убезпечити своє придбання під назвою Лугандонія. Тому ця територія накачується запасами озброєнь, щоб тамтешні "армії" могли діяти самостійно, накачується інструкторами, інтенсивно реорганізуються сепаратистські підрозділи в щось схоже на справжню армію з тим, щоб не допустити повторення минулого літа.

У цілому, це не загострення як таке, а просто спроби надійно закріпити свої кордони та не дати шансів українським збройним силам рухатися вперед і впорядковувати цю територію. Для Росії ситуація не дуже зручна, щоб починати подальші рухи. Але є і третій фактор.

Третій фактор полягає в тому, що в Кремлі не те що паніка, але дуже велике нерозуміння, як жити далі. З економікою стає дуже несолодко Восени, до кінця року підніметься велика хвиля внутрішніх складнощів. Просто зараз 80% населення, судячи з опитувань, помічають, що зросли ціни на утримування житла, на все.

Тому Кремлю доведеться переорієнтуватися на якісь фактори відволікання. Таким може бути, з одного боку, нова невеличка війна, а з іншого – навпаки, стабілізація ситуації для концентрації на домашніх справах.

Раціональний аналіз наводить на висновок, що великих наступів Україні чекати не слід. Дещо не той час. Хоча про це складно говорити. Нині такий момент, коли Кремлю вже втрачати майже нічого. А коли так, то можуть вдатися до якихось відчайдушних спроб.

Але Путін – людина вкрай обережна та нерішуча. Він завжди уникав прийняття якихось рішень доти, доки їх ставало зовсім неможливо не прийняти. Рішення про новий наступ, коли відверто оголошено, що він автоматично призведе до нових санкцій, – це вкрай рішучий рух, невластивий Путіну.

Чи зможе Україна відбити масштабний наступ, коли такий станеться? Українські військові кажуть, що сьогодні вони не допустять другого Іловайська, що вони готові відкинути ворога. Психологічно армія України нарешті існує. Це те, чого не було у травні минулого року. Щодо спорядження – воно порівняно непогане. Схоже, є великі проблеми з артилерією, яка є в цьому конфлікті головним інструментом. Наскільки мені відомо, спроби організувати випуск артилерійських стволів в Україні є – просто якість їхня нижча, ніж якість пермських. Але в цілому, гадаю, шанси на відбиття наступу є, і досить високі. Українські війська готові захищати свою землю, бо вони знають, за що воюють.

У російських військах, схоже, починаються психологічні проблеми. Їхній натиск сьогодні може виявитися нижчим, ніж був раніше.

Але є одна перевага в російської сторони – там абсолютно не шкодують солдатів. Їх дійсно готові кинути до м'ясорубки. Але такої живої маси можна знищити дуже багато, тому шанс і української сторони теж є.

Однак, ймовірність наступу все ж менша, ніж 50%. Шанси на те, що перевага російської сторони над українською буде значною, теж нижче 50%. Все разом це дозволяє оцінити ймовірність того, що Україна збереже те, чим володіє зараз, як 3 до 1.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: