21 серпня 2017, понеділок

Борчині чолітас. Жінки Болівії втілюють на рингу протиборчі сили добра і зла

коментувати
Борчині чолітас. Жінки Болівії втілюють на рингу протиборчі сили добра і зла
Болівійські індіанки чолітас кулаками й ногами завойовують повагу та свої права

Високо підстрибнувши, струнка Йоланда Ла Амароса б'є ногою свою міцної статури супротивницю Кармен Розу просто в обличчя. Її пишна спідниця розлітається і крутиться, підкреслюючи амплітуду руху. Кармен Роза падає і невдоволено потирає забите місце. А публіка вже радіє, адже Йоланда — позитивний персонаж, а отже, добро перемагає.

Раптом Кармен Роза хапає Йоланду за руку і викидає дівчину за межі рингу, а потім щосили б'є жерстяною коробкою по голові. Йоланда падає, на її обличчі струменить кров. Це, схоже, веселить Кармен Розу, яка її здолала,— зараз вона втілення злої сили. Вона витирає кров рукою, демонструє долоню глядачам і сміється.

“Гадаю, на 80% тут все по‑справжньому, а на 20% — шоу,— розповідає Кармен Роза після бою.— Шоу для мене — це коли я б'ю супротивницю і сміюся, адже вона в цей час відчуває біль".

  

 БІЙ-БАБИ: В Болівії індіанки
освоюють традиційно чоловічі види спорту,
підкреслюючи нарядами свою національну ідентичність

   

Кармен Роза та Йоланда Ла Амароса — сценічні псевдоніми головних героїнь документального фільму Маріам Жобраны Борчині чолітас. Це жінки індіанського походження, вони вдягаються у традиційне вбрання і беруть участь у місцевому різновиді рестлінгу, втілюючи на рингу протиборчі сили добра і зла.

Ще кілька десятиліть тому словом чолітас називали бідних селянок корінних народностей кечуа і аймара, які перебралися із сіл у міста. Вони торгували на вулицях, працювали прислугою і вважалися нижчою кастою. Чолітас не мали права їздити на таксі, заходити в деякі ресторани і навіть прогулюватися центральною площею болівійської столиці.

Після обрання в 2005 році президентом країни Ево Моралеса, першого за чотири століття представника індіанців на цій посаді, країна з найвищим відсотком корінного населення на Південноамериканському континенті почала змінюватися. Права аборигенів, котрі становлять тут понад 60% жителів, відчутно розширилися.

Окрему увагу Моралес приділив правам жінок, які в традиційно маскулінному суспільстві Болівії зазнавали дискримінації та ставали жертвами насильства. Дослідження Американської організації здоров'я 2013 року зафіксувало тут найвищий рівень насильства щодо жінок в Латинській Америці: про пережитий сексуальний або фізичний примус повідомили 53% опитаних.

Ухвалена на народному референдумі 2006 року конституція закріпила рівноправність статей на всіх рівнях, а затверджені пізніше закони посилили покарання за насильство і дискримінацію. 2014 року Болівія навіть випередила Швейцарію, ставши другою після Руанди державою за процентним співвідношенням жінок та чоловіків в органах законодавчої влади: представниці прекрасної статі зайняли 53% місць нижньої палати болівійського парламенту, а також отримали 47% сенаторських крісел.

Змінилося і життя болівійських індіанок чолітас, які тепер навчаються в університетах, ведуть бізнес, працюють у банках та держструктурах. Однак деякі, як і раніше, вибирають боротьбу і двічі на тиждень демонструють свої навички бою туристам і місцевим жителям.

"Для мене це предмет гордості — піднімати імідж чолітас, представляючи всіх жінок, які носять багатошарові спідниці",— зізнається чоліта Джулія Ла Пасена.

 

Дехто воліє гарячіше

 

ПОВІТРЯНА СИЛА: Реслінг-шоу в Ель-Альто — аматорський спорт,
але його учасниці нерідко дивують публіку
складними акробатичними прийомами

 

Учасниці болівійських реслінг-шоу — не професійні спортсменки та борються не для заробітку. Хоча вистави збирають повні зали, а квитки коштують до $7, самі чолітас отримують за бій небагато — лише $20-30. І це радше хобі, ніж їхня основна робота.

Головною нагородою за участь у змаганні для чолітас є визнання публіки. Крім того, отримана на рингу слава може стати для них трампліном до кар'єри поліцейського, журналіста, політика та роботи в інших сферах, що вважаються в Болівії традиційно чоловічими.

Свого часу ідею реслінг-шоу болівійці запозичили у своїх північних сусідів. Реслінг зародився в Північній Америці, а на початку ХХ століття розповсюдився в Мексиці. Мексиканський варіант боротьби — луча лібре — відрізнявся від північноамериканських змагань яскравими вбраннями борців та акробатичною манерою бою.

Однак особливої видовищності реслінг-шоу набули в Болівії, коли в 90‑ті роки на ринг вийшли перші чолітас. Беручи участь у боях, вони прагнули довести свою силу і протидіяти насильству, з яким стикалися вдома. "Коли я тільки починала тренуватися, нам навіть не давали води і не платили грошей — ми боролися безкоштовно, маючи на меті згодом звестися на ноги",— згадує Йоланда, одна з перших бійців-чолітас.

На початку 2000‑х незвичайну боротьбу перетворили на справжнє шоу. Головною його відмінністю стало традиційне вбрання учасниць, яке ввійшло в побут корінних мешканок Болівії ще XVII століття. Тоді іспанські колонізатори, які правили Болівією, спробували примусити корінне населення перейти на традиційний в той час в Європі стиль одягу. Індіанці корилися, проте додали жіночому одягові елементів місцевого колориту.

У результаті сучасне вбрання чолітас формують багатошарова пишна спідниця, блуза, капелюх-котелок, шаль, туфлі-човники і масивні прикраси. Довжина спідниці відрізняється залежно від регіону.

"На плоскогір'ї спідниці у чолітас довгі та мають п'яти і більше шарів, що пов'язано з температурою повітря — адже ми перебуваємо на висоті понад 3 км над рівнем моря",— розповідає НВ Йоші Кінтерос, 25‑річна інженер-еколог з Ла-Паса.

Зустріти чолітас тепер можна в усій Болівії, проте побачити на рингу — тільки в Ель-Альто, зазначає болівійка. Це містечко, більшість жителів якого складають корінні індіанці, розташоване поблизу столиці Ла-Пас. Для бідних мешканців Ель-Альто бої чолітас стали єдиною доступною розвагою. Двічі на тиждень вони збираються вболівати за своїх героїнь в одному зі спортивних закладів міста.

Незважаючи на певну театральність, бої чолітас — жорстокий спорт. Правила змагань дозволяють не тільки щосили бити суперника, але і використовувати для цього підручні предмети — дерев'яні дошки, жерстяні пластини. Щоправда, поява на тілі крові не завжди говорить про поранення — для видовищності учасниці можуть використовувати і спеціально заготовлені капсули з кров'ю.

Хоча ризик зазнати серйозної травми існує, це не зупиняє чолітас. Жінки зізнаються, що люблять своє захоплення і в бою почуваються зірками рингу. Так сміливі болівійки виявляють силу, яка, на їхнє переконання, живе в кожній жінці. "На рингу я змінююся і навіть сама себе боюся, бо в житті я ніжна жінка, а на рингу — дикий звір",— зізнається Йоланда.

 

  

Бути чолітас
   

В 2013 року влада болівійської столиці ухвалила муніципальний закон, який закріпив за чолітас Ла-Паса статус головної культурної спадщини міста. Документ також декларував зміну колективної ідеології: замість роботи на ринках і прислугою чолітас тепер обіймають посади в політиці, медіа та бізнесі.

На 80% тут все по‑справжньому, а на 20% — шоу
Кармен Роза,
борчиня чоліта

Поліпшенню становища жінок корінних народностей сприяла і загальна економічна ситуація. В перший рік свого президентства Ево Моралес повернув у державну власність нафтогазову промисловість. А отримані кошти спрямував на громадські проекти та соціальні програми з боротьби з бідністю.

У результаті за десять років його правління гранична бідність в Болівії скоротилася з 35% до 19%, зросли валютні резерви, посилилося економічне зростання. За даними Світового банку, 2014 року ВВП Болівії досяг $70,3 млрд. Його зростання становило 5,5%, що істотно перевищило середній показник країн Латинської Америки.

2010 року президент Моралес зробив великий крок для утвердження ґендерної рівності — призначив на міністерські посади десять представниць прекрасної статі, причому три з них були індіанками. Таким чином, міністерські портфелі в уряді Болівії вперше в історії цієї країни були поділені порівну між чоловіками і жінками.

І хоча гендерна та соціальна нерівність в болівійському суспільстві все ще зберігається, згадані кроки сприяли посиленню становища жінок: сьогодні багато з них стають підприємницями й успішно розвивають свій бізнес.

 

“Я працюю з чолітас, у яких є гроші,— розповідає дизайнер високої моди для чолітас Лімбер Куссі.— Вони більше не торгують на вулицях, а імпортують товари з Китаю, Чилі, Панами та отримують більший прибуток". Дизайнер називає ціни на одяг і аксесуари: для особливого заходу багата чоліта готова придбати шаль за $3 тис. і набір золотих прикрас за $18 тис.

Болівійці стверджують, що сьогодні наряд чолітас вдягають не тільки дівчата, серед предків яких були представники корінних народів, але і нащадки іспанських завойовників — сеньйорити. При цьому змінилося не лише економічне становище, але і соціальне сприйняття жінок корінних народностей.

Водночас соціологічні дослідження констатують: бути жінкою і належати до корінного населення в Болівії досі непросто. За даними, якими володіє Карен Гроун, експерт з гендерних питань Світового банку, жінки-індіанки, які живуть у болівійських містах, мають удвічі менше шансів закінчити середню школу в порівнянні з чоловіками некорінного походження. А в чолітас із сільської місцевості таких шансів уп'ятеро менше. Згідно з переписом 2012 року, лише 10% корінних мешканок в селах здобули середню освіту. Серед їхніх міських одноплемінниць цей показник становив 29%.

Однак горді чолітас не збираються зупинятися на досягнутому — вони демонструють Болівії свою силу не тільки на рингу. "Ми знаємо чолітас як сильних жінок, бо вони наполегливо працюють, і, незважаючи на мачизм болівійського суспільства, більшість з них домагаються успіху в житті",— говорить Йоші Кінтерос.

 

Матеріал опублікований в НВ №12 від 31 березня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: