10 грудня 2016, субота

Бойова кругосвітка. 100 років тому для участі в боях з австрійцями на боці Російської імперії в Україну прибув бельгійський десант

коментувати
Бойова кругосвітка. 100 років тому для участі в боях з австрійцями на боці Російської імперії в Україну прибув бельгійський десант
На батьківщину його бійці поверталися після революції довгим кружним шляхом — через Сибір, Китай і США

У серпні 1914 року в Європі спалахнула Перша світова війна. Абсолютно несподівано в неї була втягнута маленька Бельгія. Німеччина, яка планувала в найкоротші терміни розгромити свого давнього ворога — Францію,— зажадала від бельгійського короля Альберта пропустити німецькі війська через територію його королівства в обхід добре укріплених французьких позицій. З Брюсселя відповіли відмовою. Німці не стали церемонитися і вторглися в землі сусідів.

Бельгійці поступалися супротивнику за чисельністю військ в десять разів. Однак чинили опір агресору, хоча менше ніж через місяць кайзер Вільгельм все‑таки отримав бажане. Король Альберт з залишками армії спробував утримати портовий Антверпен, але німці піддали місто жорстким бомбардуванням.

Російський журнал Іскри писав про ту битву: “Цілі вулиці стояли в полум'ї. В порту палали грандіозні цистерни з нафтою. Цепеліни і аероплани закидали нещасне місто бомбами зверху. Мирне населення в паніці тікало десятками тисяч, рятуючись". Покинули батьківщину і залишки бельгійських військ.

Вже 1 грудня 1914 року у Франції бельгійці створили елітний бронедивізіон АСМ (Autos-Canons-Mitrailleuses). Король Альберт відправив його в Російську імперію, якій ще в серпні оголосили війну Німеччина і Австро-Угорщина.

Добиралися бельгійці на нові позиції в Західну Україну з Франції з Атлантичного і Північного Льодовитого океанів та через Архангельськ і Петроград. Коли на початку 1918‑го Росія вийшла з війни, додому бельгійцям довелося повертатися не менш складним шляхом — через Євразію і США, зробивши таким чином навколосвітню подорож.

 


НА ПОЛЕ БОЯ: Бельгийские броневики на русском фронте
НА ПОЛІ БОЮ: Бельгійські броньовики на російському фронті


  

В Росію з любов'ю

Дружні відносини між Росією і Бельгією встановилися задовго до війни. Інженери і підприємці з маленької європейської країни почали індустріалізацію Східної України ще у 1880‑х — Донбас жартома тоді називали десятою бельгійською провінцією. Тому добровольці АСМ охоче погодилися воювати в Російській імперії.

Восени 1915‑го на британському кораблі Рей Кастл в Архангельськ прибули близько 400 бельгійських солдатів з двома лікарями і священиком. З собою вони привезли 10 бронемобілів, на яких були встановлені гармати і кулемети, а також 26 вантажних автомобілів для транспортних потреб і 120 мотоциклів з велосипедами для наступальних операцій — причому все безкоштовно.

Крижаний холод і морська хвороба під час переходу не злякали бійців. Один з них, уродженець Льєжа Марсель Тірі, згадував: "Ми були молодими, і нас опановувала жага пригод".

 


НА КРАЮ СВЕТА: Военнослужащие бельгийского дивизиона на рикшах в китайском Харбине
НА КРАЮ СВІТУ: Військовослужбовці бельгійського дивізіону на рикшах у китайському Харбіні


 
Базу для дислокації бельгійських військових в Галичині повинен був готувати барон де Рікель. Король Альберт відрядив його військовим радником у ставку царя Миколи II ще до початку бойових дій в Європі. Де Рікель мав добру репутацію в імператора і, здавалося б, мав усі можливості для організації гідних умов для своїх співвітчизників. Однак коли радник дізнався про їхнє прибуття, то дуже здивувався: його просто не попередили про це.

Коли АСМ тільки формувався в Парижі, йому активно допомагали різні благодійники. Особливо відзначилася щедрістю 60‑річна вдова великого фінансиста мадам Коласо-Осоріо. Вона перейнялася долею маленького народу і щедро обдаровувала військових. На її гроші їм пошили нову форму — від генеральської до солдатської. Також замовили автоматичні стартери для бронемобілів і купили сучасні бойові аксесуари. Згодом російські солдати будуть з заздрістю дивитися на біноклі і ранці своїх бельгійських союзників.

Петроград справив на воїнів АСМ подвійне враження. Їх розквартирували на зиму в казармах уланів. Чиста постіль після корабельних гамаків — нечувана розкіш, яку бельгійці більше не зустрінуть у цій країні. У ресторанах, незважаючи на війну, вони побачили досить дешеву смакоту. Виникали труднощі з алкоголем, оскільки уряд обмежив його продаж. Марсель Тірі згадував, як винахідливі російські солдати часто навідувалися в ангар з бельгійською технікою і через соломинку вдихали пари метилового спирту, залитого в мотори бронемобілів.

Проте траплялися і прикрі моменти. Так, російська військова поліція частенько заарештовувала союзників, позаяк їхня форма нагадувала австрійське обмундирування. Скоса поглядало на бельгійців і командування армією. Особливо після того, як стало відомо, що перекладачем одного з бельгійських воєначальників, майора Коллона, служив єврей — Леон Бронштейн. Антисемітизм в російській армії був звичною справою. Незабаром і Коллон, і Бронштейн не по своїй волі залишили АСМ, і його командиром став майор Іполіт Семет.

  


ГОТОВЫ К БОЮ: Бельгийские части в Украине
ГОТОВІ ДО БОЮ: Бельгійські частини в Україні


 
У січні 1916‑го бельгійці дісталися до фронту — прибули в український Збараж. Стояв 30‑градусний мороз. На постій воїнів АСМ розмістили у місцевого населення, де вони спали в хатах на долівці, що кишіла паразитами. Взаємини з городянами відразу не склалися: тут переважало бідне єврейське населення, а росіяни пустили чутку, ніби бельгійці — циклопи з одним оком на лобі і харчуються людською плоттю. Збаражці боялися іноземців та всіляко домагалися, щоб їх до них не селили.

 

Непрості союзники

Перша світова війна для Росії була мало успішною. Позначалися величезна протяжність фронтів, відсталість в озброєнні і командуванні, нестача зброї і боєприпасів. При цьому в діючій армії перебували величезні на ті часи сили — близько 10 млн солдатів. Бельгійський експедиційний корпус у цьому механізмі був маленьким гвинтиком і мало на що міг вплинути.

АСМ провів на східному фронті 20 місяців. Найбільше дивізіон проявив себе влітку-восени 1916 року під Тернополем біля сіл Вороб'ївка і Цебрів. Бронемобілі були незамінні в наступальних операціях при прориві ворожих позицій. Велосипедисти виявилися хорошими розвідниками, незважаючи на свою вразливість. Саме їх в АСМ загинуло найбільше: в цілому дивізіон втратив у боях 40 воїнів.

Справжньою проблемою став мовний бар'єр. Нерідко дані бельгійської розвідки російські командири просто ігнорували, не маючи можливості їх зрозуміти. А ще Іполіт Семет нарікав, що росіяни часто не доповідали у свою ставку про успішні дії АСМ. Зате з задоволенням використовували його пересувні майстерні — у бельгійців були хороші запчастини та вмілі техніки.

Бійці дивізіону все частіше відчували себе зайвими на цій війні. Почастішали конфлікти з російськими колегами. Показовий випадок командира бронемобіля Гастона Демеза. Якось у містечку Чортків до нього підійшов російський офіцер і щось запитав. Демез відповів, що не розуміє його. Росіянин у відповідь відважив союзнику ляпаса і схопився за шаблю.

Під кінець 1916 року кілька десятків бельгійців написали рапорти на ім'я генерала де Рікеля з проханням про відставку і повернення в Європу. Але той відповів відмовою.

 


В СТРОЮ: Бронированный дивизион прибыл в Россию со всем необходимым
НАПОГОТОВІ: Броньований дивізіон прибув до Росії з усім необхідним


 
На початку 1917 року Росію почало лихоманити. Бої на фронтах вщухли, але почастішали солдатські бунти. Імперія тріщала по швах. В той момент бельгійський дивізіон відвели в тил і відправили на постій у Святошин, тоді — передмістя Києва. Становище бельгійців стало подвійним: їхній уряд не визнав нову владу в Україні. А Росія почала переговори з Німеччиною про сепаратний мир. Згідно з попередніми домовленостями між Бельгією і Росією, дивізіон повинен був повернутися додому після закінчення боїв, і бельгійці зібралися на батьківщину — але на західному фронті все ще точилися бої, які перекривали їм найкоротший шлях додому.

Восени 1917‑го дивізіон перестав одержувати спорядження й провізію, і його бійці почали голодувати. Бельгійці стали продавати амуніцію на єврейському базарі в Києві. Деяким з них вдалося влаштуватися вчителями французької мови в багаті місцеві родини. Кілька умільців змайстрували дистилятор, варили самогон і збували його на тому ж ринку.

Тим часом Жаку Гретеру, бельгійському консулу в українській столиці, вдалося роздобути солідну суму грошей і виплатити заборгованість бійцям дивізіону. А ті почали обмірковувати повернення на батьківщину.

Але в лютому 1918‑го російські більшовики під керівництвом Михайла Муравйова на три тижні зайняли Київ. Московські завойовники почали тероризувати білих офіцерів, розстрілюючи їх без суду. Червоні заарештували і бійців АСМ. Перекладачеві дивізіону дивом вдалося дістати документи, підписані більшовицьким головнокомандувачем Миколою Криленком,— ці папери давали імунітет бельгійцям, якщо вони проявлять лояльність.

 

Шлях додому

Покинути Київ дивізіону дозволив вже сам Муравйов.

Бельгійці довго обговорювали, як дістатися до батьківщини. Найбільш логічним виглядав шлях через Архангельськ або Мурманськ — той, яким вони прибули в Росію. Однак надворі стояв лютий, і північні моря ще не очистилися від льоду. Альтернативний маршрут виглядав божевільним — їхати через всю Росію до Владивостока і там вже вирішувати, що робити далі. Але бельгійці зупинилися саме на ньому.

У дивізіоні на той момент налічувалося близько 370 бійців. Поїзд з бійцями і озброєнням, що складався з 50 вагонів, вийшов з Києва 22 лютого. На здобуті консулом гроші закупили харчів на всю довгу дорогу. В поїзді була кухня і пекарня, лазарет, вагон для сімейних, оскільки за два роки кілька молодих людей обзавелися дружинами і дітьми.

І вони ще хочуть відібрати зброю. Не бути цьому!
лейтенант Ван дер Донкт
у відповідь на вимогу більшовиків 
в Омську здати зброю

До Уралу поїзд йшов два тижні. Шлях сибірськими просторами виявився непростий: на кожній станції бельгійці вели довгі переговори з місцевою владою, щоб їх пропустили. В Омську військовий комендант міста зажадав, щоб дивізіон здав зброю. Лейтенант Ван дер Донкт, якого солдати обрали парламентером, записав: “У них тут — Омська республіка! Далі буде Красноярська. Потім — Іркутська. Непогана перспектива! І вони ще хочуть відібрати зброю. Не бути цьому!"

Кілька разів на сибірських станціях справа ледь не доходила до збройних сутичок з більшовиками. Але свої кулемети бельгійці так і не віддали.

За Читою поїзд дивізіону перетнув китайський кордон і, минувши Маньчжурію, дістався нарешті до Владивостока. Звідти на американському пасажирському лайнері Шерідан третім класом бельгійці прибули в Сан-Франциско. Далі — двотижневий переїзд через США. Хтось з бельгійських дипломатів розпорядився, щоб на станціях подорожні не сильно красувалися перед американцями, оскільки вони виглядали як кочовий табір,— а це, мовляв, шкодить іміджу Бельгії.

Шлях додому зайняв у дивізіону чотири місяці. Прибувши врешті у Францію і чекаючи кінця війни, АСМ зіткнувся з незаслуженою зневагою їхнім бойовим минулим з боку союзників: мовляв, що за волоцюги, чому вони вирушили воювати казна-куди?

Після укладення миру та капітуляції Німеччини бельгійці покинули Францію і, закінчивши свою довгу навколосвітню подорож, нарешті опинилися на батьківщині.

 

 

Матеріал опублікований в НВ №14 від 15 квітня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: