26 червня 2017, понеділок

Бенксі з Донбасу: автор скандальних графіті на вулицях окупованого Донецька кидає виклик своїй малій батьківщині

Бенксі з Донбасу: автор скандальних графіті на вулицях окупованого Донецька кидає виклик своїй малій батьківщині
Художник Сергій Захаров, який малював Моторолу з рогами чорта та Гіркина, що цілить собі у скроню, на вулицях Донецька, стає помітною фігурою вітчизняного арту і культурного простору Європи

Влітку 2014‑го російські ЗМІ захоплено повідомляли: у самопроголошеній ДНР справляють перше весілля. Щасливими молодятами стали уродженка Донецької області Олена Колєнкіна і росіянин Арсен Павлов, більш відомий як командир бойовиків на прізвисько Моторола, причетний до багатьох кривавих злочинів і навіть розстрілу полонених. Молодята позували перед камерами — ставна наречена і одягнений у камуфляж низькорослий наречений з перев'язаною рукою.

Кілька днів потому пара знову опинилася в центрі уваги. Цього разу йшлося про іронічний портрет молодят, виставлений прямо біля будівлі обласного Палацу одружень у Донецьку. У намальованого Мотороли були хвіст і ратиці замість ніг.

Кілька тижнів потому Сергія Захарова, автора саркастичного портрета, а також цілої серії графіті, які висміювали бойовиків і з'являлися в Донецьку в найнесподіваніших місцях, схопили. Він пробув у полоні сепаратистів півтора місяця. Вийшовши на свободу, художник вирушив до Києва, де швидко перетворився на помітну фігуру вітчизняної художньої сцени.

 


ЧЕРНЫЙ ЮМОР: Карикатурное изображение одного из лидеров проекта Новороссия Игоря Гиркина авторства Сергея Захарова разозлило деятелей так называемой ДНР
ЧОРНИЙ ГУМОР: Карикатурне зображення одного з лідерів проекту Новоросія Ігоря Гіркіна авторства Сергія Захарова розлютило діячів так званої ДНР


 

Тепер його твори демонструються на провідних арт-майданчиках Європи, серед яких паризький Palais de Tokyo і празький центр Dox. А сам він готує до видання серію графічних робіт про своє ув'язнення. Також Захаров став громадським активістом і навіть балотувався на міського голову Маріуполя. Втім, невдало.

“Мені подобається в Сергія те, що в ньому немає его художника, мовляв, я поставив свою роботу, а ви дивіться,— каже про Захарова Любов Михайлова, засновниця донецького фонду культурних ініціатив Ізоляція, який тепер працює в Києві.— Для нього найважливіше — це побачити реакцію людей".

Після переїзду до столиці Захаров реалізував разом з Ізоляцією кілька великих проектів. Найгучнішим з-поміж них став перформанс Картковий будиночок, під час якого художник трощить будову з намальованих ним гігантських гральних карт із зображеннями лідерів сепаратистів, де джокер — президент Росії Володимир Путін.

"Художник у його розумінні — це людина, котра думає, ставить запитання і критично мислить",— каже Михайлова про Захарова.

 

Малюнки з підпілля

Колись Захаров був дизайнером інтер'єрів. Він закінчив Донецьке художнє училище, однак попит на художників у місті, де арт-музеї та виставкові простори можна перелічити по пальцях однієї руки, був невисокий.

Проектування меблів стало компромісом між особистими амбіціями і реальністю. Чверть століття Захаров заробляв реалізацією інтер'єрних примх замовників, а у вільний від роботи час створював живопис та графіку, які показував лише друзям.

Основна частина жителів Маріуполя поводиться так, як поводили себе жителі передвоєнного Донецька

Художник зізнається, що серйозно не цікавився політикою, проте новину про київський Майдан восени 2013‑го зустрів захоплено. Втім, багато друзів не поділяли його ентузіазму.

Захаров згадує, як змінився його рідний Донецьк, коли після втечі Віктора Януковича навесні 2014‑го сепаратисти захопили адміністративні будівлі. Тоді стрімко змінювався життєвий уклад городян, а бійці з автоматами змінили людей з битками. Хоча художнику здавалося, що нові порядки протримаються недовго.

Щоб висловити власну незгоду, Захаров разом з однодумцями придумав арт-інтервенцію. Вона передбачала появу в місті серії карикатур на діячів самопроголошеної республіки. На підготовку пішло кілька тижнів. За цей час у складі імпровізованого об'єднання окрім самого Захарова залишився лише один чоловік — фотограф. Разом вони складали дует Мурзилка — взяли псевдонім з метою конспірації. Захаров створював і малював карикатури, переважно у вигляді графіті, а його приятель документував процес.

“Це був соціальний експеримент,— розповідає Михайлова про скандальний стріт-арт-проект.— Коли він побачив, що люди посміхаються [при вигляді його робіт], розумів, що не все втрачено".

Втім, наслідки експерименту виявилися для Захарова сумними. За кілька тижнів до його майстерні приїхали озброєні люди, які доставили його в катівню будівлі, де раніше розташовувалася СБУ. А потім два тижні його регулярно били дерев'яними битками, гумовими кийками та піддавали іншим тортурам. Наприклад, разом з іще одним полоненим замикали в залізний ящик невеликого розміру і залишали на розпеченому сонці.

Художника тричі готувалися розстріляти, казали, що все могло бути ще гірше, якби ображений на карикатуру Моторола не перебував тоді у від'їзді. Найбільше бойовики злилися через графіті з портретом одного з лідерів проекту Новоросія Ігорем Гіркіним. Зображення останнього, на якому він тримає пістолет біля власної скроні, бойовики, котрі катували Захарова, прирівнювали до осквернення ікони.

 


ПЛОХИЕ ВОСПОМИНАНИЯ: Свои рисунки со сценами из жизни пленных Захаров называет лучшей психотерапией
ПОГАНІ СПОГАДИ: Свої малюнки зі сценами з життя полонених Захаров називає найкращою психотерапією


 

Сьогодні художник спокійно говорить про ув'язнення. Посміхається, згадуючи комічні моменти ніби випадково почутої розмови двох полонених. Ті обговорювали, як у 1990‑ті ворогували, бо один був бандитом, а інший — міліціонером. Тепер вони лежали пліч-о-пліч на підлозі разом з іншими полоненими.

Через півтора тижні Захарова все‑таки відпустили, а за документами сказали зайти пізніше. Художник повернувся за паспортом на наступний день, попередньо побувавши в лікарні, де йому діагностували кілька переломів ребер. Однак замість обіцяних документів отримав нове ув'язнення. Щоправда, вдруге йому пощастило: місяць полону він провів на кухні готелю Ліверпуль, зайнятої сепаратистами.

Вибратися допомогла дівчина Захарова. До проголошення так званої ДНР вона працювала в пенітенціарній системі міста і зуміла скористатися своїми зв'язками. Знов опинившись на волі, Захаров залишив Донецьк. При собі у нього була лише невелика сумка і 500 грн у гаманці.

 

Нове амплуа

Коли художник їхав до столиці, він не уявляв свого майбутнього. За перші дні дав безліч інтерв'ю українським і зарубіжним журналістам. При цьому жив у невеличкій кімнатці у приятеля і гадки не мав, чим буде займатися далеко від рідного міста. Вже тепер він розуміє, що після полону гостро потребував психологічної допомоги.

Однак слідом за коротким періодом підвищеної уваги до Захарова було затишшя. "Коли ми зустрілися, я побачила людину, яка пройшла той самий шлях, що і наш фонд за кілька місяців до цього",— згадує керівник Ізоляції Михайлова. Вона запропонувала Захарову співпрацю.

 


НЕРАВНЫЙ БРАК: Сатирический портрет боевика Моторолы и его невесты — одна из наиболее известных работ Захарова
НЕРІВНИЙ ШЛЮБ: Сатиричний портрет бойовика Мотороли і його нареченої — одна з найвідоміших робіт Захарова


Першим результатом спільної роботи став Картковий будиночок. Захаров підготував його для виставки Ізоляції в Парижі. Хоча сам свій перший закордонний вернісаж пропустив через бюрократичну тяганину: не міг зробити візу, оскільки його прізвище значилося в списках зниклих безвісти.

Згодом Захаров побував на своїх виставках у декількох європейських галереях, зокрема в Берліні. Художник вважає, що кремлівська пропаганда все ще чинить сильний вплив на європейців, незважаючи на численні докази участі Росії у військовому конфлікті в Донбасі, і свій Картковий будиночок з джокером Путіним вважає актуальним. "Для зарубіжних глядачів це [Картковий будиночок] скоріше факт, інформація до роздумів",— каже художник.

На його думку, найцікавіша реакція на перформанс була в Краматорську, де його вирішили показати на центральній площі. “Нам ввічливо натякнули: мовляв, краще не треба,— розповідає Захаров.— Потім був нічний дзвінок".

Проте Картковий будиночок у місті все‑таки відбувся. “Хтось ховав очі і боявся навіть подивитися на зображення,— описує реакцію краматорців художник,— хтось казав, що не хоче нічого знати, деякі підходили і говорили, що ми молодці. На перформанс ми запросили представників міськради, однак ніхто з них не прийшов".

Ще одним результатом кооперації Захарова і команди Ізоляції стала участь художника у виборах мера Маріуполя минулої осені. Він зізнається, що не розраховував на перемогу, а балотувався швидше для проведення інформаційно-просвітницької кампанії.

"Основна частина жителів Маріуполя поводиться так, як поводили себе жителі передвоєнного Донецька, навіть попри те, що у них перед очима наочний приклад того, що сталося з цим містом",— говорить художник.

Він вважає, що при владі в Маріуполі перебувають люди з тієї ж команди, що колись привела його рідний Донецьк до його нинішнього стану — перемогу здобув топ-менеджер Маріупольського меткомбінату, який належить Рінату Ахметову.

Сьогодні Захаров живе в Києві і зізнається, що не тужить за минулою роботою, хоча сумує за рідним містом. Там залишилися його діти, вивезти яких художник не може: його заробітку поки недостатньо, щоб допомогти їм на новому місці. У Донецьку також залишилася частина його великоформатних картин. З тих, що вдалося вивезти, він планує зібрати в майбутньому виставку, доповнивши її новими роботами.

“У Сергія дуже гарне, від землі почуття гумору і вміння бачити суть,— каже Михайлова.— Незважаючи на свій вік і якісь стереотипи, він вміє виходити за рамки і рухатися далі".

 

Матеріал опубліковано в НВ №4 від 5 лютого 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: