11 грудня 2016, неділя

Бацькіни пасинки. Білоруський опозиційний Вільний театр став сенсацією на Заході

коментувати
Вільний театр об'їздив півсвіту, показуючи свої постановки в США, Австралії та Європі

Вільний театр об'їздив півсвіту, показуючи свої постановки в США, Австралії та Європі

Мінський Вільний театр, який ставить спектаклі про політв'язнів у Білорусі і змушує нервувати місцеві спецоргани, стає сенсацією на Заході

Маленькі групи людей збираються в Мінську в умовленому місці. В обумовлений час до кожної групи підходить дівчина і тихо питає: "Чекаєте?" Люди кивають, і дівчина, актриса білоруського Вільного театру, який сьогодні вважається найсміливішим білоруським опозиційним проектом у галузі культури, веде їх на виставу. Зазвичай її дають у непоказному гаражі в житловому кварталі.

Вільний театр існує вже десять років без афіш і власної сцени — його часто називають підпільним, а його акторів відвідує КДБ. Про вистави цього театру білоруська преса не пише, а про місце вистави глядачі дізнаються через знайомих. Проте в репертуарі театру 20 вистав — від шекспірівського Короля Ліра до сучасних, у яких фігурують білоруські політв'язні. І на Заході він відомий більше, ніж у себе на батьківщині.

Американська режисерка-документаліст Меделін Секлер, яка зняла про Вільний театр фільм, зізналася журналістам: коли довідалася про те, як цей театр працює, спочатку не могла повірити, що таке відбувається сьогодні в Європі. "Головна незвичайність [театру] в тому, що вони зі сцени розповідають реальні історії, які відбуваються з людьми за часів влади Лукашенка, останнього диктатора Європи", — констатує Секлер.

Утім, на думку критиків, вистави, які створює невеликий колектив однодумців, мають не тільки політичну, але й культурну цінність: Вільний театр об'їздив півсвіту, показуючи свої постановки в США, Австралії та Європі.

Режисер театру Володимир Щербань підкреслює, що ставить перед своїм колективом завдання бути цікавим глядачеві не лише політикою. "Ми не можемо просто вийти і сказати: у Білорусі — диктатура! І що? На це ніхто не купить квиток", — посміхається Щербань.

18 жовтня в Лондоні відбувся кількагодинний концерт на підтримку театру під назвою i'm with the Banned (Я разом із забороненими), в якому взяли участь фронтмен гурту Pink Floyd британець Девід Гілмор, російський гурт Pussy Riot, український Бумбокс, білоруський Brutto і деякі інші відомі виконавці. Концерт транслювало BBC. І це лише початок святкування десятиліття Вільного театру: з 2 по 14 листопада в Лондоні пройдуть десять його вистав.

Театр у гаражі

У маленькому мінському гаражі тісняться півсотні глядачів, майже всі — молодь. Актори грають на відстані метра від них, і від цього пристрасті, які вирують на імпровізованій сцені, стають ще ближчими глядачам.

Іде вистава Час жінок, заснована на реальних подіях. У постановці лише чотири персонажі — чоловік-слідчий і три жінки, чиїх чоловіків заарештовано за організацію масових акцій 2010 року. Тоді Лукашенко переміг учетверте, і проти сфальсифікованих результатів президентських виборів на вулиці білоруської столиці вийшли понад 50 тис. осіб. Активістів жорстоко розігнали силовики: вони заарештували більше тисячі учасників протестів.

Працюючи над виставою, актори довго розмовляли з дружинами справжніх політв'язнів. На підставі їхніх спогадів режисер і творець Вільного театру Микола Халезін і написав п'єсу Час жінок. Однак побачити її в Мінську сам уже не зміг: щоб не потрапити за ґрати, разом зі своїм колегою Володимиром Щербанем він залишився під час гастролей на Заході.

Тепер режисери ведуть репетиції в театрі через скайп, а з трупою зустрічаються тільки на гастролях. Водночас акторами, які живуть і працюють в Мінську, часто цікавиться білоруське КДБ: вже кілька років до членів трупи "заходять у гості" представники органів.

Одного разу весь театр було заарештовано разом із глядачами

“Одного разу весь театр було заарештовано разом із глядачами, — згадує актор Павло Городницький. — У нас була прем'єра вистави. Прийшов ОМОН, сказав, що постановки не буде, мовляв, вантажтеся в автобус".

Тих, у кого з собою були паспорти, швидко відпустили. Усіх інших на кілька годин забрали у відділок для з'ясування особи. Відтоді до акторів нерідко приходять з органів просто так, кілька разів вистави зривали.

“Вони це роблять, щоб наші глядачі були налякані та не приходили до театру, — пояснює актриса Вікторія Біран. — Але наша публіка дуже смілива".

Без табу

Одного разу, десять років тому, Щербань спробував поставити спектакль у Державному академічному театрі імені Янки Купали в Мінську — відверту психологічну п'єсу британської письменниці Сари Кейн Психоз 4,48. Однак після першого ж прогону режисера практично вигнали з державної сцени.

"Я розумів, що в жодному білоруському театрі ставити це мені не дозволять, — Щербань проводить межу між своїм театром і тим, що існує сьогодні в Білорусі. — Ненормативна лексика, ненормативна сексуальність, гендерна невизначеність, сумніви, богохульство, суїцид — це нічний кошмар для лякливих театральних функціонерів".

Проте режисерові вдалося зібрати групу однодумців і все‑таки підготувати виставу. А коли вона вже була готова, виявилося, що знайти приміщення для такої постановки — теж проблема. Їм відмовили всі — і тільки пивний бар Графіті в білоруській столиці відповів акторам ствердно. Так відбувся перший спектакль Вільного театру.

Сьогодні його постановки критики називають не лише політичними або гострими, але й зухвалими, такими, що безжально оголюють ті проблеми, які в суспільстві прийнято замовчувати.

"Державний театр цензурований, там багато тем — табу", — констатує Щербань.

Під час мітингу 2010 року режисери Вільного театру були серед активістів. Тоді Щербаню і Халезіну вдалося втекти від правоохоронців, а Наталю Коляду, дружину Халезіна, затримали.

"Після цього ухвалили закон, який забороняв збори більше трьох осіб навіть у приватній квартирі, — згадує Щербань. — Ми припинили вистави на кілька місяців, щоб не наражати глядачів".

На режисерів чекало порушення кримінальних справ, але саме тут театр виїхав на гастролі до Європи, а повернулися тільки актори: режисери отримали політичний притулок в Лондоні, і тепер Вільний театр зареєстровано саме там.

"У нас був дуже складний період, але зараз ми працюємо з багатьма міжнародними компаніями, — зізнається Щербань. — Ми стали ще голоснішими".

На його думку, майбутнє театру безпосередньо залежить від політичної ситуації в Білорусі. Причому режисер переконаний, що президент Лукашенко дивився нещодавній концерт на підтримку театру в Лондоні. "Я говорив: хлопці, грайте на повну потужність, бо нас дивитиметься сам Лукашенко! — сміється Щербань — Давайте покажемо йому все, що про нього думають".

Матеріал опублікований у НВ №39 від 23 жовтня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: