21 сiчня 2017, субота

Анатолій Матіос розповів НВ про найрезонансніші злочини

Анатолій Матіос розповів НВ про найрезонансніші злочини
Головний військовий прокурор розповідає про злочини у Донбасі і Криму та пояснює, чому наймасштабнішою проблемою армії сьогодні є комерціалізація

У головного військового прокурора України Анатолія Матіоса яскрава біографія. Настільки, що могла б стати сюжетом детективного або пригодницького роману.

Він навчався на юрфаці Чернівецького державного університету. Причому навчався разом із нинішнім прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком і був старостою групи. Тому, посміхається Матіос, він точно знає, що Яценюк у студентські роки в Чечні не воював, як стверджували представники російських слідчих органів.

2008 року Матіос, працюючи головою СБУ Львівської області, відкрив справу проти судді Львівського адміністративного апеляційного суду Ігоря Зварича, який брав хабарі. Такого високопосадового суддю в Україні на хабарі впіймали вперше. Його ув'язнили, а прізвисько — Суддя-колядник, яким нагородили Зварича ЗМІ, — стало ім'ям прозивним.

Наступним голосним "клієнтом" Матіоса став одіозний Ігор Марков, який разом з активістами своєї проросійської партії Батьківщина 2007 року побив учасників націоналістичного мітингу в Одесі. Справу проти Маркова майбутній прокурор порушив ще 2009 року, після того як очолив СБУ в Одеській області, й саме за цією справою Маркова в серпні 2015 року затримали в Італії.

Зараз кар'єра Матіоса явно йде вгору. Влітку 2014‑го до його колишньої посади заступника генпрокурора України додалося нове звання — головний воєнний прокурор. Матіосу довелося відроджувати відомство, розформоване 2012 року, та вести справи, рівних яким за резонансом в українському суспільстві сьогодні мало. Навіть більше: зібрані ним докази злочинів Росії на території України можуть бути використані в майбутньому — в роботі міжнародного трибуналу проти країни-агресора і її лідерів. Матіос вірить, що рано чи пізно такий суд відбудеться.

В його кабінеті висять портрети поета Василя Стуса та філософа Григорія Сковороди. Це незвично для високопосадового силовика, проте типово для рідного брата письменниці Марії Матіос, який до того ж говорить не тільки про військові злочини, але і любить цитувати Сковороду.

Скільки військових злочинів скоєно від початку АТО?

— Цифру не скажу. Це не підвищує ні моральний дух армії, ні сприйняття її суспільством.

Питома кількість серед цих злочинів — це різні види ухилення від військової служби. Дезертирство, невиконання наказів тощо. Загалом понад 20 тис. Велика їх частина — це злочини військових, які залишилися на території Криму.

У 80 % випадках цих проваджень виконано всі слідчі дії, людям оголошено підозри і направлено документи в розшук.

Цих людей покарають?

— Якщо їх зможуть заарештувати, то ті, хто перейшов служити в російську армію, зазнають найжорсткіших покарань. Від 5 до 12 років. У військових злочинів строків давності не існує.

Якщо людина перебуває в розшуку, то всі її дані надано Прикордонній службі. Їх можуть затримати у разі будь-якої спроби в'їзду в Україну. Зокрема й під час перетину лінії розмежування з окупованою територією Криму.

Вони змінили долю не тільки свою, але і своїх рідних шляхом зради Батьківщині. Крим все одно повернеться в Україну раніше або пізніше. Це точно відбудеться.

Ті справи, що порушує ваше відомство, далеко не завжди закінчуються вердиктом суддів, і злочини залишаються безкарними. Ви минулого року затримали за хабарі генерал-лейтенанта прикордонної служби Олега Лантвойта і генерал-майора МНС Олександра Недобиткова. Я не помиляюся, вироки у цих справах досі не винесено?

Справи надіслано до суду ще у серпні-вересні минулого року. За рік у справі генерал-лейтенанта прикордонної служби відбулося 12 судових засідань, а у справі генерал-майора з надзвичайних ситуацій — 8. Про що це говорить? Судді максимально відтягують ухвалення рішення. Бо рішення у корупційних справах однозначно передбачає позбавлення волі. І, за статтею, там потрібно давати 8-10-12 років позбавлення волі...

— Чому судді зволікають?

— Вони не хочуть нести відповідальність за умови такого пресингу, який на них справляють. Плюс я не виключаю корупційних проявів. Останнього разу, коли у вересні слухали справу генерал-майора Недобиткова, у кварталі, де розташований суд, зникло світло. Я можу конспірологічно припустити, що, користуючись своїми зв'язками в службі МНС, він попросив знеструмити квартал. І справу знов перенесли на місяць.

Судді бояться, коли під егідою начебто патріотизму здійснюється тиск на суд.

 Ви маєте на увазі ситуацію з комбатом 1-го батальйону 28-ї бригади Володимиром Пушкарем, звинуваченим у контрабанді, коли суд, обираючи запобіжні заходи, відпустив його із залу суду?

Зокрема, так. Під час судового розгляду цієї справи був такий тиск на суд, що обрання запобіжного заходу слухали три дні. В перший день один суддя заявив самовідвід, у другий — ще два.


В 2008 году Анатолий Матиос открыл дело против судьи Игоря Зварыча. На столе — изъятые ценности и документы
2008 року Анатолій Матіос порушив справу проти судді Ігоря Зварича. На столі — вилучені цінності та документи


А закінчилося тим, що люди в камуфляжі, які не мали можливості ознайомитися з доказами у справі, фактично штурмували приміщення суду. Захопили перший поверх, судове засідання перенесли на другий. Воєнні прокурори з пістолетами і голова із особистим вінчестером сиділи і ухвалювали рішення. Тоді засобом тиску були привезені сміттєві баки й прямі погрози, що суддю і прокурорів, які це роблять, люструють просто під залом суду. При цьому працівники міліції — а їх було три автобуси — навіть не вийшли з транспорту.

Комбата відпустили через страх перед натовпом. Але розслідування все одно буде проведено, і в кінці буде оголошено підозру. І не тільки йому.

Ви не припускаєте, що така ситуація виникла, бо суспільство не вірить суддям?

Можна зараз звільнити всіх, але хто тоді працюватиме? Я вважаю, що потрібно змінювати систему, змінювати людей, але на підставі персоніфікованої відповідальності за ті чи інші неправомірні речі. До того ж люстрація в армії призвела до того, що в період найскладніших воєнних ситуацій найвищі відповідальні офіцери Генерального штабу були люстровані. Довелося вносити зміни до закону, щоб їх повернути.

Але ж зміни в армії потрібні, хіба не так?

— Без зміни правил, систематизації, впорядкування норм, які регламентують дії військ, і без створення контрактного кістяка армії не станеться нічого.

Зараз у нас інша серйозна проблема — командири не складають адміністративні протоколи про порушення військової дисципліни та вживання спиртних напоїв. Це роблять воєнні прокурори, вже склали близько 4 тис. адмінпротоколів. Це може робити командир, але не робить, чому? Тому що йому завтра йти в бій разом із підлеглими. І були випадки, коли підлеглі стріляли у командира. В спину.

4 тис. осіб — це бригада, 4 полки. Уявіть собі таку кількість людей! Якщо в кожному взводі або роті є три призвідники, то де здорова армія?

Як просувається розслідування вбивства волонтера Андрія Галущенка, який боровся з контрабандою? Наскільки відомо, у справі фігурує Юрій Клименко, заступник голови Луганської адміністрації, керівник міліції Анатолій Науменко і комбриг 92‑ї бригади Віктор Ніколюк. Ви говорили, що їх допитають із застосуванням поліграфа, це відбулося?

Юрій Юрійович Клименко пройшов слідчі дії — різновид психологічної експертизи за допомогою поліграфа. У результаті всі публічні непроцесуальні підозри повністю нівельовані. Він дав правдиві відповіді, і підозри в його причетності до незаконного переміщення товарів або лобіювання особливих умов з нього знято.

— А комбриг 92‑ї?

Так само був допитаний із поліграфом. Його результати у мене є, але хай ця інформація залишиться таємницею слідства. Нині він перебуває не в розташуванні бригади. Штаб АТО здійснює службову перевірку щодо нього. Спочатку відпрацьовували чотири версії. Дві відпали. Оголошувати їх я зараз не можу.

— Повернемося до роботи воєнної прокуратури. Що із розслідуванням Іловайської трагедії? Справу мали були в серпні передати в суд, але її ще не передано.

— Ми розслідували дуже довго, у нас немає досвіду, як розслідувати військові злочини під час конфлікту. У нас за 23 роки ніхто не воював. Остання участь українців у війні була 1989 року — в Афганістані. У нас не було ні Чечні, ні Абхазії.

Що сталося в Іловайську? Йшла успішна наступальна кампанія за звільнення багатьох населених пунктів на території Донецької області. Був єдиний стратегічний задум щодо оточення міст Донецької області, перекриття транспортних магістралей і виходу на кордон.

Ми вивчили понад 1700 документів. Дійшли до хронології подій. І дійшли такого висновку: якщо б не було прямого російського вторгнення — понад 3500 осіб,— то операція з Іловайська за тиждень після початку могла бути закінчена.

Коли командування збройних сил РФ зрозуміло, що через це може статися загасання головних вогнищ — столиць так званих ЛНР і ДНР, зважилися на пряму агресію. Зайшли 3500 осіб проти 1500, задіяних в операції під Іловайськом.

А резерви, кинуті, щоб зупинити прорив, були розстріляні. Але якщо б ми не втримали ситуацію шляхом жахливих жертв під Іловайськом, тактичні групи Російської Федерації просунулися б набагато далі.

Для того щоб дати відповідь на питання — правильні або неправильні були накази, я вам відповідально заявляю, нам потрібний іще час, щоб оцінити загальну картину театру бойових дій. Для цього потрібно знову отримати таємні документи та дати оцінку, чи правильно все зробили. Суспільство це не цікавить.

Знаєте, що суспільство цікавить? Чому, коли надійшла інформація про вторгнення російських військ, не було збільшено кількість людей?

— Звідки їх треба було взяти? Можна було підняти авіацію і розбомбити все. Але кордон до Іловайська і "точність" нашої зброї могли призвести до можливого обстрілу території Російської Федерації. Тобто прямий військовий конфлікт шляхом влучення в чужу територію.

Інших резервів не було. Це дані слідства. Між Києвом та Іловайськом були лише 168 осіб, які могли взяти зброю.

Зараз у нас нова проблема: комерціалізація війни. З боку людей, які покликані із суспільства. Неблагонадійні з їхнього числа домовляються про те, щоб пропускали вантажі на ту територію.

— Який масштаб цієї проблеми?

— Суми і кількість людей неможливо порахувати. Ці злочини дуже важко протоколювати. Уявіть, як документувати дії людини, яка стоїть на лінії розмежування, а навколо — мінні поля? Зараз неможливо жодну бригаду з лінії розмежування забрати.

Це тільки через гроші?

— Є справді супереліта суспільства, яка на патріотичних засадах захищає нашу державність. Але значна маса людей не хочуть йти, бо вони отримали право сили. Право сили, а не силу права. Ось у чому біда. Цю проблему можна вирішити шляхом формування професійної армії.

Я не кажу, що все погано. Ми рухаємося в правильному напрямку. Гірше, краще — але рухаємося.

.

П'ять питань Анатолію Матіосу:

— Ваше головне досягнення?

— Я створив собі репутацію. Мені не соромно за жоден свій вчинок.

— Ваш найбільша поразка?

— Обставини склалися так, що я не живу зі своїми дітьми. Це найбільша трагедія.

— На чому ви пересуваєтеся містом?

— На службовому автомобілі Toyota Camry.

— Яка остання книга на вас справила враження?

— Зараз я читаю Майдан. Війна, яку написала моя сестра. У серпні я прочитав Останню ніч на Звивистій річці Джона Ірвінга. Феноменальна річ.

— Кому б не потискали руки?

Людям, які підвищують градус невдоволення й огульно критикують те, що хоч якось працює. Вони заслуговують на презирство.

Матеріал опублікований у НВ №38 від 16 жовтня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: