8 грудня 2016, четвер

Бути Володимиром Путіним: що сказав і про що змовчав господар Кремля у Нью-Йорку

коментувати
Путін розповів світові про те, що у нього в голові

Путін розповів світові про те, що у нього в голові

Російський президент провів екскурсію по ілюзорному світу своїх прагнень, надій та страхів. Вийшло цікаво, але безглуздо

Виступ Володимира Путіна в ООН 28 вересня став однією з найбільш очікуваних подій останнього часу. Люди з'ясовували один у одного, у скільки та на якому телеканалі його можна подивитися, деякі навіть збиралися робити це в барі за келихом пива. Експерти, дипломати, журналісти та політики сподівалися, що російський президент пояснить, нарешті, чого ж він хоче від зовнішнього світу, для чого влаштував війну на сході України і тепер відправляє війська на захід Сирії.

Очікування були задоволені лише частково. Путін не порадував присутніх гучним викриттям або самовикриттям, не вдарив черевиком по столу, проте в дещо завуальованій формі відповів на два досить важливих питання: «Що діється в його голові?» і «Навіщо він усе це робить?».

За всіма законами риторики Путін почав і закінчив свою промову темою, яка була для нього найважливішою – ООН. Якщо бути зовсім точним, його цікавить не сама організація, а післявоєнний час, коли вона створювалася, – згаданий ним ялтинський «розділ світу», момент створення світової архітектури безпеки.

Суть путінського світорозуміння, викладена ним же, приблизно така:

Для протистояння Великому злу (нацизму) під час Великої війни була створена Велика коаліція, яка перемогла це Зло, поділивши світ і створивши Великий механізм підтримки миру ООН. Однак після завершення Холодної війни система пішла в рознос через тотальне домінування однієї (всім зрозуміло, якої) країни, яка, ігноруючи ООН, стала лізти в чужі справи, змінювати режими та державні системи. Це викликало у світі безліч дисбалансів та криз, що породили нове Велике зло – тероризм. Для боротьби з ним потрібна нова Велика коаліція, після якої (судячи за логікою) відбудеться черговий поділ світу, реформа ООН, після чого мир і благополуччя засяють над планетою знову.

Простіше кажучи, по-перше, президент РФ має намір переконати всіх, що система світоустрою, в якій повністю домінують США, не працює. По-друге, він хоче сісти з лідерами планети за один стіл і домовитися про нову систему, в якій він, Путін, буде як мінімум захищений від зміни режиму, а як максимум – отримає вирішальне слово в глобальній політиці.

Загалом, заради цього він і робить те, що робить. Війни в Грузії та Україні – демонстрація Заходу небезпеки ігнорування ООН. Він хоче показати, що не лише США з союзниками можуть влазити в інші країни та нав'язувати їм свою волю. Логіка тут така: дивіться, якщо кожен без схвалення ООН почне змінювати режими і втручатися туди, куди захоче, то вам (вашим союзникам) гірше ж буде!

Відправка військ у Сирію – це другий етап матеріального вираження логіки Путіна. Він вважає, що в результаті ряду помилок США, викликаних ігноруванням ООН, по всьому світу поставила свої сітки Ісламська держава. Раз зло це глобальне, то і коаліція проти нього повинна бути відповідна. Саме тут Путін і збирається приміряти на себе сталінський френч, відправивши війська в Сирію та отримавши перемогу у війні, яку він вважає світовою. Завершенням його плану повинна стати нова конференція про світоустрій, в рамках якої будуть проведені нові межі впливу країн-переможниць, а також будуть сформульовані й гарантовані нові міжнародні закони, що виключають зовнішню підтримку опозиції.

Незважаючи на те, що в його промові є деякі здорові зерна, в цілому його логіка виходить з низки хибних постулатів, а деякі сучасні реалії – і зовсім ігнорує.

Перше і головне – ціннісний провал в його логіці. Для Путіна влада свята. На його думку, єдиним законним представником тієї чи іншої країни у важкій ситуації може бути тільки «легітимний, міжнародно визнаний уряд». Безперечно, в більшості випадків саме так і відбувається. Але в ситуації, коли цей уряд починає вирізати власних громадян (як, наприклад, було в нацистській Німеччині або Кампучії під керівництвом Червоних кхмерів), ситуація докорінно змінюється. У ціннісній шкалі цивілізованих країн запобігання геноциду стоїть вище легітимності правителя, породжуючи необхідність втручання. У Путіна цей момент взагалі не розглядається. За його логікою, якби нацисти проводили винищення євреїв та інших меншин, не нападаючи на інші країни, то спроба зупинити їх була б категорично неправомірна.

Друге, що перегукується з першим, – це повне заперечення суб'єктності народів країн світу. Президент РФ категорично не вірить, що люди можуть самостійно, без керівництва ззовні, збиратися разом і вимагати зміни свого уряду, яке так чи інакше перестало виражати їх волю. Будь-який подібний рух незнайомий з інтернетом Путін щиро вважає «інспірованим і проплаченим ворогами». (Нещодавнє його висловлювання про те, що українською революцією керували США, з цієї ж серії.) Тут, ймовірно, позначається не тільки відсутність розуміння роботи соцмереж, але і повсякденний досвід життя в країні, де опозиція розчавлена, а будь-яка акція протесту сприймається як зародок бунту, і тому підлягає моментальній ліквідації.

Третій помилковий постулат, на якому президент РФ відбудовує свою логіку, – це зведена до примітивізму анатомія конфліктів в різних країнах. Наприклад, він кілька разів жорстко наголосив, що єдина сила, що зараз бореться проти бойовиків Ісламської держави – це сирійська урядова армія, тому заради перемоги над терористами треба допомагати саме їй. Будь-яка людина, більш-менш знайома з ситуацією в Сирії, знає, що єдина сила, що ефективно бореться проти ІД – це місцеві курди, які не мають ніякого зв'язку з Дамаском. Урядова ж армія під натиском ІД тримається з останніх сил. Курдів, які не вміщуються в рамки жорстко структурованої путінської логіки, він просто виключає з рівняння.

Четверте – це нерозуміння глибинного ставлення Заходу до його претензій на участь у перебудові світу. Путін виходить з того, що країна, що володіє потужною армією, великим населенням і великою економікою, має повне право проектувати свій вплив на сусідів з більш легкої вагової категорії. Його логіка зрозуміла, але сильно застаріла. У сучасному світі вага країни на світовій арені визначається не кількістю ядерних боєголовок або навіть обсягами видобутої нафти, а технологічною перевагою. Простий приклад: в Євросоюзі зараз задає тон технологічно передова Німеччина, а не ядерні держави – Франція та Великобританія, що відстають від німців. Вплив на світ демілітаризованої Японії більше, ніж ядерних Індії та Пакистану разом узятих. Вашингтон домінує у світі завдяки айфону, а не Шостому флоту. Більш того, навіть якщо б у ЄС та США сказали: «ОК, це ваша, російська, сфера інтересів, ми туди не ліземо!», з нинішнім рівнем технологій у Москви не було б ніякої можливості зробити її такою. Хіба що поставити величезний паркан по периметру, як це у свій час зробив СРСР. Чим він закінчив, всім відомо. Простіше кажучи, головна вимога Путіна до Заходу неможлива чисто технічно, виконати її могла лише сама Росія, але за однієї важливої умови – усунення від влади діючого, гальмуючого її розвиток керівництва на чолі з Володимиром Путіним.

Ну і п'яте, ймовірно, найважливіше для України. Постулат, Путіним не озвучений, але взятий до уваги. Він дійсно сподівається, що поява «широкої антитерористичної коаліції» призведе до «переформатування порядку денного» в його відносинах із Заходом. Простіше кажучи, він сподівається, що йому пробачать Донбас і забудуть про Крим. Можливо, так би і сталося, якби всі інші пункти його виступу ґрунтувалися на близьких Заходу підходах. Але враховуючи фактичний зміст промови російського президента, це вкрай малоймовірно. Заходу немає жодного сенсу підтримувати Путіна в його помилках, заохочуючи дії, що дійсно загрожують всьому цивілізованому світу.

Виступ російського президента в ООН, так само як і розширена версія його промови – інтерв'ю телеканалам CBS та PBS – виявився цікавою, повчальною, але абсолютно марною та відірваною від реальності подорожжю по внутрішньому світу Володимира Путіна, його прагненням, сподіванням і страхам. Втім, людям, що приймають рішення, буде цікаво ознайомитися і з цим.

Читайте також

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: