26 вересня 2016, понеділок

Час припинити красти і нити та почати мити під’їзди. Дружина Гонгадзе - про зміни в Україні й убивць її чоловіка

Час припинити красти і нити та почати мити під’їзди. Дружина Гонгадзе - про зміни в Україні й убивць її чоловіка
Чому Георгія Гонгадзе поховали саме зараз та чи означає це, що на розслідуванні можна ставити крапку, розповідає дружина Гії, Мирослава Гонгадзе

22 березня, через майже 16 років після убивства, у Києві поховали журналіста Георгія Гонгадзе. Увесь цей час по справі велося розслідування. Лише у 2009 році затримали генерала Олексія Пукача, якого згодом засудили за вбивство Гонгадзе до довічного ув’язнення.

Імена ж замовників, які віддавали Пукачу наказ скоїти цей злочин, офіційно досі не назвали. Хоч сам Пукач під час оголошення вироку в суді прямим текстом вказав на те, що мотив і умисел злочину знають екс-президент Леонід Кучма та колишній голова Верховної Ради Володимир Литвин, конкретних слідчих дій стосовно цих людей не було.

Чи припиниться слідство після поховання Гонгадзе, у інтерв’ю НВ дружина Георгія, журналістка Мирослава Гонгадзе, яка зараз живе і працює у США.


Гонгадзе поховали на території церкви Миколая Чудотворця Набережного у Києві
Гонгадзе поховали на території церкви Миколая Чудотворця Набережного у Києві


Поховання Георгія Гонгадзе стало доволі несподіваною подією для України. Чому це відбулося саме зараз?

- Ніякої несподіванки не було. Родина планувала цей похорон давно. Брали дозволи та організовували процес. Тіло Георгія перебувало в морзі понад 15 років. З багатьох об’єктивних та суб’єктивних причин, у тому числі, через тривале слідство та судовий процес, ми не могли його поховати. Лише за два тижні до похорону нам вдалося зняти з речових доказів череп Георгія, який знайшли після арешту генерала Олексія Пукача у місці, на яке він вказав. Отже, настав момент, коли ми могли тіло поховати разом з головою.

Головне питання, яке виникає тепер – чи можна вважати, що на всій цій історії поставили крапку? Минуло майже 16 років, але ніхто так офіційно і не назвав імена замовників, а обіцяли це зробити за різних президентів…

- Слідство щодо замовників злочину триває. Ми чекаємо найближчим часом його результатів. Ця справа немає строку давності – доведення її до кінця важливо не лише для родини, але для суспільства в цілому.

Ви самі знаєте імена замовників?

-  Ми можемо лише здогадуватись, посилаючись на інформацію та оприлюднені попередньо записи із кабінету колишнього президента Леоніда Кучми. Водночас звинувачення має висувати і доводити слідство.

Слідство, з моєї точки зору, з самого початку було направлене не на реальне розслідування злочину, а на покриття злочинців

Мати Георгія, Леся Гонгадзе, уперто відмовлялася погоджуватися із тим, що відбувалося – не визнавала тіло, продовжувала боротися. Чи є якісь моменти у розслідуванні, з якими не згодні ви?

- Мати Георгія мала свої психологічні причини не визнавати тіло, знайдене в Таращі, своїм сином. Це не має нічого спільного зі слідством. Щодо моєї позиції по слідству, то я роками його оскаржувала аж до Європейського суду. Слідство, з моєї точки зору, з самого початку було направлене не на реальне розслідування злочину, а на покриття злочинців. Водночас, у певні роки за цей 15-річний період деякі сумлінні слідчі таки добивалися результату, і, таким чином, вдалося покарати, принаймні, виконавців злочину та отримати часткове правосуддя.

Чому все це тривало так довго? Що гальмувало розслідування?

- Система і люди при владі, пов’язані інтересами, думаю, і гальмували розслідування. Не було політичної волі, аби довести справу до кінця. За ці роки з’являлися лише вікна можливостей, які ми використовували, щоб просунутися уперед. Зазначу, що донині справа Георгія – єдина зі злочинів проти журналістів, у якій вдалося притягнути до відповідальності усіх виконавців злочину. Решта розслідувань злочинів проти журналістів зупинялася, навить не розпочавшись.


Мати Георгія, Леся Гонгадзе, до останнього відмовлялася визнавати, що тіло, знайдене у Таращі, належить її синові
Мати Георгія, Леся Гонгадзе, до останнього відмовлялася визнавати, що тіло, знайдене у Таращі, належить її синові


Як реагувала впродовж усього часу на цю історію Америка? Чи говорять щось зараз?

- Про це говорили час від часу, коли з’являлися нові обставини у злочині. Наприклад, коли [колишній міністр внутрішніх справ Юрій] Кравченко, якого звинувачують у замовленні вбивства, застрелив себе двома пострілами в голову.

Як у США сприймають все, що відбувається в Україні зараз? Чи є у нас реальна підтримка Вашингтону?

- У Сполучених Штатах хочуть бачити Україну успішною демократичною державою. У Вашингтоні є велика підтримка України, є сильне українське лобі. Законодавці обох партій, як республіканської, так і демократичної, вважають і заявляють, що адміністрація Обами повинна значно більше підтримувати Україну. І не лише фінансово та дипломатично, але й військово.

Нині в Україні активно обговорюють, хто може стати наступним премєр-міністром. Одна з найбільш ймовірних кандидатур – Наталя Яресько, яка приїхала в Україну зі штатів. На вашу думку, вона могла би бути хорошим прем’єром?

- Наталія Яресько, з моєї точки зору, була би прекрасним прем’єром. Вона професійна, послідовна і патріотична. Я є прихильником технократичного уряду, тому вважаю, що вона б ідеально впоралася із завданням вивести Україну з економічної кризи і поставити її на шлях стабілізації та процвітання.

До Майдану Україна була хворою на рак, залежною. Вона була під загрозою перетворитися на сателіт Росії

Що говорять у Америці про Шокіна? Про американський грант, який ГПУ нібито загубила і шукає винних?

- У США чекають відставки генпрокурора Віктора Шокіна. Невизначеність у цьому питанні та загалом щодо перспектив реформи прокуратури дуже негативно відбивається на іміджі теперішньої української влади.

Як би ви описали Україну до всіх подій – Євромайдану, АТО, Криму тощо, і ту, що маємо сьогодні?

- До Майдану Україна була хворою на рак, залежною. Вона була під загрозою перетворитися на сателіт Росії. Майдан, а саме українці, які проявили відвагу і показали, що готові вмирати за свою свободу, дали шанс країні на видужання. Головне сьогодні – цей шанс знову не втратити, як це було після Помаранчевої революції.

Чого бракує Україні, аби стати європейською державою, вийти на новий рівень?

- Змінити треба занадто багато, але починати кожному українцю треба з себе, і не сподіватися, що президент усе зробить. Треба припинити красти, обманювати, лінуватись і нити, а почати мити власні під’їзди, платити податки, проявляти ініціативу, брати на себе відповідальність. Якщо б кожен із 40-ка мільйонів завтра прокинувся і це зробив, ми б не впізнали Україну.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: